Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/1045/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 червня 2024 року м. Дніпросправа № 280/1045/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року (суддя Кисіль Р.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернуалсь до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивачка просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахуванні при призначенні щомісячного довічного грошового утримання позивачці, як судді у відставці, до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) тривалістю два роки, вимога щодо якого визначена законом, чинним на час призначення її на посаду судді вперше, та надає право для призначення на посаду судді; зобов`язати відповідача зарахувати позивачці до стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) тривалістю два роки, вимога щодо якого визначена законом, чинним на час призначення її на посаду судді вперше, та надає право для призначення на посаду судді; зобов`язати відповідача призначити та здійснити з 16.09.2021 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки, як судді у відставці, із врахуванням додатково зарахованого до стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, - стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) тривалістю два роки, вимога щодо якого визначена законом, чинним на час призначення її на посаду судді вперше, та надає право на призначення на посаду судді, виходячи із стажу роботи 29 років 10 міс. 8 днів, у розмірі 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з виплатою недоотриманих сум щомісячного грошового утримання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 , відповідний стаж обраховано у розмірі 27 років 10 міс. 08 днів, при цьому, до стажу судді не зарахована робота адвокатом Запорізької обласної колегії адвокатів у кількості 2 роки 00 міс. 00 днів. Позивачка вказує на те, що згідно із частиною другою статті 137 Закону України №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Системний аналіз вказаної норми у взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VІІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Таким чином вважає, що до стажу на посаді судді, що дає їй право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання також підлягає зарахуванню стаж роботи у галузі права два роки, який вимагався законом для призначення на посаду судді. Просить суд задовольнити позовні вимоги. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом №1/94 від 05 листопада 1993 року, на підставі Рішення сесії Запорізької обласної ради народних депутатів №6 від 05 листопада 1993 року, ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Мелітопольського міського суду Запорізької області. Постановою Верховної Ради України «Про обрання судців» від 19 лютого 2004 року №1525-VІ позивачку було обрано на посаду судді Мелітопольського міського суду Запорізької області безстроково. Відповідно до наказу в.о. голови Мелітопольського міського суду Запорізької області №48 від 22.03.2004 вважалась такою, що обрана на посаду судді Мелітопольського міського суду Запорізької області з 19.02.2004 безстроково і приступила до виконання обов`язків на посаді судді з 20.02.2004. Указом Президента України від 23 березня 2004 року №358/2004 переведено на посаду судді новоутвореного Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області. Наказом в.о. голови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області №12 від 01.04.2004 позивачка зарахована до складу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області. Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.09.2021 №1984/0/15-21 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14.09.2021 №99-к «Про відрахування зі штату Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області судді ОСОБА_1 » позивачку відраховано зі штату Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 15.09.2021 у зв`язку із звільненням з посади судді відповідно до рішення Вищої ради правосуддя «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у відставку» від 14.09.2021 №1984/0/15-21. Згідно рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №084650002307 від 27.09.2021 про перерахунок пенсії, позивачці з 16.09.2021 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 64% заробітної плати (суддівської винагороди), виходячи зі стажу роботи безпосередньо на посаді судді - 27 років 10 міс. 08 днів. 06.12.2021 позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області, через відділ обслуговування громадян №14 (сервісний центр), з заявою, щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу роботи безпосередньо на посаді судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, період роботи (професійної діяльності) в Запорізькій обласній колегії адвокатів тривалістю два роки, вимога щодо якого визначена законом, чинним на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді вперше. Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області ви 09.12.2021 №17324-16988/М-02/8-0800/21 позивачці було відмовлено у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період роботи (професійної діяльності) в Запорізькій обласній колегії адвокатів тривалістю два роки. Таким чином, згідно розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 , відповідний стаж обраховано в розмірі 27 років 10 міс. 08 днів, при цьому, до стажу судді не зарахована робота адвокатом Запорізької обласної колегії адвокатів у кількості 2 роки 00 міс. 00 днів. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка звернулась з даним позовом до суду. Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Згідно зі частиною 1 статті 137 Закону №1402-VIIІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. При цьому, згідно частини 2 статті 137 Закону №1402-VIIІ до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Отже, за вимогами чинного законодавства, яке діяло на час відставки позивача, у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Вищий антикорупційний суд» № 2447-VIII (далі-Закон №2447), яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII установлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено. Відповідно до статті 131 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Згідно з пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про статус суддів», чинного на час обрання позивача суддею, на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів»№2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Частиною 6 статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час обрання позивача суддею, визначено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги. З аналізу наведених норм слідує, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19). Виражене й закріплене в частині другій статті 137 Закону № 1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стражів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді» треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/537/19). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 листопада 2021 року справа № 9901/15/21 констатує, що вимоги до кандидатів на посаду судді були по-різному визначені законодавством України, що діяло на день їх призначення (обрання) на посаду судді, а тому такі вимоги можуть вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, залежно від змісту цих вимог, визначених законодавством, яке було чинним на час призначення (обрання) на посаду судді. Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24 жовтня 2019 року у справі № 9901/2/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19. Отже у разі здійснення перерахунку стажу обов`язково необхідно враховувати порядок призначення (обрання) кожного окремого судді на посаду вперше, оскільки при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше застосовувалися різні вимоги до стажу, необхідного для зайняття посади судді, які діяли на момент такого призначення (обрання). На час обрання позивачки на посаду судді статус суддів визначав Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII, у відповідній редакції (далі Закон № 2862-XII), відповідно до частини 1 статті 7 якого право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років. Оскільки до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, додатково 2 років стажу (досвіду роботи) професійної діяльності у сфері права. Також, відставка судді є особливою формою звільнення його з посади та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді (Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020). КСУ в Рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 зазначив, що аналіз розділу VIII Конституції України та Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання. Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 126 Конституції України, однією з підстав звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя». За правилами частини 1 статті 116 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати у відставку. Суд зазначає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Зазначена правова позиція неодноразова застосовувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.11.2018 справі №243/4794/17, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17, від 30.01.2020 у справі №592/3694/17, від 23 червня 2022 року справа № 620/6422/20, від 07 листопада 2023 року справа № 520/475/19 Таким чином, до стажу на посаді судді, що дає право позивачці на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, підлягає зарахуванню стаж роботи у галузі права два роки, який вимагався законом для призначення на посаду судді. Враховуючи, що до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також 2 роки стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (3 роки), загалом , а не 27 років 10 місяців 08 днів, як визначено відповідачем. Відповідно, розмір довічного грошового утримання позивачки повинен обчислюватися, виходячи зі стажу її роботи як судді 29 років 10 міс. 08 днів, що обумовлює правильність рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи зі стажу роботи позивачки - 29 років 10 міс. 8 днів та встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко