Постанова 4801 № 125/1858/19

Справа № 125/1858/19 Провадження № 22-ц/801/607/2021 Категорія: 37 Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2021 рокуСправа № 125/1858/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2020 року, ухвалене суддею Хитруком В.М. в м. Бар, в цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановив: У серпні 2019 року ПАТ СК «Провідна» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 18 602,26 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 1921 грн судового збору. Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.12.2015 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного комплексного автострахування транспорту «Renault Logan» державний номерний знак НОМЕР_1 . 18.11.2016 в м. Вінниця, по вул. Київська мала місце ДТП, за участю транспортного засобу «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «MERSEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 . Внаслідок даного ДТП було пошкоджено автомобіль «Renault Logan» державний номерний знак НОМЕР_1 , що був застрахований у ПрАТ «СК «Провідна». Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2016 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП за ст.124 КУпАП. Розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб склав 48 146,80 грн. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з лімітом за завдання шкоди майну на 100 000,00 грн. 12.05.2017 ПрАТ «СК «Провідна» звернулася до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з претензією № 03-17/6106 на суму сплаченого страхового відшкодування та 29.08.2017 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило виплату з урахуванням зносу автомобіля, а саме в розмірі 29 544,54 грн. За таких обставин до позивача ПрАТ «СК «Провідна» у порядку зворотної вимоги перейшло право на отримання від відповідача ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), завданої внаслідок зазначеної вище ДТП. Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2020 року задоволено позов у даній справі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «Провідна» 18 602, 26 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також 1921 грн понесених судових витрат. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скарга мотивована тим, що судом залишено поза увагою, що він не повинен нести витрати, пов`язані із зносом; головним критерієм відповідальності особи є її винуватість, яка в його діях прослідковується частково; автомобіль марки «RENAULT LOGAN» д.н.з. НОМЕР_1 не був учасником ДТП; позивачем не підтверджено, за які саме роботи здійснено часткову сплату страхових виплат. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ПАТ «СК «Провідна» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду залишити без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Встановлено, що 18.11.2016 в м. Вінниця по вул. Київська мала місце ДТП за участю транспортного засобу «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 та належного ОСОБА_2 , а також транспортного засобу «MERSEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження. На час ДТП автомобіль «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_3 , за договором добровільного комплексного автострахування №06/6755610/1007/15 був застрахований у ПрАТ «СК «Провідна». Власником автомобіля є ОСОБА_2 (а.с.14). Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «MERSEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 на час ДТП була застрахована згідно полісу №АК/0762940 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміт страхового відшкодування за майнову шкоду 100 000 грн (а.с.40). Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2016 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України (а.с.4). Відповідно до рахунку №1129 від 29.11.2016 СТО «Автохелф», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_3 становить 48 146,80 грн. Вказана сума страхового відшкодування перерахована ПрАТ «СК Провідна» ФОП ОСОБА_4 у визначений в страховому акті №2300143373 від 16.11.2016 строк за платіжним дорученням № 0000874 від 06.01.2017 (а.с.5,8). Як зазначає у позовній заяві ПрАТ «СК «Провідна», 12.05.2017 останнє звернулося до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з претензією №03-17/6106 на суму сплаченого страхового відшкодування та 29.08.2017 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило виплату з урахуванням зносу автомобіля, а саме в розмірі 29 544,54 грн. ПрАТ «СК «Провідна» зверталося із вимогою до ОСОБА_1 , що ним не заперечувалося, про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яке здійснило ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у розмірі 18 602,26 грн (а.с.19). Вказана вимога залишена без задоволення. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що до ПрАТ «СК «Провідна» у порядку зворотної вимоги перейшло право на отримання від відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), завданої внаслідок ДТП. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в основному є незрозумілими за своїм змістом та мають безсистемний характер, а тому колегія суддів приходить до висновку, що апелянт не погоджується в цілому з мотивами відмови суду першої інстанції у задоволенні позову, та, враховуючи висновки Верховного Суду у справах за аналогічних правовідносин відхиляє всі доводи скарги з наступних підстав. Так, у п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України зазначено, що в разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст.1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). У Законі України «Про страхування» встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону). Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За змістом цього Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Отже, страховик (ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, страховик (ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом. Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2018 у справі №910/5001/17 за аналогічних правовідносин. Таким чином, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» правомірно відшкодувало ПрАТ «СК «Провідна» витрати пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно поставив йому у винність фізичний знос автомобіля та незаконно стягнув з нього частину шкоди, однак, такі твердження відхиляються колегією суддів, оскільки встановлено, що страховик відповідача виконав свої зобов`язання, відшкодувавши витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У зв`язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди. Отже, за змістом статті 993 ЦК України у системному зв`язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі №352/1384/18. Встановивши, що вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталась з вини ОСОБА_1 , перевищує виплачений ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» позивачу розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача як з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням. Розмір відшкодування ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» таких витрат (29544,54 грн) і порядок розрахунку товариством вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу (розраховується відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092), відповідачем не заперечувався. Розмір страхового відшкодування після його визначення ОСОБА_1 окремо не оспорював і такий розмір не спростований в суді. Безпідставним є твердження апелянта про ненадання позивачем документів на підтвердження виконання робіт по автомобілю «Renault Logan», оскільки позивач документально підтвердив розмір про оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО). Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги з приводу того, що учасником ДТП був автомобіль «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_3 , а не автомобіль «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , як зазначено судом. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, із яких слідує, що учасником ДТП був автомобіль «Renault Logan», номерний знак якого « НОМЕР_3 », а не « НОМЕР_1 », і ремонт проводився щодо автомобіля «Renault Logan» НОМЕР_3 . Така помилка суду є ніщо інше, як описка, яка не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, і може бути усунута шляхом подання зави про виправлення описки у разі утруднення виконання рішення суду. Інші доводи апеляційної скарги не є вагомими та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Барського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.В. Ковальчук М.М. Якименко