Ухвала КГС ВС № 917/273/20

УХВАЛА 10 лютого 2021 року м. Київ Справа № 917/273/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульського Г.М. - головуючого, Чумака Ю.Я., Уркевича В.Ю., секретар судового засідання Лихошерст І.Ю., розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Буд Інвест" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 за позовом заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури до

1. Кременчуцької міської ради Полтавської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Буд Інвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та скасування його реєстрації за участю: прокурора: Скрипка М.В. (посвідчення), ВСТАНОВИВ: Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 917/273/20 та призначено її до розгляду. Під час розгляду матеріалів касаційної скарги встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 03.02.2021 справу № 922/3014/19 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на необхідність відступити від висновку щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 366/2648/16-ц. Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання. Також, згідно з пунктом 6 частини 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Таким чином, призначенням Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Таким чином, оскільки питання щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК України до спірних правовідносин, є предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/3014/19, колегія суддів з власної ініціативи дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 917/273/20 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання щодо однакового застосування наведених норм права та єдності судової практики у подібних правовідносинах. Враховуючи викладене, виходячи із конкретних обставин даної справи суд касаційної інстанції вважає за необхідне зупинити провадження у справі, до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 922/3014/19. Керуючись статтями 228, 234, 235 ГПК України,

УХВАЛИВ: Провадження у справі № 917/273/20 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 922/3014/19 зупинити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Г.М. Мачульський Судді Ю.Я. Чумак В.Ю. Уркевич