Постанова 4804 № 243/10529/20

Єдиний унікальний номер 243/10529/20 Номер провадження 22-ц/804/1013/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі: Головуючого - судді Халаджи О. В. суддів: Никифоряка Л.П. Новікової Г.В., секретар Кіпрік Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Cлов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . третя особа приватний нотаріус Слов`янського міського нотаріального округу Бігун Віталій Валерійович про тлумачення умов спадкового договору (суддя першої інстанції Мінаєв І.М. В С Т А Н О В И В: 01 грудня 2020 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . третя особа приватний нотаріус Слов`янського міського нотаріального округу Бігун Віталій Валерійович про тлумачення умов спадкового договору. Просила суд протлумачити спадковий договір від 10.03.2016 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з одного боку та ОСОБА_4 , з другого боку, який посвідчений приватним нотаріусом Бігуном В.В., а саме пункт 20 договору, таким чином: У разі смерті одного з відчужувачів до набувача переходить право власності на ? частки житлового будинку та земельної ділянки, що належали померлому відчужувану. Інша ? частка залишається у власності другого відчужувача до його смерті та переходить набувачеві після смерті другого відчужувача. Рішенням Cлов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . третя особа приватний нотаріус Слов`янського міського нотаріального округу Бігун Віталій Валерійович про тлумачення умов спадкового договору задоволено. Розтлумачено п. 20 спадкового договору від 10.03.2016, укладеного між ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з одного боку, та ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , з іншого боку, який посвідчений приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Бігуном В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1119, таким чином: У разі смерті одного з відчужувачів до набувача переходить право власності на 1/2 частку житлового будинку та земельної ділянки, що належали померлому відчужувачу. Інша 1/2 частка залишається у власності другого відчужувача до його смерті та переходить набувачеві після смерті другого відчужувача. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , витрати по сплаті судового збору в сумі 420 грн. 40 коп. з кожного. Із вказаним рішенням суду не погодився представник відповідачів ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що після відкриття спрощеного позовного провадження суддя першої інстанції ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не приймав. В протоколі судового засідання від 06 січня 2021 року вбачається, що суд провів розгляд справи у відкритому підготовчому судовому засіданні та переніс розгляд справи на 01 лютого 2021 року, хоча при спрощеному провадженні підготовче судове засідання не проводиться. Наголошує на тому, що тлумачення, яке надав суд пункту 20 Спадкового договору, є порушенням права на спадщину одного з подружжя у разі смерті другого. Таке тлумачення суперечить нормам ЦК України, суд не може брати на себе право власника щодо розпорядження його майном на випадок смерті. Зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 355 ЦК України будинок АДРЕСА_1 знаходиться у подружжя ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності, а земельна ділянка у спільній сумісній власності. Суд першої інстанції дав тлумачення, що у разі смерті одного з подружжя його право власності на ? частку житлового будинку переходить до набувача, а також переходить право власності на всю земельну ділянку на якій знаходиться будинок. ОСОБА_1 , просив рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі. Від представника ОСОБА_4 ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає, що рішення є законним та обґрунтованим. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Сторони до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. У судовому засіданні представництво інтересів сторін здійснюється їх представниками. ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_4 у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що зі змісту спадкового договору, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 10.03.2016, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Бігуном В.В., вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 після своєї смерті передають у власність ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 приймає у власність нерухоме майно - житловий будинок з відповідними господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що відносяться до нього, та земельну ділянку площею 0,1000 гектарів, кадастровий № 1414170500:01:002:0868, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_4 зобов`язується виконувати розпорядження виконувати розпорядження відчужувачів, визначені даним договором. Пунктом 2 договору визначено, що відчужуваний будинок належить відчужувачам в рівних частках кожному ( ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлю, виданого Слов`янським міськкомунгоспу 10.04.1972 на підставі рішення виконкому Слов`янської міської ради депутатів трудящих від 29.03.1972, а ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.08.1984) та відчужувана земельна ділянка належить відчужувачам в рівних частках на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДН№ 000005 від 05.03.1997. Пунктом 20 договору передбачено, що право власності на вищевказані житловий будинок з відповідними господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що відносяться до нього та на земельну ділянку, виникає у набувача з моменту смерті відчужувачів та / або одного з відчужувачів. Згідно з п. 21 після смерті відчужувачів та / або одного з відчужувачів даний договір підлягає обов`язковій державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.3-4). Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що згода на тлумачення між сторонами договору відсутня, а тому вважає необхідним розтлумачити спадковий договір. Апеляційний суд з даним висновком суду не погоджується. Статтею 637 ЦК України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. Відповідно до частин другої та третьої статті 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Рішення ЄСПЛ у справі Воловік проти України). Відповідно до правової доктрини, тлумачення у праві вирішує завдання реалізації почуття справедливості при застосуванні абстрактного тексту у конкретній ситуації. Лінгвістичний спосіб тлумачення є одним з основних, проте не єдиним. Перший рівень тлумачення - за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів (абзац перший частини третьої статті 213 ЦК України). Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також, з чого вони виходили при його виконанні (абзац перший частини третьої статті 213 ЦК України). Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення (частина четверта статті 213 ЦК України. Так, з п. 1 Спадкового договору вбачається, що після своєї смерті Відчужувачі передають у власність Набувачу, а набувач приймає після смерті Відчужувачів у власність наступне нерухоме майно: житловий будинок з відповідними господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що відносяться до нього, та земельну ділянку площею 0,1000 гектарів, кадастровий № 1414170500:01:002:0868, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_4 зобов`язується виконувати розпорядження виконувати розпорядження відчужувачів, визначені даним договором. Пунктом 2 договору визначено, що відчужуваний будинок належить відчужувачам в рівних частках кожному ( ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлю, виданого Слов`янським міськкомунгоспу 10.04.1972 на підставі рішення виконкому Слов`янської міської ради депутатів трудящих від 29.03.1972, а ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.08.1984) та відчужувана земельна ділянка належить відчужувачам в рівних частках на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДН№ 000005 від 05.03.1997. Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи та з пояснень сторін тлумачення спадкового договору у спосіб, запропонований позивачем та задоволений рішенням суду першої інстанції, не відповідає дійсному волевиявленню відчужувачів за цим договором, а тому розширеному тлумаченню, ніж визначено у п. 1 Спадкового договору не підлягає. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з відмовою у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування процесуальних норм не заслуговують на увагу, оскільки не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Cлов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 лютого 2021 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Слов`янського міського нотаріального округу Бігун Віталій Валерійович про тлумачення умов спадкового договору відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О. В. Халаджи Г.В. Новікова Л.П. Никифоряк Повний текст судового рішення складено 07 квітня 2021 року. Головуючий-суддя О. В. Халаджи