Постанова 4818 № 645/3516/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 645/3516/21 Головуючий суддя І інстанції Ульяніч І.В. Провадження № 22-ц/818/4791/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: договірна ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : судді-доповідача Яцини В.Б. суддів колегії Котелевець А.В., Хорошевського О.М., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на ухвалу Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03 червня 2021 року постановлену у складі головуючого судді Ульяніч І.В. по справі № 645/3516/21, за заявою про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію, в с т а н о в и в: УхвалоюФрунзенського районного суду м.Харкова від 03 червня 2021 року було відмовлено у видачі судового наказу. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду 25 червня 2021 року представником ПАТ "Харківенергозбут" Бороденко Д.А. подано апеляційну скаргу безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 червня 2021 року справу витребувано з суду першої інстанції. Матеріали справи надійшли до Харківського апеляційного суду 09.07.2021 року. В апеляційній скарзі ПрАТ «Харківобленерго» просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви. Стягнути з боржника судові витрати за подання заяви про видачу судового наказу до суду першої інстанції 227,00 грн та за подання апеляційної скарги у сумі 2270,00 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду. Стягнути з боржника судові витрати за подання заяви про видачу судового наказу до суду першої інстанції 227,00 грн та за подання апеляційної скарги у сумі 2270,00 грн. Вказав, що при підготовці та передачі до суду цієї заяви ними були понесені судові витрати, що складаються з суми судового збору у розмірі 227,00 грн. та суми у розмірі 89,62 грн. сплаченої за умовами договору №2001/1/2021 від 20.01.2021 року для отримання інформаційної довідки з ЄДДР стосовно зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться. Колегія суддів вислухала доповідь суддю-доповідача, перевірила законність і обґрунтованість оскарженої ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що вона підлягає частковому задоволенню. Нормою п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції визначено порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам ухвала суду не відповідає у повній мірі. Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу суд першої інстанції виходив з того, що заявником на надано доказів оплати вказаної у заяві вартості довідки з ЄДДР, що не відповідає положення ст.163 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції не може повністю погодитися з таким висновком суду, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно статті 160 ЦПК Українисудовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Зокрема, пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК Українипередбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомукаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованихзаявником на суму заборгованості. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у статті 163 ЦПК України. Зокрема, пунктом 3 частини 3 статті 163 ЦПК Українивстановлено, що до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі, електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 165 ЦПК Українисуддя відмовляє у видачі судового наказу у разі, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у червні 2021 року ПАТ «Харківенергозбут» звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 8740,08 грн. До заяви про видачу судового наказу ПАТ «Харківенергозбут» додано копію договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим не побутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням вимог ЦК Українишляхом приєднання споживача до цього договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком до цього договору, а також комерційну пропозицію № 10, яка є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Частинами 1 та 2 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Разом з тим, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Згідно частини 2 статті 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку. Відповідно до пункту 8 Постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Відповідно до абзацу 5 пункту 13 розділу XVIIПрикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії»фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії. Тобто, законодавством передбачено можливість постачання електричної енергії побутовому споживачу без фактичного підписання відповідного договору останнім. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є побутовим споживачем елктричної енергії згідно договору від 01.01.2019, за якою за період з 01 січня 2019 року по 22.05.2021 року утворилась заборгованість в розмірі 8740,08. Зазначена сума ОСОБА_1 не сплачена. Таким чином, між сторонами склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з приводу постачання електричної енергії без фактичного підписання договору споживачем, який в даному випадку не надається, існує заборгованість в сумі 8740,08 грн, яку споживачем не сплачено. Також, із змісту заяви ПАТ «Харківенергозбут» про видачу судового наказу вбачається, що останній поміж іншого просив суд стягнути з відповідача на їх користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 227,00 грн. та суми за отримання інформаційної довідки з ЄДДР в розмірі 89,62 грн. Матеріали справи свідчать, що за подання заяви про видачу судового наказу ПАТ «Харківенергозбут» було сплачено 227грн. судового збору, що підтверджується оригіналом платіжного доручення №22394 від 18 травня 2021 року. Що ж стосується стягнення суми за отримання інформаційної довідки з ЄДДР в розмірі 89,62 грн., то суд першої інстанції зазначив, що заявником не надано доказів на підтвердження оплати вказаної суми. Разом з тим, матеріали справи свідчать, що ПрАТ «Харківенергозбут» до заяви про видачу судового наказу також було надано договір №2001/1-2021, укладений 20.01.2021 року між ним та КП «Харківський Дата Центр» та протокол погодження договірної ціни від 20.01.2021 року, який є додатком №2 до цього договору. Предметом вказаного договору є надання користувачу послуг з віддаленого доступу до веб-сайту Портал електронних сервісів м. Харкова. Вказаний протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між підприємством і користувачем. Враховуючи, що заявником були надані докази на підтвердження факту понесення витрат щодо отримання відомостей з ЄДДР щодо боржника, підстав для відмови у видачі судового наказу, виходячи з вимог пункту 4 частини 3 статті 161 ЦПК Українине вбачається. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що згідно ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.8,13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», якщо у заяві про видачу судового наказу об`єднано вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суддя ухвалою відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу в частині цих вимог, а щодо вимог, які підлягають розгляду в порядку наказного провадження, - вирішує питання про відкриття наказного провадження. Якщо такі вимоги між собою взаємопов`язані та окремий їх розгляд неможливий (наприклад, заявлено вимогу про присудження аліментів, а із заяви вбачається необхідність залучення особи, яка вже отримує від боржника аліменти), то суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, але лише за умови сукупності таких підстав. Зокрема, не є підставою для відмови у прийнятті заяви в частині вимог про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг одночасне заявлення вимоги про зобов`язання укласти договір про надання таких послуг, оскільки окремий розгляд цих вимог є можливим. Заявлена ПрАТ "Харківенергозбут" спірна вимога про стягнення 89 грн. 62 коп. за отримання інформаційної довідки з ЄДДР про реєстрацію місця проживання боржника прямо не пов`язана з вимогами про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, тому за змістом норми ч. 3 ст. 165 ЦПК України у суду не було підстав відмовляти у видачі судового наказу в цій частині. Таким чином, оскільки суд порушив згадану норму ч. 3 ст. 165 ЦПК України, що призвело до постановлення помилкової ухвали, то з передбачених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підстав суд апеляційної інстанції скасовує оскаржену ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України. Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, підстав для розподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст. 376, п.4 ч.1 ст.379ст. 381-384 ЦПК України постановив : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" - задовольнити частково. Ухвалу Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03 червня 2021 року - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2021 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді А.В.Котелевець. О.М.Хорошевський.