Постанова Київський апеляційний суд № 753/4914/22

справа № 753/4914/22 головуючий у суді І інстанції Сирбул О.Ф. провадження № 22-ц/824/272/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 вересня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подану представником - адвокатом Скочиляс Іриною Мирославівною, на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування,- В С Т А Н О В И В: У травні 2022 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвокат Скочиляс Ірина Мирославівна звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з цивільним позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2022 року матеріали цивільної справи №753/4914/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування передано на розгляд до Подільського районного суду м. Києва - за підсудністю. Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , через представника - адвоката Скочиляс Ірину Мирославівну, подали апеляційну скаргу. У апеляційній скарзі апелянти, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просили ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до Дарницького районного суду м. Києва для продовження розгляду. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, вказували про те, що позов має бути розглянутий за правилами альтернативної підсудності, а саме: за місцем вчинення ДТП або ж місцем проживання позивачів. Правовідносини виникли у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 , договірних відносин між сторонами немає. Зазначають, що вказана позиція підтверджується судовою практикою, а саме: постановою Апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2018 року у справі №500/5237/18, постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2021 року у справі № 404/280/21, постановою Рівненського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 559/918/21. Апелянти вважають, що предметом заявленого позову є вимоги про відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме - стягнення страхового відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Однак відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Окрім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц). Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з такого. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_6 , керуючи автомобілем Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який від отриманих травм помер на місці пригоди. На момент вчинення ДТП, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_6 була застрахована на підставі полісу №201710252 у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АРКС». Отже, заподіювачем шкоди є водій ОСОБА_6 , цивільно-правова відповідальність якого на час настання ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АРКС» . Передаючи справу за підсудністю до Подільського району м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що страховик Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» не є заподіювачем шкоди, а має законодавчий обов`язок по здійсненню виплати страхового відшкодування. Не дивлячись на те, що позивачі іменують позовну заяву «про відшкодування шкоди», це не змінює правовідносин, які в даному випадку виникають між потерпілими особами (позивачами) та страховиком завдавача шкоди. Такі правовідносини стосуються не відшкодування шкоди, оскільки страховик цієї шкоди не заподіював, а стосуються стягнення зі страховика страхового відшкодування, що також підтверджується і самим змістом позовних вимог. Тобто, оскільки смерть ОСОБА_5 була спричинена не діями та не з вини відповідача (страховика) - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», а позовні вимоги стосуються стягнення страхового відшкодування згідно полісу про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власника наземних транспортних засобі укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_6 , особою, яка була визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що в даному випадку має застосовуватися положення ч. 2 ст. 27 ЦПК України. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» зареєстровано у м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, що за адміністративно - територіальним поділом м. Києва відноситься до Подільського району м. Києва. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке. Положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як вбачається з позовної заяви, позивачі звернулися до суду з урахуванням ч.3 ст.28 ЦПК України (позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди). Проте, з позовної заяви вбачається, що правовою підставою позову вказано Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме п. 2 ст. 22.1 та п. 27.3 ст. 27 цього Закону. Отже, спірні правовідносини виникли із договору страхування між потерпілими - позивачами, які в розумінні Закону є третіми особами та страховиком щодо стягнення страхового відшкодування (регламентної виплати) у вигляді моральної шкоди у зв`язку з настанням страхового випадку. Згідно ч.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" №3 від 01 березня 2013 року, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" (далі - Закон № 85/96-ВР) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) (стаття 4 Закону № 85/96-ВР). Згідно зі статтею 16 Закону № 85/96-ВР, статтею 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Страхове відшкодування - грошова сума, що виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності з настанням страхового випадку. При цьому визначення підсудності справ, що виникають із договорів страхування відбувається як за загальними правилами підсудності, тобто за місцезнаходженням відповідача (ст.27 ЦПК України), так і альтернативними, за місцем виконання цих договорів ( ч.8 ст. 28 ЦПК України). Таким чином, ч. 3 ст. 28 ЦПК України у даних правовідносинах не може бути застосована, оскільки відповідач не є завдавачем шкоди, а виконує виключно договірне зобов`язання за договором страхування на користь потерпілої сторони (третьої особи). Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Статтею 93 ЦК України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Як було встановлено судом першої інстанції, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» зареєстровано у м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, що за адміністративно - територіальним поділом м. Києва відноситься до Подільського району м. Києва. Отже, позовна заява не підсудна Дарницькому районному суду м. Києва і відноситься до територіальної юрисдикції Подільського районного суду м. Києва. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України. Таким чином, Дарницький районний суд дійшов обґрунтованого висновку про передачу справи за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва. Посилання апелянтів на висновки судів апеляційної інстанції у справах №500/5237/18, № 404/280/21, № 559/918/21 колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не суду апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подану представником - адвокатом Скочиляс Іриною Мирославівною, на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2022 року - залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова