Постанова 4804 № 234/3301/16-ц

Єдиний унікальний номер 234/3301/16-ц Номер провадження 22-ц/804/33/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 квітня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Канурної О.Д., за участю секретарів судового засідання Гладуха О.О., Гуляєва М.В., позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки адвоката Моцика С.М., відповідачки ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2020 року, та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на додаткове рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 грудня 2020 року в справі номер 234/3301/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання майна сумісною власністю подружжя та розподіл спадкового майна, визнання договору дарування удаваним, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання недійсними правочинів, визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання права власності на спадкове майно, (головуючий суддя Бакуменко А.В., повні судові рішення складені 06 червня 2020 року та 21 грудня 2020 року), В С Т А Н О В И В: В лютому 2016 року до Краматорського міського суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання майна сумісною власністю подружжя та розподіл спадкового майна, визнання договору дарування удаваним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_10 , який на час смерті був зареєстрований АДРЕСА_1 . Після його смерті залишилась спадщина у вигляді: - житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , що належав йому на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого 29.12.2003 року державним нотаріусом Першої Краматорської державної нотаріальної контори Уваровою Г.І., зареєстрованого в реєстрі за №1-12064; - земельної ділянки площею 0,0663 га за кадастровим номером 1412900000:00:015:0210 за адресою: АДРЕСА_2 , що належала йому на праві власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №128718, виданого 12.02.2007 року; - квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що належала йому на праві власності на підставі договору довічного утримання, посвідченого 07.07.2006 року приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Радіоновим Ю.В., зареєстрованого в реєстрі за №1587; - 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належала йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 24.03.2005 року відділом по обліку та розподілу житлової площі виконкому Краматорської міської ради. Спадкоємцями за законом є вона ОСОБА_1 , їх діти ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також мати померлого - ОСОБА_3 . ОСОБА_6 відмовилась від своєї долі в спадковому майні на користь своєї матері ОСОБА_1 , позивача у справі. Будинок АДРЕСА_2 належав померлому ОСОБА_10 на підставі договору дарування, однак фактично мав місце договір купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_10 сплатив грошові кошти за даний будинок, про що свідчить розписка. Позивач просила суд визнати цей договір дарування, посвідчений 29.12.2003 року державним нотаріусом Першої Краматорської державної нотаріальної контори Уваровою Г.І., зареєстрований в реєстрі за №1-12064, житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , удаваним, визнавши даний будинок сумісною власністю подружжя, та визнати за нею право власності на 2/10 частки будинку та земельної ділянки. Також визнати за нею право власності, як спадкоємця, на 2/15 частки квартири АДРЕСА_4 ; право спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_5 , визнавши за нею право власності ? частку цієї квартири, як спільного майна подружжя, та на 2/10 часток квартири в порядку спадкування. До Краматорського міського суду Донецької області звернувся ОСОБА_6 із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є сином ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спадкоємцем першої черги. В зв`язку з чим просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на наступне майно: - 1/5 частку житлового будинку загальною площею 85,10 кв. м, з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ; - 1/5 частку земельної ділянки площею 0,0663 га за кадастровим номером 1412900000:00:015:0210, для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; - на 1/5 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; - на 1/15 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 . До Краматорського міського суду Донецької області звернулась ОСОБА_3 із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання недійсними правочинів, визнання права власності в порядку спадкування, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що померлий ОСОБА_10 є її сином, вона є спадкоємицею першої черги. Після його смерті залишилось спадкове майно, а саме: будинок та земельна ділянка за адресом АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_5 ; 1/3 частка квартири АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_6 ; дачний будинок, розташований в АДРЕСА_7 . Крім того, вважає, що шляхом підробки документів позивачкою ОСОБА_1 , остання продала автомобіль Mersedes Benz S 430, державний номер НОМЕР_1 , та автомобіль Feat, державний номер НОМЕР_2 , які також є складом спадщини. Тому вартість її спадкової частки з врахуванням автомобілів та дачного будинку становить 371581,00 грн. Просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на 1/3 частку квартири АДРЕСА_4 і право власності на квартиру АДРЕСА_5 , та стягнути з відповідачів на її користь різницю в вартості належного їй спадкового майна та виділеним майном в розмірі 4861,00 грн. До Краматорського міського суду Донецької області звернулась ОСОБА_2 із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є донькою ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спадкоємицею першої черги. В зв`язку з чим просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування на наступне майно: - 1/5 частку житлового будинку загальною площею 85,10 кв. м, з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ; - 1/5 частку земельної ділянки площею 0,0663 га за кадастровим номером 1412900000:00:015:0210, для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; - на 1/5 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; - на 1/15 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання майна сумісною власністю подружжя та розподіл спадкового майна, визнання договору дарування удаваним задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 2/5 частки житлового будинку загальною площею 85,10 кв.м, житловою площею, 65,00 кв.м, з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 2/5 частки земельної ділянки площею 0,0663 га за кадастровим номером 1412900000:00:015:0210 для будівництва та обслуговування жилого будинку, за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 30,4 кв.м, житловою площею 16,5 кв.м, сумісною власністю подружжя, та визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 2/10 частки квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 30,4 кв.м, житловою площею 16,5 кв.м. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 2/15 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 47,7 кв.м. В задоволені позову ОСОБА_1 в частині визнання договору дарування будинку удаваним відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання недійсними правочинів, визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/5 частку житлового будинку загальною площею 85,10 кв.м, житловою площею, 65,00 кв.м, з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/5 частку земельної ділянки площею 0,0663 га за кадастровим номером 1412900000:00:015:0210 для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/10 частку квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 30,4 кв.м, житловою площею 16,5 кв.м. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/15 частку квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 47,7 кв.м. В іншій частині позову ОСОБА_3 про визнання договору продажу автомобілів та перереєстрацію автомобілів, а також розподіл дачного будинку відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/5 частку житлового будинку загальною площею 85,10 кв.м, житловою площею, 65,00 кв.м з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/5 частку земельної ділянки площею 0,0663 га за кадастровим номером 1412900000:00:015:0210 для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/10 частку квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 30,4 кв.м, житловою площею 16,5 кв.м. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/15 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 47,7 кв.м. Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання права власності на спадкове майно задоволено частково. Визнано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/5 частку житлового будинку загальною площею 85,10 кв.м, житловою площею, 65,00 кв.м з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/5 частку земельної ділянки площею 0,0663 га за кадастровим номером 1412900000:00:015:0210 для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/10 частку квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 30,4 кв.м, житловою площею 16,5 кв.м. Визнано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/15 частку квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 47,7 кв.м. Додатковим рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2020 року вирішено питання про судові витрати. Додатковим рішенням від 21 грудня 2020 року Краматорським міським судом Донецької області відмовлено в ухваленні додаткового рішення. З рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2020 року не погодилась позивачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2020 року та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 наведено, що судом першої інстанції розглянуто не всі вимоги позовної заяви ОСОБА_1 . Суд безпідставно та передчасно відмовив в задоволенні вимоги ОСОБА_1 в задоволенні вимоги про визнання договору дарування удаваним та не прийняв до уваги те, що 29.12.2003 року між ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_10 вчинений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_8 , про що свідчить розписка. Суд дійшов помилкового висновку, що волевиявлення ОСОБА_10 та відчужувачів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 було направлено на дарування вказаної нерухомості. Судом не застосовано вимоги статті 235 ЦК України у спірних правовідносинах. З рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2020 року не погодилась відповідачка ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, просила скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 наведено, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням матеріального та процесуального права. Рішення суду суперечить діючому законодавству України та моральним принципам справедливості. Суд не встановив, чи був договір довічного утримання від 07.07.2006 року, укладений в інтересах сім?ї, чи інший з подружжя, не визнаний у договорі довічного утримання (догляду) як набувач, виконав обов`язку за таким договором солідарно з набувачем. Фактично умови договору довічного утримання виконувала відповідачка ОСОБА_3 та спадкодавець ОСОБА_10 , позивачка ОСОБА_1 не приймала участі в довічному утриманні відчужувача. Тому суд неправомірно визнав об`єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_5 , та визнав за нею право власності на 1/10 її частки замість 1/5. Зазначає, що позивачка 13.05.2014 року, підробивши документи продала ОСОБА_9 автомобіль Mersedes Benz S 430, державний номер НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_10 , а 01.06.2016 року ОСОБА_9 продав вказаний автомобіль ОСОБА_7 . Вважає висновок суду про те, що спадкодавець з 06.05.2014 року не володів належним йому автомобілем є передвчасним, оскільки ОСОБА_10 06.05.2014 року разом зі своїм рідним братом святкував своє день народження у місті Дружківка, а місто Краматорськ 06.05.2014 року знаходилось під окупацією незаконних військових формувань, які фактично паралізували роботу всіх державних органів та комерційних структур, тому він не міг продати спірний автомобіль іншим особам. Автомобіль Feat Brava ОСОБА_1 також незаконно продала невідомій особі, а вирученими коштами розпорядилась на власний розсуд. Цей автомобіль також є спадковим майном і має бути розподілений між спадкоємцями. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що двоповерховий будинок загальною площею 108,7 кв.м, житловою площею 69,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_7 , не належав спадкодавцеві, оскільки територія, на якій збудовано будинок знаходилась у володінні ОСОБА_10 на підставі договору суборенди, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті. Суд не надав правової оцінки тому, що вказаний будинок належав ОСОБА_10 на підставі договору суборенди від 10.10.2011 року, а також, що право власності на спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_8 , який купив вказаний будинок 02.02.2016 року за 50000,00 доларів США. Суд не викликав в судове засідання відповідачів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та не допитав свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , що є порушенням норм ЦПК України. Додатковим рішенням від 21 грудня 2020 року Краматорський міський суд Донецької області відмовив в ухваленні додаткового рішення у справі №234/3301/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання майна сумісною власністю подружжя та розподіл спадкового майна, визнання договору дарування удаваним, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання недійсними правочинів, визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання права власності на спадкове майно. Із вказаним додатковим рішенням не погодилась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , подала апеляційну скаргу, просила скасувати додаткове рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 грудня 2020 року та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги №2, 5, 6, 7 ОСОБА_1 . Доводами апеляційної скарги наведено, що додаткове рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. В порушення норм процесуального права суд постановив додаткове рішення, замість ухвали. Суд не визнав за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_5 . Суд дійшов помилкового висновку про те, що договір дарування будинку АДРЕСА_2 не може свідчити про фактичне укладення договору купівлі-продажу. Вважає незаконним та необґрунтованим рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивачки ОСОБА_1 щодо визнання договору дарування від 29.12.2003 року удаваним, визнання житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , сумісною власністю подружжя, визнавши за нею право власності на 1/2 частки будинку та земельної ділянки. Також, суд першої інстанції не надав правової оцінки тій обставині, що ОСОБА_10 набув у власність земельну ділянку площею 0,0663 га під час шлюбу з ОСОБА_1 . В відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 третя особа ОСОБА_6 підтримала доводи, викладені в апеляційній сказі ОСОБА_1 , просила її задовольнити (а.с. 22-23, том 5). В відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідачка ОСОБА_2 підтримала доводи, викладені в її апеляційній сказі, просила скаргу задовольнити (а.с. 29-30, том 5). В відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_6 апеляційну скаргу позивачки вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, заперечує щодо змісту та вимог даної апеляційної скарги. Просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2020 року без змін (а.с. 37-38, том 5). Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Моцик С.М. в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду від 29 травня 2020 року та на додаткове рішення Краматорського міського суду від 21 грудня 2020 року підтримав, просив скарги задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_3 не визнав, просив відмовити в її задоволенні. Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду доводи своєї апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, апеляційні скарги ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. Відповідачка ОСОБА_2 , в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 підтримала, просила скарги задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_3 не визнали, просила в задоволенні її апеляційної скарги відмовити. Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та третя особа ОСОБА_6 в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчать отримання ними 23 березня 2021 року рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с. 121,122,123, том 5). Відповідачі ОСОБА_8 , ОСОБА_7 в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України. Відповідно до довідки АТ «Укрпошта» вбачається, що відповідачі відсутні за місцем проживання. Учасники судового процесу не повідомили суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження), тому суд вважає, що відповідно до ст. 131 ЦПК України судові повістки вважаються доставленими (а.с. 126, 129, том 5). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез?явившихся учасників справи. Заслухавши суддю доповідача, представника позивачки адвоката Моцика С.М. та відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_3 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2020 року підлягають частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 грудня 2020 року задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 22 вересня 1992 року ОСОБА_10 та ОСОБА_18 уклали шлюб (а.с. 20, том 2). Згідно зі свідоцтвами про народження в них народились діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 20, 21, 22, том 2). Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13, том 2). З договору дарування жилого будинку від 29 грудня 2003 року вбачається, що ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 подарували в рівних частинах ОСОБА_10 житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований в АДРЕСА_2 (а.с. 14, 15, том 2). З договору від 29 грудня 2003 року вбачається, що 15 травня 2003 року ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 отримали у спадок житловий будинок АДРЕСА_2 . За будинком малась заборгованість за послуги з газопостачання в розмірі 5670,00 грн та водопостачання 219,00 грн. Будинок подарований ОСОБА_10 за умови погашення боргу та сплати кожному дарувальнику по 1623,00 грн (а.с. 21а, том 2). Згідно з свідоцтв про смерть ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 167, 168, том 2). Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №128748 від 12 лютого 2007 року, ОСОБА_10 належить земельна ділянка з адресою АДРЕСА_2 на підставі рішення Краматорської міської ради від 26.12.2006 року (а.с. 39, том 2). З висновку судової будівельно-технічної експертизи №5 від 28 липня 2017 року вбачається, що ринкова вартість домоволодіння: вартість земельної ділянки, житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_2 , становить 316044,00 грн (а.с. 170-177, том 2). З листа територіального сервісного центру 1443 РСЦ МВС в Донецькій області вбачається, що автомобіль Mersedes Benz S 430, номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, 2003 року випуску, 05.02.2014 року зареєстрований на ім`я ОСОБА_10 , 13.05.2014 року здійснено перереєстрацію за довідкою-рахунком ААВ №054337 від 06.05.2014 року, виданою ТОВ «Автостандарт СВ» на ім`я ОСОБА_9 , 01.12.2016 року здійснено перереєстрацію на ім`я ОСОБА_7 (а.с. 219, том 2). З постанови слідчого СВ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області лейтенанта Абушова Е.Е. від 28 жовтня 2014 року вбачається, що кримінальне провадження за фактом підпалу автомобіля Feat Brava, державний номер НОМЕР_2 , у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст 194 КК України, закрито (а.с. 234, том 2). Згідно з повідомленням Територіального сервісного центра 1442 регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області №31/5-1442-657 від 24.03.2021 року, автомобіль марки Feat Brava, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1996 року випуску, 11 жовтня 2013 року був зареєстрований за ОСОБА_10 , з 14 травня 2014 року зазначений автомобіль перереєстрований на іншу особу (а.с. 124, том 5). Відповідно до довідки Фермерського господарства «Рубін» №56 від 26 грудня 2017 року, ОСОБА_1 відмовилась від переоформлення на себе договору суборенди земельної ділянки, реєстраційний номер 142300004001354 від 10.10.2011 року, площею 506 кв.м, про що 10.09.2015 року надала заяву (а.с. 235, 236, том 2). З інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.02.2016 року вбачається, що дачний будинок загальною площею 108,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_7 , належить ОСОБА_8 , підстава виникнення права власності декларація про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, серія та номер ДЦ 142160271252, виданий 27.01.2016, видавник Департамент ДАБІ у Донецькій області, технічний паспорт, серія та номер 46-1006, виданий 21.01.2016, видавник: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов`янськ, лист щодо уточнення поштової адреси дачного будинку, серія та номер 17-48/124, виданий 02.02.2016, видавник: Відділ містобудування, архітектури та земельних відносин Краснолиманської міської ради (а.с. 237, том 2). Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 24 березня 2005 року, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рівних долях належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 (а.с. 84, том 4). Згідно з договором дарування квартири від 11 вересня 2013 року ОСОБА_19 подарувала, тобто передала у власність, а ОСОБА_1 прийняла у дар квартиру за адресою : АДРЕСА_9 , загальною площею 51,8 кв.м, ринковою вартістю 66527,00 грн. З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.09.2013 року вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_9 , є ОСОБА_1 (а.с. 126, 127, том 4). Відповідно до договору довічного утримання від 07 липня 2006 року ОСОБА_20 передала, а ОСОБА_10 отримав у власність квартиру АДРЕСА_10 . Зі звіту про незалежну експертну оцінку вартості нерухомого майна від 11.02.2015 року вбачається, що вартість квартири АДРЕСА_10 становить 70800,00 грн (а.с. 12, 13 , 18-23, том 3). З висновку судової будівельно-технічної експертизи №225/7 від 21 жовтня 2016 року вбачається, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_10 становить 339720,00 грн без ПДВ (а.с. 94-118, том 3). З листа Державного нотаріуса Другої краматорської Державної нотаріальної контори Костюкової Н.С. №206-01/16 від 04 березня 2016 року вбачається, що до нотаріальної контори звернулись спадкоємці за законом: - дочка спадкодавця ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , із заявою №632 від 19.09.2014 року про відмову від прийняття спадщини на користь дружини спадкодавця ОСОБА_1 ; - неповнолітній син спадкодавця ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із заявою №510 від 05.08.2014 року про прийняття спадщини; - неповнолітня дочка спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , із заявою №509 від 05.08.2014 року про прийняття спадщини; - дружина спадкодавця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , із заявою №508 від 05.08.2014 року про прийняття спадщини; - мати спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , із заявою №501 від 05.08.2014 року про прийняття спадщини. Інших спадкоємців за законом або за заповітом, які подали заяву про прийняття спадщини немає. За даними Спадкового реєстру заповітів від імені ОСОБА_10 не знайдено. Свідоцтва про право на спадщину видані не були (а.с. 16, том 1).

1. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині спору про визнання договору дарування від 29 грудня 2003 року удаваним, суд першої інстанції виходив з недоведеності таких вимог. Проте, з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Аналіз статті 229 ЦК України дозволяє стверджувати, що під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Тлумачення статті 229 ЦК України свідчить, що помилятися повинна саме сторона правочину. У випадку, якщо сторона правочину представлена двома особами, то для визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України, необхідно встановити, що ці особи як сторона правочину вчинили правочин під впливом помилки. Судом встановлено, що відповідно до договору дарування жилого будинку від 29 грудня 2003 року, ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 подарували в рівних частинах ОСОБА_10 житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований в АДРЕСА_2 . В рукописному договорі від 29 грудня 2003 року дарувальники вказали, що 15 травня 2003 року ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 отримали у спадок житловий будинок АДРЕСА_2 . За будинком малась заборгованість за послуги газопостачання в розмірі 5670,00 грн та водопостачання 219,00 грн. Будинок подарований ОСОБА_10 за умови погашення боргу та сплати кожному дарувальнику по 1623,00 грн. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовною вимогою про визнання договору дарування удаваним, зазначила у якості відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , та третю особу - ОСОБА_6 , не залучивши до справи в якості відповідачів дарувальників ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , або їх правонаступників. Відповідно до частини 1 статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження залучити до участі у ній співвідповідача. Пленум Верховного Суду України у пункті 8 постанови від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Суд першої інстанції не звернув уваги на ці роз`яснення, та в порушення вимог частини 5 статті 12 та частини 1 статті 51 ЦПК України не роз`яснив позивачці наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, у тому числі і щодо залучення до участі у справі співвідповідача. Апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки немає передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі, крім випадків процесуального правонаступництва, передбаченого статтею 55 ЦПК України. Тому, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 в частині спору про визнання договору дарування удаваним не заявлені до належного відповідача, зокрема, не залучено до участі у справі ОСОБА_15 та інших власників або їх спадкоємців у якості співвідповідачів, вирішення даного спору в цілому (враховуючи специфіку спірних правовідносин) без залучення у встановленому процесуальним законом порядку всіх заінтересованих осіб є передчасним. Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці 5 пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права. Ураховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав за вищевказаних обставин для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору дарування від 29 грудня 2003 року спірного житлового будинку удаваним. З огляду на наведене, суд першої інстанції, правильно відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині визнання договору дарування удаваним, неправильно застосував норми права по суті. Тому рішення суду першої інстанції в частині спору про визнання договору дарування житлового будинку АДРЕСА_2 підлягає зміні, з викладенням мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

2. Задовольняючи частково позовні вимоги в частині спору про поділ будинку АДРЕСА_2 , суд виходив з обґрунтованості таких вимог. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований в АДРЕСА_2 , відповідно до договору дарування жилого будинку від 29 грудня 2003 року належав ОСОБА_10 на час смерті. Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №128748 від 12 лютого 2007 року ОСОБА_10 належить земельна ділянка з адресою АДРЕСА_2 на підставі рішення Краматорської міської ради від 26.12.2006 року. Отже, відповідно до п. 2, 5 ч. 1 ст. 57 СК України спірні житловий будинок та земельна ділянка є особистою приватною власністю померлого ОСОБА_10 . Спадкоємцями після смерті ОСОБА_10 є п`ятеро осіб, одна з яких дочка спадкодавця ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відмовилась від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 . За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про визнання права власності за позивачкою ОСОБА_1 2/5 частки земельної ділянки площею 0,0663 га та житлового будинку з господарськими, побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування, та визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0663 га та житлового будинку з господарськими, побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , за відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 по 1/5 частині цього майна кожному в порядку спадкування.

3. Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання перереєстрації та укладення договору купівлі-продажу автомобілю Mersedes Benz S 430, номерний знак НОМЕР_1 , недійсними, визнання його об`єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених позовних вимог. Такий висновок суду є правильним. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що автомобіль Mersedes Benz S 430, номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, 2003 року випуску, з 05.02.2014 року був зареєстрований на ім`я ОСОБА_10 , 13.05.2014 року здійснено перереєстрацію за довідкою-рахунком ААВ №054337 від 06.05.2014 року, виданою ТОВ «Автостандарт СВ» на ім`я ОСОБА_9 , 01.12.2016 року здійснено перереєстрацію на ім`я ОСОБА_7 . Належних та допустимих доказів відповідачкою-позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_3 на підтвердження вимог про визнання перереєстрації та укладення договору купівлі-продажу автомобілю Mersedes Benz S 430, номерний знак НОМЕР_1 , недійсними на підставі підроблених документів не надано. Оскільки судом встановлено, автомобіль Mersedes Benz S 430, номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, 2003 року випуску, на час смерті спадкодавця ОСОБА_10 вибув з його володіння, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказаний автомобіль не підлягає поділу, оскільки не входить до складу спадщини згідно з ст. 1218 ЦК України.

4. Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 щодо поділу автомобілю Feat Brava, державний номер НОМЕР_2 , суд першої інстанції вважав, що це майно не є спадковим. Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Як зазначено вище, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Судом встановлено, що автомобіль марки Feat Brava, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1996 року випуску, 11 жовтня 2013 року був зареєстрований за ОСОБА_10 , автомобіль не є знищеним у зв`язку з його підпалом та з 14 травня 2014 року перереєстрований на іншу особу. Позов ОСОБА_3 пред`явлено до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , які є спадкоємцями померлого ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , які мають безпосередньо відношення до спадкового майна автомобілю Mersedes Benz S 430, номерний знак НОМЕР_1 , та до ОСОБА_8 , який є власником спірного дачного будинку за адресою: АДРЕСА_7 . Особу, на яку здійснено перереєстрацію спірного автомобілю Feat Brava, реєстраційний номер НОМЕР_2 , до у часті у справі не залучено. Отже, як наведене вище, апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки немає передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі, передбаченого статтею 55 ЦПК України. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 в частині спору про поділ автомобілю Feat Brava, не заявлені до належного відповідача, вирішення даного спору в цілому без залучення у встановленому процесуальним законом порядку всіх заінтересованих осіб є передчасним. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 щодо поділу автомобілю Feat Brava, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Суд першої інстанції, правильно відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині спору про поділ автомобілю ОСОБА_21 , неправильно застосував норми права по суті. Тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, з викладенням мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

5. Задовольняючи частково позовні вимоги в частині спору про поділ квартири АДРЕСА_4 , суд входив з обґрунтованості таких вимог. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_5 від 24 березня 2005 року, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , в рівних долях належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 . Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 на 2/15 частки квартири АДРЕСА_4 за ОСОБА_1 , визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 на 1/15 частки квартири АДРЕСА_4 за ОСОБА_3 , визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 на 1/15 частки квартири АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 , визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 на 1/15 частки квартири АДРЕСА_4 за ОСОБА_6 .

6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині спору про визнання недійсною реєстрації права власності за ОСОБА_8 двоповерхового дачного будинку за адресою: АДРЕСА_7 , та визнання цього будинку спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , суд виходив з безпідставності заявлених позовних вимог. Апеляційний суд погоджується з таким рішенням. Судом встановлено, що дачний будинок загальною площею 108,7 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_7 , належить ОСОБА_8 , підстава виникнення права власності декларація про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, серія та номер ДЦ 142160271252, виданий 27.01.2016, видавник Департамент ДАБІ у Донецькій області, технічний паспорт, серія та номер 46-1006, виданий 21.01.2016, видавник: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов`янськ, лист щодо уточнення поштової адреси дачного будинку, серія та номер 17-48/124, виданий 02.02.2016, видавник: Відділ містобудування, архітектури та земельних відносин Краснолиманської міської ради. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності, зокрема, на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку. Однак у справі, яка переглядається, відсутні докази набуття такого права померлим ОСОБА_10 , а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні. Матеріали цивільної справи не містять доказів того, що спадкодавець ОСОБА_10 мав за життя право на двоповерховий дачний будинок за адресою: АДРЕСА_7 , або на його будивнирцтво, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку по відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 в цій частині.

7. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині спору про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_9 , суд першої інстанції також виходив з безпідставності заявлених позовних вимог. Такий висновок суду є правильним. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_9 , на підставі договору дарування квартири від 11 вересня 2013 року. Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Відповідно до частини першої статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. У частині першій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З аналізу наведених вище норм, апеляційний суд приходить до висновку, що квартира за адресою: АДРЕСА_9 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 11 вересня 2013 року, не може вважатись об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_1 . Отже, суд першої інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині спору про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_9 , оскільки ОСОБА_3 не надала належних і допустимих доказів того, що спірна квартира, яка є власністю ОСОБА_1 , за час шлюбу істотно збільшилася у своїй цінності внаслідок власних трудових або грошових затрат ОСОБА_10 .

8. Задовольняючи частково позовні вимоги в частині спору про поділ квартири АДРЕСА_5 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_10 на підставі договору довічного утримання, суд входив з обґрунтованості таких вимог. Рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного. Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Судом встановлено, що за договором довічного утримання від 07 липня 2006 року ОСОБА_20 передала ОСОБА_10 у власність квартиру АДРЕСА_10 . Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Системний аналіз зазначених норм цивільного та сімейного законодавства у сукупності зумовлює висновок, що, визначаючи правовий режим майна за договором довічного утримання (догляду), укладеного під час перебування набувача за цим договором у шлюбі, суди мають установити, чи був цей договір укладений саме в інтересах сім`ї; чи інший з подружжя, не визначений у договорі довічного утримання (догляду) як набувач, виконував обов`язки за таким договором солідарно з набувачем. Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин між подружжям підлягають застосуванню передусім норми СК України. За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором довічного утримання, що укладений під час перебування набувача у шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Особа, яка порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язана довести обставини, що її спростовують. Зокрема, за частиною третьою статті 61 СК України довести, що хоча майно придбавалося у період шлюбу, в тому числі з використанням коштів сімейного бюджету, проте справжньою метою укладення договору довічного утримання були не інтереси сім`ї, а власні, особисті інтереси одного з подружжя, не пов`язані із сімейними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17. До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові №185/3086/18 (провадження 61-6060св19) від 01 квітня 2021 року. Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, установивши, що договір довічного утримання укладено померлим ОСОБА_10 в інтересах сім`ї, оскільки доказів того, що метою укладення договору були його власні, особисті інтереси, так само як і доказів того, що він самостійно ніс матеріальні витрати на виконання договору довічного утримання матеріали справи не містять, суд першої інстанції, застосувавши презумпцію спільності майна подружжя, обґрунтовано вважав, що майно, набуте відповідачем за договором довічного утримання, є спільною сумісною власністю подружжя, тому підлягає поділу між подружжям в рівних частках, та спадковим майном є ? частина спірної квартири. Незгода відповідачки ОСОБА_3 з рішенням суду першої інстанції в цій частині, не є підставою для його скасування. Інших доводів апеляційні скарги сторін не містять. Пояснення свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ці пояснення є неконкретизовані щодо будь-якого майна, на яке заявляє вимоги відповідачка ОСОБА_3 , та зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції відносно неї. Відомості про спірне спадкове майно свідкам відомі зі слів відповідачки ОСОБА_3 . Що стосується доводів апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на додаткове рішення Краматорського міського суду від 21 грудня 2020 року, апеляційний суд виходить з наступного. В апеляційній скарзі на додаткове рішення позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що судом не ухвалено рішення щодо позовних вимог №2, 5, 6, 7 первісного позову ОСОБА_1 . Однак, доводи цієї апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи та до переоцінки доказів. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи. За таких обставин, підстави для скасування додаткового рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 грудня 2020 року відсутні. Помилкове найменування судового документу ухвали про відмову в ухваленні додаткового рішення, додатковим рішенням не спростовують висновків суду, викладених в ньому, та не дають підстав для висновку, судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що судове рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2020 року на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає зміні з наведених вище підстав, а додаткове рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 грудня 2020 року залишенню без змін. Крім того, відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. А також, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2020 року та додаткове рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 грудня 2020 року, змінивши рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2020 року в мотивувальній частині, витрати позивачки по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2020 року задовольнити частково. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2020 року в частині спору про визнання договору дарування житлового будинку АДРЕСА_2 від 29 грудня 2003 року удаваним та про поділ автомобілю Feat Brava, реєстраційний номер НОМЕР_2 , змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2020 року залишити без змін. В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , відмовити. Додаткове рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повне судове рішення складено 16 квітня 2021 року. Суддя: