Постанова 4852 № 280/3655/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3655/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 ( суддя першої інстанції Стрельнікова Г.В.) в адміністративній справі №280/3655/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: ФОП ОСОБА_2 звернувся до Головного управління ДПС у Запорізькій області з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0005971305 від 21.01.2020року, №0005951305 від 21.01.2020року, №0018911305 від 01.08.2019року, оскільки винесені на підставі хибних висновків акту перевірки №30/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 28.01.2019року. З висновками акту перевірки щодо не підтвердження суми витрат від здійснення господарської діяльності з придбання ТМЦ» у розмірі 36117,85 грн. у т.ч. у 2016 році 18291,83 грн., у 2017 році - 17826,02 грн.; щодо завищення витрат ТМЦ за 2017 рік у сумі 91820,30 грн.; щодо заниження позивачем суми податкових зобов`язань з ПДВ нарахованих на виконання вимог ст. 198.5 Податкового кодексу України на загальну суму 18517 грн. позивач не погоджується. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року позов задоволено. З апеляційною скаргою звернувся відповідач зазначивши, що висновки акту перевірки ФОП ОСОБА_2 є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Під час апеляційного перегляду справи встановлено, в період з 28.12.2018 по 14.01.2019, строк перевірки продовжувався на 5 робочих днів з 15.01.2019, фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області відповідно до наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 28.12.2018 №810, від 17.12.2017 №4314, від 14.01.2019 №128 та плану графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 за період діяльності з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За результатом проведеної перевірки складено Акт від 28.01.2019 №30/08-01-13-05/ НОМЕР_1 . Не погоджуючись із висновками Акту перевірки від 28.01.2019 №30/08-01-13-05/ НОМЕР_1 позивачем було надано заперечення на акт перевірки. З результатами розгляду заперечень на Акт перевірки № 30/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 28.01.2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена повторна невиїзна позапланова перевірка, за результатами якої був складений Акт № 393/08-01- 13-05/ НОМЕР_1 від 22.05.2019 року, в якому встановлені порушення: -пп 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму оподатковуваного доходу за перевіряємий період на суму 160695,15 грн. (в т.ч. за 2016 рік - 41458,83 грн., за 2017 рік - 119236,32 грн.), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 28 925,12 грн. (в т.ч. за 2016 рік - 7462,59 грн.. за 2017 рік - 21 462,53 грн.): -пп 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме - заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період в сумі 2410,42 грн., в т.ч. за 2016 р. - 621,88 грн.. за 2017 р. - 1788,54 грн.; -п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, ч. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено суму чистого доходу від підприємницької діяльності за 2016 - 2017 рр.. в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати єдиного внеску на суму 35 352.92 грн.: -п. 198.5, ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ, нарахованих на виконання вимог ст. 198.5 Податкового кодексу України на загальну суму 18517 грн. Не погодившись з висновками Акту перевірки № 393/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 22.05.2019 року, позивач 12.07.2019 року подав до ГУ ДФС у Запорізькій області заперечення № 466 від 11.07.2019 року. ГУ ДФС у Запорізькій області було надано відповідь на заперечення до Акту перевірки № 393/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 22.05.2019 року, відповідно до якої, на думку ГУ ДФС у Запорізькій області, висновки Акту перевірки від 22.05.2019 року визнані правомірними, а заперечення № 466 від 11.07.2019 року залишені без задоволення. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: -№ 0018891305 від 01.08.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 43 387,68 грн. (в т.ч. основний платіж - 28 925,12 грн., штрафні санкції - 14 462,56 гри.); -№0018911305 від 01.08.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 23 146,25 грн. (в т.ч. основний платіж - 18517,00 гри., штрафні санкції - 4629,25 грн.); -№0018901305 від 01.08.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 3 615,63 грн. (в т.ч. основний платіж - 2410,42 грн., штрафні санкції - 1205,21 грн.). Позивачем було подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення. Рішенням ДПС України №9243/6/99-00-08-05-04 від 13.11.2019 скаргу було задоволено частково, скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 01.09.2019 року: - № 0018891305 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5896,26 грн. та штрафних санкцій у розмірі - 2948,13 грн., - № 0018901305 в частині податкового зобов`язання з військового збору у розмірі 491,36 грн. та штрафних санкцій у розмірі - 245,68 грн.. в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін. Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 01.08.2019 року №0018911305 залишено без змін. Станом на 21.01.2020 року ДПС у Запорізькій області винесено нові податкові повідовлення-рішення : - № 0005971305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 2878,59 грн., у т.ч. за основним зобов`язанням в сумі 1919,06 грн., за штрафними санкціями в сумі 959,53 грн.; - № 0005951305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 34 543,29 грн., у т.ч. в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 23 028,86 грн.. за штрафними санкціями в сумі 11514,43 грн. Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями від 01.08.2019 року №0018911305, від 21.01.2020 №0005971305, від 21.01.2020 №0005951305 позивач звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду справи не знайшли підтвердження висновки ГУ ДФС у Запорізькій області, викладені в Акті перевірки від 22.05.2019 року. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. З матеріалів справи встановлено, основними видами діяльності позивача в перевіряємий період були роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах КВЕД 47.73, та роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах КВЕД 47.74. Господарська діяльність провадилася в аптеках за адресами: АДРЕСА_1 - власне приміщення та орендоване приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення № 14 від 01.09.2014 року за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач є власником легкового автомобіля КІА RIO, державний номер НОМЕР_2 , який в 2016-2017 роках використовувався в господарській діяльності ФОП ОСОБА_2 , зокрема, як стверджує позивач для закупівлі та перевезення деяких товарів з магазинів (ТОВ "МЕТРО Кеш Енд Кері Україна", ТОВ "АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ", ТОВ "ЕПІЦЕНТР К". ТОВ "ЛОТОС ТРЕЙД" тощо) до аптек; для регулярного перевезення товару між аптеками з метою регулювання асортименту по об`єктах; для перевезення готівкових грошових коштів до банківських установ для зарахування їх на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 . Автомобіль зберігається у гаражі в гаражному кооперативі «Мотор-5» (Шевченківський район, м. Запоріжжя, вул. Моторобудівників, 16) володільцем якого є ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою гаражного кооперативу «Мотор-5» від 01.03.2019 року. Позиція апелянта щодо недоведення використання власного автомобіля для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 , у зв`язу з чим позивачем не підтверджено суми витрат від здійснений господарської діяльності з придбання ТМЦ у розмірі 36117,85 гри, без ПДВ, в т.ч. у 2016 році - 18291,83 грн., у 2017 році - 17826,02 грн. є необґрунтованою з огляду на наступне. Чинним законодавством не встановлено обмежень щодо використання власного автомобіля у службових цілях. З приводу обліку витрат на утримання власного автомобіля, що використовується у службових цілях, слід зазначити, що порядок оподаткування за спрощеною системою оподаткування встановлено Указом Президента України від 03.07.98 року№727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» Положеннями Указу не передбачено необхідність наявності у СПД фізичної особи первинних документів, що підтверджують склад понесених витрат. Відповідно до пп. 177.4.1 ПКУ до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізособою підприємцем, зокрема, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Якщо ФОП, що застосовує загальну систему оподаткування, використовує у своїй підприємницькій діяльності автомобіль, то він має право включити до складу витрат вартість придбаних пально-мастильних матеріалів для заправки вантажного автомобіля. Списання палива і мастильних матеріалів здійснюється виходячи з даних пробігу автомобіля та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Мінітранспорту України від 10.02.1998 року №43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті». Отже правомірним є висновок суду першої інстанції, що позивач мав право включити до складу витрат вартість використаних пально-мастильних матеріалів після одержання доходу, який безпосередньо пов`язаний з понесеними витратами від здійснення підприємницької діяльності, на підставі документально підтверджених первинних документів, зокрема, розрахункових документів (фіскальних чеків) на придбання палива, подорожніх листів, актів списання палива. Крім того, станом на 31.12.2017 року позивач залишався платником ПДВ та мав діючу ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами. Станом на 31.12.2017 року було знято з реєстрації лише один РРО. В той же час, станом на 31.12.2017 року позивач продовжував господарську діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами аптека з діючим РРО MINI- 500.02МЕ. Виходячи з встановлених обставин, станом на 31.12.2017 року позивач не був зобов`язаний виконувати вимоги ст. 198.5 Податкового кодексу України, оскільки був діючим суб`єктом господарської діяльності, проводив господарську діяльність, в тому числі використовуючи залишки товару виключно для здійснення їх реалізації в діючій аптеці. Апелянт не обґрунтував позицію щодо свого висновку про завищення сум витрат за реалізовані ТМЦ за 2017 рік у сумі 91820,30 грн. Як вбачається зі змісту Акта перевірки, проведеною перевіркою правильності визначення витрат у період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, зазначено про безпідставне віднесення до суми витрат вартість бухгалтерських та охоронних послуг, які безпосередньо не пов`язані з отриманням доходів. Наведене порушення призвело до заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу та, як наслідок, до заниження зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності. Перевіряючи обґрунтованість такої позиції, слід з`ясувати, чи має право ФОП віднести до складу витрат вартість бухгалтерських послуг. Згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Перелік витрат підприємця-загальносистемника визначений у пп.пп. 177.4.1 177.4.4 ПКУ. У наведених нормах прямо не згадано, що вартість бухгалтерських послуг включається до витрат загальносистемника. При цьому, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема: - витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); - інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться, зокрема, вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Якщо детальніше проаналізувати пп. 177.4.4 ПКУ, висновується, що до переліку витрат ФОП належать інші витрати, пов`язані з веденням господарської діяльності, які не прописані в підпунктах 177.4.1 177.4.3 ПКУ, зокрема, вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних із виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. В розумінні Закону N 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N 168/704, яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV). Аналіз вищевикладених норм Закону N 996-XIV та норм Положення свідчить про те, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 N 742/11/13-11. Як вбачається з Акта перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно включено до витрат суму витрат з надання бухгалтерських послуг та послуг з охорони, які безпосередньо не пов`язані з отриманням доходів. Однак, з такими висновками відповідача суд не погоджується, оскільки на підтвердження зазначеного позивачем надано суду первинні документи, з яких встановлено наступне. 01.10.2010 року було укладено договір з ТОВ «Охорона-Комп» на централізоване спостереження «Об`єкта» технічними засобами сигналізації з матеріальною відповідальністю № 0573/СКЧ21, який був діючий в перевіряємому періоді на об`єкт - аптеку розташовану за адресою м. Запоріжжя, вул. Кремлівська (в подальшому перейменована на вул. Сергія Синеика) буд.

71. Факт надання послуг за вищевказаним договором сторони фіксували в первинних документах - Актах про надання послуг. Послуги оплачені в повному обсязі, про що свідчать банківські виписки. Таким чином, послуги ТОВ «Охорона-Комп» на централізоване спостереження «Об`єкта» технічними засобами сигналізації з матеріальною відповідальністю як в силу вищевказаних вимог закону, так і враховуючи фактичну необхідність захисту товару безпосередньо пов`язані з моєю господарською діяльністю та наданням мною послуг споживачам з реалізації лікарських засобів в аптеках. Надання бухгалтерських послуг підтверджується договором, укладеними між ФОП ОСОБА_1 та ГІН «Фотіна - Люкс» №01/03-27 від 01.03.2012 року, та первинними документами, актами здачі прийняття робіт (надання послуг), банківськими виписками про оплату наданих послуг, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій та підтверджують той факт, що понесені ФОП ОСОБА_1 витрати в сумі 22500,00 гри, безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю оскільки вони стосуються із здійсненням та введенням позивачем первинного бухгалтерського обліку та подання звітів з питань господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 . За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. Отже, матеріали справи свідчать, що витрати, які були понесені позивачем за результатом здійснення господарських операцій у 2016 - 2017 роках підтверджені належними документами, що оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. Крім того, матеріалами справи підтверджується той факт, що понесені позивачем витрати в сумі за 2016 рік-23 167 грн. та за 2017 рік-9 590 грн. безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю останнього, оскільки вони стосуються із здійсненням та введенням позивачем бухгалтерського обліку та на врегулювання спорів в судах, зокрема з податковим органом. Враховуючи встановлені обставини, а також те, що під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем оподаткованого доходу, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 в адміністративній справі №280/3655/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 12 квітня 2021 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва