LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд580/3224/22

від 25.07.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 - без змін.

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3224/22 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Василь ГАВРИЛЮК ПОСТАНОВА Іменем України 25 липня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Федотова І.В., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправною відмови у призначенні та проведенні документальної позапланової виїзної перевірки, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Черкаській області щодо непризначення та непроведення документальної позапланової перевірки за зверненням ФОП ОСОБА_1 ; - зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме призначити та провести документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2016 до 31.12.2018 з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з метою дотримання вимог законодавства з питань нарахування та сплати єдиного соціального внеску. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 у задоволенні позову відмовлено. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на наявності правових підстав для призначення спірної перевірки. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 5.04.2022 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила призначити та провести документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2016 до 31.12.2018 з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК) з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з метою дотримання вимог законодавства з питань нарахування та сплати єдиного соціального внеску. Листом від 05.05.2022 № 4352/6/23-00-20-07 відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення документальної виїзної перевірки. Підставою зазначено, що у Податковому кодексі України відсутня норма щодо обов`язку контролюючого органу проводити перевірки за зверненням платника податків та строків прийняття рішення про призначення такої перевірки. Крім того, обставинам, які вказані у заяві, за період діяльності з 01.01.2016 до 31.12.2018 та складення акту від 24.06.2019 № 361/23-00-13-0214/2457414984 надана юридична оцінка у судових справах № 580/2466/19, № 580/4247/19, № 580/170/20, рішення в яких набрали законної сили, а податкові повідомлення-рішення, які були прийняті за результатами такої перевірки, є предметом розгляду судових справ № 580/48/20, № 580/89/20, № 580/295/20, № 580/298/20, № 580/792/20. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що контролюючий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за період діяльності з 01.01.2016 до 31.12.2018, тобто з тих самих питань і за той самий період, за який позивач просила провести позапланову перевірку за своєю заявою. Зважаючи на викладене, у контролюючого органу відсутні правові підстави не брати до уваги факт проведення перевірки, з огляду на обставини, на які посилається платник податків в обґрунтування своєї заяви до контролюючого органу про проведення позапланової перевірки, та, з цією метою призначати проведення позапланової документальної перевірки з питань та за період, які вже перевірялись. Відмова контролюючого органу в проведенні перевірки відомостей та фактів, що, на думку позивача, можуть свідчить на її користь в частині здійснення господарських операцій за період діяльності з 01.01.2016 до 31.12.2018, викладена в листі від 05.05.2022 № 4352/6/23-00-20-07, є обґрунтованою. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Як зазначалося, предметом спору у даній справі є питання можливості проведення відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки за заявою позивача. Так, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Підстави проведення документальної позапланової перевірки визначені у пункті 78.1 статті 78 ПК. Серед цих підстав за заявою платника здійснюється виключно перевірка заявки на поповнення обсягів залишку пального відповідно до пункту 29 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу (пункт 78.1.20 статті 78 ПК). Відтак, Податковий кодекс України не передбачає підстав для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки за заявою платника, окрім випадку передбаченого пунктом 78.1.20 статті 78 ПК. В обґрунтування своєї позиції позивач, окрім іншого, посилається також на пункт 17.1.8 статті 17 ПК, який передбачає, що платник податків має право вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків. Проте, колегія суддів наголошує на тому, що наведене право стосується перевірки певних відомостей та фактів, а не перевірки контролюючим органом платника податку у порядку певного виду податкової перевірки. Право вимагати перевірки певних відомостей та фактів платних податків вправі реалізувати зокрема у ході здійснення контролюючим органів призначеної ним податкової перевірки чи під час реалізації ним інших контролюючих функцій. Звертаючись до суду із позовом, позивач також вказував на те, що згідно пункту 78.2 статті 78 ПК обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків. Колегія суддів зазначає, що згідно вказана норма анулює додаткові підстави для проведення перевірок. Проте, важливо відмітити те, що вказане стосується виключно тих перевірок, які здійснюються за зверненням платника податків. До таких перевірок відносяться документальні невиїзні позапланові електронні перевірки. Можливість проведення документальних позапланових виїзних перевірок, окрім випадку передбаченого пунктом 78.1.20 статті 78 ПК, норми податкового законодавства не передбачають. Відповідно до пункту 75.1.2 статті 75 ПК документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Порядок подання платником податків заяви про проведення документальної невиїзної позапланової електронної перевірки та прийняття рішення контролюючим органом про проведення такої перевірки затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.11.2015 № 1040 (далі - Порядок № 1040). Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку № 1040 електронна перевірка проводиться на підставі заяви платника податків про проведення електронної перевірки (далі - Заява), яка подається за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. У відповідності до пункту 3 розділу І Порядку № 1040 предметом електронної перевірки є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати відповідних передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Контролюючий орган на підставі інформації, зазначеної платником податків у Заяві та доданих до неї документах для проведення електронної перевірки, та податкової інформації, наявної в контролюючому органі, приймає рішення про проведення/непроведення такої перевірки (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 1040). Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач звертався до відповідача у встановленому порядку із заяву про проведення документальної невиїзної позапланової електронної перевірки. Зважаючи на це, оскільки позивач просить відповідача провести саме документальну позапланову виїду перевірку, яка у даному випадку не може проводитись виключно за зверненням платника податку, то підстави вважати бездіяльність відповідача протиправною відсутні. При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, питання та податкові періоди, які просить перевірити позивач, вже були предметом планової податкової перевірки, результати якої оформлені актом від 24.06.2019 № 361/23-00-13-0214/2457414984, на підставі якого контролюючим органом були прийняті відповідні рішення. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя І.В. Федотов Суддя Є.В. Чаку

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»