Постанова 4824 № 367/6556/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/5591/2021 справа № 367/6556/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 квітня 2021 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 вересня 2020 року, постановлене суддею Оладько С.І. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про виселення та по заяві про уточнення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності, користуванні та розпорядженні нерухомим майном (житловим будинком), У С Т А Н О В И Л А : У серпні 2019 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просила усунути їй перешкоди у користуванні належним їй на праві власності житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів з даного будинку без надання іншого житлового приміщення, обґрунтовуючи тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 є її приватною власністю на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25.04.2012 року, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.10.2013 року за номером права власності 3498062. Після реєстрації будинку вона побажала вселитися в нього, але виявила, що в будинку без жодних правових підстав перебували відповідачі, які обіцяли виселитися найближчим часом. Позивач неодноразово, усно та письмово вимагала звільнити приміщення, оскільки будинок необхідний для проживання їй і її родині, вона бажає вселитися в нього зі своєю сім`єю, але не може цього зробити через те, що відповідачі не бажають звільнити приміщення. Зазначила, що договір найму з відповідачами не укладався. Відповідачі в будинку не зареєстровані, не оплачують ніяких комунальних платежів, займають приміщення самоправно. Добровільно звільнити приміщення відповідачі не бажають, у зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду, оскільки своїми діями відповідачі створюють їй перешкоди в користуванні будинком. Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Усунуто ОСОБА_3 перешкоди у користуванні належним їй на праві власності житловим будиноком АДРЕСА_1 шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з житлового будинку АДРЕСА_1 . Не погодившись з рішенням суду, 19.02.2021 ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення суду та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального права без повного з`ясування обставин, які мають суттєве значення для справи. Зокрема зазначає, що виселення є порушенням його права на житло, він та члени його сім`ї проживають у спірному будинку вже 17 років, не мають іншого житла для проживання, не можуть бути виселені на підставі норм ЦК України та ст. 116 ЖК УРСР без надання іншого житлового приміщення, суд повинен взяти до уваги баланс інтересів між потребою у захисті прав нового власника житла та співмірністю втручання у право на житло членів сім`ї попереднього власника. Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити із підстав, що викладені в ній. Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Ірпінського міського суду від 25.04.2012 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 березня 2013 року (а.с.4-10). Також встановлено, що позивач зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 з 14.03.2007р (а.с.61). В позовній заяві позивач зазначає, що у зазначеному будинку не проживає та не має можливості вселитись у зазначений будинок, оскільки у будинку проживають інші особи, а саме відповідачі по справі. Встановлено, що 20.05.2019 року ОСОБА_3 звернулась до Ірпінського ВП із заявою про те, що її не пускають до будинку АДРЕСА_1 (а.с.73). За наслідками розгляду заяви позивача, останній було рекомендовано звернутись до суду із позовом (а.с.74). Відповідно до положень ст.150 ЖК України та ст.383 ЦК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Згідно ст.. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Виходячи з положень статей 16, 391 ЦК України, власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. Матеріалами справи встановлено, що позивач є власником будинку, представник відповідачів не заперечує той факт, що відповідачі проживають у спірному будинку та стверджують, що не мають іншого житла, а тому не підлягають виселенню. Разом із тим, судом встановлено, що відповідачі мають однокімнатну квартиру, в якій за ними зберігається право користування житлом, так як вони зареєстровані в зазначеній квартирі, тобто вони забезпечені житлом і у разі їх виселення не набудуть статусу безхатченків. Позивач з відповідачами спільним побутом не пов`язана, вони не є членами її сім`ї, відтак право відповідачів на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч.2 ст.406 ЦК України шляхом їх виселення. Послання представника відповідачів на те, що суд повинен взяти до уваги баланс інтересів між потребою у захисті прав нового власника житла та співмірністю втручання у право на житло членів сім`ї попереднього власника, не може бути прийнято до уваги, оскільки суду не надано доказів того, що відповідачі були членами сім`ї попереднього власника та набули право користування спірним житлом, виходячи із балансу інтересів сторін, колегія суддів вважає, що захисту підлягає саме власність та право мирно володіти соєю власністю, при цьому колегія суддів враховує інтереси відповідача, який має житло у вигляді квартири, де він зареєстрований і у разі виселення із спірного будинку , він є забезпеченим житлом. Тобто, права відповідачів на проживання у будинку не встановлені . Проте, новим власником будинку є позивач і відповідно до статей 391, 406 ЦК України вона має право вимагати від відповідачів усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення їх із належного їй на праві власності будинку без надання іншого житлового приміщення. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог. Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 06 квітня 2021 року. Суддя - доповідач: Судді: