Постанова Північний апеляційний господарський суд № 925/1300/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" квітня 2021 р. Справа№ 925/1300/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коротун О.М. суддів: Майданевича А.Г. Суліма В.В. за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л., за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 05.04.2021 за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 (повний текст складено 17.12.2020) у справі № 925/1300/18 (суддя - Ковтун С.А.) за позовом Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, Державної казначейської служби України про стягнення 255157, 36 грн моральної шкоди, Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд, УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог У грудні 2018 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Понуровський Ю.О. звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Черкаській області (далі - ГУ ДФС в Черкаській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), з урахуванням уточненої позовної зави, у якій просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку через ДКСУ на свою користь матеріальну шкоду (збитки), завдану протиправними діями та рішеннями ГУ ДФС в Черкаській області, в сумі 16 500, 00 грн та на відшкодування моральної шкоди 255 157, 36 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок протиправних дій ГУ ДФС в Черкаській області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 16.08.2017, а в подальшому - прийнято податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов`язань, позивачу було завдано моральну шкоду та матеріальну шкоду (збитки) у виді витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги при оскарженні неправомірних дій ДФС в порядку адміністративного судочинства. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 22.06.2020 касаційну скаргу ФОП Понуровського Ю.О. задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 залишено без змін.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 задоволено частково позов ФОП Понуровського Ю.О. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП Понуровського Ю.О. 127 578, 68 грн моральної шкоди. Стягнути з ГУ ДПС у Черкаській області до Державного бюджету України 1 913, 68 грн судового збору. Рішення обґрунтовано тим, що у спірній ситуації неправомірну поведінку працівників ГУ ДФС у Черкаській області можна оцінити як таку, що є психотравмуючою для позивача. До таких висновків суд дійшов, аналізуючи характер вчинення таких дій. Зокрема, посадові особи не тільки не виконали дії, які слід вчиняти у випадку невиявлення контролюючим органом під час виходу на перевірку за адресою платника податків, а й багаторазово, близько трьох місяців, за відсутності законних підстав, намагались у будь-що скласти акт про порушення позивачем законодавства. Подальше винесення незаконних рішень і вимоги цілком обґрунтовано могло сприйматись позивачем як фактори, що свідчать про позбавлення відчуття життєвої захищеності та пригнічення, оскільки є не тільки проявом використання владних повноважень у публічно правових відносинах, у яких позивач і відповідач не є рівноправними, а й можливістю настання негативних наслідків для платника податків у разі несплати грошового зобов`язання: виникнення права податкової застави на майно платника податків, нарахування пені тощо. Так, суд першої інстанції, враховуючи часові збіги, дійшов висновку про те, що цілком ймовірним є погіршення здоров`я позивача та проходження ним стаціонарного лікування з 30.08.2017 по 08.09.2017 (листок непрацездатності серії АДЗ № 456328 за період з 30.08.2017 по 08.09.2017) внаслідок дій ГУ ДФС у Черкаській області при проведенні перевірки і складання акту від 16.08.2017 №337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 . Суд першої інстанції, використовуючи критерій розумності та справедливості, дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача, складає 127 578, 68 грн. При прийнятті рішення суд враховував висновки щодо застосування норм права, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1196/18 від 14.04.2020 за участі цих же сторін.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду Не погодившись з ухваленим рішенням, ГУ ДПС у Черкаській області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 було відкрито провадження за апеляційною скаргою ГУ Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 та призначено її до розгляду на 05.04.2021. 05.04.2021 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про долучення доказів доплати судового збору, з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 про виправлення описки. Клопотання задоволено, докази доплати судового збору долучено до матеріалів справи. За клопотанням скаржника розгляд справи було вирішено здійснювати в режимі відеоконференції. У судове засідання 05.04.2021 з`явилися представники скаржника та позивач. Представник відповідача 2 у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи. Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду - скасувати. Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні, зазначивши, що не має такого критерію, скільки може коштувати рік чи роки його життя.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів ГУ ДПС у Черкаській області не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке. Скаржник зазначає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Однак, на переконання скаржника, судом першої інстанції не обґрунтовано зазначено, що у спірній ситуації неправомірну поведінку працівників ГУ ДФС у Черкаській області можна оцінювати як таку, що є психотравмуючою для позивача. До таких висновків суд першої інстанції дійшов з характеру вчинення цих дій, які в подальшому призвели до винесення незаконних рішень і вимоги, що могло сприйматись позивачем, як фактори що свідчать про позбавлення відчуття життєвої захищеності та пригнічення, оскільки є не тільки проявом використання владних повноважень у публічних правових відносинах, у яких позивач і відповідач не є рівноправними, а й можливістю настання негативних наслідків для платника податків у разі несплати грошового зобов`язання: виникнення права податкової застави на майно платника податків, нарахування пені тощо. Такі висновки, на переконання сторони є безпідставними, оскільки ймовірність настання негативних наслідків та можливість негативного сприйняття дій ГУ ДПС позивачем не підтверджується жодними доказами та фактами, а є лише припущенням суду. Також, на переконання скаржника, наданий позивачем лист непрацездатності не доводить наявність причинного-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заявленими до стягнення сум моральної шкоди. Тим більше, листок непрацездатності Серія АДЗ 456328 вже надавалися позивачем у справі №925/1196/18 як докази спричиненої моральної шкоди. Скаржник вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не доведені належними та допустимими доказами. Позиція суду не ґрунтується на належних та допустимих доказах на підтвердження наявності моральної шкоди, перенесених моральних страждань та переживань, не надано доказів наявності вини, причинного зв`язку між діями відповідача та шкодою.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 01.03.2021 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в строк, встановлений судом. Відзив прийнято до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України. Позивач вказує, що неправомірність дій органів ДФС при проведенні перевірки та неправомірне донарахування сум податкових зобов`язань на загальну суму 2 551 573,61 грн, встановлено судовими рішеннями в адміністративних справах №823/1294/17, № 823/1778/17, № 823/1503/17. Рішення набрали законної сили та є чинними. Так, позивач вказує, що наслідком постійного стресу стало погіршення стану здоров`я позивача (ускладнення хронічних захворювань), що підтверджує: витяг з медичної карти № 06939 від 11.08.2017, в якому зазначено діагноз та захворювання Понуровського Ю.О. : стенокардія, кардіосклероз, гіпертонічна хвороба серця, цукровий діабет. Також суду надані пояснення, яку шкоду здоров`ю завдає стрес при наявних захворюваннях позивача: «Всесвітня організація охорони здоров`я визнала цукровий діабет епідемією неінфекційного походження. Лікарі звертають увагу на певні фактори, які призводять до розвитку цукрового діабету. Насамперед, це - стреси. Ускладнення цукрового діабету фіксуються у 70 - 80 % хворих, а в разі тривалого перебігу - в 100 %. Ураження серця і судин спостерігаються у 50 - 80 % хворих на ЦД, ризик смерті від інфаркту міокарда або інсульту у таких хворих підвищується в 4-5 разів». Позивач зазначає, що загалом тривалі неправомірні дії органів ДФС та подальший процес відновлення порушених прав, зокрема, і по наведених справах, спричинили, незважаючи на отриману медичну допомогу (чотири госпіталізації в продовж 2017 року), ускладнення хронічних захворювань, внаслідок чого позивачу встановлена ІІ група інвалідності на підставі акта огляду медико-соціальною експертною комісією, причина інвалідності: загальне захворювання, термін дії: довічно, що підтверджує пенсійне посвідчення серія НОМЕР_2 від 27.03.2018. Також позивач вказує, що сам факт того, що судами визнано дії відповідача 1 протиправними, рішення та вимоги скасовані, є безперечним доказом нанесення відповідачем моральної шкоди позивачу.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Понуровський Ю.О. зареєстрований як суб`єкт господарювання 19.08.2016, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за видом діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Згідно з наказом ГУ ДФС в Черкаській області від 27.06.2017 № 1069 призначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2016 по 30.06.2017, за результатами якої 16.08.2017 складено акт № 337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 . В акті від 16.08.2017 № 337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 зазначено про порушення ФОП Понуровським Ю.О. підпункту 1.2 пункту 1 статті 7 і абз.3 пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку із чим здійснено донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 19 372, 14 грн, у тому числі за 2016 рік на суму 19 372, 14 грн. За результатами перевірки ГУ ДФС в Черкаській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2017 № Ф-0011001303 на суму 19 372, 14 грн і винесено рішення від 05.09.2017 № 0011011303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1 937, 21 грн. На підставі акта від 16.08.2017 № 337/23-00-13-0117/2316412035 ГУ ДФС в Черкаській області було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 05.09.2017 № 0011021303, № 0011061303, № 0011031303, № 0011181303. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі № 823/1294/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018, задоволено адміністративний позов ФОП Понуровського Ю.О. Визнано протиправними дії головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Черкаській області Сердюка С.О. щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ФОП Понуровського Ю.О. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 16.08.2017 № 337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 . Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 у справі № 823/1778/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018, задоволено адміністративний позов ФОП Понуровського Ю.О. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Черкаській області від 05.09.2017 № 0011021303, № 0011061303, № 0011031303, № 0011181303. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 у справі № 823/1503/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, задоволено адміністративний позов ФОП Понуровського Ю.О. Визнано протиправними та скасовано вимогу ГУ ДФС в Черкаській області від 05.09.2017 № Ф-0011001303 на суму 19 372, 14 грн та рішення ГУ ДФС в Черкаській області від 05.09.2017 № 0011011303 про нарахування штрафних санкцій на суму 1 937, 21 грн. Предметом позову у справі, яка розглядається, були вимоги ФОП Понуровського Ю.О., заявлені до ГУ ДФС в Черкаській області, ДКСУ, про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку через ДКСУ на користь позивача матеріальної шкоди (збитків), завданої протиправними діями та рішеннями ГУ ДФС в Черкаській області, в сумі 16 500, 00 грн та на відшкодування моральної шкоди 255 157, 36 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди (збитків), завданої протиправними діями та рішеннями ГУ ДФС в Черкаській області в сумі 16 500, 00 грн судами першої та апеляційної інстанції було відмовлено. Постановою суду касаційної інстанції судові акти в зазначеній частині залишено без змін. Відповідно, розгляду підлягають позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди. ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Спір у справі стосується наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з діями фіскального органу державної влади під час виконання реалізації останнім своїх повноважень. Як було зазначено вище, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі № 823/1294/17 позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправними дії головного державного ревізора - інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Черкаській області Сердюка Сергія Олександровича щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ФОП Понуровського Ю.О. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 16.08.2017 № 337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 . До таких висновків суд дійшов за наслідками аналізу дій і рішень посадових осіб Головного управління ДФС у Черкаській області, які передували проведенню перевірки і складанню акту від 16.08.2017 № 337/23-00-13-0117/2316412035: наказів Головного управління ДФС у Черкаській області «Про проведення позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича» № 857 від 19.05.2017, № 1017 від 20.06.2017, № 1042 від 22.06.2017, № 1055 від 26.06.2017, № 1069 від 27.06.2017; складеними на підставі цих наказів актами невстановлення за місцем проживання, неможливістю розпочати позапланову виїзну документальну перевірку від 22.05.2017 № 125/23-0013-117, від 20.06.2017 № 173/23-0013-117, від 23.06.2017 № 184/23-0013-117, від 26.06.2017 №199/23-0013-117. Накази про проведення перевірок приймались у зв`язку з надходженням до ГУ ДФС у Черкаській області ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави про призначення позапланової виїзної перевірки ФОП Понуровського Ю.О. При вирішенні наявного спору суд встановив, що відповідачами у справі № 823/1294/17 не вчинено дій, передбачених законодавством, які слід вчиняти у випадку невиявлення контролюючим органом під час виходу на перевірку за адресою платника податків та відсутності можливості провести перевірку, а також об`єктивні причини відсутності Понуровського Ю.О. за місцем проживання у період перевірок (перебував на стаціонарному лікуванні). Суд зазначив, що контролюючий орган не уповноважений здійснювати спроби на проведення перевірки у вигляді видання багаторазово наказів у межах виконання ухвали слідчого судді, не виконавши вимоги законодавства щодо встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника. Податковим законодавством не передбачено також внесення змін стосовно дати початку проведення перевірки платника податків шляхом прийняття нової редакції раніше прийнятих наказів про проведення перевірки. У зв`язку з цим суд констатував, що дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 16.08.2017 № 337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 є протиправними та незаконними, оскільки суперечать нормам чинного законодавства. Постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі № 823/1294/17, залишена без змін Київським апеляційним адміністративним судом (постанова від 021.02.2018) та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 08.08.2018), та набрала законної сили. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 у справі № 823/1778/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018, задоволено адміністративний позов ФОП Понуровського Ю.О. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Черкаській області від 05.09.2017 № 0011021303, № 0011061303, № 0011031303, № 0011181303. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 у справі № 823/1503/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, задоволено адміністративний позов ФОП Понуровського Ю.О. Визнано протиправними та скасовано вимогу ГУ ДФС в Черкаській області від 05.09.2017 № Ф-0011001303 на суму 19 372, 14 грн та рішення ГУ ДФС в Черкаській області від 05.09.2017 № 0011011303 про нарахування штрафних санкцій на суму 1 937, 21 грн. Адміністративні суди дійшли висновку, що оскільки дії податкового органу при проведенні документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 16.08.2017 № 337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 , є протиправними, то повідомлення-рішення, вимога і рішення, прийняті за результатами такої перевірки, є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, скасувавши їх. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України). Отже, неправомірність дій і рішень ГУ ДФС у Черкаській області та його посадових осіб при проведенні перевірки і складанні акту від 16.08.2017 № 337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 , а також прийнятих на підставі нього повідомлень-рішень та вимог є обставинами, що не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи. Звертаючись з позовом, заявник вказував, що, отримавши акт від 16.08.2017 №337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 та податкові рішення-повідомлення на суму 2 551 573, 61 грн, він переніс стресову ситуацію, що спричинило погіршення здоров`я, внаслідок чого він був змушений пройти стаціонарне лікування з 30.08.2017 по 08.09.2017 (листок непрацездатності серії АДЗ № 456328 за період з 30.08.2017 по 08.09.2017). Згідно з копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 Понуровському Ю.О. видано посвідчення по інвалідності 2 групи, загальне захворювання, дата видачі - 27.03.2018. Тобто в цій частині приймаються доводи відзиву на апеляційну скаргу, що таке відбулося очевидно після вчинення відповідачем 1 неправомірних дій та ймовірного могло бути наслідком таких дій. Нормою ст. 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, зокрема моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання не договірної шкоди передбачено ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Необхідною умовою відшкодування шкоди є одночасна наявність наступних обстави: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди. В свою чергу, відсутність однієї з наведених обставини свідчить про відсутність підстав для застосування визначеної ст. 1166 Цивільного кодексу України відповідальності. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що школа повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Згідно з ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У частині 2 зазначеної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. Закон передбачає, що носієм обов`язку відшкодувати шкоду крім безпосереднього завдавача шкоди можуть бути інші особи, на яких законом покладено обов`язок відшкодування шкоди. До встановлених законом випадків відшкодування моральної шкоди незалежно від вини є її заподіяння внаслідок неправомірних дій органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ст. 1173 Цивільного кодексу України) або дій їх посадових чи службових осіб (ст. 1174 Цивільного кодексу України). У цих випадках суб`єктами відшкодування шкоди є держава, Автономна Республіка Крим або орган місцевого самоврядування. Зокрема, відповідно до ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Виходячи з конструкції ст. 23 Цивільного кодексу України, яка визначає негативні наслідки, що можуть свідчить про заподіяння моральної шкоди, моральна шкода за своїм змістом не є однаковим поняттям для юридичних і фізичних осіб. Так, за приписами ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода фізичної особи полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, її ділової репутації фізичної. Моральна шкода юридичної особи полягає тільки у приниженні її ділової репутації. Отже, моральна шкода для фізичної особи є категорією психологічного плану, невід`ємно пов`язаною із самою особою, її відчуттями, емоційно-розумовою діяльністю, відображає внутрішній світ людини й характеризується наявністю психотравмуючих факторів, позбавленням відчуття життєвої захищеності, зміною життєвого укладу, відчуттям приниження, пригнічення, неврівноваженості, імпульсивності, зневаги, образи тощо. Під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти наявність такого негативного емоційного сприйняття особою вчинених стосовно неї протиправних дій, що досягло певного психологічного стану - фізичних чи душевних страждань. Тобто, моральна шкода фізичної особи є глибоко суб`єктивною категорією та оціночною як у своєму виникненні, коли постає питання про наявність підстав для її матеріальної компенсації, так і у грошовому вимірі, коли визначається розмір її компенсації. Зазвичай, на думку суду, проведення контролюючими органами перевірки (в даній справі - за вимогою слідчого судді) є такими процедурами, які не тільки організаційно впливають на суб`єкта господарювання, оскільки відрізняються від звичайного життєвого і ділового стану, а також характеризуються певними емоційними змінами. А тому сам факт перевірки та прийняття за її наслідками рішень не обов`язково повинен свідчити про виникнення моральної шкоди. Водночас, у спірній ситуації неправомірну поведінку працівників ГУ ДФС у Черкаській області можна оцінити як таку, що є психотравмуючою для позивача. Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідний аналіз характеру вчинених дій. Так, посадові особи не тільки не виконали дії, які слід вчиняти у випадку невиявлення контролюючим органом під час виходу на перевірку за адресою платника податків, а й багаторазово, близько трьох місяців, за відсутності законних підстав, намагались у будь-що скласти акт про порушення позивачем законодавства. Подальше винесення незаконних рішень і вимоги цілком обґрунтовано могло сприйматись позивачем як фактори, що свідчать про позбавлення відчуття життєвої захищеності та пригнічення, оскільки є не тільки проявом використання владних повноважень у публічно правових відносинах, у яких позивач і відповідач не є рівноправними, а й можливістю настання негативних наслідків для платника податків у разі несплати грошового зобов`язання: виникнення права податкової застави на майно платника податків, нарахування пені, кримінальної відповідальності, тощо. Доказів на спростування наведених висновків скаржником не надано. При цьому суд апеляційної інстанції враховує процесуальні приписи норми ст. 79 ГПК України, згідно з якою наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Так, суд першої інстанції цілком обґрунтовано врахував часові збіги погіршення здоров`я позивача та проходження ним стаціонарного лікування з 30.08.2017 по 08.09.2017 (листок непрацездатності серії АДЗ № 456328 за період з 30.08.2017 по 08.09.2017) та неправомірні дії ГУ ДФС у Черкаській області при проведенні перевірки і складання акту від 16.08.2017 № 337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 . Посилання скаржника на те, що указаний листок непрацездатності був предметом розгляду у справі № 925/1196/18 не спростовує обставин, встановлених у даній справі. Тому в цій частині відхиляються доводи скаржника. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що обставини даної справи є відмінним від обставин справи № 925/1196/18. Так, предметом розгляду останньої було стягнення збитків (матеріальних та моральних), у зв`язку з неможливістю виконання позивачем своїх зобов`язань за правочином через блокування реєстрації податкових накладних, що додатково свідчить про триваючи характер неправомірних дій фіскального органу. Натомість, предметом розгляду даної справи є стягнення моральної шкоди, у зв`язку з неправомірними діями фіскального органу стосовно проведеної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та складення в подальшому акту. А тому відповідні посилання скаржника також визнаються необґрунтованими. Крім того, такі дії Головного управління ДФС у Черкаській області впливають на ділову репутацію позивача як суб`єкта господарювання, оскільки, через призму тривалості, мають характер його приниження. Посилання скаржника на те, що позивач є фізичною-особою підприємцем та неможливістю врахування тільки тих обставин, що стосуються ділової репутації позивача відхиляються судом з огляду на те, що статус фізичної особи-підприємця не нівелює факт того, що позивач є фізичною особою. Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що з`ясовані обставини дають підстави вважати про завдання неправомірними діями і рішеннями ГУ ДФС у Черкаській області моральної шкоди позивачу, яка полягає у душевних стражданнях позивача, а також приниженні його ділової репутації. Ця шкода перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з діями і рішеннями ГУ ДФС у Черкаській області, які є неправомірними та винними. Надані позивачем докази є більш вірогідними, ніж докази (фактична їх відсутність), надані скаржником на їх спростування в розумінні ст. 79 ГПК України. а тому доводи скаржника визнаються необґрунтованими. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 - 5 ст. 23 Цивільного кодексу України). Суд апеляційної інстанції вважає правомірним застосування судом першої інстанції у даній справі критеріїв розумності та справедливості в питанні встановлення розміру моральної шкоди та висновку про часткову її обґрунтованість в розмірі 127 578, 68 грн, з урахуванням настання у позивача, фізичної особи, інвалідності, яка ймовірно могла стати наслідком вищевстановлених обставин. Також суд першої інстанції вірно враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №925/1196/18 та, власне, вказівки Верховного Суду, здійснені у даній справі. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04, п. 64, від 15.10.2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону, має право на його застосування. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що завдана шкода підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ФОП Понуровського Ю.О. про стягнення з фіскального органу моральної шкоди Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 у справі № 925/1300/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 у справі №925/1300/18 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 у справі № 925/1300/18, зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України у передбачених випадках. Повний текст складено 06.04.2021 Головуючий суддя О.М. Коротун Судді А.Г. Майданевич В.В. Сулім