Постанова 4852 № 160/1663/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 31 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/1663/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року (головуючий суддя Ільков В.В.) в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (далі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі Відповідач), в якій просило суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.10.2019 року № 0007864608 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та збільшення суми грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі військового збору, пені на суму 2022150 грн. 19 коп. В обґрунтування позову зазначено про те, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з огляду на таке: 1) періоди перерахування сум військового збору зазначені у Додатку до спірного податкового повідомлення-рішення не співпадають з періодами перерахування зазначеними у Додатку 4 до акту перевірки від 17 вересня 2019 року; 2) у Додатку до податкового повідомлення-рішення відсутня сума військового збору несвоєчасно перерахованого до бюджету, тому перевірити нарахування штрафу та пені неможливо; 3) відповідачем порушені строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачені ст. 114 ПК України. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року по справі №160/1663/20 адміністративний позов Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено (т. 4, а.с.30-36). Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку (т. 4, а.с. 40-45). В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема тим, що суд першої інстанції не дослідив належним чином тих обставин, що Позивачем щоквартально подавались звітні та уточнюючі податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ф. №1-ДФ за податкові періоди, починаючи з IV кварталу 2014 року, які зазначені в додатках №3, 4 до акту перевірки, що, на думку Відповідача, свідчить про дотримання останнім строків проведення перевірки, передбачених п. 102.1 ст. 102 ПК України. Мотивуючи апеляційну скаргу, Позивач, також вказав про те, що податковий агент зобов`язаний перераховувати до бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб та військовий збір під час виплати доходу, а якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки встановлені ПК України для місячного податкового періоду. Так, у зв`язку з наявністю фактів неповного перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, який нарахований підприємством, але не перерахований до бюджету в терміни, встановлені для місячного податкового періоду, в акті перевірки зроблено висновки про несвоєчасне перерахування цих податків до бюджету та порушення пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 , пп. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Обґрунтовуючи відзив Позивач, зокрема вказав про те що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що періоди перерахування сум військового збору зазначені у додатку до спірного податкового повідомлення-рішення не співпадають з періодами перерахування згідно даних бухгалтерського обліку на підприємстві та додатком 4 до акту перевірки контролюючого органу. 10 березня 2021 року на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Офісу великих платників податків про заміну сторони в порядку правонаступництва, а саме: Офіс великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 43141471) на Східне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 43968079). Згідно зі ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів порадившись на місці ухвалила допустити заміну заявника апеляційної скарги - Офіс великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 43141471) на його правонаступника Східне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 43968079). 09 березня 2021 року на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про відкладення розгляду справи, призначеного на 10.03.2021 року о 10:40 год., з огляду на те, що у представником Позивача адвокатом Дружиною Т.Г. було зроблено тест на COVID-19, який виявися позитивним, що підтверджується копією листка непрацездатності виданого 09 березня 2021 року та результатами аналізу №22 про дослідження зразків мазків з носоглотки на якісне визначення антигену SARS-CoV (Ag). В судовому засіданні 10 березня 2021 року, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила задовольнити клопотання Позивача про відкладення розгляду справи та відкласти розгляд справи на 31 березня 2021 року о 09:20 год. 25 березня 2021 року на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від представника Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» адвоката Дружини Т.Г. про зупинення провадження у справі та відкладення розгляду справи. В обґрунтування вказаного клопотання ОСОБА_1 зазначила про те, що нею 09 березня 2021 року було здано тест на COVID-19, який виявися позитивним, на теперішній час хвороба протікає дуже складено, у зв`язку з чим ОСОБА_1 перебуває в реанімаційному відділенні Міської клінічної лікарні №2. В судовому засіданні 31 березня 2021 року, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання представника Позивача про зупинення провадження у справі та відкладення розгляду справи на іншу дату з огляду на те, що: - на підтвердження доводів клопотання від 25 березня 2021 року ОСОБА_1 надала копії результатів аналізів від 09 березня 2021 року, які вже подавались останньою під час попереднього звернення із клопотанням про відкладення розгляду справи 09 березня 2021 року, при цьому до клопотання від 25 березня 2021 року не надано ані доказів погіршення самопочуття ОСОБА_1 , ані доказів перебування ОСОБА_1 в реанімаційному відділенні Міської клінічної лікарні №2; - Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» необмежене у праві укладати угоди на правничу допомогу з іншими адвокатами України, крім адвоката Дружини Т.Г., тим більш Позивачу було відомо про хворобу останньої та він мав більш ніж достатньо часу (з 10 березня 2021 року по 31 березня 2021 року) для забезпечення участі в судовому засіданні іншого представника; - статтею 236 КАС України не передбачено такої підстави для зупинення провадження у справі як захворювання представника учасника справи; - явка сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції не визнавалась обов`язковою, а наданих сторонами матеріалів достатньо для прийняття рішення у справі. Позивач, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не сповістив. За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи, які не з`явились. В судовому засіданні 31 березня 2021 року представники Відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі. Заслухавши пояснення представників Відповідача, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС на підставі положень пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та пп.78.1.1,78.1.4 пункту 78.1 ст.78 Податкового кодексу від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «ВО «ПМЗ ім. О.М. Макарова» (код ЄДРПОУ 14308368) з питання повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за IV квартал 2014 року, 2015-2017 роки та І півріччя 2018 року (з жовтня 2014 року по червень 2018 року). За результатами проведеної перевірки контролюючим органом було складено акт перевірки від 17.09.2019 року №106/28-10-46-08-14308368. Відповідно до висновків здійснених у акті перевірки від 17.09.2019 року №106/28-10-46-08-14308368, встановлено порушення Позивачем пп. 49.18.1, п.49.18 ст.49, п. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.5, п.168.1. ст.168, пп. «а» п.176.2 ст. 176 пп. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору у строки встановлені кодексом для місячного податкового періоду (при нарахуванні доходу податковим агентом, але не виплаті його платнику податку), а саме: - податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 140512 286,01 грн., у т.ч. по періодах: з жовтня 2014 року по грудень 2014 року, з січня 2015 по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по жовтень 2017 року, із затримкою до 30 або більше 30 календарних днів; - військового збору у загальній сумі 11921154,08 грн., у т.ч. по періодах: з жовтня 2014 року по грудень 2014 року, з січня 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року, березня 2017 року по жовтень 2017 року, із затримкою до 30 або більше 30 календарних днів; - несвоєчасно перераховано до бюджету та податок на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2014 року по 16.03.2015 року на суму 10193 224,45 грн. та військовий збір за період з 01.10.2014 року по 18.03.2015 року у сумі 626 948,83 гривень. Не погоджуючись із висновками акта перевірки, Позивач надав до податкового органу заперечення. Листом №3807/10/28-10-50-06-09 від 02 жовтня 2019 року Позивача повідомлено про те, що Офіс великих платників податків ДПС України не враховує заперечення платника податків та вважає висновки, зроблені в акті перевірки, правомірними. На підставі висновків акта перевірки від 17.09.2019 року Відповідачем було винесено: - податкове повідомлення-рішення (форми «Д») від 03.10.2019 року №0007854608 за платежем: «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» код платежу 11010100, за результатами якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в тому числі штрафні санкції па загальну суму 25749595,75 грн., та пеня на суму 175798,08 гривень; - податкове повідомлення-рішення (форми «Д») від 03.10.2019 року №0007864608 за платежем: «Військовий збір» код платежу 11011000, за результатами якого збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, в тому числі штрафні санкції на загальну суму 2005463,52 грн., та пеня на суму 16686,67 гривень. Правомірність прийняття Відповідачем податкового повідомлення-рішення від 03.10.2019 року №0007864608 є предметом судового розгляду у даній справі. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, зокрема про те, що узгоджена сума грошового зобов`язання з військового збору сплачена Позивачем своєчасно, оскільки податковим органом було фактично здійснено зміну призначення платежу, що відповідно призвело до виникнення заборгованості, при цьому право визначати призначення платежу відповідно до вимог чинного законодавства України належить платнику. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України). Згідно з пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV вказаного Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV вказаного Кодексу. Підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платником податку з доходів фізичних осіб є, зокрема, податковий агент. Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається (підпункт б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України). Згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Таким чином, податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду. Пунктом 126.1 статті 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Таким чином, положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати. Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. З матеріалів справи встановлено, що сплачений Позивачем військовий збір відповідно до платіжних доручень за період з 01.10.2014 року по 18.03.2015 року у сумі 626 948,83 грн. був скерований податковим органом на підставі п. 87.9 ст. 87 ПК України на погашення податкового боргу по військовому збору, який обліковувався у Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» станом на 01.10.2014 року. При цьому, питання наявності у Позивача податкового боргу по військовому збору станом на 01.10.2014 року не є спірним у цій справі. Вказане свідчить про обґрунтованість доводів Відповідача щодо несвоєчасної сплати Позивачем військового збору у перевіряємий період. Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що періоди перерахування сум військового збору, зазначені у додатку до спірного податкового повідомлення-рішення не співпадають з періодами перерахування військового збору відповідно до даних бухгалтерського обліку Позивача саме внаслідок спрямування податковим органом на підставі п. 87.9 ст. 87 ПК України сум військового збору за період з 01.10.2014 року по 18.03.2015 року на погашення податкового боргу по військовому збору, який обліковувався у Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» станом на 01.10.2014 року, що свідчить про відсутність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення за вказаних обставин. Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог колегія суддів бере до уваги і те, що відповідно до пункту102.1 статті 102 Податкового кодексу України Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. З матеріалів справи встановлено, що Позивачем самостійно визначені суми податкових зобов`язань по військовому збору, які відображені в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ф. №1ДФ. Згідно з п. 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Відповідно до додатків №3 та №4 до акту перевірки 17.09.2019 року №106/28-10-46-08-14308368 Позивачем щоквартально подавались звітні та уточнюючі податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ф. №1ДФ за податкові періоди, починаючи з IV кварталу 2014 року (т. 3, а.с. 195-208). Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що, в даному випадку, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2019 року № 0007864608 про сплату штрафу на підставі ст.126 ПК України за затримку сплати грошового зобов`язання в сумі 2022150,19 грн. в межах строків, передбачених пунктом102.1 статті 102 Податкового кодексу України. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, однак зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято з порушенням норм матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 22 жовтня 2020 року підлягає скасуванню. Керуючись статтями 243, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року по справі №160/1663/20 скасувати. В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. В повному обсязі постанова складена 07 квітня 2021 року. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов