Постанова 4857 № 380/3822/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3822/20 пров. № А/857/1367/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Шевчук С.М., Онишкевича Т.В. з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргуЗарембо ОСОБА_1 на рішенняЛьвівського окружного адміністративного судувід 02 листопада 2020 року(ухвалене головуючим-суддею Лунь З.І., час ухвалення судового рішення 12 год 06 хв у м. Львові, час складання повного тексту судового рішення 06 листопада 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Львівській областіпро визнання протиправною та скасування вимоги, в с т а н о в и в : У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, відповідач)№155767-57 від 20.03.2020 про сплату боргу (недоїмки) на суму 108715,90грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного судувід02.11.2020 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що цільове призначення земельної ділянки «обслуговування нежитлових будівель та споруд» не є основним цільовим призначенням в контексті положень ст.19 ЗК України, а є окремим видом цільового призначення даної категорії землі. Також, відповідач не надав жодних доказів того, що Гребенівська сільська рада надавала відповідачу або повідомляла його про будь-які рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки в межах однієї категорії земель або щодо переведення належної йому земельної ділянки з однієї категорії земельної ділянкидо іншої. Вказує, що не оскаржував податкові повідомлення-рішення відповідно до ст.56 ПК України. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Розгляд даної справи був призначений на 18.03.2021, однак позивач та його представник до суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача надіслала клопотання про відкладеннясудового засідання у зв`язку із хворобою та зобов`язувалась надати довідку негайно після одужання. Клопотання позивача було задоволено та відкладено розгляд справи на 08.04.2021. В судове засідання, яке було призначене на 14 год 30 хв 08.04.2021 позивач та його представник повторно не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. 06.04.2021 на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про відкладення судового у зв`язку з введенням карантинних обмежень через поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) та віднесення міста Львова до червоної зони. Одночасно покликається на право особи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Розглянувши клопотання позивача колегія суддів вважає, що таке не підлягаєдо задоволення. Відповідно до ч.1 ст.45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. На думку суду позивач та його представник зловживають своїми процесуальними правами, оскільки судом задовольнялося клопотання представника позивача про відкладення судового засідання по причині хвороби.Проте, своїх зобов`язань надати підтверджуючі документи, представник позивача не виконала, хоча особисто про це вказала у клопотанні від 17.03.2021. Колегія суддів також враховує, що з 17.03.2021 до 06.04.2021 (повторне клопотання), у представника позивача, з урахуванням положень наказу Міністерства охорони здоров`я №455 від 13.11.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 за №1005/6196, яким затверджено Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, була можливість отримати листок непрацездатності та надати його копію суду апеляційної інстанції до наступного клопотання. Що стосується обґрунтування клопотання про неявку в зв`язку з посиленими карантинними заходами, то відповідно до ч.4 ст.195 КАС України під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України. Разом з тим, позивачем та його представником не було ініційовано питання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, як того вимагає ч.2 ст.195 КАС України. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що 08.08.2018 ОСОБА_2 на підставі Акта приймання-передачі, виданого ТзОВ «Сколівським комбінатом будівельних матеріалів», придбав у приватну власність земельну ділянку, площею 0,24 га, кадастровий номер 4624581400:01:001:0028, номер запису про право власності - 27441968, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 4,24 га, кадастровий номер 4624581400:01:002:0015, номер запису про право власності - 27443066, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відділом у Сколівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області була проведена нормативна грошова оцінка земельних ділянок, а саме : земельноїділянки, площею 0,24 га, кадастровий номер 4624581400:01:001:0028 - 291203,27 грн та земельної ділянки, площею 4,24 га, кадастровий номер 4624581400:01:002:0015 - 5144591,11 грн. Як видно з матеріалів справи, заборгованість ОСОБА_2 виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №126335-5706-1311 від 26.11.2019, яким йому буловизначено земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 5824,07 грн та податкового повідомлення-рішення №126334-5706-1311 від 26.11.2019, яким визначено земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 102891,83грн. Вказані рішення ОСОБА_2 отримав 20.12.2019. Позивач звертався до відповідача із скаргами щодо сум нарахованого йому податку на землю, за результатами розгляду яких відповідач надав відповіді від 16.01.2020 та 10.02.2020, в яких покликався на копію рішення Тридцятої сесії сьомого скликання Гребенівської сільської ради Сколівського району Львівської області №103 від 26.12.2018 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території Гребенівської сільської ради на 2019 рік», відповідно до Додатку№1 якого встановлено ставка податку на землі промислової категорії в розмірі 2%. ГУ ДПС було виставлено податкову вимогу №15767-57 від 20.03.2020 на загальну суму 108715,90 грн, яку ОСОБА_2 отримав 07.05.2020 Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості ОСОБА_2 є узгодженою, у встановлені строки до бюджету не сплачена, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно ст.41 ПК України, контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, є органи державної податкової служби. Згідно дефініції наведеної у п.п.14.1.156, п.п.14.1.175 п.14.1ст.14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, пунктом 58.3 цього Кодексу передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Як видно з матеріалів справи, на даний час суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу (узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у термін). У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. На виконання вимог ст.59 ПК України, ГУ ДФС було виставлено податкову вимогу №15767-57 від 20.03.2020. У матеріалах справи наявні докази скерування відповідачем зазначеної вище податкової вимоги та відсутні докази оскарження податкових повідомлень-рішень №126335-5706-1311,№126334-5706-1311 від 26.11.2019 . Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Як видно з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення №126335-5706-1311, №126334-5706-1311 від 26.11.2019позивачем в судовому порядку не оскаржувалися. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Статтею 102 ПК України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов`язань, які становлять 1095 днів. Стосовно доводів позивача про те, що суд першої інстанції не дослідив порядок та правильність нарахування суми боргового зобов`язання, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з аналізу основних положень про докази КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. З огляду на це та з урахуванням того, що предметом заявленого позову є оскарження вимоги про стягнення податкового боргу, відтак предметом доказування в даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість її стягнення в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6, 10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного судувід 02 листопада 2020 року по справі №380/3822/20- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 09.04.2021.