Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/7197/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/7197/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року (суддя Конишева О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась з позовом до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області просила визнати незаконною бездіяльність Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, що виражається у відмові у видачі наказу та розрахунку щодо зарахування позивачу, судді у відставці Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на встановлення доплати за вислугу років - 02 роки роботи за юридичною спеціальністю; Зобов`язати Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в особі Голови суду видати наказ та Розрахунок щодо зарахування позивачу, судді у відставці Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на встановлення доплати за вислугу років - 02 роки роботи за юридичною спеціальністю. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Позивачем була подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано вимоги частини 2 статті 17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», яка не вказує, що на суддів у відставці не поширюється зазначена норма, частину 5 статті 116 вказаного закону, якою визначено, що за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканості, встановлені для судді до його виходу у відставку. Також зазначено, що неповідомлення позивача про результат проведення підготовчого судового засідання та неповідомлення про дату судового засідання порушено право позивача на захист. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Як було встановлено судом першої інстанції, позивач з 03 травня 1993 року по 16 листопада 2015 року працювала на посаді судді Мелітопольського міського суду Запорізької області, а в подальшому - на посаді судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області. Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-УІІІ у зв`язку з подачею заяви про відставку повноваження судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області були припинені. 16 листопада 2015 року позивача було виключено зі складу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у зв`язку зі звільненням і виходом у відставку. Згідно з розрахунком стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період роботи, який дає право на встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці входить: 1) навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (1/2 часу навчання з 01.09.1976 р. по 01.07.1980 р.) - 1 рік 13 місяців; 2) робота у якості судді Мелітопольського міського та міськрайонного суду Запорізької області з 03.05.1993 р. по 16.11.2015 р. - 22 роки 06 місяців 11 днів. Загальний стаж роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання станом на 16.11.2015 становив 24 роки 05 місяців 13 днів. Даний розрахунок був виданий Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за підписом Голови суду. Згідно подання ТУ ДСА України в Запорізькій області про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.12.2015 стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 24 роки 05 місяців 13 днів. На теперішній час позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання згідно вищезазначеного подання ТУ ДСА України в Запорізькій області від 03.12.2015. 13.03.2020 позивач звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із заявою про видання наказу, щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та встановлення доплати за вислугу років, 02 роки роботи за юридичною спеціальністю та видання розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Листом Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27.04.2020 позивача було відмовлено в задоволенні заяви, у зв`язку з тим, що наказом Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16.11.2015 її було виключено зі штату суду. Зокрема зазначив, що такі накази про зарахування (перерахування) стажу роботи суд має право видавати тільки відносно тієї особи, з якою знаходиться у трудових відносинах. Позивач звернулась до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що законодавство, чинне на момент звільнення позивача у відставку, не передбачало зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж роботи на інших посадах. За висновками суду першої інстанції частина друга статті 137 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» набрала чинності лише 05 серпня 2018 року і зворотної сили не має. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року №2509-VІІІ внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де статтю 137 доповнено частиною другою такого змісту: До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення судді. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що до позивача не може бути застосована норма права щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, яка набрала чинності після виходу позивача у відставку, тобто норма ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв`язку з тим, що у законі не має прямого посилання на зворотну дію закону у часі. Відповідно до листа Державної судової адміністрації України від 03.01.2019 № 10-181/19, зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді стосується лише суддів, які здійснюють правосуддя та суддів, які звільненні із займаної посади після набрання чинності Законом України від 12.07.2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» тобто з 05.08.2018. Позивач, не є ані працюючим суддею, ані суддею, що звільнений із займаної посади після набрання чинності Законом України від 12.07.2018 № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №520/11431/18. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, та доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права є помилковими. Щодо порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту частини 3 статті 217 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; Судом першої інстанції було зазначено, що позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, проте матеріали справи доказів повідомлення позивача про дату, час, місце розгляду прави не містять. Позивач подавав заяву лише про проведення підготовчого судового засідання за її відсутності (а.с.13). Ухвалою від 01 грудня 2020 року справа була судом першої інстанції призначена на 22 грудня 2020 року, а рішення судом першої інстанції прийнято 29 грудня 2020 року. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Щодо позовних вимог, то вони задоволенні бути не можуть з підстав, які вже було зазначено. Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії скасувати. В задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 07 квітня 2021 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш