Постанова 4811 № 461/6787/19

Справа № 461/6787/19 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б. Провадження № 22-ц/811/674/20 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Провадження № 22-ц/811/673/20 Категорія:84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справЛьвівського апеляційного суду в складі: головуючої - судді Копняк С.М., суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В. секретар - Жукровська Х.І., розглянувши відкритому судовому засіданні у м. Львові, у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Львівгаз" на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 грудня 2019 року та додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 року, постановлене в складі головуючого судді Зубачик Н.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про скасування рішення комісії ПАТ "Львівгаз", відновлення газопостачання (розподіл) природного газу та стягнення матеріальної і моральної шкоди, - ВСТАНОВИЛА: 06.09.2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом, у якому просила ухвалити рішення, яким скасувати рішення комісії АТ «Львівгаз» від 10.04.2019 року, згідно витягу з протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС №15/04-Н від 10.04.2019 року про донарахування їй вартості спожитого природного газу за період з 29.08.2018 року по 28.02.2019 року,в обсязі 2785,22 куб.м, на суму 30871,19 грн., відновити газопостачання (розподіл) газу до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з АТ «Львівгаз» збитки в розмірі 934,70 грн., моральну шкоду в розмірі 4000 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 7680 грн. 00 коп. Відповідно до заяви представника позивача від 26.11.2019 року, позовні вимоги було змінено в частині стягнення з АТ «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 суми збитків за період липень - листопад 2019 року, а саме визначено такі в розмірі 5887,92 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу природного газу, які АТ «Львівгаз» надає за адресою: АДРЕСА_1 , вона ж є і власником даного помешкання. 28.02.2019 року представники АТ «Львівгаз» прибули до її помешкання та здійснили демонтаж засобу вимірювальної техніки (лічильника газу) Метрікс G-4 №234301, 1997 року випуску, для проведення періодичної повірки. На період зняття лічильника газу, працівниками АТ «Львівгаз» було встановлено інший лічильник газу з обмінного фонду. Всуперечнормам Кодексу ГРС, газовий лічильник Метрікс G-4 №234301, 1997 року випуску, протягом його експлуатації, жодного разу не був повірений. Окрім того, відповідно до Кодексу ГРС, у разі виявлення у побутового споживача пошкодження лічильника газу та/або його пломб на ньому, та/або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу розрахунки за актом про порушення не здійснюються за період після дати прострочення періодичної повірки лічильника у випадку недотримання з вини Оператора ГРМ строків періодичної повірки лічильника газу. Зазначає, що працівниками АТ «Львівгаз» після демонтажу лічильника газу 28.02.2019 року, його повірку взагалі не було здійснено. 05.03.2019 року, комісією з проведення експертизи ПЛГ у Сервісному центрі АТ «Львівгаз» проведено експертизу побутового газового лічильника Метрікс G-4 №234301. Згідно акту експертизи ЗВТ та/або пломби №284 від 05.03.2019 року, споживачем виступає ОСОБА_1 , яка споживає газ за адресою: АДРЕСА_1 . Експертизою встановлено: часткове пошкодження заводської пломби знизу; пошкодження захисного покриття під кришкою механізм; виявлено залишки бруду на захисному клапані кришки лічильного механізму. В акті також зазначено, що ОСОБА_1 при проведенні експертизи була відсутня. Зазначає, що її жодним чином не повідомлялося про дату і час проведення останньої. Зокрема вказує, що до проведення демонтажу лічильника акт про порушення не складався, а часткове пошкодження заводської пломби, пошкодження захисного покриття під кришкою механізму - це порушення, яке виявляється при зовнішньому огляді лічильника, не потребує його розкриття, а тому не могло бути не поміченим. 05.03.2019 року, представниками оператора ГРС складено акт про порушення, зокрема, про несанкціоноване втручання в роботу засобу вимірювальної техніки. Відповідно до Кодексу ГРС, акт про порушення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача в двох примірниках, один з яких залишається у споживача, який має право внести до акта про порушення свої зауваження. Як вбачається з копії акту про порушення, споживач була відсутньою при складанні такого, а відтак вважає, що такий складений із порушенням вимог Кодекс ГРС. На підставі акту про порушення №1606 від 05.03.2019 року, рішенням комісії відповідача з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС, викладеного у витягу з протоколу №15/04-Н від 10.04.2019 року вирішено провести дорахунок вартості спожитого природного газу за період з 29.08.2018 року по 28.02.2019 року в обсязі 2785,22 куб.м на суму 30871,19 грн. Позивач зазначає, що при розгляді акту про порушення комісією було недотримано вимог кодексу ГРС, зокрема щодо повідомлення споживача про час та дату засідання комісії. Більше того, у витязі з протоколу засідання комісії зазначено недостовірну інформацію, зокрема про присутність позивача при складанні акту про порушення. Відтак, дії відповідача по складанню акта про порушення від 05.03.2019 року позивачка вважає неправомірними, а рішення комісії щодо донарахування вартості спожитого газу від 10.04.2019 рокунезаконним, оскількитакі суперечать нормам Кодексу газорозподільних систем та порушують її права як споживача. Згідно акту про припинення газопостачання та пломбування запірних пристроїв №124-6/19, 08.07.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками АТ «Львівгаз» було припинено газопостачання у зв`язку із несвоєчасним та/або неповною оплатою послуг, згідно договору розподілу природного газу. Позивач звертає увагу суду на те, що жодної заборгованості за надані послуги АТ «Львівгаз» у неї немає. Кодексом ГРС передбачено, що у разі безпідставного припинення газопостачання споживачу з вини Оператора ГРМ, він відшкодовує споживачу вартість або об`єм недовідпущеного природного газу або планового місячного об`єму споживання на відповідний період. Позивач зазначає, що оскільки не було правових підстав для припинення газопостачання до помешкання споживача, просить стягнути з відповідача суму збитків за період липень - листопад 2019 року в розмірі 5887,92 грн. та 4 000, 00 грн. моральної шкоди, яка полягає в тому, що відсутність газопостачання в квартирі створює постійну стресову ситуацію не лише для позивача, а й для її сім`ї. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 рудня 2019 року позов задоволено частково. Скасовано рішення комісії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 10.04.2019 року, згідно витягу з протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС №15/04-Н про донарахування ОСОБА_1 вартості спожитого природного газу за період з 29.08.2018 року по 28.02.2019 року в обсязі 2785,22куб.м, на суму 30871,19 грн. Зобов`язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» відновити газопостачання (розподіл) газу до будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь ОСОБА_2 суму збитків за період безпідставного припинення газопостачання у розмірі 5 887 грн. 92 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» в користь держави, в особі ДСА України, судовий збір у розмірі 5 763грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено. Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 року стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8640 грн. 00 коп. Не погоджуючись з судовими рішення, відповідач АТ «Львівгаз» оскаржив такі в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає про застосування судом норм матеріального права, що не підлягали застосуванню та використання висновків Верховного Суду у справах за інших фактичних обставин, що не є тотожними з цією справою. Зокрема, станом на час складання акту 05.03.2019 року дане питання регулювалось спеціальними нормами права главою 10 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕ КП від 30.09.2015 року №2494 в редакції від 28.12.2018 року, а не п.3.1, 3.3.1-3.3.3.4 Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики від 27.12.2005 року №619. Суд встановив опалювальну площу квартири на підставі недопустимого доказу довідки про фінансовий стан абонента, при цьому позивач не надав допустимого доказу проживання в квартирі 2-ох осіб довідки про місце реєстрації таких осіб. Окрім того, суд не мав права брати до уваги докази, що подані позивачкою з приводу права власності на квартиру, оскільки такі не надсилались відповідачу.За таких умов не мав брати до уваги розрахунок збитків завданих ОСОБА_2 припиненням газопостачання. Суд необґрунтовано відхилив заяву відповідача про виклик свідків. В достатній мірі не врахував положення п.3 ст.141 ЦПК України, що призвело до неправильного визначення витрат на правову допомогу, невірно розрахував суму судового збору. Просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 грудня 2019 року та додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Стернюк В. зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги такого не спростовують Підстави для скасування рішення відсутні. Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання 25 березня 2021 року не з`явились. Зважаючи на тривале перебування справи на розгляді апеляційного суду та на те, що ч. 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також на те, що представники сторін приймали участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 04 лютого 2021 року і надавали усні пояснення, також свої позиції висловлювали письмово у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема і розумних строків розгляду справи судом, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які не з`явились. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає частково. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався частково. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Взаємовідносини між газорозподільними підприємствами та фізичними особами, які використовують лічильники газу для обліку газу в побуті, під час проведення експертизи лічильників газу регламентуються вимогами Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС) та Положенням про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року № 619 (далі - Положення). Оскільки норми Положення, на час виникнення спірних відносин, а також ухвалення судом оскаржуваного рішення не втратили чинність, доводи апеляційної скарги про неможливість їх застосування є юридично неспроможними. Пунктом 7 глави 8 розділу X Кодексу передбачено, що до демонтажу лічильника газу на періодичну повірку або до/під час його періодичної повірки на місці встановлення Оператор ГРМ має право проводити контрольний огляд вузла обліку та/або його перевірку в порядку, визначеному главою 9 цього розділу, а також ініціювати проведення експертизи або експертної чи позачергової повірки лічильника газу в порядку, визначеному главою 10 або 11 цього розділу. У такому разі споживач зобов`язаний забезпечити представникам Оператора ГРМ (разом з їх засобами і матеріалами) відповідний доступ до лічильника газу. Пунктом 3.1.3 Положення встановлено, що лічильники газу під час експлуатації підлягають експертизі у разі виявлення представником газопостачальної (газотранспортної) організації: невідповідності показів лічильника об`ємам газу, використаних газовими приладами та пристроями споживача; ознак порушень конструкції лічильника газу, у тому числі справності лічильного механізму, або порушень у роботі лічильника; ознак зняття мастичних пломб або порушення повірчого тавра; зриву або пошкодження пломб газопостачальної (газотранспортної) організації на лічильнику газу або на патрубках лічильника; пристроїв, які застосовані для навмисного заниження показів лічильника газу. Відповідно до умов підпункту 3.2.2 Положення у разі виявлення представником газопостачального підприємства ознак порушень, зазначених у підпункті 3.1.3 Положення, складається акт про виявлені порушення. Акт про виявлені порушення складається у двох примірниках за формою, наведеною у додатку № 1 до Положення. Один примірник акта про виявлені порушення залишається у споживача, а другий - залишається у представника газопостачальної (газотранспортної) організації. Акт про виявлені порушення підписується представником газопостачальної (газотранспортної) організації та споживачем, що є підставою для проведення експертизи лічильника газу та відшкодування збитків. Порядок оформлення акта про порушення передбачений главою 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем. Акт про порушення після пред`явлення представником оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. Представник оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов`язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень. У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали: або більше одного представника оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою; або представник оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи. Відповідно до вимог пункту 3.2.4 Положення демонтаж лічильника газу проводиться у присутності споживача представником газопостачальної організації, якому в установленому порядку надано право виконувати монтажні роботи. На вхідний та вихідний патрубки демонтованого лічильника газу ставляться заглушки, які пломбуються представником газопостачальної організації. Під час пломбування лічильника газу використовуються пломби газопостачальної організації. У присутності споживача лічильник пакується представником газопостачальної організації в пакет з поліетилену або з іншого цупкого матеріалу, який опломбовується пломбою газопостачальної організації. Згідно з пунктом 3.2.5 Положення представник газопостачальної організації спільно із споживачем складають та підписують акт про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи у двох примірниках за формою, наведеною у додатку № 2 до Положення. Демонтований лічильник газу доставляється на місце проведення експертизи представником газопостачальної організації або споживачем, про що робиться відповідний запис в акті про демонтаж лічильника газу (пункт 3.2.8 Положення). Пунктом 3.3.1. Положення № 619 від 27 грудня 2005 року передбачено, що експертизу лічильника газу проводить комісія, яка призначається наказом по газопостачальній (газотранспортній) організації. До складу комісії повинні входити представники газопостачальної (газотранспортної) організації та територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Відповіднодо пункту 3.3.2. Положення № 619 від 27 грудня 2005 року споживач має право бути присутнім під час проведення експертизи лічильника газу. При неможливості бути присутнім під час проведення експертизи споживач має право дати письмову згоду на проведення експертизи без його присутності або у присутності уповноваженої ним іншої особи. Згідно положень Кодексу газорозподільних систем, споживач (суміжний суб`єкт ринку природного газу) зобов`язаний бути присутнім під час проведення експертизи. За неможливості бути присутнім під час проведення експертизи споживач (суміжний суб`єкт ринку природного газу) може дати письмову згоду у довільній формі на проведення експертизи без його присутності або у присутності уповноваженої ним іншої особи. У разі неприбуття споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) та/або уповноваженої ним особи на експертизу проведення експертизи ЗВТ та/або пломби проводиться без його участі. Матеріалами справи підтверджено, що лічильник був демонтований співробітниками відповідача саме для проходження повірки, під час демонтажу якого був здійснений його огляду, однак за результатами такого Акт про виявлені порушення, як того вимагають Положення та Кодекс ГРС складено не було. Акт було складено в день проведення експертизи лічильника, що не відповідає нормам Положення та Кодексу ГРС. Як убачається з Акта, такий складено у відсутність споживача, однак, всупереч положенням нормативних документів, відповідачем не надано доказів відеофіксації по його складенню та демонтажу лічильника. Отже, демонтаж лічильника газу для проведення експертизи та проведення самої експертизи було здійснено відповідачем з порушенням встановленої законом процедури, що має своїм наслідком незаконність прийняття рішення про здійснення донарахування об`ємів природного газу позивачу. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що такі дії відповідача є неправомірними та порушують права позивачки як споживача, у зв`язку із чим обґрунтовано задовольнив позов у цій частині. Як наслідок, судом вірно задоволено, як похідну, позовну вимогу про зобов`язання відновити газопостачання газу. Доводи апеляційної скарги в цій частині позовних вимог вірних висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині вирішення позовних вимог, оскільки судом правильно застосовано до даних правовідносин норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Разом з цим, колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції щодо обов`язку відповідача відшкодувати позивачу заподіяні збитки. До випадків, внаслідок яких Оператор ГРМ компенсує споживачу завдані збитки та здійснює перерахунок наданих послуг, належать, зокрема, безпідставне припинення розподілу природного газу (газопостачання) споживачу (Підпункт 1 пункту 4 глави 2 розділу XІ Кодексу ГРС). Пунктом 1 та 2 глави 6 розділу XI Кодексу ГРС визначено, що за наявності порушень, передбачених пунктом 4 глави 2 цього розділу, за які Оператор ГРМ має компенсувати споживачу завдані збитки та здійснити перерахунок наданих послуг, споживач має подати Оператору ГРМ претензію, складену в довільній формі. Претензія надається письмово та повинна бути зареєстрована в спеціальному журналі Оператора ГРМ. Перерахунок наданих послуг Оператора ГРМ та компенсація завданих споживачу збитків здійснюються з урахуванням, зокрема, такого у разі безпідставного припинення газопостачання (розподілу природного газу) споживачу з вини Оператора ГРМ він відшкодовує споживачу вартість або об`єм недовідпущеного природного газу, що обчислюється, виходячи з середньодобового споживання за попередні 12 місяців (норма застосовується щодо споживачів, що не є побутовими) або планового місячного об`єму споживання (норма застосовується щодо споживачів, що є побутовими) на відповідний період за договором розподілу природного газу та з урахуванням періоду безпідставного припинення газопостачання. У разі якщо безпідставне припинення газопостачання завдало споживачеві матеріальної та/або моральної шкоди, Оператор ГРМ відшкодовує її у добровільному порядку або за рішенням суду . З матеріалів справи вбачається, що претензія позивачкою оператору ГРМ не подавалсь, а вперше нею оскаржені дії відповідача по донарахуванню лише шляхом звернення із даним позовом до суду. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 2 цієї статті визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Враховуючи, що рішення про донарахування об`ємів природного газу позивачу від 10.04.2019 року, і як наслідок його добровільне невиконання споживачем та неподання споживачем Оператору ГРМ претензії, стало підставою для припинення газопостачання з 08.07.2019 року, однак таке відбулося до оскарження позивачкою дій відповідача, тобто до моменту звернення позивачки в суд з вказаним позовом 06.09.2019 року, виключається вина відповідача, як необхідна умова для відшкодування збитків. У зв`язку із цим, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги. В решті рішення суду слід залишити без змін, з урахуванням того, що рішення в частині відмови в задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачем в апеляційному порядку не оскаржується. Перевіряючи доводи скарги в частині розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з наступного. Так, задовольняючи частково позовні вимоги суд правильно виходив з положень ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте при визначені суми, яка підлягає стягненню, суд в достатній мірі не врахував вимоги Закону України «Про судовий збір». Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Як вбачається із матеріалів справи, позивачка звернулась до суду з указаним позовом 06.09.2019 року. Як споживач була звільнена від сплати судового збору. Судом вирішено про задоволення двох немайнових вимог та однієї майнової вимоги. Апеляційним судом рішення суду в частині задоволення майнової вимоги скасовано та ухвалено нове - про відмову у задоволенні такої. Розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у 2019 році станом на 01 січня 2019 року було встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII, який становив 1921 грн. 00 коп. П.п.2 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому до стягнення з відповідача на користь держави підлягав судовий збір в розмірі 1536 грн. 80 коп.((1921х0.4х2), а не 5763 грн. 00 коп. З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру судових витрат, підлягає зміні. Щодо вирішення судом питання про стягнення витрат на правову допомогу шляхом ухвалення додаткового рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 року, то колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 грудня 2019 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково, проте витрати на правову допомогу оскаржуваним додатковим рішенням стягнуто з відповідача в повному обсязі, що не відповідає вимогам 141 ЦПК України. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача - адвокатом Стернюк В.А. подано:попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат у справі за позовом ОСОБА_2 (а.с.25) з розрахунку 960 грн. за год., акт надання послуг від 04.12.2019 року, квитанція №01-08/19 згідно якої адвокат В.Стернюк отримав від ОСОБА_2 кошти за надання правової допомоги в Галицькому районному суді м. Львова в сумі 8640 грн. Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Ці ж норми ЦПК наділяють іншу сторону правом звертатися до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, покладають на неї обов`язок доведення неспівмірності або зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до постанови Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Колегія суддів погоджується з тим, що з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та наявних доказів, заявлені стороною відповідача до відшкодування понесені судові витрати на правничу допомогу є аргументованими та підтвердженими належними та допустимими доказами. Однак, нараховані адвокатом 960 грн. за участь в судовому засіданні 23.10.2019 (а.с.45-46) та 960 грн. за участь в судовому засіданні 12.11.2019 року (а.с. 88-90) колегія суддів бере частково, оскільки як вбачається із протоколів судового засідання за ці дні судові засідання відбувались 7 хв. і 9 хв. відповідно. Тому, виходячи з пропорційності затраченого часу на судові засідання, до стягнення за цей період часу перебування у судовому засіданні підлягає стягненню лише 256 грн. 00 коп. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, колегія суддів доходить висновку, про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Львівгаз" на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3488 грн. 00 коп., у зв`язку з чим додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 року підлягає зміні. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 05 квітня 2021 року. Керуючись ст.ст. 258, 259, 369, 372, 374 ч.1 п. п. 1, 2, 375, 376, 381-384, 389, 390, 393 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Львівгаз" задовольнити частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 грудня 2019 року в частині стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь ОСОБА_2 суми збитків за період безпідставного припинення газопостачання у розмірі 5 887 грн. 92 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 грудня 2019 року в частині стягнення судового збору змінити, зменшивши суму стягуваного з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Львівгаз" в дохід держави судового збору з 5 753 грн. 00 коп. до 1 536 грн. 80 коп. В решті рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 грудня 2019 року залишити без змін. Додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 року змінити, зменшивши суму стягуваних з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Львівгаз" на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу з 8640 грн. 00 коп. до 3488 грн. 00 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 05 квітня 2021 року. Головуюча Копняк С.М. Судді: Бойко С.М. Ніткевич А.В.