Постанова 4820 № 673/882/16-ц

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 673/882/16-ц Провадження № 22-ц/4820/388/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Купельського А.В. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07 серпня 2020 року (суддя Дворнін О.С.) по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Акцент - Банк», звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 14.10.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 13 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Разом з тим, у зв`язку із порушенням відповідачем кредитних зобов`язань в нього утворилась заборгованість в загальній сумі 40 421,04 грн., яка складається з 12 994,21 грн. заборгованості за кредитом; 23 775, 83 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 1 250, 00 грн. заборгованості за пенею та комісією; а також штрафів в сумі 500 грн. (фіксована складова) та 1901,00 грн. (процентна складова), яка на думку представника позивача підлягає стягненню з відповідача. Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07 серпня 2020 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, АТ «Акцент - Банк» в апеляційній скарзі просить його скасувати, задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості в повному обсязі, стягнути судові витрати пов`язані з поданням апеляційної скарги в розмірі судового збору. Зазначає, що при отриманні банківської картки, ОСОБА_1 підписав Анкету - заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в А-Банку. В даній анкеті відповідач зазначив про свою згоду з умовами та правилами надання банківських послуг. Посилається на те, що 29 квітня 2015 року з використанням комплексу «Приват 24» було здійснено перекази з картки АТ А-Банк НОМЕР_1 на картку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 сум у розмірі 12000 грн. та 500 грн. Для проведення даних транзакцій у комплексі «Приват 24» картка А-Банку була додана із зазначенням її номеру, строку дії, CWW-коду, а на підтвердження додавання ввести пароль із СМС повідомленням, відправленого на фінансовий номер клієнта. Звертає увагу, що відповідач зазначив, що самостійно повідомив всі дані картки А-Банку сторонній особі - ПАТ КБ «ПриватБанк», ввівши їх у додатку Приват 24, саме цим додатком скористались злодії, що зняли у нього кошти, і він, дізнавшись про несанкціоновані транзакції не повідомив про це свій обслуговуючий Банк. Вказує, що факт звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів та, навіть, порушення кримінальної справи, не підтверджує наявність факту шахрайства сторонніми особами до закінчення проведення досудового розслідування та постановлення відповідного судового рішення. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає, що апеляційна скарга ґрунтується на припущеннях, а не наявних в матеріалах справи доказах, які б підтверджували, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін - коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначає, що станом на 19.03.2015 року ним в повному обсязі були повернуті банку кредитні кошти і відсутня будь - яка заборгованість перед банком, що підтверджується наданим банківською установою та долученими до позовної заяви розрахунком. Крім того, в період з 19.03.2015 року по 28.04.2015 року він з кредитної картки коштів не отримував і будь - яких операцій не проводив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Частиною 1 ст. 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Частиною 2 згаданої статті встановлено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом. Статтею 1073 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Положеннями ч.3 ст. 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону. Згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання. Приписами п.37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. У відповідності до ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів. Водночас, п. 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» встановлено, що у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувана, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором. Разом з тим, згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання. Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документу. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу. Згідно з п. 39.2.3 ст. 39 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань переді мною, як володільцем банківського рахунку. Крім того, ст. 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 14 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Акцент-Банк» було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 000,00 грн., який станом на 2015 рік був збільшений до 13 000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Станом на 19.03.2015 року ОСОБА_1 в повному обсязі були повернуті банку кредитні кошти і відсутня будь-яка заборгованість перед банком, що підтверджується наданим банківською установою розрахунком. 19 травня 2015 року на номер мобільного телефону ОСОБА_1 надійшло SMS-повідомлення з банку з вимогою внести заборгованість за вказаним кредитним номером в сумі 650,00 гривень. З цього приводу на наступний день ОСОБА_1 звернувся до Хмельницької філії ПАТ «Акцент-Банк» та встановив, що 29.04.2015 року з належного йому карткового рахунку № НОМЕР_1 невідомими особами була здійснена транзакція шляхом переказу грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 через «Приватбанк24» по терміналу Сs980400, код авторизації 874943, МСС 4829, в результаті якої з його картки не санкціоновано було знято готівку у дві операції в сумі 12 479,78 грн. (12000,00 грн., а з врахуванням комісії 12479,78 грн.) та 520,00 грн. (500,00 грн., з врахуванням комісії 520,00 грн.). Про ті обставини, що транзакція по належному позивачу картковому рахунку № НОМЕР_1 та банківській карті № НОМЕР_2 проводилися 29.04.2015 року з 11 год. 03 хв. по 11 год. 42 хв. через сервіс платежів «іРау.uа» з телефону №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 на належний ОСОБА_1 номер телефону НОМЕР_5 свідчать роздруківка телефонних розмов та СМС-повідомлень на номер телефону останнього за період з 29 по 30 квітня 2015 року, виписка з банківських рахунків та повідомлення ТОВ «Універсальна Дата Центр» м.Київ від 23.07.2015 року, повідомлення ПАТ «КБ «Приватбанк» банківській карті № НОМЕР_2 про недозволеному використанню вказаним клієнтом банку карткового рахунку 29.04.2015 року. З цього приводу ОСОБА_1 належним чином повідомив ПАТ «Акцент-Банк» та ПАТ КБ «Приватбанк» про вчинення даної операції по його картковому рахунку без його ж згоди, надіславши 20 травня 2015 року рекомендованим листом № 2901901812190 на адресу банку (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) заяву про вчинення відносно нього невстановленими особами шахрайських дій і несанкціонованому зняттю з його рахунку грошових коштів. Проте, як вбачається з матеріалів справи, подане позивачем письмове звернення за фактом несанкціонованого списання з його рахунку коштів, банком залишилося без задоволення, а результати службового розслідування з цього приводу, яке банк зобов`язаний був провести, залишилися йому не відомими. В свою чергу, 20.05.2015 року ОСОБА_1 також звернувся з заявою до Хмельницького міського відділу УМВС України в Хмельницькій області про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у зв`язку з чим, за вказаним фактом слідчим відділом відкрито кримінальне провадження № 12015240010002733 від 20.05.2015 року, у якому до цього часу проводиться досудове розслідування. Натомість, всупереч зазначеним обставинам банк, вочевидь, вважаючи у цій несанкціонованій операції винним позивача, як власника карткового рахунку, та з часу незаконного зняття невстановленими особами грошових коштів продовжує нараховувати по належному ОСОБА_1 картковому рахунку заборгованість на залишок неповернутої суми за кредитним договором, яка станом на 23.06.2016 року нарахована в розмірі 40 042,04 гривні та складається з наступного: - 12994 грн. - заборгованість за кредитом; - 23 775,83 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 1250,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; - 500 грн. - штраф (фіксована частина); - 1901,00 грн. - штраф (процентна складова). В свою чергу, в жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії (провадження 2/24/20), в якому просив зобов`язати ПАТ «Акцент-Банк» зарахувати на належну ОСОБА_1 банківську карту № НОМЕР_1 безпідставно списані банком грошові кошти у розмірі 12 999,78 грн. та скасувати нараховану ПАТ «Акцент-Банк» за період з 29.04.2015 року по день постановлення рішення 07.08.2020 року по належному йому картковому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості по тілу кредиту, заборгованості по процентах за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією, штрафи (фіксована та процентна складова). Вказаний позов ОСОБА_1 обґрунтував несанкціонованим втручанням невідомих осіб, які провели транзакцію по належному йому картковому рахунку № НОМЕР_1 та банківській карті іншої невідомої особи № НОМЕР_2 , яка проводилася 29.04.2015 року з 11 год. 03 хв. по 11 год. 42 хв. через сервіс платежів «іРау.uа» з телефону №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 на належний відповідачу номер телефону НОМЕР_5 , про що свідчать роздруківка телефонних розмов та СМС-повідомлень на його номер телефону за 29-30.04.2015 року, виписка з банківських рахунків та повідомлення ТОВ «Універсальна Дата Центр» м.Київ від 23.07.2015 року, повідомлення ПАТ «КБ «Приватбанк» банківській карті № НОМЕР_2 про недозволеному використанню вказаним клієнтом банку карткового рахунку 29.04.2015 року, внаслідок чого банком незаконно були проведені вказані вище штрафні та процентні нарахування, що в подальшому стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом. З огляду на викладене, рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07.08.2020 року вказаний вище позов ОСОБА_1 до Акцент-Банк було задоволено та зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» зарахувати на належну ОСОБА_1 банківську карту № НОМЕР_1 безпідставно списані банком грошові кошти у розмірі 12 999,78 грн. та скасувати нараховану ПАТ «Акцент-Банк» за період з 29.04.2015 року по день постановлення рішення - 07.08.2020 року по належному йому картковому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості по тілу кредиту, заборгованості по процентах за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією, штрафи (фіксована та процентна складова), що, в свою чергу, являється предметом даного спору. Постановляючи зазначене вище рішення суд виходив з того, що з огляду на встановлені судом обставини, такі дії банку по нарахуванню заборгованості є неправомірними, що згідно зі ст.ст. 1073, 1214 ЦК України є підставою для списання безпідставно нарахованих і стягнутих з ОСОБА_1 коштів, припинення нарахування і скасування кредитного боргу, нарахованих відсотків, пені, штрафів за кредитом. Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що банком не доведено факту не виконання відповідачем своїх обов`язків згідно кредитного договору від № б/н від 14.10.2012 року. З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд. Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобовязаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Відповідно до пункту 4 ст. 3, ст..5,6,7,8 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05.11.2014 року, банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій. Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначені норми для спірних правовідносин є спеціальними. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН - коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Також, у Постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 754/15020/15-ц, провадження № 61-22283св18, зроблено висновок, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Таким чином, аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на картковому рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 своїми діями сприяв незаконному заволодінню сторонніми особами інформації, яка ідентифікує користувача картки, ґрунтуються на припущеннях, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Твердження в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не повідомив ПАТ «Акцент-Банк» про несанкціоновані транзакції з його карткового рахунку, а тому банк не несе відповідальність за збитки від операцій, є необґрунтованими. Враховуючи, що ОСОБА_1 невідкладно повідомив банк про безпідставне списання коштів з його рахунку, та правоохоронні органи про вчинення злочину, з часу повідомлення користувачем банку про несанкціоноване списання коштів ризик збитків від здійснення таких операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Установивши, що будь-якими доказами не підтверджується, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування. Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» залишити без задоволення. Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Повне судове рішення складено 12 квітня 2021 року. Судді А.В. Купельський Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк