Постанова 4855 № 320/7987/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7987/20 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи, ВСТАНОВИВ: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області звернулося до суду з позовом до Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) гуртожитку ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень зазначених в акті від 13.08.2020 №

106. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено. Застосовано заходи реагування шляхом зупинення експлуатації (роботи) гуртожитку Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ») за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 1/5 до повного усунення порушень зазначених в акті від 13.08.2020 №

106. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу щодо порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей є необґрунтованими та спростовуються наданими відповідачем доказами. Крім того, наголошено на тому, що висновок суду першої інстанції про те, що єдиним належним доказом на спростування факту виявлених порушень може бути акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної та техногенної безпеки є безпідставним, позаяк відповідачем надано відповідні докази, які свідчать про усунення порушень та вказують на відсутність підстав для задоволення позову. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 12.08.2020 по 13.08.2020 ГУ ДСНС у Київській області, на підставі відповідного наказу та посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю), проведена планова перевірка Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 1/5, результати якої оформлено актом від 13.08.2020 № 106 щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, та яким зафіксовано порушення відповідачем вимог законодавства, а саме: - приміщення гуртожитку не обладнано системами протипожежного захисту; - приміщення гуртожитку не забезпечені знаками безпеки; - не проводяться заходи стосовно підтримання вогнезахисного покриву дерев`яних елементів перекриття будівлі гуртожитку; - вихід на горищне приміщення з об`єму сходової клітини не виконано через протипожежний люк ІІ типу; - відсутні пристрої для самозачинення дверей в об`ємі сходових клітин, що межують з поверхами коридорами, холами; - в будівлі гуртожитку відсутні плани (схеми евакуації людей на випадок пожежі; - не проводиться технічне обслуговування та перевірка на працездатність пожежних кран-комплектів адміністративної будівлі шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування; - не проведено обслуговування пожежних рукавів внутрішніх пожежних кранів; - приміщення електрощитової не відокремлено від загальних коридорів протипожежними дверима з нормованою межею вогнестійкості. В ході перевірки було встановлено, що керівництвом зазначеного об`єкту не вживаються відповідні міри по приведенню об`єкта в належний протипожежний стан, не усуваються недоліки вказані у попередніх приписах, що в свою чергу створює загрозу життю та здоров`ю населення та персоналу який працює на об`єкті та виникнення пожежі. Вказаний акт перевірки був отриманий Т.в.о генерального директора Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Шарейко П.М . Враховуючи виявлені порушення та з метою усунення відповідачем порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області звернулось з даним позовом до суду. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив, зокрема, з того, що враховуючи характер порушень, виявлених під час проведення перевірки відповідача, які станом на час розгляду справи в суді не усунуті, вони безумовно пов`язанні з ризиком настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі. Оцінюючи доводи апелянта у взаємозв`язку з обставинами справи, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфер господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя, здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Імперативними приписами ч. 1 ст. 246 Господарського кодексу України встановлено, що здійснення будь-якої діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється. Положеннями ч. 1 ст. 20 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об`єктах суб`єкта господарювання; забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту; розміщення інформації про заходи безпеки та відповідну поведінку населення у разі виникнення аварії; організація та здійснення під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів щодо працівників та майна суб`єкта господарювання; створення об`єктових формувань цивільного захисту відповідно до цього Кодексу та інших законодавчих актів, необхідної для їх функціонування матеріально-технічної бази і забезпечення готовності таких формувань до дій за призначенням; створення диспетчерських служб відповідно до цього Кодексу та інших законів, необхідних для забезпечення безпеки об`єктів підвищеної небезпеки; проведення оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на об`єктах господарювання, здійснення заходів щодо не перевищення прийнятних рівнів таких ризиків; здійснення навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки; декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки: розроблення планів локалізації та ліквідації наслідків аварій на об`єктах підвищеної небезпеки; проведення об`єктових тренувань і навчань з питань цивільного захисту; забезпечення аварійно-рятувального обслуговування суб`єктів господарювання, відповідно до вимог статті 133 цього Кодексу; здійснення за власні кошти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій; забезпечення безперешкодного доступу посадових осіб органів державного нагляду, працівників аварійно-рятувальних служб, з якими укладені угоди про аварійно-рятувальне обслуговування суб`єктів господарювання, для проведення обстежень на відповідність протиаварійних заходів планам локалізації і ліквідації наслідків аварій на об`єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об`єктах, сил цивільного захисту - для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій; забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, тримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту; здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні); дотримання протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режиму; створення і використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання; розробка та затвердження інструкцій та видання наказів з питань пожежної безпеки, здійснення постійного контролю за їх виконанням; забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки; утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням, здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики; своєчасне інформування відповідних органів та підрозділів цивільного захисту про несправність протипожежної техніки, систем проти пожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на відповідній території; виконання інших завдань і заходів у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів. Частиною першою статті 51 та частиною третьою статті 55 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників суб`єктів господарювання. Згідно пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Відповідно до частини другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України та статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю і здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляду сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних заходів, зокрема, є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій. Частиною другою статті 70 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Так, застосування заходів реагування є тимчасовим заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Колегія суддів звертає увагу на те, що застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей, а позивач, як орган, який здійснює відповідний державний нагляд правомірно звернувся до суду із позовом про застосування заходів реагування, який задоволений судом першої інстанції за наявності достатніх підстав. Слід врахувати, що після вирішення спору по суті в суді першої інстанції позивачем, за ініціативи відповідача, 31 грудня 2020 року проведено повторну позапланову перевірку та складено акт № 151 і встановлено відсутність відповідачем порушень вимог законодавства. Водночас, варто врахувати, що згідно з приписами ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції саме на момент прийняття рішення. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги належно з`ясував обставини справи та правомірно застосував норми матеріального права, що апелянтом не спростовано у передбаченому законом порядку. Більш того, приписами ч. 5 ст. 4 Закону № 877-V, передбачено, що відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень. Відтак, Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання не позбавлено можливості у встановленому порядку звернутися із заявою про скасування заходів реагування, застосованих рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року після усунення всіх виявлених порушень. Апелянтом не наведено обґрунтовані доводи та не надано належні та допустимі докази, які свідчать про протиправність дій суб`єкта владних повноважень в межах спірних правовідносин та наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 р. - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді О.О. Беспалов А.Б. Парінов