Постанова 4821 № 711/1998/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/838/20Головуючий по 1 інстанції Справа №711/1998/20 Категорія: на ухвалу Казидуб О.Г. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Бородійчука В.Г.,Карпенко О.В. учасники справи: заявник Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2»; заінтересована особа ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; особа, яка подає апеляційну скаргу ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2»; розглянувши у м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2020 року, постановлену під головуванням судді Демчика Р.В., 19.03.2020 року, у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 боргу за оплату житлово-комунальних послуг, - в с т а н о в и в : 17.03.2020 року ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» звернулося в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 боргу за оплату житлово-комунальних послуг. В обґрунтування заяви представником ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» зазначено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є співвласниками квартири загальною площею 51,5 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1 та співвласником багатоквартирного будинку, в якому розташована зазначена квартира. Боржники своєчасно не вносили плату за отримані послуги, надані ТОВ Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» з управління багатоквартирним будинком, а тому по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 в період з 21.05.2019 року по 31.01.2020 року включно здійснювалися нарахування за послуги з управління багатоквартирним будинком. Станом на 01.02.2020 року на особовому рахунку боржників утворилася заборгованість в сумі 1919,66 грн. У зв`язку з вищевикладеним, директор ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» - Атамась С.С. просив суд видати судовий наказ про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» боргу за отриману житлово-комунальну послугу з управління багатоквартирним будинком у розмірі 1919,66 грн. та витрати за сплату судового збору у розмірі 210,20 грн., всього на загальну суму 2129,86 грн. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2020 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 боргу за оплату житлово-комунальних послуг. Роз`яснено заявнику, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Крім того, роз`яснено, що заявник має право звернутися до суду з аналогічними вимогами в спрощеному позовному провадженні. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» оскаржило ухвалу в апеляційному порядку, подавши01 квітня 2020 року апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали заяви про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, неправильно встановив обставини правовідносин між заявником та боржником, внаслідок чого постановив помилкову ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Скаржник в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що відносини між управителем багатоквартирного будинку, яким є заявник по справі та співвласником багатоквартирного будинку, яким є боржники, регулюються Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Скаржник посилається, що із заяви про видачу судового наказу, вбачається, що 20.05.2019 року між ТОВ «Сантехбудконструкція» та від імені співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 , виконавчим комітетом Черкаської міської ради в особі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бордунос Л.І. було укладено договір № 38 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» (заявник) є правонаступником ТОВ «Сантехбудконструкція» в частині надання послуг з управління багатоквартирними будинками, зокрема, за адресою: АДРЕСА_2 . Скаржник вважає, що висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі від 19.03.2020 року, щодо подання заяви з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, не відповідають фактичним обставинам справи, а судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Тому на підставі ст. 379 ЦПК України, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. В апеляційній скарзі директор ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.03.2020 року у справі № 711/1998/20 про відмову у видачі судового наказу, направити справу до Придніпровського районного суду м. Черкаси для продовження розгляду питання щодо видачі судового наказу. 24 квітня 2020 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 . В обґрунтування відзиву ОСОБА_1 зазначає, що ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» не надала до суду першої інстанції належні докази повідомлення фізичних осіб ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ) переходу до ТОВ Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» прав правонаступництва від ТОВ «Сантехбудконструкція» у розумінні ст. 517 ЦК України, як наслідок, суд першої інстанції правомірно відмовив у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України. У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» залишити без задоволення, ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.03.2020 року без змін. У відповідності до положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В даній справі оскаржується ухвала про відмову у видачі судового наказу, яка зазначена в пункті 1 частини першої статті 353 ЦПК України. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК України встановлено не було. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер правовідносин, предмет доказування, та зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати дану справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи про дату та час розгляду згідно до вимог цивільно процесуального законодавства. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Постановлюючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 боргу за оплату житлово-комунальних послуг, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не дотримано вимог закону, а саме ч. 3 ст. 163 ЦПК України, в якій зазначено перелік документів, що мають бути подані разом із заявою про видачу судового наказу. Суд послався, що вказані вимоги заявником не дотримано, оскільки не додано копію договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, який укладено між заявником ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 2» та боржниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а тому у відповідності до ст. 165 ЦПК України прийшов до висновку про відмову у видачі судового наказу. На підставі ст. 165 ЦПК України суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у видачі судового наказу, оскільки відповідно до п. 1ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає висновки обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону. Суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку доказам, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та постановив у справі законну і обґрунтовану ухвалу, підстав для скасування якої, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 17.03.2020 року ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» звернулося в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 боргу за оплату житлово-комунальних послуг. Звертаючись в суд з вищезазначеною заявою ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2», обґрунтовує свої вимоги, тим, що боржники своєчасно не вносили плату за отримані послуги з управління багатоквартирним будинком у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 1919, 66 грн. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ч. ч. 1 та 2 ст. 163 ЦПК України. Разом з тим, частиною 3 ст. 163 ЦПК України передбачено перелік документів, що обов`язково додаються до заяви про видачу судового наказу, зазначені у пунктах 1-4. Слід звернути увагу, що в п. 3 передбачено, що до заяви про видачу судового наказу, додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості. Процесуальні наслідки недотримання вимог ст. 163 ЦПК України визначені згідно до ст. 165 ЦПК України, в якій у п. 1 ч. 1 вказано, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України. Згідно вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ст. 77 ЦПК України вказує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Таким чином, суд першої інстанції, керуючись вимогами процесуального закону, дійшов обґрунтованого та вірного висновку про відсутність підстав для видачі судового наказу, тому постановив ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2020 року про відмову у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 2» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 боргу за оплату житлово-комунальних послуг. За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги щодо скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу, оскільки судом дотримано вимоги процесуального закону, тоді як заявник такі вимоги закону не виконав при поданні заяви про видачу судового наказу, так як не подав суду доказів, які є обов`язковими при поданні заяви про видачу судового наказу про стягнення боргу за оплату житлово комунальних послуг, допустивши порушення та невиконання вимог ч. 3 ст. 163 ЦПК України. Заявник не підтвердив свої вимоги належними доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, а з врахуванням того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, то суд першої інстанції був позбавлений можливості та не мав законних підстав для задоволення заяви про видачу судового наказу за таких обставин, які встановлено судом. При цьому, належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе відзначити, що відносини між управителем багатоквартирного будинку та співвласником багатоквартирного будинку, регулюються Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Законом України «Про житлово-комунальні послуги». У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуг; 6) порядок оплати послуг; 7) порядок і умови внесення змін до договору; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що саме заявником в порушення вимог ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу не було додано копії укладеного у письмовій формі договору між ОСОБА_1 та ТОВ « Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2», як надавачем послуг з утримання будинку прибудинкової території, зокрема, в частині надання послуг з управління багатоквартирними будинками за адресою: АДРЕСА_2 , а тому саме заявник не дотримався вимог закону. Отже, доводи та посилання скаржника щодо помилкових висновків суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу є безпідставними та необґрунтованими, які не підлягають задоволенню апеляційним судом, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку про відмову у видачі судового наказу, який не спростовано доводами апеляційної скарги скаржника. Апеляційний суд вважає за важливе відзначити, що вищезазначені обставини, щодо ненадання зазначених вище доказів підтверджується внутрішнім описом судової справи № 711/1998/20, з якого вбачається відсутність додатків, на які посилається заявник в апеляційній скарзі. Крім того, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, скаржником також не надано жодних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, які б давали підстави для їх задоволення та скасування ухвали суду першої інстанції. Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції вірно послався, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. п. 1, 2, 8, 9 ч.1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Тому права заявника жодним чином не порушено. Крім того, апеляційний суд вважає, що слід звернути увагу на те, що заявник не позбавлений права звернутися з відповідними позовними вимогами про стягнення боргу за оплату житлово комунальних послуг у порядку позовного провадження у випадку спору між сторонами, а не безспірності заявлених вимог, коли може бути видано судовий наказ, оскільки відсутність документів, які заявник має надати при поданні заяви про видачу судового наказу, позбавляє можливості суд вирішити питання про стягнення боргу на підставі виданого судового наказу. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з урахуванням викладеного, підстави для скасування оскаржуваної ухвали за поданих доводів апеляційної скарги скаржника відсутні, тому вимоги апеляційної скарги скаржника слід залишити без задоволення, так як доводи апеляційної скарги є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону, висновків суду першої інстанції не спростовують. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). На переконання колегії суддів апеляційного суду, обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю « Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» є безпідставними, а тому не заслуговують на увагу, оскільки скаржником не вказано, які ж порушення вимог закону, дають суду апеляційної інстанції підстави для скасування ухвали суду першої інстанції. З огляду на вище викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо правомірності видачі судового наказу не допустив порушень вимог процесуального закону, тому постановив законну ухвалу, підстав для скасування якої апеляційний суд не вбачає, згідно доводів та вимог апеляційної скарги. З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали допущено порушення норм процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги. Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлена у справі ухвала є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, судом не допущено порушень вимог процесуального права, тому ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» залишити без задоволення. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2020 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 2» про відмову у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 боргу за оплату житлово-комунальних послуг залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня постановлення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Л.В. Нерушак Судді В.Г. Бородійчук О.В. Карпенко