LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4818635/645/20

від 14.04.2020 ·

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «14» квітня 2020 року м. Харків справа № 635/645/20-ц провадження 22ц/818/2299/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б. учасники справи: заявник - Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», боржник - ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на ухвалу судді Харківського районного суду Харківської області від 30 січня 2020 року в складі судді Шинкарчука Я.А. в с т а н о в и в: У січні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за електричну енергію та просив видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за електричну енергію в розмірі 2591,70 грн та судового збору у розмірі 210,20 грн. Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 30 січня 2020 року у видачі судового наказу Приватному акціонерному товариству «Харківенергозбут» - відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою судді Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, вирішити питання щодо судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено та неправильно застосовано норми процесуального права. Зокрема, зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що він є єдиним постачальником універсальних послуг з постачання електричної енергії на території Харківської області; що копію публічного типового договору про постачання електричної енергії, який є однаковим для всіх споживачів, додано до заяви, та разом з іншими документами розміщено на сайті товариства для публічного доступу; що за адресою боржниці фактично спожито електричну енергію, що підтверджується довідкою абонента, тому договір про постачання електричної енергії вважається укладеним, та заперечень від ОСОБА_1 щодо договірних умов на адресу товариства не надходило; що з поданої заяви не вбачається спору про право, та у разі його наявності боржниця не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про скасування судового наказу. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З частини 2 статті 369 ЦПК України вбачається, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» необхідно задовольнити частково, ухвалу судді - скасувати. Ухвала судді суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу мотивована тим, що до заяви про видачу судового наказу не додано договір, укладений у письмовій (в тому числі, електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості за електричну енергію до ОСОБА_1 . Проте, з таким висновком судді суду першої інстанції погодитися неможливо, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Зокрема, пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомукаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованихзаявником на суму заборгованості. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у статті 163 ЦПК України. Зокрема, пунктом 3 частини 3 статті 163 ЦПК України встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі, електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу у разі, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у січні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за електричну енергію в розмірі 2591,70 грн. До заяви про видачу судового наказу Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут» додано копію договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим не побутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням вимог ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком до цього договору, а також комерційну пропозицію № 10/1, яка є додатком №3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (а. с. 11-13, 14-23). Частинами 1 та 2 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Разом з тим, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Згідно частини 2 статті 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку. Відповідно до пункту 7 Постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Відповідно до абзацу 5 пункту 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії. Тобто, законодавством передбачено можливість постачання електричної енергії побутовому споживачу без фактичного підписання відповідного договору останнім. Як вбачається з довідки абонента за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , за яким за період з 01 січня 2019 року по 01 серпня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 2591,70 грн (а. с. 4-6). Зазначена сума ОСОБА_1 не сплачена. Враховуючи, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з приводу постачання електричної енергії без фактичного підписання договору споживачем, який в даному випадку не надається, існує заборгованість в сумі 2591,70 грн, яку споживачем не сплачено, підстав для відмови у видачі судового наказу, виходячи з вимог пункту 3 частини 1 статті 161 ЦПК України, не вбачається. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України. Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, підстав для розподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст. 376, п.4 ч.1 ст.379 ст. 381-384 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» - задовольнити частково. Ухвалу судді Харківського районного суду Харківської області від 30 січня 2020 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 14 квітня 2020 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»