Постанова 4850 № 200/6803/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 року справа №200/6803/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Компанієць І.Д., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року (повне судове рішення складено 06 листопада 2020 року у м. Слов`янську) у справі № 200/6803/20-а (суддя в І інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправним, визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі ГУНП в Донецькій області) про визнання дій протиправним, визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради йому було встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни. 28.02.2020 відповідно до вимог наказу МВС України від 11.01.2016 № 4, позивач звернувся до Краматорського відділу поліції з заявою про виплату одноразової грошової допомоги згідно з п. 3 ст. 97 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) у зв`язку встановленням III групи інвалідності, внаслідок захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції. Натомість, поштою позивач отримав листа від заступника начальника ГУНП в Донецькій області Остапчука В.В. з висновком про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови стало те, що інвалідність настала не внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), а захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення або інше, що не передбачено Законом № 580-VIII та іншими законодавчими актами. Позивач вважав дії ГУНП в Донецькій області щодо відмови у призначенні й виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправними, а також протиправною відмову відповідача, яка викладена у формі листа від 08.04.2020 № 2355/05/26-2020. Крім того, позивач просив суд зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як особі, яка отримала інвалідність. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі наведені аналогічні доводи, якими було мотивовано позов. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 03.12.2007 до 06.11.2015, в Національній поліції України з 07.11.2015 до 19.07.2019. З 07.04.2014 до 30.04.2018 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі її проведення, що підтверджено довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України № 2800/05/12-2019 від 12.04.2019, а також копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.10-11). 25.06.2019 ДУ «ТМО МВС України в Донецькій області» медична (військово-лікарська) комісія визначила, що захворювання позивача, так, пов`язане з проходженням служби в поліції (а.с.64-67). 12.07.2019 відповідачем прийнято наказ № 277 о/с, яким звільнено ОСОБА_1 за п.2 ч.1 ст.77 Закону № 580-VIII (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) (а.с.77). Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії ААА № 032262 визначено, що позивач втратив працездатність на 40 % у зв`язку з наявним захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби в поліції (а.с.62). Довідкою серії 12 ААБ № 054638 від 10.09.2019 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, яка виникла внаслідок проходження служби в поліції (а.с.63зв.бік). 23.09.2020 позивач подав до ГУНП в Донецькій області заяву (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності (а.с.61). Наказом ГУНП в Донецькій області від 15.11.2019 № 3052, на підставі висновку від 08.11.2019 позивачу призначено одноразову грошову допомогу на підставі пп.«в» п.4 ч. 1 ст. 99 Закону № 580-VIII (на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VIII) у розмірі 134 470, 00 грн. (а.с.59-60). Призначену позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 134 470,00 грн. було перераховано на його особистий картковий рахунок згідно з наданими реквізитами (платіжне доручення № 7104 від 12.12.2019) (а.с.68). 13.01.2020 постановою № 2 ДУ «ТМО МВС України в Донецькій області» медичною (військово-лікарською) комісії було скасовано постанову по причинному зв`язку у свідоцтві про хворобу позивача № 317/СНП від 25.06.2019 та прийнято нову, згідно якої визначено, що захворювання, так, одержані під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення (а.с.71). Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 032460, визначено, що позивач втратив працездатність на 40 %, у зв`язку з наявним захворюванням, яке одержане під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення (а.с.72). Довідкою серії 12 ААБ № 054865 від 05.02.2020 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, яка виникла внаслідок захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення (а.с.73). 28.02.2020 позивач подав до ГУНП в Донецькій області заяву (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності (а.с.70). 08.04.2020 підготовлено висновок, що одноразова грошова допомога нарахована та вже виплачена позивачу (а.с.69). Листом відповідача від 08.04.2020 № 2355/05/26-2020 позивача повідомлено, що підстави для нарахування одноразової грошової допомоги на підставі п.3 ч.1 ст.97 Закону № 580-VIII відсутні, оскільки ОСОБА_1 має інвалідність ІІІ групи, у зв`язку із захворюванням, одержаним під час участі в АТО, а не у зв`язку із отриманням поранення. Позивачу роз`яснено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, не передбачено вимогами даного Закону (а.с.74-76). Не погоджуючись з тим, що виплата одноразової грошової допомоги не була здійснена на підставі п.3 ч.1 ст.97 Закону № 580-VIII, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, апеляційний суд виходить з такого. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, порядок проходження служби в Національній поліції України, а також їх соціальний захист визначає Закон № 580-VIII. Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 163/28293, який набрав чинності 29.02.2016 (далі - Порядок №4). Згідно з пп.2 п.1 р. ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії. Відповідно до пунктів 2, 3, 5 Розділу ІІІ цього Порядку посадові особи органів поліції, навчальних закладів у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги. Заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби). У разі коли такий орган (заклад, установу) ліквідовано, заява подається до органу (закладу, установи) за місцем зберігання особової справи. Для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті). Згідно з п.1, п.2 розділу IV Порядку № 4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2). У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту. Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу. Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє: 1) по центральному органу управління поліції, керівникам міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, територіальних органів поліції, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій; 2) у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій. 3) у навчальних закладах - керівник відповідного органу, закладу або особа, на яку покладено виконання таких функцій. Пунктом 3 розділу IV Порядку №4 рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови. Розрахунок потреби в коштах для виплати ОГД в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається органами поліції до фінансового підрозділу центрального органу управління поліції, навчальними закладами до фінансового підрозділу Міністерства внутрішніх справ за встановленою формою (додаток 3). ОГД призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) поліцейського. Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання ОГД, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання. Заява про відмову від отримання ОГД має бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку. Так, відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога, що є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави виплачується особам, які мають право на її отримання, у разі: 1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин; 2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції; 3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності; 6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності. З аналізу положень частини першої статті 97 Закону № 580-VIII випливає, що у них встановлено три різні групи підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої цією статтею: смерть (загибель) поліцейського (пункти 1, 2); визначення поліцейському інвалідності після його звільнення з поліції (пункти 3, 4); часткова втрата поліцейським працездатності без визначення його інвалідності та без звільнення (пункти 5, 6). Дослідження підстав для виплати поліцейському одноразової грошової допомоги, передбачених частиною першою статті 97 Закону № 580-VIII, свідчить про самостійний характер кожної із вказаних груп підстав, а також про те, що їх виокремлення зумовлене потребами диференціації та пропорційного компенсування поліцейському або членам його сім`ї, батькам та утриманцям (у разі загибелі поліцейського) негативних для життя або здоров`я наслідків, пов`язаних з виконанням поліцейським службових обов`язків, з огляду на різний ступінь тяжкості таких наслідків. Зі змісту адміністративного позову судами встановлено, що позивач вважав, що має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VIII, а не на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VIII, як йому було виплачено відповідачем. Як вбачається зі змісту пункту 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському законодавчо гарантовані лише за наявності трьох обов`язкових умов, а саме: 1) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; 2) визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після його звільнення з поліції; 3) звільнення поліцейського з поліції з причин поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманих під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Отже, лише за наявності цих трьох обставин, тобто тільки дотримавшись усіх зазначених умов, особа, звільнена з поліції, набуває право на отримання одноразової грошової допомоги й може претендувати на її призначення та виплату згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII. В цьому випадку, слід зазначити, що ключовим моментом у вищевказаних умовах є отримання поліцейським поранення. Доказів встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, контузії чи каліцтва, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків, а також належних документів, що вказують на причини та обставини поранення до суду не надано. Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17. В свою чергу, саме пункт 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII і регламентує отримання грошової допомоги, внаслідок захворювання. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має інвалідність ІІІ групи, що встановлена зв`язку із захворюванням, яке дійсно, одержане під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення. Проте, це захворювання, а не поранення в розумінні пункту 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII. Вказане також зазначено у постановах ДУ «ТМО МВС України в Донецькій області» медичною (військово-лікарською) комісією, що позивач має захворювання, а не поранення. З огляду на наведене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що приписи пункту 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII не розповсюджуються на ОСОБА_1 . Вказане узгоджується із позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 823/1225/18 (адміністративне провадження № К/9901/60978/18). Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до пункту 70 рішення у справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію довів та обґрунтував її належним чином, надав належні та допустимі докази правомірності своїх дій та рішень. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи, на підставі яких місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 200/6803/20-а залишити без змін. Повне судове рішення 13 квітня 2021 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Суддя Т. Г. Гаврищук І. Д. Компанієць