Постанова 4816 № 579/88/22

Справа №579/88/22 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Придатко В. М. Номер провадження 33/816/72/23 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 11 травня 2023 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 579/88/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 06.10.2022, якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 накладене стягнення ч. 1 ст. 130 КУпАП, установив: У поданій апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки т/з зупинений безпідставно, суть правопорушення є нечіткою і незрозумілою, працівником поліції порушено його право на захист, письмові пояснення свідків не є допустимими доказами. Постановою судді Кролевецького районного суду Сумської області від 06.10.2022 на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 496,20 грн судового збору. Згідно постанови судді, ОСОБА_1 11.01.2022 о 23 год. 46 хв. в м. Кролевець по вул. Лесі Українки керував т/з ВАЗ 21213 д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, млява мова). Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння на місці зупинки т/з та в лікарняному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР. Будучи відповідно вимог ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП своєчасно сповіщеними у встановленому законом порядку про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник Рекуха В. Г. в судові засідання 04.01.2023 та 11.05.2023 не з`явилися і будь-якого клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи не надали. Відповідно ч. 4-6 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у § 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р, «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати § 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). «Роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними» (п. 28 рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04; рішення від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України») і «запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі є завданням саме державних органів» (п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», заява № 26976/06). «Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02; рішення від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява № 30979/96). У іншому своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що «заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання». З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , оскільки це не суперечить положенням ст. 268, 294 КУпАП. Апеляційним судом було надано достатньо можливостей для ОСОБА_1 реалізувати своє право на доступ до суду, брати участь в розгляді справи, так як в жодне судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, рухом справи не цікавився, доказів поважності причин неявки в судові засіданні не надав, своєї правової позиції в будь-який доступний спосіб не висловив, хоча апеляційна скарга подана ним особисто, тобто він був обізнаний про існування судової справи, провадження в якій ініційоване ним, а відтак такі дії неодмінно перешкоджають справедливому розгляду справи і спрямовані на свідоме затягування судового процесу, що є проявом зловживання процесуальним правом, незважаючи на відсутність у КУпАП загального положення (визначення) про заборону зловживання процесуальними правами, так як така заборона є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права. При цьому судові повістки надсилалися апеляційним судом на адресу, вказану ОСОБА_1 у його апеляційній скарзі, а тому, будучи обізнаним про те, що в цій справі про адміністративне правопорушення відомим для держави в особі суду місцем її проживання є вказана вище адреса, мав сумлінно поставитися до того, що на цю адресу можуть направлятися листи/повістки, які напряму стосується його законних прав та інтересів, ймовірне надходження яких він повинен був очікувати та слідкувати за ними, що у свою чергу вказувало б на його належну процесуальну поведінку. Враховуючи викладене, лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав судову повістку за належною адресою, не може свідчити про порушення права особи на доступ до суду, так як це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції, вказавши її у офіційному документі, що узгоджується з положеннями п. 91, 99, 100, 101 «Правил надання послуг поштового зв`язку» постановою ВП ВС № 800/547/17 від 25.04.2018. Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 491400 від 12.01.2022, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що ОСОБА_1 керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на відповідний стан у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об`єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема: - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , згідно яких ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі; - відеозаписами з технічних засобів працівників поліції, згідно яких останніми зупинений т/з ВАЗ 21213 д. н. з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці за допомогою спеціальних технічних засобів і в закладі охорони здоров`я Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп`яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Необхідно зауважити, що положення ст. 266 КУпАП не регламентують дії поліцейського та не визначають порядок і форму фіксації ним відмови водія (особи, яка керує т/з) від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, а тому у разі вчинення вказаними особами таких дій поліцейському слід керуватись п. 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (в ред. Постанови КМУ № 888 від 28.10.2015), згідно якого у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_1 підлягав огляду на стан сп`яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського. Таким чином, ОСОБА_1 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою. При цьому, незалежно від причин, які стали підставою для зупинки т/з, водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. Твердження апеляційної скарги про порушення працівником поліції права на захист є необґрунтованими, так як правом користуватися юридичною допомогою адвоката наділені особи, які притягуються до адміністративної відповідальності при розгляді справи (ст. 268 КУпАП). Тобто таке право виникає у особи лише після початку провадження у справі про адміністративне правопорушення, порушеної на підставі певного юридичного факту, а в інакшому випадку порушення неможливе із об`єктивних причин через відсутність самої події правопорушення. Під час проведення огляду водія на стан сп`яніння розгляд справи не відбувається, як і не вирішується питання винуватості особи, виконується тільки встановлена законодавством процедура. У цій справі вказані вимоги закону дотримані, після невиконання ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР працівником поліції роз`яснено йому права, зокрема право на захист. Не підлягають задоволенню і доводи апеляційної скарги в частині того, що суть правопорушення в протоколі є нечіткою, так як із матеріалів справи вбачається, що в цьому процесуальному документі об`єктивна сторона правопорушення викладена зрозуміло та однозначно - відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, при цьому вказано конкретний пункт ПДР - 2.5 і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за таке керування - ч. 1 ст. 130 КУпАП, що узгоджується з іншими наявними в справі доказами. Зазначення працівником поліції в протоколі про те, що ОСОБА_1 керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння не є суттю правопорушення та не порушує право особи на захист, так як сукупність наведених обставин (керування т/з та ознаки сп`яніння) є підставою для проходження огляду на стан сп`яніння, від чого ОСОБА_1 відмовився, що і було відображене в протоколі поліцейським. Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що не були допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , наявність яких при відмові ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння підтверджується іншими доказами, і які були залучені тільки для засвідчення порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, - постановив: Постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 06.10.2022 відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов