Постанова 4818 № 953/618/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року м. Харків справа № 953/618/20 провадження № 22-ц/818/1615/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Котелевець А.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря Сізонової О.О., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», Акціонерне товариство «Харківобленерго» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», Акціонерного товариства «Харківобленерго» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2020 року у складі судді Попрас В.О.,- в с т а н о в и в : 15 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», Акціонерного товариства «Харківобленерго», в якому з урахуванням уточнень (а.с. 63-70) просив визнати протиправними дії відповідачів ПрАТ «Харківенергозбут» та АТ «Харківобленерго» щодо припинення постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язати відповідачів солідарно відновити постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача моральну шкоду в сумі 10000,00 грн. та усі судові витрати, зокрема витрати на правничу допомогу адвоката. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що судом першої інстанції не було всебічно, повно та об`єктивно надано правову оцінку спірним правовідносинам. Судом не враховано, що відповідачами було відключено електропостачання всупереч положенням Правил роздрібного ринку електричної енергії без окремого письмового попередження абонента ( позивача), в якому мало бути визначено суму боргу та період її виникнення, у строк за 10 днів до такого відключення. Також дії відповідачів є протиправними з огляду на те, що у позивача була відсутня заборгованість за попередній період. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач є власником квартири, у зв`язку з чим між ним та відповідачами склалися фактичні договірні відносини з приводу надання та користування електроенергією, при цьому посилається на правовий висновок Верховного суду, викладений у постанові від 12.06.2019 у справі № 212/4507/16ц. Крім того вказує, що судом першої інстанції не надано правової оцінки позовним вимогам щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок протиправного припинення постачання електричної енергії. У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Харківенергозбут» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що вважає рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2020 року законним та обгрунтованим. Зазначає, що позивачем, який є власником квартири, не укладено договір на постачання електричної енергії, припинення електропостачання здійснено АТ «Харківоленерго», а тому ПрАТ «Харківенергозбут» не порушувало права позивача. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Харківобленерго» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивачем, як власником квартири, не було укладено договір з АТ «Харківобленерго» про надання послуг з розподілу ( передачі) електричної енергії. За адресою АДРЕСА_1 станом на 31.12.2018 перед АТ «Харківобленерго» утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 2289,00 грн., повідомлення про припинення постачання електроенергії направлялися за адресою розташування квартири, але заборгованість не була своєчасно сплачена, а тому 09.01.2020 було здійснено припинення постачання електричної енергії за вищевказаною адресою. Заборгованість за електричну енергію ділиться на періоди до 01.01.2019 заборгованість перед АТ «Харківобленерго» та після 01.01.2019- заборгованість перед ПрАТ «Харківенергозбут», у зв`язку з тим, що з 01.01.2019 АТ «Харківобленерго» припинило господарську діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Зазначає, що позивачем не надано доказів нанесення йому моральної шкоди, а також відсутність порушеного права споживача є підставою для відмови в задоволенні позову. Також вказує, що постачання електричної енергії було відновлено ще 04.03.2020, про що зазначав представник позивача ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді першої інстанції. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що діями відповідачів порушені його права. Крім іншого, позивачем не надано доказів, що він, як новий власник житла, скористався своїм правом укласти договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За положеннями ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачі здійснили припинення постачання електричної енергії без дотримання норм діючого законодавства, а тому вважав свої права порушеними Крім того, вважав, що цими діями відповідачів йому завдано моральну шкоду. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.02.2007 ( а.с. 10-12). Відповідно до довідки абоненту від 04.02.2020 ПрАТ «Харківенергозбут» особовий рахунок НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 відрито на ім`я ОСОБА_3 ( а.с. 48-49). АТ «Харківобленерго», в особі Центрального РВЕ, листом, який направлено на адресу АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 , повідомило, що станом на 01.03.2020 заборгованість за спожиту електроенергія складає 2289,00 грн., яка повинна бути сплачена до 28.06.2020, а у випадку невиконання даної вимоги АТ «Харківобленерго» має право на 30 день після отримання повідомлення припинити електропостачання по зазначеній адресі і передати матеріали до суду для примусового стягнення боргу, наступне підключення можливе тільки після сплати всієї суми заборгованості ( а.с.155). Згідно реєстру від 29.05.2019 лист з повідомленням направлено на ім`я ОСОБА_4 , на адресою АДРЕСА_1 (а.с.156-158). Відповідно до довідки абоненту від 16.03.2019 АТ «Харківобленерго» особовий рахунок НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 відкрито на ім`я ОСОБА_3 , поточний борг складає 2289,00 грн. 09.01.2020 відключено від єлектропостачання, 04.03.2020 електропостачання включено. (а.с.115). 18.10.2020 сума 2289,00 грн. на рахунок АТ «Харківобленерго» сплачена ОСОБА_1 18.10.2020, що підтверджено дублікатом квитанції № 0.0.1874504626.1 (а.с.187) На час укладення договору купівлі продажу від 27.02.2007 та зміни власника квартири діяли Правила користування електричною енергією для населення, які згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 502 втратили чинність. На день звернення із позовом відносини, пов`язані із виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, регулювалися Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - НКРЕКП, Правила). Відповідно до статті 25 Закону України «Про електроенергетику» захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються вказаним Законом, Законами України «Про захист прав споживачів», «;Про захист економічної конкуренції», «;Про енергозбереження», іншими нормативно-правовими актами. За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Виключно на договірних засадах у відповідності до частин першої та другої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» здійснюються відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг. Однією із сторін цих відносин є споживач житлово-комунальних послуг - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Споживачами електричної енергії за положенням статті 1 Закону України «Про електроенергетику» є суб`єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору. У відповідності до статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Крім того, за пунктом 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, з відповідними змінами та доповненнями , на підставі договору про користування електричною енергією, укладеного між споживачем і енергопостачальником, здійснюється споживання електричної енергії; такий договір розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки. Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, об`єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору про користування електричною енергією (абзац третій пункту 3 Правил користування електричною енергією для населення). Отже, зі змісту наведених норм убачається, що підстав для відмови споживачу в укладенні договору про постачання електричної енергії законом не передбачено, так само як і не передбачено обмежень на реалізацію права споживача електроенергії на отримання послуг з енергопостачання. Колегія суддів, врахувавши норми закону та Правила користування електричною енергією для населення, а також встановивши, що об`єкт попереднього споживача ОСОБА_4 , квартира за адресою: АДРЕСА_1 , не було відключено від електропостачання після укладання договору купівлі продажу від 27.02.2007, та зміни власника, між новим власником позивачем ОСОБА_1 та АТ «Харківобленерго» склалися фактичні договірні відносини з приводу надання та користування електроенергією. Таким чином позивач ОСОБА_1 є фактичним споживачем послуг АТ «Харківобленерго». Відповідно до пункту 6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства. Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а друга сторона має право вимагати виконання цього зобов`язання. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Відповідно до пункту 84 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживачем є фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання. Пунктом 62 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що побутовий споживач - це індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність). Підпунктами 1, 2, 3 пункту 5.5.5 Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 3) за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору. Відповідно до частини третьої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії. Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах (стаття 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»). Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У зв`язку із відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник універсальних послуг, яким є приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» згідно з постановою НКРЕКП, здійснює постачання електричної енергії з 01 січня 2019 року у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Відповідно до пункту 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків, зокрема, пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією. Правонаступником у частині прав та обов`язків за договорами про постачання/користування електричної енергії, що діяли до 01 січня 2019 року, залишається АТ «Харківобленерго», яке продовжує виконання функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області. Відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Частиною четвертою статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті. Порядок розрахунків за договором про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг визначаються відповідно до комерційної пропозиції, яка є невід`ємним додатком 3 до договору. Останнім встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначений за показниками розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. Пунктом 4.3 Правил передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. У пункті 4.12 Правил зазначено про те, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Згідно з пунктом 4.13 Правил, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Згідно з пунктом 7.5. Правил припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється: 1) оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі: відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади); недопущення уповноважених представників оператора системи до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв`язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача; заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи; несплати вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем цих Правил, визначеної відповідно до законодавства (за умови прийняття судом рішення щодо споживання споживачем необлікованої електричної енергії на користь оператора системи); невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади; закінчення терміну дії, розірвання або неукладення договору між споживачем та оператором системи; закінчення терміну дії договору між споживачем та постачальником «останньої надії» (за умови неукладення споживачем договору з іншим електропостачальником); порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209 (далі - Правила охорони електричних мереж); Створення неналежних умов експлуатації електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі споживача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади); 2) електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі: ( в даному випадку ПрАТ «Харківенергозбут») заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником; ( правонаступником по цим договорам у даній справі є АТ «Харківобленерго» ) недопущення уповноважених представників електропостачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача. Для споживача, який у встановленому законодавством порядку визнаний банкрутом, припинення повністю або частково постачання електричної енергії у зв`язку з відповідною заборгованістю здійснюється без попередження у разі наявності від`ємного сальдо на особовому рахунку згідно з показаннями засобу комерційного обліку, крім випадків, коли такий споживач, щодо якого в установленому порядку вживаються заходи для запобігання банкрутству, здійснює своєчасний розрахунок поточної плати за спожиту електричну енергію, а погашення його заборгованості включено до заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження. Датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом). Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього. Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла. У разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, постачання електричної енергії споживачу не припиняється. Оператор системи протягом одного робочого дня після надання споживачу попередження про припинення електроживлення повідомляє про це електропостачальника споживача та адміністратора комерційного обліку. У разі отримання оператором системи від електропостачальника звернення щодо відключення електроустановки споживача оператор системи має повідомити адміністратора комерційного обліку про отримання відповідного звернення протягом дня його отримання. З матеріалів справи убачається, що АТ «Харківобленерго» в особі Центрального РВЕ листом, який направлено на адресу вул. Чернишевська, 69 кв. 13, м. Харків на ім`я ОСОБА_4 , повідомило, що станом на 01.03.2019 заборгованість за спожиту електроенергія складає 2289,00 грн., яка повинна бути сплачена до 28.06.2019, а у випадку невиконання даної вимоги АТ «Харківобленерго» має право на 30 день після отримання повідомлення припинити електропостачання по зазначеній адресі і передати матеріали до суду для примусового стягнення боргу, наступне підключення можливе тільки після сплати всієї суми заборгованості. ( а.с.155). Згідно реєстру від 29.05.2019 лист з повідомленням направлено за адресою АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 (а.с.156-158). Згідно положень ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019 VІІІ (далі Закон № 2019 VІІІ) , споживач фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання. Так, за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок відкрито на ім`я: ОСОБА_3 . Отже, станом на час звернення ОСОБА_1 з цим позовом, договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з ним був відсутній. Відповідно до п.2.1.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі ПРЕЕ), ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач. Пунктом 11.3.2. передбачено, що для укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії Користувач повинен подати оператору систем розподілу письмову заяву (засобами поштового або електронного зв`язку) та документи, визначені цим Кодексом, за 20 робочих днів до бажаної дати початку отримання послуг з розподілу електричної енергії. Виходячи з правового аналізу вищенаведених норм саме споживач електричної енергії є ініціатором укладення договору з енергопостачальником, без якого споживання електричної енергії не допускається. Судовим розглядом встановлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_1 не надавав відомості про зміну власника житлового приміщення, з приводу укладення договору не звертався з відповідною заявою до оператора систем розподілу електричної енергії, тим самим не скористався своїм правом укласти договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Отже, колегія суддів враховує доводи АК «Харківобленерго» про те, що відповідачі дійсно не отримували відомості про нового власника квартири АДРЕСА_2 , а тому надсилали повідомлення на ім`я колишнього власника, на якого був відкритий особовий рахунок. Так, судом установлено, та не заперечувалося сторонами, що за адресою: АДРЕСА_1 станом на 31.12.2018 перед АТ Харківобленерго утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 2289,00 грн. Враховуючи, що починаючи з 01.01.2019 АТ «Харківобленерго» припинило господарську діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Постачання електричної енергії побутовим та малим не побутовим споживачам, на умовах універсальної послуги, на території Харківської області здійснюється електропостачальним піприємством ПрАТ «Харківенергозбут». Отже, заборгованість за електричну енергію ділиться на періоди до 01.01.2019- заборгованість перед АТ Харківобленерго, та після 01.01.2019-заборгованість перед ПрАТ Харківенергозбут. У відповідності до п. 7.5 ПРРЕЕ припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу може здійснюватися як електропостачальником ПрАТ «Харківенергозбут», так і оператором системи розподілу (АТ «Харківобленерго»). Матеріали справи свідчать про те, що рахунки за спожиту до 01.01.2019 електричну енергію в розмірі 2289,00 грн., а також повідомлення про припинення електричної енергії направлялись на адресу: АДРЕСА_3 (копія поштового відправлення № 953/618/20). Оскільки споживачем цих послуг, у встановлені строки, вказана заборгованість сплачена не була, тому 09.01.2020 року АТ «Харківобленерго» правомірно було здійснено припинення постачання електричної енергії за адресою позивача. Тому, ПрАТ Харківенергозбут, у даному випадку, не порушувало права позивача по споживанню електричної енергії, оскільки припинення постачання електричної енергії це товариство не здійснювало. Колегія суддів звертає увагу, що позивач не спростовував виниклу заборгованість за електричну енергію в розмірі 2289 грн, яка стала підставою для відключення належного йому житлового приміщення від електропостачання, а 18.10.2020, вже після підключення квартири до системи електропостачання, сплатив її у добровільному порядку, про що свідчить квитанція наявна в матеріалах справи (а.с.187). Щодо вимоги позивача відновити електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи убачається, що відповідно до довідки абоненту від 16.03.2020 АТ «Харківобленерго» за адресою АДРЕСА_1 (о/р НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 ) 04.03.2020 поновлено електропостачання (а.с.115). Отже, порушення прав позивача наразі не вбачається. Згідно із ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За статтею 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» (Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05.2013р. в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Зі змісту Конвенції та судової практики Європейського суду з прав людини, випливає, що право на задоволення позову у справі що розглядається має особа, яка не може в повній мірі реалізувати свої порушенні, невизнані, або оспорені права. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (Правовий висновок Верховний Суд України у постановах від 2 липня 2014 № 6-78цс14 та від 09 грудня 2015 № 6-849цс15). Отже, сам по собі факт звернення позивача до суду із позовом про захист прав споживачів за відсутності його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, не є безумовною підставою для задоволення позову особи про захист прав, яких вона не має. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не надав жодних залежних та допустимих доказів на підтвердження порушення його прав. Ураховуючи докази у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, а отже, як наслідок, вимоги про відшкодування моральної шкоди, є безпідставними, з огляду на таке. Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статті 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом. Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно з роз`ясненнями, наданими у п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 року, № 1 від 27.02.2009 року, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Посилання позивача, що він зазнав моральної шкоди від відключення електроенергії колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Проте позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завдання йому моральної шкоди, фізичних страждань та в чому саме полягають ці моральні переживання, а також наявність винної поведінки відповідачів. Обставини пов`язані з виконанням сторонами договірних зобов`язань не свідчать про наявність заподіяння моральної шкоди. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд першої інстанції вірно вирішив справу на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так як апеляційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України між сторонами не розподіляються. Керуючись ст.ст.367, 368, 369, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: А.В. Котелевець О.М. Хорошевський Повне судове рішення складено 08 квітня 2021 року.