Постанова 4815 № 569/15417/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 квітня 2021 року м. Рівне Справа № 569/15417/20 Провадження № 22-ц/4815/286/21 Рівненський апеляційний суд : в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючий : Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати зарплати при звільненні,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго», в якому, з урахуванням остаточних позовних вимог, просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за час з 27 грудня 2018 року до постановлена судом рішення. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона була прийнята на роботу на посаду заступника начальника юридичного відділу наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» від 21 грудня 2018 року №620 з 22 грудня 2018 року, та їй встановлено посадовий оклад 11 252 грн. 00 коп. з тривалістю робочого дня - повний робочий день. Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» від 26 грудня 2018 року №630 її звільнено з посади заступника начальника юридичного відділу з 26 грудня 2018 року, відповідно до п. 1 статті 36 КЗпП України, за угодою сторін. Однак, при звільненні їй не була виплачена заробітна плата за відпрацьований час. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 27 грудня 2018 року по 07 жовтня 2020 року включно в розмірі 900 (дев`ятсот) гривень 00 копійок, без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що з 21 квітня 2020 року відповідач знав не лише про факт невиплаченої заробітної плати, але й знав чи повинен був знати про встановлені законом негативні наслідки такої ситуації, проте не вжив жодних заходів щодо виплати заробітної плати. З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати зарплати при звільненні за період з 27 грудня 2018 року по 07 жовтня 2020 року включно в сумі, визначеній законом. У відзиві на апеляційну скаргу, представник ТОВ «Рівнетеплоенерго» зазначає, що розрахунок з позивачем проведено у день звільнення 26 грудня 2018 року, що підтверджується довідкою ПАТ «Укргазбанк» від 08 липня 2020 року. Відповідач не порушував вимог чинного законодавства, наголошує про очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості по заробітній платі, яка вже була виплачена, оскільки зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» своїм наказом (розпорядженням) №620 про прийняття на роботу від 21 грудня 2018 року прийняло на посаду заступника начальника юридичного відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» Вербу В.М. (а.с.5). 26 грудня 2018 року наказом (розпорядженням) №630 про припинення трудового договору (контракту) звільнило з 26 грудня 2018 року за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, ОСОБА_1 з вказаної просади (а.с.6). Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» №48 від 12 березня 2020 року про доходи ОСОБА_1 загальна сума доходу за період з 01 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року становить 1 103 грн. 84 коп., сума податку з доходів фізичних осіб становить 198 грн. 69 коп. (а.с.11). Згідно розрахункового листка за грудень 2018 року та зведеної відомості сум для зарахування на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» від 26 грудня 2018 року ОСОБА_1 належить до виплати 888 грн. 59 коп. Також вказано, що ОСОБА_1 виплачена вказана сума та борг за підприємством на кінець місяця відсутній (а.с.16). Згідно платіжного доручення № 16082 від 26 грудня 2018 року банк платника АТ «Укргазбанк» отримав платіжне доручення та провів операцію 26 грудня 2018 року до банку отримувача ПАТ КБ «ПриватБанк» по перерахунку заробітної плати за грудень 2018 року ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 в сумі 888 грн. 59 коп. (а.с.17). 10 червня 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у відповідь на звернення позивача від 03 червня 2020 року повідомив, що інформацію за платіжним дорученням №16082 від 26 грудня 2018 року перевірено. Встановлено, що грошові кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» на рахунки ОСОБА_1 не надходили (а.с.30). Згідно виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по картці/рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 за договором від 16 грудня 2015 року, за період грудень 2018 січень 2019 грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» на рахунки ОСОБА_1 не надходили (а.с.21). 21 квітня 2020 року, 21 травня 2020 року, 18 червня 2020 року позивач зверталася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» по питанню виплати заробітної плати за грудень 2018 року, зокрема і вказувала, що будь-які кошти від відповідача на її рахунки не надходили (а.с.7, 8-9, 10). Згідно довідки ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» №5-100/17/793/2020 від 08 липня 2020 року кошти ТОВ "РІВНЕТЕПЛОЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 36598008) з рахунку НОМЕР_3 відкритого в АБ «УКРГАЗБАНК» (код банку 320478) згідно платіжного доручення № 16082 від 26 грудня 2018 року в сумі 888 грн. 59 коп. перераховані 26 грудня 2018 року на рахунок НОМЕР_4 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570 відкритий в АТ КБ «Приватбанк» з призначенням: Зарплата за грудень 2018 р. Зарахувати на карт. НОМЕР_1 ОСОБА_1 інд. НОМЕР_5 без ПДВ. (а.с.50). 20 липня 2020 року вказана довідка була надана позивачу (а.с.51). Так, 08 жовтня 2020 року згідно платіжного доручення № 6041 від 08 жовтня 2020 року банк платника РФ АТ КБ «ПРИВАТБАНК» отримав платіжне доручення та провів операцію 08 жовтня 2020 року до банку отримувача АТ КБ «ПриватБанк» по перерахунку заробітної плати за грудень 2018 року ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 в сумі 888 грн. 59 коп. (а.с.52). Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України. Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Між тим, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Згідно розрахунку наведеного позивачем в позовній заяві, в період з 27.12.2018 року по 07.10.2020 року (включно) розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить: 551,92. х 444 робочих днів = 245 058,92 грн. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тому цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. За таких обставин невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України, до уваги необхідно брати таке. Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Через це, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Наведене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), де касаційний суд, зокрема, зазначив, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. За правилами ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Сума середнього заробітку, яку просить стягнути позивач в розмірі 245 058,92 грн. є майже у 275 разів більшою ніж сума заборгованості по заробітній платі (888,59 грн.), яка була виплачена, тобто, зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників. Тому з огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості по заробітній платі, яка вже була стягнута, характером цієї заборгованості, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям. Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лук`янової Марії Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 листопада 2020 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: С.О. Гордійчук С.С. Шимків