LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851480/90/20

від 22.09.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 року по справі № 480/90/20 скасувати в частині стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 322…

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2020 р.Справа № 480/90/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, повний текст складено 27.02.20 року по справі № 480/90/20 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Сумській області звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 50065,75 грн; зі сплати військового збору в розмірі 0,31 грн; зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 3018,36 грн; зі сплати земельного податку з фізичних осіб в сумі 115,60 грн. Свої вимоги мотивує тим, що за результатами камеральної перевірки платника податків ОСОБА_1 складені акти та винесені податкові повідомлення рішення від 28.05.2019 №0031535013, яким відповідачу нараховано суму штрафу за платежем податок на додану вартість в розмірі 170 грн., від 14.05.2019 №0030005013, яким нараховано суму штрафу по податку на додану вартість в розмірі 7031грн. Також відповідачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1820,05 грн. та суму пені в розмірі 1198,31 грн. Відповідачу нараховано пеню по податку на податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 42864,75 грн. ОСОБА_1 було самостійно нараховано суму військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 0,31 грн., що зазначено ним у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік №9269753458 від 09.02.2017. Податковим органом ОСОБА_1 винесені податкові повідомлення-рішення від 07.05.2019 №99345-5013-1805, яким визначено суму податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 86,88 грн., від 30.06.2017 № 144128-13 та № 14206-305-1805 визначено суму пені по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 28,72 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися, а тому набули статусу податкового боргу. Отже відповідач, всупереч вимог Податкового кодексу України, порушив строки та повноту сплати узгоджених грошових зобов`язань, визначених на підставі податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим станом на момент звернення з позовом до суду за відповідачем утворилась заборгованість, яка залишається відповідачем не сплаченою. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2020р. адміністративний позов Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий борг в розмірі 53200,02 грн., в тому числі: - зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 50065,75 грн. на р/р UA 668999980000031114029018008, код платежу 14010100, отримувач Конотопське УК, код отримувача 37784555, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; - з військового збору в розмірі 0,31 грн. на р/р UA988999980000031114137018008, код платежу 11011001, отримувач Конотопське УК, код отримувача 37784555, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; - зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 3018,36грн. на р/р UA478999980000033113341018008, код платежу 11010500, отримувач Конотопське УК, код отримувача 37784555, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; - по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 115,60 грн. на р/р UA188999980000033210813018008, код платежу 18010700, отримувач місцевий бюджет м.Конотоп, код отримувача 37784555, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає, що вказане рішення підлягає скасуванню у зв`язку з не правильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права при вирішенні спору. Вказує, що суд першої інстанції положення ст. 102 ПКУ трактував на власний розсуд, зазначивши у рішенні, що пеня стягується за весь час прострочення податкового зобов`язання, не зважаючи на положення ст. 102 ПКУ, хоча остання таких виключень не містить. Відповідач у своїх запереченнях від 24.02.2020 щодо розрахунку пені, зазначив, розмір пені з урахуванням строків давності визначених ст. 102 Г1КУ в межах 1095 днів до дня подачі позову має складати 12 862,23 грн. з ПДВ та 807,90 гр з ПДФО. Зазначає, що при вирішенні спору суд пер інстанції допустив порушення принципів рівності та змагальності стор визначених сг. 8, 9 КАС України, що проявилося у наступному. Вказує, що позовна заява ГУ ДПС у Сумській області та додані до неї документи не містили відомостей про: розмір грошових зобов`язань на які нараховувалася пеня; період нарахування пені; розмір облікової ставки НБУ, що застосовувалася позивачем при нарахуванні пені, а подані позивачем докази не були належним чином засвідчені, як того вимагає ст. 94 КАС України. З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції своєю ухвалою від 28.01.2020 задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів та зобов`язав позивача надати розрахунок пені із зазначенням у ньому розміру грошових зобов`язань на які нараховувалася пеня та період її нарахування пені; а також докази, що підтверджують розмір грошових зобов`язань відповідача. Зазначає, що при вирішенні спору судом в порушення вимог ст. і 22, 123 КАС України не було враховано пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з відповідним позовом. На підставі викладеного просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі № 480/90/20 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у заявленому розмірі. Також представником відповідача, до суду було надано уточнені розрахунки пені з ПДВ та ПДФО, що розрахована в межах 1095 до дня подачі позовної заяви. Від Головного управління ДПС у Сумській області, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що не погоджується із вимогами, видаленими у апеляційній скарзі відповідача, вважає їх оманливими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що передбачена статтею 129 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді пені застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу, оскільки встановлення терміну прострочення платежу можливо тільки після його фактичного погашення, незважаючи на положення ст. 102 Податкового кодексу України. Отже стягнення з ОСОБА_1 податкової заборгованості, що виникла більш ніж 1095 днів є повністю обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства. 22.09.2020 року, через засоби електронного зв`язку, (не через систему "Електронний суд") до суду, від імені Головного управління ДПС у Сумській області, подано клопотання про відкладення розгляду справи. В клопотанні зазначає, що у зв`язку з карантинними заходами, введеними постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширення на території України короновірусу COVID-19» та перебуванням особи, яка здійснює супроводження даної справи на лікарняному Головне управління ДПС у Сумській області керуючись ст. 44 КАС України просить Другий апеляційний адміністративний суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату. Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020р. в задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, відмовлено. У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Позивач жодних доказів в обґрунтування заявленого клопотання до суду не надає. Крім того, заявник, як орган державної влади, жодним чином не обґрунтовує та не надає доказів підтверджуючих неможливість іншого представника Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, взяти участь у судовому засіданні. При цьому, клопотання від імені Головного управління ДПС у Сумській області надійшло на електронну пошту Другого апеляційного адміністративного суду, проте, вказані файли не підписані електронним цифровим підписом, що підтверджується актом про відсутність ЕЦП. Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України установлено карантин. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» дія карантину була продовжена шляхом введення з 21 травня 2020 року адаптивного карантину, зокрема, у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, серед іншого, дозволяється: з 22 травня: регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб; з 25 травня: - перевезення пасажирів метрополітенами за умови забезпечення перевізником контролю за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема, респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно. Колегія суддів звертає увагу, що станом на 15 червня 2020 року на території України запроваджено адаптивний карантин. Робота державних органів та виконання їх функцій не припинена. Постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", від 16.03.2020 № 215 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211" та постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», не припинено роботу органів державної влади - як судів, так і органів ДПС, а лише переведено їх на особливий режим роботи, у зв`язку з чим відповідач як орган державної влади, зобов`язаний організувати свою роботу таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на нього повноважень. Колегія суддів зауважує, що явка позивача в судове засідання судом обов`язковою не визнавалася, Головного управління ДПС у Сумській області не позбавлено було права подати додатково письмові пояснення по суті справи або повідомити про наявність інших доказів правомірності своїх дій, які не були раніше подані до суду, якщо б вважало це за необхідне, та не була позбавлена права безпосередньо прибути в судове засідання. При цьому, колегія суддів зазначає, що розгляд справи №480/90/20 призначено в режимі відеоконференції в Сумському окружному адміністративному суді. Крім того, колегія суддів зазначає, що по справі відбулися три судові засідання. У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі. Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений заздалегідь та належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Конотопському управлінні Головного управління ДПС у Сумській області. Відповідач є платником податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України). Станом на дату подання позовної заяви за ОСОБА_1 обліковується заборгованість з в розмірі 53 200,02 грн., в тому числі: 1) по військовому збору в розмірі 0,31 грн; 2) з податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів (робіт, послуг) (надалі - ПДВ) в розмірі 50 065,75 грн. (штрафна санкція - 7 201,00 грн., пеня - 42 864, 75 грн.); 3) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 3018, 36 грн. (штрафна санкція - 1820,05 грн., пеня - 1198,31 грн.); 4) по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 115,60 грн. (основний платіж - 86,88 грн., пеня - 28,72 грн). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 самостійно нараховано суму військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 0,31 грн., що зазначено ним у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік №9269753458 від 09.02.2017 (а.с.12). Також податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість ОСОБА_1 за серпень 2017 року, за результатами якої складено акт №001943/18-28-50-13/ НОМЕР_1 від 03.05.2019. У ході перевірки встановлено, що платником податків були порушені граничні строки подання податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2017 року, а саме звітність за серпень 2017 року подано 22.09.2017 по терміну подання 20.09.2017, чим порушено вимоги пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України (а.с.54-55). За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Сумській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від №0031535013 від 28.05.2019, яким відповідачу на підставі п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції в сумі 170 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) (а.с.53) Також податковим органом було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 по податковому повідомленню-рішенню №0001751703 від 10.10.2014 та податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, серпень, вересень 2014 року та червень 2015 року, за результатами якої був складений акт №001706/18-28-50-13/ НОМЕР_1 від 08.04.2019. Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з податку на додану вартість ОСОБА_1 по податковому повідомленню-рішенню від 1010.2014 №0001751703 та податковим деклараціям з податку на додану вартість за січень, серпень, вересень 2014 року та червень 2015 року, чим порушено п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України (а.с.52). На підставі проведеної перевірки, головним управлінням ДФС у Сумській області винесено податкове повідомлення-рішення №0030005013 від 14.05.2019, яким ОСОБА_1 зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 35155 грн (а.с.50). Контролюючим органом була проведена перевірка своєчасності сплати податку на доходи з фізичних осіб за період з 17.02.2017 по 27.02.2019 ФОП ОСОБА_1 , за результатом перевірки складено акт №001111/18-28-50-13/ НОМЕР_1 від 27.02.2019, згідно якого відповідачем несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб протягом строків, визначених Податковим кодексом України (а.с.57-58). На підставі акту перевірки Конотопським управлінням ГУ ДФС у Сумській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2019 № 0017105013, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% грошового зобов`язання єдиного податку у сумі 9100,25 грн. в розмірі 1820,05 грн. (а.с.59) Головним управлінням ДФС у Сумській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 07.05.2019 №99345-5013-1805, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 86,88 грн. (а.с.56). Вищевказані податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому набули статусу податкового боргу. Згідно відомостей інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 було нараховано пеню по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 1198,31 грн. (а.с.24-27), пеню по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 28,72 грн. (а.с.13), пеню по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 42864,75 грн. (а.с. 16-23). Відповідачу була направлена податкова вимога №13-17 від 05.02.2014 (а.с.62). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що беручи до уваги той факт, що відповідач належними доказами не довів факту погашення узгодженої суми заборгованості у загальному розмірі 53200,02 грн, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом. Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу. Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачений обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України). Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Пунктом 56.17 ст. 56 ПК України визначено, що процедура адміністративного оскарження закінчується: зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків. З урахуванням приписів пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання набуло статусу податкового боргу, є узгодженим, оскільки ОСОБА_1 не були оскаржені в установленому порядку ні податкове-повідомлення-рішення, ні вимога про сплату боргу. Зобов`язання, визначене податковими повідомленнями-рішеннями, відповідачем сплачено не було. З метою погашення податкового боргу позивачем було сформовано податкову вимогу форми Ф від 05.02.2014 №13-17, яка була надіслана за адресою відповідача та отримана ним, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.62). З моменту направлення податкової вимоги до подачі даного позову, податковий борг відповідача не переривався. Позивачем зазначено, що станом на момент розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати узгоджених грошових зобов`язань в загальному розмірі 53 200,02 грн., в тому числі: - по військовому збору в розмірі 0,31 грн; - з податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів (робіт, послуг) (надалі - ПДВ) в розмірі 50 065,75 грн. (штрафна санкція - 7 201,00 грн., пеня - 42 864, 75 грн.); - з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 3018, 36 грн. (штрафна санкція - 1820,05 грн., пеня - 1198,31 грн.); - по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 115,60 грн. (податкове зобов`язання - 86,88 грн, пеня - 28,72 грн). З урахуванням приписів пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України вказане зобов`язання набуло статусу податкового боргу. Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Доводів та заперечень з приводу неправомірності нарахування податковим органом військового збору в розмірі 0,31 грн; штрафних санкцій з податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 7 201,00 грн.; штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1820,05 грн. та земельного податку з фізичних осіб в розмірі 115,60 грн., апеляційна скарга не містить. Аналогічні пояснення надані представником відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про наявність підстав для залишення частини позовних вимог без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України. Так, відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (ч.2 ч. 122 КАС україни). В межах спірних відносин іншим законом є Податковий кодекс України, за положеннями пункту 102.4 статті 102 якого грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом може бути стягнено протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Таким чином, приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду. Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 ПК України. Проте, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині правомірності нарахування відповідачу пені з податку на додану вартість. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу була нарахована пеня по податку на додану вартість з ввезених товарів в розмірі 42864,75 грн, пеня з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1198,31 грн., пеня по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 28,72 грн. Відповідно до пп.129.1.3 п.129 ст.129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом або при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом. Згідно з п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Сума пені розраховується за формулою: (фактично погашена сума податкового зобов`язання) х (кількість днів несплати податкового зобов`язання) / (100 %) х (ставку НБУ діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою) х (120 % відсотків річних облікової ставки НБУ діючої день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті) / 365(кількість днів у році). Тобто, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник тільки після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму пені у розмірі, який залежить від терміну прострочення. Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу. Оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податковий борг та пеню на нього протягом 1095 днів то, для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, аналогічне право повинно бути забезпечено і на стягнення пені, а саме протягом 1095 днів. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України. За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2018 у справі №816/1369/17, від 14.03.2020р. у справі № 822/533/17. Таким чином колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені у заявленому позивачем розмірі у зв`язку з її нарахуванням за період, що перевищує 1095 днів. Посилання податкового органу на те, що пеня нараховується тільки після погашення податкового боргу, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки це не впливає на дію імперативної норми статті 102 ПК України, яка обмежує строки стягнення. Враховуючи вищезазначене, доводи позивача щодо правомірності стягнення з ОСОБА_1 податкової заборгованості, що виникла більше ніж 1095 днів є помилковою. З урахуванням вимог визначених ст. 102 ПК України та ст. 122 КАС України, дати звернення до суду з позовною заявою, відсутні правові підстави для стягнення пені, що нарахована до 28.12.2016, Як вбачається з розрахунку податкової заборгованості (додаток 2 до позовної заяви) та актів перевірки (додатки № 15, 17 до позовної заяви) несвоєчасність сплати грошових зобов`язані зі сплати ПДФО та розрахована позивачем за період, що перевищує 1095 днів. Зокрема: - пеня за грошове зобов`язання з ПДФО, що визначене податковим повідомленням-рішенням № 0002121703 від 23.12.2014 розрахована по : 15.01.2018 (період 1120 днів); - пеня за грошове зобов`язання з ПДВ, що визначене податковою декларацією від 18.02.2014 розрахована по 22.10.2018 (період 1708 днів): - пеня за грошове зобов`язання з ПДВ, що визначене податковою декларацією від 18.09.2014 розрахована по 22.10.2018 (період 1495 днів); - пеня за грошове зобов`язання з ПДВ, що визначене податковою декларацією від 18.09.2014 розрахована по 29.11.2018 (період 1533 дні); - пеня за грошове зобов`язання з ПДВ, що визначене податковим повідомленням-рішенням № 0001751703 від 10.10.2014 розрахована по 29.11.2018 (період 1512 днів); - пеня за грошове зобов`язання з ПДВ, що визначене податковим повідомленням-рішенням № 0001751703 від 10.10.2014 розрахована по 18.12.2018 (період 1531 день); - пеня за грошове зобов`язання з ПДВ, що визначене податковим повідомленням-рішенням № 0001751703 від 10.10.2014 розрахована по 28.12.2018 (період 1541 день); - пеня за грошове зобов`язання з ПДВ, що визначене податковим повідомленням-рішенням № 0001751703 від 10.10.2014 розрахована по 31.01.2019 (період 1575 днів); - пеня за грошове зобов`язання з ПДВ, що визначене податковим повідомленням-рішенням № 0001751703 від 10.10.2014 розрахована по 03.04.2019 (період 1637 днів). Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Представником відповідача, 22.06.2020 та 13.07.2020 до суду було надано уточнені розрахунки пені з ПДВ та ПДФО, що розрахована в межах 1095 до дня подачі позовної заяви. Протокольними ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020р. та 08.07.2020р. колегія суддів, в присутності представника позивача, зобов`язувала представника Головного управління ДПС у Сумській області надати до суду розрахунки пені з ПДВ та ПДФО або зауваження до наданого представником відповідача розрахунку пені з ПДВ та ПДФО. Головним управлінням ДПС у Сумській області відповідного розрахунку пені з ПДВ та ПДФО або зауважень до наданого представником відповідача розрахунку пені з ПДВ та ПДФО, до суду апеляційної інстанції надано не було. Таким чином, з урахуванням того, що позивачем Головним управлінням ДПС у Сумській області відповідного розрахунку пені з ПДВ та ПДФО або зауважень до наданого представником відповідача розрахунку пені з ПДВ та ПДФО, до суду апеляційної інстанції надано не було, під час прийняття рішення по справі, колегія суддів враховує наданий представником відповідача уточнений розрахунок пені з ПДВ та ПДФО від 13.07.2020р. Суд дослідивши наданий представником відповідача розрахунок вважає його обґрунтованим, таким що відповідає фактичним обставинам справи, даним ставкам НБУ, сумам податкового зобов`язання та кількості днів несплати податкового зобов`язання. З огляду на вищевказане розмір пені з ПДВ за період з 28.12.2016р. по 22.10.2018р. становить 12711, 43 грн., а розмір пені з ПДФО за період з 28.12.2016р. по 14.01.2018р. має складати 774,60 грн. що підтверджується розрахунком представника відповідача, з яким погоджується суд апеляційної інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Також колегія суддів зазначає, що відповідно за приписами ч.1, 2 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідач при зверненні до суду з апеляційною скаргою, згідно оригіналу квитанції про сплату судового збору № 0.0.1661261562.1 від 26.03.2020, яка міститься в матеріалах справи ( а.с.113) сплатив судовий збір в сумі 2881 грн. 50 коп., що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України. Всього, з урахуванням того, що апеляційна скарга задоволена частково, за рахунок бюджетних асигнувань позивача на користь відповідача підлягає стягненню судові витрати в сумі 1744, 90 грн . Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 року по справі № 480/90/20 скасувати в частині стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 32215,34 грн., в цій частині в позові відмовити. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 року по справі № 480/90/20 залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов`язаннями Головного управління ДПС у Сумській області на користь ОСОБА_1 1744,90 грн. витрати по сплаті судового збору . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст. 327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 28.09.2020 року

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»