Постанова 4801 № 125/218/21

Справа № 125/218/21 Провадження № 22-ц/801/1495/2021 Категорія: 82 Головуючий у суді 1-ї інстанції Салдан Ю. О. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2021 рокуСправа № 125/218/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О. В., суддів : Берегового О. Ю., Сала Т. Б., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про захист прав споживачів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Барського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 28 квітня 2021 року у м. Бар суддею цього суду Салдан Ю. О, зі складанням його повного тексту 17 травня 2021 року, В С Т А Н О В И В: В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (ТОВ «Енера Вінниця») про захист прав споживачів, мотивуючи його тим, щона виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» для постачання електричної енергії на території Вінницької області було створено ТОВ «Енера Вінниця», яке є єдиним на території області постачальником електричної енергії побутовим споживачам. Оскільки будь-які інші постачальники електроенергії в області відсутні, позивач був змушений укласти з відповідачем Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01 січня 2019 року № 21090280 (надалі - Договір). Позивач вказував, що він є інвалідом війни ІІІ групи та має пільги особам з інвалідністю внаслідок війни, які передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зокрема, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 13 цього Закону позивач має пільгу 100-процентну знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Частиною 2 статті 2 названого Закону передбачено, що права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Пунктом 5.16 Договору передбачено наявність пільг у споживача, у заяві-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії позивач зазначав про наявність пільг та надав документи на підтвердження. З огляду на це позивач стверджував, що йому державою гарантована пільга з оплати електричної енергії у межах норми споживання у обсязі до 70 кВт. Крім того, позивач також зазначав, що є володільцем генеруючої установки, призначеної для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання. Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник універсальних послуг зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватних домогосподарств. Надісланий відповідачем проект Договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 01 січня 2019 року № 146 позивач підписав з протоколом розбіжностей, оскільки вважає, що в умовах договору під час здійснення розрахунків за електроенергію не враховано наданих позивачу пільг. Такі умови договору позивач вважає нікчемними, оскільки вони суперечать статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивач стверджував, що відповідач у порушення статті 13 згаданого закону під час розрахунків за електроенергію не враховує пільги у розмірі 70 кВт щомісяця, у зв`язку з чим за період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2021 року ТОВ «Енера Вінниця» недоплатило позивачу 9318,31 грн. У кожному Акті приймання-передавання товару (електричної енергії) позивач висловлював незгоду із проведеним розрахунками за електроенергію, однак відповідач продовжує порушувати його права, передбачені частиною 2 статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та позбавляти його гарантій, встановлених державою. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ТОВ «Енера Вінниця» на його користь заборгованість у розмірі 9318,31 грн. за період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2021 року. Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2021 року у задоволені позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. У поданому на апеляційну скаргу відзиві відповідач зазначив, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційний суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке. Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 29 серпня 2008 року, ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветернанів війни інвалідів війни (а. с. 5) 01 січня 2019 року між ТОВ «Енера Вінниця» та ОСОБА_1 укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 21090280 шляхом підписання заяви-приєднання до умов Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, в якій присутня відмітка про наявність пільг у позивача (а. с. 6-11). 01 вересня 2019 року між ТОВ «Енера Вінниця» та ОСОБА_1 укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством за № 146, який є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 21090280 від 01 січня 2019 року (а. с. 12-14). У період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2021 року ТОВ «Енера Вінниця» не виставляло позивачу рахунків на оплату електроенергії і розрахунки між сторонами здійснювались за «зеленим» тарифом, що підтверджується актами приймання-передавання товару (електричної енергії) за вказаний період (20-44). Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Частиною 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг, серед іншого, віднесено послуги з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Отже, позивач ОСОБА_1 є індивідуальним споживачем послуг з постачання електроенергії ТОВ «Енера Вінниця» в частині правовідносин, змістом яких є права та обов`язки сторін з приводу використання електричної енергії із загальної мережі. Стаття 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлені пільги особам з інвалідністю внаслідок війни. Зокрема, пунктом 5 частини 1 цієї статті передбачено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. З аналізу наведеної норми вбачається, що у разі, якщо споживач, який має інвалідність внаслідок війни (або є прирівняною до цієї категорії особою), використав протягом місяця електроенергію в обсязі, що не перевищує середніх норм споживання, то він має право на 100-процентну знижку нарахованої такому споживачу плати за користування електроенергією; оскільки знижка становить 100 процентів, то такий споживач фактично не здійснює оплати за спожиту електроенергію, за умови, що її обсяг не перевищує середніх норм споживання; використання права на знижку можливе, якщо є факт споживання електроенергії, за що споживачу нараховано плату, оскільки за своєю суттю знижка це зниження плати (ціни) за певний товар, роботу чи послугу, яка має місце за певних умов. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії встановлені нормами Закону України «Про ринок електричної енергії». Статтею 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України, серед яких зазначено Закон України «Про альтернативні джерела енергії». Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: 1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; 2) правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку; 3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; 4) кодексом комерційного обліку; 5) правилами роздрібного ринку; 6) іншими нормативно-правовими актами. Правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором. Регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 72 частини 1 статті 1 цього Закону). За частиною 1 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» приватні домогосподарства здійснюють продаж виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальнику універсальних послуг. Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 63 цього ж Закону постачальник універсальних послуг зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості. Частина 1 статті 75 зазначеного Закону встановлює, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку. Отже, нормами самого Закону «Про ринок електричної енергії» передбачено прийняття підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на його провадження, зокрема, встановлення порядку проведення розрахунків правилами ринку. Так, Регулятором розроблені Правила роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312 (надалі - Правила роздрібного ринку електричної енергії, Правила). Статтею 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями). Розділом 11.3 цих Правил роздрібного ринку електричної енергії врегульовано особливості продажу та обліку електричної енергії, виробленої приватними домогосподарствами, а також розрахунків за неї. Так, пунктом 11.3.1. передбачено, що індивідуальний побутовий споживач, що встановив у межах свого приватного домогосподарства генеруючу установку (генеруючі установки), призначену(-і) для перетворення енергії з енергії сонця та/або вітру в електричну енергію із сукупною встановленою потужністю, що не перевищує потужність відповідно до закону та дозволену потужність відповідно до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, має право здійснювати продаж виробленої електричної енергії відповідно до цих Правил на підставі договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, що є додатком 2 до укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до умов якого побутовий споживач приєднався відповідно до цих Правил. Постачальник універсальних послуг не має права відмовити споживачу в купівлі за «зеленим» тарифом електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) за умови, якщо її(їх) приєднання здійснено у порядку, встановленому Кодексом систем розподілу, та виконані вимоги цих Правил. Відповідно до пункту 3.3.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством є додатком до договору про постачання електричної енергії із постачальником універсальних послуг. Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку мають право вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами, укладати ці договори у довільній формі та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін з урахуванням таких обмежень: розрахунки за двосторонніми договорами здійснюються виключно у грошовій формі. За таких обставин, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів позивача про те, що під час здійснення розрахунків між сторонами електроенергія, яка отримана позивачем із загальної мережі, не повинна відніматися від обсягу виробленої генеруючою установкою електроенергії, і нарахування оплати за спожиту із загальної мережі електроенергії повинно здійснюватись окремо від розрахунків за електроенергію з альтернативного джерела, оскільки ні нормами Закону України «Про ринок електричної енергії», ні формулою розрахунків, яка наведена у пункті 11.3.23 Правил роздрібного ринку електричної енергії, не передбачено диференціацію видів електроенергії під час проведення розрахунків. На підставі викладених норм права та встановлених у справі обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволені позовних у зв`язку з відсутністю суперечностей між нормами пункту 5 частини 1 статті 13, статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і діями ТОВ «Енера Вінниця» щодо проведення розрахунків із позивачем, оскільки наведеним Законом не передбачено формули нарахування плати за комунальні послуги, до якої має застосовуватись пільга. Доводи апеляційної скарги зводяться до помилково тлумачення позивачем наведених вимог закону, проте висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Барського районного суду Вінницької областівід 28 квітня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О.В. Ковальчук Судді : О. Ю. Береговий Т. Б. Сало