Постанова 4816 № 579/2103/20

Справа №579/2103/20 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Кибець І. А. Номер провадження 33/816/161/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 579/2103/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 04.02.2021, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, установив: В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити через відсутність події та складу правопорушення, оскільки він не керував т/з, а протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням норм процесуального права, зокрема порушено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому тимчасового затримання т/з не було і його не відсторонювали від керування т/з. Постановою судді Кролевецького районного суду Сумської області від 04.02.2021 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 10200 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн судового збору. Згідно постанови судді, 12.12.2020 о 22:34 на автодорозі М-02 в м. Кролевець поблизу магазину 168 км водій ОСОБА_4 керував т/з Ауді 80, н. з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР. До початку апеляційного розгляду від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 та його захисника надійшла письмова заява про розгляд справи за їх відсутності, тому апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 у відсутність його та його захисника, що не протирічить приписам ст. 268, 294 КУпАП. Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 490541 від 12.12.2020, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що водій ОСОБА_4 керував т/з в стані алкогольного сп`яніння, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об`єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема: - висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КП «Кролевецька центральна районна лікарня» від 12.12.2020, згідно якого ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду 2,146 проміле, з яким ОСОБА_4 ознайомлений, про що свідчить його підпис у цьому висновку; - відеозаписом з нагрудної камери поліцейських та відеореєстратора з їх т/з, згідно якого ОСОБА_4 , виходячи з місця водія т/з на питання поліцейського повідомляє, що вживав спиртне, фактично хотів тільки розвернути автомобіль та що чекає на іншу особу, яка буде за кермом; - показаннями допитаного судом першої інстанції свідка ОСОБА_5 , згідно яких в його присутності водій ОСОБА_4 на пропозицію працівників поліції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з відмовився, а погодився пройти медичний огляд в Кролевецький центральній районній лікарні. При цьому ОСОБА_4 в поданій апеляційній скарзі не ставить під сумнів надані свідком показання. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП). Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Відповідно роз`яснень ВСУ, викладених у абз. 3 і 4 п. 27 постанови Пленуму від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами), керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа т/з, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала т/з. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Згідно п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія. Водій повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку. Водію т/з необхідно уникати будь-яких дій, не пов`язаних з водінням. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що він не керував т/з не заслуговують на увагу та задоволенню не підлягають, оскільки останній знаходився у т/з під час його руху на місці водія, що підтверджується відеозаписом з нагрудних камер та відеореєстратора поліцейських. При цьому на переконання апеляційного суду, ураховуючи положення національного законодавства України про адміністративні правопорушення та норм міжнародного права, для встановлення факту керування т/з певною особою не має значення, чи рухався т/з безпосередньо за допомогою двигуна, чи своїм ходом без нього, оскільки, як зазначалося вище, кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, незважаючи на час, протягом якого здійснюється рух т/з, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02). Доводи ОСОБА_4 про порушення поліцейським вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів є необґрунтованими і не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки спростовуються фактичними обставинами і наведеними вище доказами. Так, порядок проходження огляду на стан сп`яніння, про який йдеться мова, закріплений у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 № 1395, зареєстрована в МЮ 10.11.2015 № 1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в МЮ 11.11.2015 за № 1413/27858) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМ 17.12.2008 № 1103, з послідуючими змінами) і являє собою процедуру направлення водіїв т/з для проведення огляду з метою виявлення зазначеного стану і безпосередньо проведення такого огляду. Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан алкогольного сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, у присутності 2-х свідків; 2) у відповідному закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Таким чином, ОСОБА_4 , щодо якого були об`єктивні підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння та, враховуючи його не згоду з проведенням такого огляду на місці зупинки т/з, що підтверджується показами свідка ОСОБА_5 , він пройшов такий огляд у закладі охорони здоров`я, що не суперечить положенням згаданої вище Інструкції. Відсутність у справі доказів відсторонення водія ОСОБА_4 від керування т/з, тимчасового затримання т/з шляхом блокування або відправки на спеціальний майданчик не впливають на висновки судді першої інстанції про його винуватість, оскільки факт не відсторонення від керування т/з (якщо б він і був доведений) не звільняє водія від обов`язку дотримуватись вимоги п. 2.9а ПДР, тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином вмотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 04.02.2021 відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов