Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/4615/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4615/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К. Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 05 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 зарахування до стажу державної служби період проходження військової служби в Збройних Силах Радянського Союзу з 02.11.1975 по 10.11.1977, тобто 2 роки 8 днів; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії з моменту звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а саме з 17.04.2020. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17 квітня 2020 року, враховуючи карантині заходи в письмовому вигляду відповідної форми звернувся до відповідача по справі із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію за віком державного службовця у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції від 16.12.93 № 3723XІІ, також просив зарахувати до стажу державної служби військову службу за період її проходження, а саме з 02.11.1975 по 10.11.1977 відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». 16.06.2020 отримав відмову від відповідача з посиланням на відсутність необхідного, як спеціального так і страхового стажу, внаслідок чого позивач не має права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Враховуючи своє право на судовий захист передбачене ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, З 11.02.2017 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VІ. 17 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком як державному службовцю. У відповідь на звернення 11.06.2020 року відповідач листом № 2740-2202/Г-03/8-2200/20 повідомив позивача про те, що станом на 01.05.2016 позивач не займав посаду державного службовця та не має 10 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону від 16.12.1993 № 3723-XII. Стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, за період роботи з 10.08.1981 по 20.09.2000 в Хмельницькому обласному управлінні юстиції складає 19 років 1 місяць 10 днів. Тобто, відсутні і 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 1 травня 2016 року. Також відповідач в листі зазначив, що страховий стаж позивача складає лише 32 роки 9 місяців 26 днів. А тому, враховуючи відсутність необхідного, як спеціального, так і страхового стажу, права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII позивач не має. Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що період проходження особою військової служби як в Збройних Силах СРСР, та і в Збройних Силах України, має зараховуватися такій особі в стаж державної служби, тому зарахував позивачу до стажу державної служби період проходження військової служби, що складає 2 роки 8 днів. Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон №1058), який набрав чинності 1 січня 2004 року. Згідно зі ст. 1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. В свою чергу, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначений Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889), який набрав чинності 1 травня 2016 року. Положеннями ст. 90 Закону № 889 встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у особи зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі Закон № 3723). Згідно з положеннями частини 1 статті 37 Закону № 3723, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Механізм обчислення стажу державної служби визначений Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229). Згідно з положеннями п. 4 Порядку № 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889-VIII. Статтею 46 Закону № 889 регламентовано, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Згідно з положеннями п. 6 Порядку № 229 визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону. Відповідно до пункту 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (тобто, до 1 травня 2016 року) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. З огляду на зазначені положення слідує, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію, відповідно до вимог статті 37 Закону № 3723, є досягнення такими особами певного віку та наявність відповідного страхового стажу, водночас, зазначений вік визначається положеннями статті 26 Закону № 1058. Таким чином, право на право на пенсію державного службовця до 1 травня 2016 року мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Колегія суддів зауважує, що після 1 травня 2016 року згідно з положеннями статті 90 Закону № 889, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, законодавець визначив певні умови за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону № 3723. Так, відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до п. 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Розділом ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону №3723 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723 та пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, а саме щодо віку, стажу державної служби або стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених вище норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі №822/524/18 (провадження № Пз/9901/23/18) та постанові Верховного Суду від 3 липня 2018 року у справі № 569/350/17 (провадження №К/9901/32146/18). Так, з матеріалів справи встановлено, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, за період роботи з 10.08.1981 по 20.09.2000 в Хмельницькому обласному управлінні юстиції складає 19 років 1 місяць 10 днів. Станом на день набрання чинності Законом № 889 позивач обіймав посаду державної служби, а тому для збереження права на призначення пенсії за віком як державному службовцю згідно з статтею 37 Закону № 3723 в останнього мав бути стаж державної служби не менше ніж 10 років. Визначаючись щодо правомірності прийнятого судом рішення в частині зарахування до стажу державної служби позивача періоду проходження військової служби в Збройних Силах Радянського Союзу з 02.11.1975 по 10.11.1977 колегія суддів зазначає таке. Згідно з положеннями пункту 6 Порядку № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №

889. Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (тобто, до 1 травня 2016 року) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. З огляду на системний аналіз зазначених положень слідує, що під час розгляду даної справи слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 березня 2019 року в справі № 466/5138/17 (провадження № К/9901/22637/18), від 19 березня 2019 року в справі № 357/1457/17 (провадження № К/9901/29681/18), від 10 квітня 2019 року в справі №607/2474/17 (провадження № К/9901/30673/18). Відповідно до п. 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів апарату Національного банку України, Республіканського банку Криму, управління по місту Києву та Київській області, обласних управлінь Національного банку України. Згідно з положеннями п. 3 Порядку №283, до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях. Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї станом за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язані із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Пунктом 76 розділу ІХ Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року № 193 визначено, що час перебування громадян на дійсній військовій службі у лавах Збройних Силах СРСР зараховується до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу і стажу роботи за спеціальністю відповідно до діючого законодавства. Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII регламентовано, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Зазначене вище кореспондується з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, який до 1 січня 2004 року встановлював порядок та умови обчислення стажу роботи, що дає право на призначення пенсії. Пунктом «в» частини третьої статті 56 вказаного Закону було передбачено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби. З огляду на зазначене колегія суддів зауважує, що період проходження особою військової служби як в Збройних Силах СРСР, та і в Збройних Силах України, має зараховуватися такій особі в стаж державної служби. Аналогічна правова позиція щодо зарахування періоду проходження військової служби до стажу державної служби була висловлена Верховним Судом у постанові від 3 липня 2018 року по справа № 569/350/17 (провадження № К/9901/32146/18). Відповідно до пункту 4 Порядку № 283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Так, з матеріалів справи, зокрема з запису у № 2 в трудовій книжці позивача встановлено, що останній у період з 02.11.1975 по 10.11.1977 проходив службу в Радянській Армії. Вказаний вище період проходження позивачем військової служби складає 2 роки 8 днів, та відповідно має зараховуватися позивачу до стажу державної служби. З огляду на зазначене слідує, що стаж державної служби позивача становить 21 рік 1 місяць 18 днів, що дає право на призначення пенсії. Таким чином, станом на 1 травня 2016 року у позивача був наявний стаж державної служби, що зберігає за ним право на призначення пенсії відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 та статті 37 Закону № 3723. Згідно з положеннями частини 3 статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Враховуючи, що ОСОБА_1 перебуває на пенсії за віком, а 17.04.2020 року подав заяву про призначення (переведення) його на інший вид пенсії з усіма необхідними документами, тому колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо призначення (переведення) позивачу пенсії на підставі Закону України «Про державну службу» саме з 17.04.2020 року. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на те, що апелянтом не надано доказів, що свідчать про порушення судом матеріального чи процесуального права, з огляду на що колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 05 квітня 2021 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Смілянець Е. С.