Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/1985/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1985/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Комар Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року (головуючий суддя Конишева О.В.) у справі № 280/1985/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0002321305 від 13.02.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 96021,68 грн., з яких податкове зобов`язання - 64014,45 грн. та штрафні санкції - 32007,23 грн.; №0002331305 від 13.02.2019, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, на загальну суму 1 030 780,00 грн., з яких податкове зобов`язання - 824624,00 грн. та штрафні санкції - 206156,00 грн.; №0002311305 від 13.02.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 1 152 260,12 грн., з яких податкове зобов`язання 768173,41 грн. та штрафні санкції - 384086,71 грн.; №0002291305 від 13.02.2019, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 510,00 грн.; №0002301305 від 13.02.2019, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 510,00 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення №0002351305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску від 13.02.2019, яким застосовано штрафні санкції в сумі 18 385,22 грн., в зв`язку з донарахуванням 91926,12 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 0002341305 від 13.02.2019, якою встановлено заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 91 926,12 грн. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства при відображенні в податковому обліку господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки позивачем під час проведення перевірки надано копії всіх первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій у 2017 році з контрагентами, зазначеними у акті перевірки та надано всі документи під час перевірки та до суду, які підтверджують використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.07.2019 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0002321305 від 13.02.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 96021,68 грн., з яких податкове зобов`язання - 64014,45 грн. та штрафні санкції - 32007,23 грн.; №0002331305 від 13.02.2019, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, на загальну суму 1 030 780,00 грн., з яких податкове зобов`язання - 824624,00 грн. та штрафні санкції - 206156,00 грн.; №0002311305 від 13.02.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 1 152 260,12 грн., з яких податкове зобов`язання 768173,41 грн. та штрафні санкції - 384086,71 грн.; №0002291305 від 13.02.2019, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 510,00 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення №0002351305 від 13.02.2019, яким застосовано штрафні санкції в сумі 18 385,22 грн., в зв`язку з донарахуванням 91926,12 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 0002341305 від 13.02.2019, якою встановлено заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 91 926,12 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судом встановлено, що у позивачем надано всі необхідні та допустимі докази, що підтверджують реальний зміст господарських операцій. Щодо застосування штрафних санкцій по донарахованим сумам з посиланням на повторність правопорушення протягом 1095 днів, суд встановив, що відповідачем застосована повторність за актом документальної планової виїзної перевірки від 17.11.2017 №4709/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення, яке скасовано у справі №808/1270/18. Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що книга обліку доходів і витрат до перевірки позивачем не надана та не велась, що є порушеннями вимог п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами, викладеними в акті перевірки №1114/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 29.12.2018. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення залишити без змін. До початку судового засідання Головним управління ДПС у Запорізькій області заявлено клопотання про здійснення у справі процесуального правонаступництва шляхом заміни відповідача у справі Головного управління ДФС у Запорізькій області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області. За приписами ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19.06.2019 № 537 утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби та реорганізовані територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби. Згідно з пунктами 3, 4 цієї постанови територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Територіальні органи Державної податкової служби визначені правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються. Відповідно з додатками 1, 2 Постанови № 537 утворюється Головне управління ДПС у Запорізькій області. Головне управління ДФС у Запорізькій області реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Запорізькій області. Головне управління ДПС у Запорізькій області зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій. Враховуючи викладене, клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області про заміну відповідача у справі підлягає задоволенню. В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, наведені сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ГУ ДФС у Запорізькій області проведено планову документальну виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, за результатами якої складений акт №1114/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 29.12.2018. Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 768 173,41 грн.; пп. 1.2. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму військового збору в періоді, що перевірявся, на загальну суму 64 014,45 грн.; п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1. ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску у періоді, що перевірявся, на загальну суму 91 926,12 грн.; пп.14.1.181. п.14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5. ст.198 п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у загальній сумі 824 624 грн., в т.ч. по періодам: січень 2017 - 37545 грн., лютий 2017 - 32918 грн., березень 2017 - 89029 грн., квітень 2017 - 105940 грн., травень 2017 - 45210 грн., червень 2017 - 109548 грн., липень 2017 - 65582 грн., серпень 2017 - 37773 грн., вересень 2017 - 102558 грн., жовтень 2017 - 83889 грн., листопад 2017 - 43788 грн., грудень 2017 - 70907 грн.; п.51.1 ст.51, пп.49.18.2 п.49. 18 ст.49 ПК України, що призвело до подання не в повному обсязі та з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за звітні періоди 2 кв. 2017 року, 3 кв. 2017 року, 4 кв. 2017 року у зв`язку з нарахуванням та виплатою доходів від отриманих товарів, робіт, послуг платникам податків фізичним особам-підприємцям; п. 177.10 ст.177 ПК України та Порядок ведення книги обліку доходів та витрат, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, у зв`язку з відсутністю (неведенням) Книги обліку доходів і витрат. До таких висновків контролюючи орган дійшов з огляду на те, що господарські взаємовідносини позивача з його контрагентами не підтверджені у зв`язку із відсутністю реально вчиненої господарської операції (відсутність джерела походження товару). Не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) від вказаних операцій. Крім того, позивачем не надано до перевірки документів, які б підтверджували використання позивачем придбаних ТМЦ у своїй господарській діяльності. На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0002321305 від 13.02.2019, №0002331305 від 13.02.2019, №0002311305 від 13.02.2019, №0002291305 від 13.02.2019, №0002301305 від 13.02.2019, рішення №0002351305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.02.2019 та вимога про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-0002341305 від 13.02.2019. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову. Позивач в період з 01.01.2017 по 31.12.2017 був платником податків на загальній системі оподаткування, використовував у діяльності найманих працівників. Основним видом діяльності позивача є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (код КВЕД 33,12). Статтею 177 ПК України регламентовано порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до пп.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України). Відповідно до п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: пп. 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; пп. 177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; пп.177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; пп.177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. За правилами пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати. Отже, до витрат, які враховуються при визначенні чистого оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця, включаються безпосередньо пов`язані з отриманням доходів витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності такої особи. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. За правилами п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Одночасно відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. За визначенням, наведеним у п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Вимоги до підтвердження даних, визначених позивачем у податковій звітності, встановлені ст.44 ПК України, в якій зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. В свою чергу, частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Також у п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в акті перевірки зафіксовано, що у періоді, який перевірявся, позивач мав господарські відносини, які, як вважає відповідач, не є підтвердженими. Судом встановлено, що позивачем проводилися господарські операції з придбання ТМЦ на протязі 2017 року з фізичними особами - підприємцями - ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , які зареєстровані у відповідності до приписів чинного законодавства як самостійні особи господарювання. На підтвердження здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ позивачем подано: договори поставки, договори купівлі-продажу, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні (перелік яких зазначений у додатку 1 до акту перевірки), товарно-транспорті накладні, банківські виписки. Судом першої інстанції вірно зазначено, що вказані документи мають всі необхідні реквізити, які ідентифікують проведені відповідні господарські операції. При цьому відповідачем не заперечується той факт, що вказані первинні документи подавались контролюючому органу для перевірки, отже бути досліджені, враховані в ході перевірки та на підставі саме наданої первинної документації в акті перевірки були зроблені відповідні висновки. В ході перевірки контролюючим органом жодних питань та зауважень з приводу правильності складення та повноти означених документів не виникало, будь-які відомості щодо недоліків цих документів в акті перевірки відсутні. Перевіркою не виявлено взаємовідносин із суб`єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи які визнано судом недійсними (мають ознаки фіктивності). З приводу доводів контролюючого органу про відсутність документального підтвердження використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності апеляційний суд також погоджується з судом першої інстанції, який встановив, що придбані позивачем ТМЦ використані ним для ремонту та відновлення сільськогосподарських машин і устаткування, які в подальшому й були реалізовані, що підтверджено бухгалтерськими документами, використання яких відображено в акті перевірки. Так на підтвердження використання у власній господарській діяльності та реалізації придбаних ТМЦ позивачем подані: акти виконаних робіт та акти списання матеріалів, податкові накладні видаткові накладні, накладні на внутрішнє переміщення, ТТН, чеки квитанції. Стосовно посилання відповідача на те, що в ході перевірки залишків станом на 31.12.2017 не встановлено, суд першої інстанції вірно зазначив, що враховуючи той факт, що позивачем був придбаний товар і цього факту відповідач не заперечує, відсутність залишків свідчить про те, що цей товар був використаний позивачем. При цьому судом встановлено, що оскільки основним видом діяльності позивача є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, тому придбання такого товару як труба профільна, кутники, підшипники, само різи, профілі сталеві та інше, відповідає виду діяльності позивача. А наявність первинної документації, яка підтверджує використання ТМЦ (наведена вище), в якій вказаний товар, який був придбаний позивачем, підтверджує використання наведеного товару у господарській діяльності позивача. Апеляційний суд також погоджується з судом першої інстанції, що ведення технологічних карт законодавством України не вимагається для таких суб`єктів господарювання, яким є позивач, - при здійснення ремонтних, відновлювальних робіт. Єдиний документ, який підтверджує використання придбаних ТМЦ для здійснення робіт по ремонту чи відновленню запасних частин та сільгосптехніки - це акт виконаних робіт. Так, в матеріалах справи містяться лише акти виконаних робіт надані по TOB «Відродження», про що зазначено і в акті перевірки. Щодо інших виконаних робіт судом першої інстанції досліджені акти списання за 2017 рік, в яких зазначено: які саме роботи проводилися, які матеріали були використані під час проведення робіт, ціна матеріалів, їх кількість та сума, і вірно спростовані доводи відповідача щодо неможливості перевірити використання ТМЦ у підприємницькій діяльності позивача. А відсутність калькуляції проведених робіт за наявності іншої первинної документації не може вважатися належним доказом заниження суми податку на доходи фізичних осіб. Отже, в результаті дослідження вказаних документів в їх сукупності, а також враховуючи види діяльності позивача, апеляційний суд вважає, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій та їх зв`язку з господарською діяльністю позивача. Щодо твердження відповідача стосовно неможливості встановити походження отриманого товару, у зв`язку із відсутністю його придбання у ланцюгах постачання або виробництва, суд першої інстанції вірно вказав, що це не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем та не впливає на формування сум податкових зобов`язань. При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. Щодо придбання позивачем дизельного палива, згідно пояснень позивача необхідність придбання дизельного палива зумовлена тим, що підприємцем на транспортних засобах, які перебувають у його власності (детально опис наведено у п. 1.8.1. акту №1114/08-01 -13-05/ НОМЕР_1 ) здійснювалось транспортування (згідно товарно-транспортних накладних) як отриманих, так і реалізованих ТМЦ, при здійсненні підприємницької діяльності, по що зазначено і в акті перевірки п.1.19. Суд першої інстанції погодився з позивачем, що останній не відносив до своїх витрат кошти, витрачені на утримання автомобілю, однак, кошти, витрачені на придбання палива, не відносяться до класифікації утримання автомобілю, що в силу приписів п. п. 177.4.1. п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України надає право вказати в якості витрат кошти на придбання палива для автомобілю подвійного призначення (автомобіль, який є моєю приватною власністю та використовується в господарській діяльності). При цьому відповідач зазначає, що проведеною перевіркою понесених витрат на придбання дизельного палива на загальну суму 21218,00 грн. не встановлено їх віднесення до складу декларації про майновий стан і доходи за 2017 року (у зв`язку з відсутністю самостійного декларування ФОП сум інших витрат у декларації за 2017р. (графа 7), тому зазначені суми витрат не використовувалися для обчислення суми щодо завищення витрат, заниження чистого оподатковуваного доходу та відповідно суми податку на доходи фізичних осіб. Відповідно необґрунтованим визнано судом першої інстанції посилання відповідача на відсутність у позивача такого виду діяльності як автомобільні (вантажні) перевезення, що не дає позивачу права на віднесення до складу витрат сум коштів на придбання палива, які пов`язані із використанням транспортного засобу. Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру). Одночасно матеріалами справи підтверджено, що наявні у позивача первинні документи в повній мірі підтверджують наявність витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей (запасні частини, комплектуючи та інше) та їх використання у власній господарській діяльності. Отже, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства при визначенні оподаткованого чистого доходу за 2017 рік і заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 768173,41 грн. З цих же підстав є помилковим висновок відповідача і про заниження позивачем податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 824624,00 грн. Стосовно встановленого контролюючим органом заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці. В абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. В свою чергу, відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Отже, фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску, який нараховується з суми оподатковуваного доходу, і за не нарахування цього внеску для платника передбачена відповідальність у вигляді штрафу. Щодо військового збору, то відповідно п.п.1.1-1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Таким чином, приймаючи до уваги, що розмір єдиного внеску і військового збору для фізичної особи-підприємця прямо залежить від суми його оподатковуваного доходу, а за встановлених вище обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність тверджень відповідача про заниження позивачем оподаткованого чистого доходу за 2017 рік по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей, відповідно, безпідставним є донарахування відповідачем сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 91926,12 грн. та військового збору в сумі 64014,45 грн., нарахованих з цього доходу, а також застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 18385,22 грн., тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019, рішення від 13.02.2019 та вимога від 13.02.2019 є протиправними, підлягають скасуванню. Щодо застосування штрафних санкцій по донарахованим сумам згідно акту перевірки з посиланням на повторність правопорушення протягом 1095 днів, суд першої інстанції вірно таке застосування не обґрунтованим, оскільки відповідачем застосована повторність за актом документальної планової виїзної перевірки від 17.11.2017 №4709/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , за результатами якої було прийнято податкове повідомлення-рішення, яке скасовано у справі №808/1270/18. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог в його оскаржуваній частині. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі № 280/1985/19 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко