Постанова 4855 № 320/5120/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5120/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Пересувна механізована колона № 15" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальності "Пересувна механізована колона № 15" про застосування заходів реагування, В С Т А Н О В И В : Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 15" про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 15" шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень зазначених в акті від 04.09.2019 №

253. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року позов задоволено. Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 15" (код ЄДРПОУ 01354220), за адресою: Київська область, м. Яготин, вул. Шевченка, 235, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 15" (код ЄДРПОУ 01354220; місцезнаходження: 07700, Київська область, м. Яготин, вул. Шевченка, 235) повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень зазначених в акті від 04.09.2019 №

253. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 15" подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу щодо порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей є необґрунтованими та спростовуються наданими відповідачем доказами. Крім того, наголошено на тому, що висновок суду першої інстанції про те, що єдиним належним доказом на спростування факту виявлених порушень може бути акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної та техногенної безпеки є безпідставним, позаяк відповідачем надано відповідні докази, які свідчать про усунення більшості порушень та вказують на відсутність підстав для задоволення позову. 10.06.2020 до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з тим, що представник товариства 10.06.2020 о 12-00 братиме участь у судовому засіданні в Господарському суді Житомирської області по справі № 906/237/20, як предсатвник ПАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів". Колегія суддів вважає подане строною апелянта клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги необгрунтованим, оскільки заявником не було надано доказів на підтвердження поважності (неможливості) неприбуття у судове засідання по цій справі. Крім того, суд враховує, що розгляд апеляційної скарги був неодноразово відкладений 06.05.2020 та 27.05.2020 за клопотаннями товаритсва. Явка в суд апеляційної інстанції не є обов`язковою. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. За наведених обставин, колегія суддів вирішила здійснити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 23.01.2019 по 25.01.2019 ГУ ДСНС у Київській області було проведено планову перевірку ТОВ "Пересувна механізована колона". 28.01.2019 директору ТОВ "Пересувна механізована колона" Скопець М.П. було вручено припис від 28.01.2019 № 3 про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, в якому встановлено термін на усунення порушень до 01.07.2019. Вказаний припис відповідачем до суду не оскаржувався. Відповідно до довідки ТОВ "Пересувної механізованої колони №15", приміщення та будівлі, які використовуються в ТОВ "ПМК-15" знаходяться у його власності за адресою: м. Яготин, вул. Шевченка,

235. Надалі ГУ ДСНС України у Київській області на підставі відповідного наказу та посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) у період з 03.09.2019 по 04.09.2019 проведена планова перевірка ТОВ "Пересувна механізована колона №15" за адресою: Київська область, м. Яготин, вул. Шевченка, 235, результати якої оформлено актом від 04.09.2019 № 253 щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, та яким зафіксовано порушення відповідачем вимог законодавства, а саме:

1. Приміщення не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" (пункт 1.2 глави 1 розділу V Наказ МВС України від 30.12.2014 №1417);

2. Територія об`єкта, а також будинки, споруди, приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір" (ISO 6309:1987,IDT) та ГОСТ 12.4.026-7(5 "ССБТ., Цвета сигнальные и знаки безопасности" (пункт 8 розд,ілу II Наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417);

3. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснюються за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (пункт 1,6 глави 1 розділу ІV Наказ МВС України від 30.12.2014 №1417);

4. Не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (пункт 1.20 глави 1 розділу IV Наказ МВС України від 30.12.2014 №1417);

5. Відсутній захист будівель від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів (пункт 1.21 глави І розділу IV Наказ МВС України від 30.12.2014 №1417;

6. Не забезпечено працівників об`єкта засобами індивідуального захисту (пункт 2 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України);

7. Не розміщено інформації про заходи безпеки та відповідну поведінку в разі виникнення аварії (пункт З частини першої статті 20 Кодекс цивільного захисту України);

8. Не здійснено навчання керівного складу з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки (пункт 8 частини першої статті 20 Кодекс цивільного захисту України);

9. У підвальному поверсі розміщена лазня сухого жару (сауна) (пункт 12.1 глави 12 розділу VI Наказ МВС, України від 30.12.2014 № 1417);

10. Ширина одного із полотен двостулкових дверей евакуаційного виходу з актового залу менше 0.8 м (пункт 2.23 розділу III Наказ МВС України від № 1417, пункт 7.2.7 ДБН В. 1.1-7-2016);

11. Посадові особи та працівники не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 444 "Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях" (пункт 16 розділу II Наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417);

12. На території не встановлені пожежні щити для розміщення первинних засобів пожежогасіння (пункт 3.11 глави З розділу V Наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417);

13. Пожежні щити, які встановлені на поверсі не укомплектовані згідно норм: вогнегасники - З шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1шт., багор або ломта гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт. (пункт 3.11 глави З розділу V Наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417);

14. Допускається експлуатація тимчасових електричних мереж в приміщеннях будівель (пункт 1,8 глави 1 розділ IV Наказ МВС України від 30.12.2014 №1417);

15. Інструкції про заходи пожежної безпеки не вивішені в кожному приміщенні на видимих місцях: (пункт 4 розділ II Наказ МВС України від № 1417);

16. Виходи на горище зі сходових кліток не виконано через протипожежний люк 2-го типу розміром не менше 0,6 ,х 0,8 м по закріпленій вертикальній металевій драбині (пункт 22 розділу II Наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417, пункт 8.6 ДБНВ.1.1-7-2016);

17. Приміщення не своєчасно очищаються від горючого сміття (пункт 2.1 України від 30.12.2014 № 1417);

18. Двері евакуаційних виходів зі сходових кліток другого та третього поверхів зачинені на замок ключем, що спричиняє тяжкому відкриванню з середини т безперешкодній евакуації людей (пункт 2.37 глави 2 розділу ІІІ Наказу МВС України від 30.12.2014 №1417);

19. Відкривання дверей сходових клітинок виконано не в напрямку виходу будівлі (пункт 2.27 глави 2 розділу III Наказ МВС України від 30.12.2014 №1417);

20. Сходи на перепадах висот не пофарбовані (Пункт 2.15 глави 2 розділу III наказу МВС України від 30.12.2014 №1417);

21. Суб`єкт господарювання не забезпечив техногенну безпеку об`єкта шляхом проведення ідентифікації потенційно небезпечного об`єкта (пункт 2 розділу ІІІ правил техногенної безпеки);

22. Використовуються саморобні подовжувачі, які не відповідають вимогам ПУЕ, що пред`являється до переносних (пересувних) електропроводок (Пункт 1.18 глави 1 розділу IV Наказ МВС України від 30.12.2014 №1417);

23. Територія об`єкта, будинки, (споруди, приміщення, первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку, не забезпечено (пункт 3.6 глави З розділу V Наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417);

24. Двері сходових кліток не обладнані пристроями для само зачинення (пункт 2.37 глави 2 розділу III Наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417);

25. Не проведено технічне обслуговування і перевірку на працездатність пожежних кран-комплектів шляхом пуску води та складанням актів перевірки з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування (підпункт 9 пункту 2.2 глави 2 розділу V Наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417);

26. Пожежні кран-комплекти ке укомплектовані пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, а також важелем для полегшення відкривання вентиля (підпункт 2 пункту 2.2 глави 2 розділу V Наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417);

27. Пожежні кран-комплекти не мають отворів для провітрювання (підпункт 6 пункту 2.2 глави 2 розділу V Наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417);'

28. На дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку не вказані після літерного індексу ,"ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів (підпункт 8 пункту 2.2 глави 2 розділу V Наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417);

29. На шляхах евакуації коридорів першого поверху оздоблення стін та стелі влаштовано з матеріалів з невизначеними показниками по пожежній безпеці (пункти 2.17, 2.23 глави 2 розділу ПІ Наказ МВС України від №1417);

30. Ширина одного із полотен двостулкових дверей евакуаційних виходів на першому поверсі (парадний та з правого крила виходи) менше 0.8 м (пункт 2.23 розділу III Наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417, пункт 7.2.7 ДБНВ.1.1-7-2016);

31. Відсутній відповідний документ (наказ, інструкція тощо) щодо встановлення протипожежного режиму (пункт З розділу II Наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417);

32. З`єднувальні електричні коробки в приміщенні фонду соціального страхування не закриті кришками з негорючого матеріалу (пункт 1.7 глави 1 розділу IV Наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417);

33. На другому поверсі (хол) використовуються пошкоджені розетки (пункт 1.18 глави 1 розділу IV Наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417);

34. В приміщенні фонду соціального страхування електричні провода покладені приховано (під обоями) не заізольовано від горючих основ (конструкцій) суцільним шаром негорючого матеріалу, що підтверджується актом проведення прихованих робіт (пункт 1.12 глави 1 розділу IV Наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417);

35. В приміщенні фонду соціального страхування допускається експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості, ізоляцією (пункт 1.18 глави 1 розділу IV Наказ МВС України від 30.12.2014 №1417);

36. Допускаються встановлення електророзеток на горючій основі (конструкції) (пункт 1.17 глави 1 розділу ІV Наказ МВС України від 30.12.2017 №1417;). В ході перевірки було встановлено, що керівництвом зазначеного об`єкту не вживаються відповідні міри по приведенню об`єкта в належний протипожежний стан, не усуваються недоліки вказані у попередніх приписах, що в свою чергу створює загрозу життю та здоров`ю населення та персоналу який працює на об`єкті та виникнення пожежі. Вказаний акт перевірки був отриманий директором ТОВ "ПМК-15" Скопець М.П. Також, 06.09.2019 головним інспектором Яготинського РС ГУ ДСНС України у Київської області капітаном служби цивільного захисту Чорноштаном Ю.Ю.. був складений протокол КХ № 015355 про адміністративне правопорушення відповідно до статті 188-8 КУпАП та постанову КХ № 015318 про накладення адміністративного стягнення на директора ТОВ "Пересувна механізована колона № 15" Скопця М.П . Враховуючи виявлені порушення та з метою усунення відповідачем порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області звернулось з даним позовом до суду. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив, зокрема, з того, що враховуючи характер порушень, виявлених під час проведення перевірки відповідача, які станом на час розгляду справи в суді не усунуті, вони можуть призвести до займання і розповсюдження вогню та безумовно пов`язанні з ризиком настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі. Оцінюючи доводи апелянта у взаємозв`язку з обставинами справи, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфер господарської діяльності" № 877-V, державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя, здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Імперативними приписами ч. 1 ст. 246 Господарського кодексу України встановлено, що здійснення будь-якої діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється. Положеннями ч. 1 ст. 20 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об`єктах суб`єкта господарювання; забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту; розміщення інформації про заходи безпеки та відповідну поведінку населення у разі виникнення аварії; організація та здійснення під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів щодо працівників та майна суб`єкта господарювання; створення об`єктових формувань цивільного захисту відповідно до цього Кодексу та інших законодавчих актів, необхідної для їх функціонування матеріально-технічної бази і забезпечення готовності таких формувань до дій за призначенням; створення диспетчерських служб відповідно до цього Кодексу та інших законів, необхідних для забезпечення безпеки об`єктів підвищеної небезпеки; проведення оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на об`єктах господарювання, здійснення заходів щодо не перевищення прийнятних рівнів таких ризиків; здійснення навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки; декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки: розроблення планів локалізації та ліквідації наслідків аварій на об`єктах підвищеної небезпеки; проведення об`єктових тренувань і навчань з питань цивільного захисту; забезпечення аварійно-рятувального обслуговування суб`єктів господарювання, відповідно до вимог статті 133 цього Кодексу; здійснення за власні кошти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій; забезпечення безперешкодного доступу посадових осіб органів державного нагляду, працівників аварійно-рятувальних служб, з якими укладені угоди про аварійно-рятувальне обслуговування суб`єктів господарювання, для проведення обстежень на відповідність протиаварійних заходів планам локалізації і ліквідації наслідків аварій на об`єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об`єктах, сил цивільного захисту - для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій; забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, тримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту; здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні); дотримання протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режиму; створення і використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання; розробка та затвердження інструкцій та видання наказів з питань пожежної безпеки, здійснення постійного контролю за їх виконанням; забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки; утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням, здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики; своєчасне інформування відповідних органів та підрозділів цивільного захисту про несправність протипожежної техніки, систем проти пожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на відповідній території; виконання інших завдань і заходів у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів. Частиною першою статті 51 та частиною третьою статті 55 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників суб`єктів господарювання. Згідно пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Відповідно до частини другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України та статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю і здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляду сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних заходів, зокрема, є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій. Частиною другою статті 70 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Так, застосування заходів реагування є тимчасовим заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Колегія суддів звертає увагу на те, що застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей, а позивач, як орган, який здійснює відповідний державний нагляд правомірно звернувся до суду із позовом про застосування заходів реагування, який задоволений судом першої інстанції за наявності достатніх підстав. Стосовно доводів апелянта про усунення більшості порушень та відсутності підстав для застосування вказаних заходів реагування, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення суду, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги належно з`ясував обставини справи та правомірно застосував норми матеріального права, що апелянтом не спростовано у передбаченому законом порядку. В той же час, суд апеляційної інстанції вказує на те, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень є тимчасовим заходом. Приписами ч. 5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 1726-VIII від 03.11.2016 передбачено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень. Відтак, Товариство з обмеженою відповідальності "Пересувна механізована колона № 15" не позбавлено можливості у встановленому порядку звернутися з заявою про скасування заходів реагування, застосованих рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року після усунення всіх виявлених порушень. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що ним надано докази усунення виявлених порушень (копії Договору на проектування № 2982/ПР від 03.12.2019, Договору субпідряду № 27 від 22.11.2019, Договору № 195 від 17.10.2019, Договору про виконання робіт № 56/2019), позаяк укладення відповідних договорів лише свідчить про вжиття Товариством заходів спрямованих на усунення виявлених порушень, проте жодним чином не підтверджує факт усунення таких порушень. Не заслуговують на увагу й доводи в апеляційній скарзі на протиправність висновку суду першої інстанції стосовно того, що єдиним доказом на спростування факту виявлених порушень може бути акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної та техногенної безпеки, оскільки вказаний аргумент не мав вирішального значення для суду, який керувався фактом наявності загрози життю та здоров`ю людей та неусунення відповідних порушень відповідачем, що стало причиною для прийняття оскаржуваного рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року, в якому, зокрема, зазначено, що значна частина встановлених порушень не усунута ТОВ "Пересувна механізована колона №15", що не заперечувалось відповідачем у відзиві на позовну заяву. При цьому, будь-яких інших документальних доказів щодо усунення усіх порушень, які встановлені, відповідачем суду надано не було. Разом з цим, апелянтом не наведено обґрунтовані доводи та не надано належні та допустимі докази, які свідчать про протиправність дій суб`єкта владних повноважень в межах спірних правовідносин та наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Пересувна механізована колона № 15" - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко О.І. Шурко