Постанова 4803 № 214/3270/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1529/21 Справа № 214/3270/20 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання-Кислиця І.В. сторони: позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні,в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на заочне рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року, ухваленого суддею Малаховською І.Б. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту заочного судового рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 12 303,74 грн. за кредитним договором б/н від 15.03.2011 року та судові витрати. В обґрунтування позову, зазначив, що відповідно до укладеного договору №б/н від 15.03.2011 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_3 не виконала свої зобов`язання за договором і не здійснила повернення кредиту у встановлений строк та не сплатила проценти за користування кредитом. У зв`язку з чим, станом на 10.03.2019 року заборгованість відповідача перед АТ КБ «Приватбанк» склала 12 303,74 грн. з яких: 12 303,74 грн.заборгованість за простроченим тілом кредиту. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. На момент її смерті, за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідачі, відповідно до ст.1270 ЦК України не відмовились від прийняття спадщини, та прийняли спадщину, до складу якої входять у тому числі кредитні зобов`язання померлої. Заочним рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позивач АТ КБ «Приватбанк, не погоджуючись з ухваленим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі задовольнити заявлені позивачем вимоги. При цьому, скаржник зазначає, що висновок суду про те, що позивачем не надано доказів наявності спадкового майна і його вартості є неправильним, оскільки відповідачі по справі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на час відкриття спадщини після померлої боржниці ОСОБА_3 постійно прживали з останньою, що підтверджено копіями паспортів позичальника (спадкодавця) ОСОБА_3 і відповідачів по справі, в яких адреса реєстрації зазначена одна й та ж. Посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.05.2018 року по справі №336/3968/16-ц, вказує, що факт постійного проживання разом із спадкодавцем може підтверджуватися відміткою у паспорті спадкоємця про місце реєстрації особи, що в силу положень ст.1268 ЦК України дає підстави для висновку про належність спадщини спадкоємцеві з часу її відкриття. Позивач зазначає, що аналіз статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування). Окрім того, скаржник, посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 року по справі №640/6374/16-ц, вказує на те, що доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язанням спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Позивач зазначає, що Банк, як кредитор спадкодавця самостійно не мав можливості встановити обсяг майнових прав, що увійшли до складу спадщини, оцінити їх в грошовому еквіваленті, тому при встановленні тому при встановленні факту відсутності такої інформації, для повного і всебічного з`ясування обставин справи, суд повинен був самостійно встановити дану інформацію, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного суду від 18.09.2019 по справі №336/7643/18, від 22.01.2020 по справі №306/2000/16-ц. Також, позивач вказує, що суд не перевірив кому на праві власності належить квартира в якій проживала спадкодавець ОСОБА_3 на день її смерті, звертає увагу на те, що в анкеті-заяві позичальник зазначала про належність їй на праві власності нерухомого майна. Скаржник вважає, що оскільки відповідачі не надали відзиву на позов чи доказів, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту, отже на них лежить обов`язок по відшкодування боргу спадкодавця в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу позивача не подано. Заслухавши суддю-доповідача, думку представника позивача ОСОБА_4 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що 15.03.2011 року ОСОБА_3 було підписано анкету заяву від 15.03.2011 року про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанк, в зв`язку з неналежним виконанням умов договору №б/н від 15.03.2011 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_3 станом на 10.03.2020 року заборгованість відповідача перед АТ КБ «Приватбанк» склала 12303,74 грн. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Разом з тим згідно довідки наданою нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , ніхто із заявою про прийняття спадщини, в передбачений законом термін і до цього часу не звернувся. На момент смерті ОСОБА_3 , за адресою її реєстрації, АДРЕСА_1 , були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову позивачеві у задоволенні його позовних вимог, виходив з того, що позивачем не доведено факту наявності та об`єму спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , у межах вартості якого спадкоємці останньої несуть відповідальність перед кредитором. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. За вимогами ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим. Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України). Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України. Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину і не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. Відповідно до ст.ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ч.1 ст.609 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Частинами 1,3 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За змістом зазначених норм видно, що прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин, - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч.1 ст.1270 ЦК України строк. АТ КБ «ПриватБанк», як кредитор, заявив вимоги до спадкоємців померлого боржника шляхом направлення претензії кредитора на адресу нотаріуса вперше у серпні 2017 року, тобто позивачем дотримано строки встановлені ст.1281 ЦК України. Як видно з копії спадкової справи, яка була витребувана судом першої інстанції, спадкова справа №430/2017, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 заведена ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі претензії кредитора від (а.с.76-79). На час реєстрації спадкової справи у спадковому реєстрі 18.09.2017 спадкоємці із заявою про прийняття спадщини та (або) видачі свідоцтва про прийняття спадщини не зверталися до натаріуса. З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 18.09.2018 щодо ОСОБА_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що за вказаними параметрами у Спадковому реєстрі відсутня інформація (а.с.78-зворот). З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) від 18.09.2018 щодо ОСОБА_3 , видно, що за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а.с.79-зворот). Відповідач ОСОБА_2 був чоловіком, а відповідач ОСОБА_1 була донькою ОСОБА_3 , зареєстровані разом із нею за однією адресою, що підтверджується записами у їх паспортах (а.с.40-43). Згідно ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. При цьому, за змістом цієї статті ЦК України не зобов`язує учасників спадкових правовідносин з`ясовувати наявність усіх боргів, які мав спадкоємець за життя, та всіх кредиторів, які мають право вимоги за такими боргами. Єдиним обов`язком правонаступника є повідомлення кредиторів спадкодавця про відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1281 ЦКУ), і лише якщо правонаступник знає про наявність таких кредиторів і має їхні координати. Посилання в ст.1281 ЦК України про необізнаність пред`явлення кредиторами претензій до спадкоємців не означає, що кредитори зобов`язані повідомляти спадкоємців про наявність вимог спадщини безпосередньо. Таке повідомлення може бути зроблено через нотаріальну контору, згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій (п.189). При вирішенні спору про стягнення із спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.44). Також, під час апеляційного перегляду справи, представником позивача долучена інформація щодо відсутності в реєстрі речових прав на нерухоме майно, майна у померлої боржниці ОСОБА_3 (а.с.154). Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Банку до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є чоловіком і донькою померлої боржниці ОСОБА_3 , оскільки позивачем не надано доказів наявності спадкового майна, яким при житті володіла померла ОСОБА_3 , що, відповідно виключає саму можливість набуття права спадкування. На думку колегії суддів, суд першої інстанції при ухваленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає. Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 рокузалишити без змін Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 06 квітня 2021 року. Головуючий: Судді: