Окрема думка КГС ВС № 917/273/20

ОКРЕМА ДУМКА 07 квітня 2021 року м. Київ Справа № 917/273/20 судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Мачульського Г.М. у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Буд Інвест" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 (суддя Тарасова І.В. - головуючий, судді Білоусова Я.О., Шевель О.В.) за позовом заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури до

1. Кременчуцької міської ради Полтавської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Буд Інвест" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та скасування його реєстрації

1. Суть процесуального питання, стосовно якого викладається окрема думка 1.1. Свої позовні вимоги прокурор обґрунтував незаконністю прийнятого Кременчуцькою міською радою оспорюваного прокурором в частині рішення та укладення нею на підставі цього рішення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт Буд Інвест" (далі - відповідач-2) спірного договору оренди, який, за доводами прокурора, не відповідає закону, оскільки на підставі цього рішення та договору, всупереч вимог статей 116, 120, 124, 134 Земельного кодексу України здійснено передання в оренду земельної ділянки комунальної власності в позаконкурентний спосіб-без проведення земельних торгів. 1.2. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.07.2020 (суддя Кльопов І.Г.) позов прокурора залишено без розгляду. Свій висновок суд мотивував тим, що прокурор не подав доказів на підтвердження обставин щодо невиконання, неможливості виконання або неналежного виконання органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, який є суб`єктом владних повноважень, владних управлінських функцій щодо захисту інтересів територіальної громади міста Кременчука, тому відсутні підстави для звернення прокурора у суд в інтересах держави. 1.3. Оскарженою у касаційному порядку постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 скасовано ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.07.2020, якою позов прокурора залишено без розгляду, а справа передано на розгляд суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, свою постанову мотивував тим, що оскільки спірна земельна ділянка належить до комунальної власності, функції розпорядження якою чинним законодавством покладено на Кременчуцьку міську раду Полтавської області (далі - відповідач-1), яка прийняла спірне рішення та яка є стороною оспорюваного договору і має бути відповідачем у справі, тому відсутній орган, уповноважений державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим прокурор обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави. Таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов виходячи із правової позиції, викладеної, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц. 1.3. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції відповідач-2 оскаржив його у касаційному порядку звернувшись із касаційною скаргою, у якій просив скасувати вказану постанову суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

2. Мотиви, за яких не погоджуюся із наведеними висновками суду касаційної інстанції 2.1. Скасовуючи оскаржену у касаційному порядку постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 суд касаційної інстанції вважав, що прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду. Такі мотиви суд касаційної інстанції виклав враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.09.2020 зі справи № 469/1044/17 (п.38). 2.2. Разом з тим у вказаному пункті 38 зазначеної постанови від 15.09.2020 зі справи № 469/1044/17, Велика Палата Верховного Суду конкретно зазначила, що таке звернення прокурора може мати місце за певних обставин зіславшись при цьому на абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункти 77-83). 2.3. Також зазначаю, що у наведеному пункті 38 вказаної постанови від 15.09.2020 зі справи № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що прокурор оскаржив рішення Коблівської сільради, саме тому визначивши останню відповідачем. Він мав підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави. При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц. 2.4. У наведеній вище постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказує, що неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (п.26). При цьому Велика Палата Верховного Суду послалася на власні висновки, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18. Також у наведеній постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказує, що вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (п.27). 2.5. У пункті 51 вказаної постанови від 26.06.2019 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: «З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 7 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, стосовно необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив таку відсутність, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.». 2.6. Отже, із наведених висновків Великої Палати Верховного Суду вбачається, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. 2.7. Згідно з абзацом третім частини четвертої вказаної статті, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 23 наведеного Закону виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. 2.8. Таким чином згідно вищевказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у наведеній постанові від 26.06.2019 зі справи № 587/430/16-ц, якщо відсутній орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не повинна застосовуватися, тобто прокурор попередньо, до звернення до суду, не повинен повідомляти про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. 2.9. Як вбачається із змісту оскарженої у касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції саме із такого розуміння застосування норм права та наведених вище правових висновків Великої Палати Верховного Суду виходив цей суд скасовуючи ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.07.2020, якою позов прокурора залишено без розгляду, та передаючи справу на розгляд суду першої інстанції. 2.10. Враховуючи викладене, вважаю, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми права та враховано висновки Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування, а тому правових підстав скасовувати оскаржену у касаційному порядку постанову, немає, касаційну скаргу належить залишити без задоволення. Головуючий суддя Г.М. Мачульський