Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/3195/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3195/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 10 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С. , за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В., представниці позивача: Зданевич Л.І., представниці відповідача: Пенської О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішень про застосування штрафних санкцій, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2019 року ОСОБА_1 з вернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними дій посадових осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 в період з 18 по 20 лютого 2019 року на підставі наказу від 04.02.2019 року №564, результат якої оформлено актом перевірки № 661/1305/ НОМЕР_1 від 26.02.2019 року; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.03.2019 року № 0009021305, № 0009011305, № 0009061305, № 0009071305, № 0009031305, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2019 року № Ф-0017051305, рішення від 26 березня 2019 року № 0009001305 та від 22 травня 2019 року № 0017061305 про застосування штрафних санкцій. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що наказ про проведення позапланової перевірки від 29.01.2019 №59 є протиправним, оскільки відповідачем не проводилася перевірка в порядку контролю за діями посадових осіб ГУДФС у Вінницькій області, а зміст наказу не розкриває фактичну підставу проведення перевірки. Крім того, відповідач протиправно не вручив позивачу наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Обґрунтовуючи протиправність податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату борги (недоїмки) ФОП ОСОБА_1 зазначає про те, що грошові кошти, які надходили на розрахунковий рахунок від контрагентів - юридичних осіб у І кварталі 2015 року, є оплатою за поставлений товар, а не винагородою за виконані роботи/послуги, тому позивач не порушував правил застосування спрощеної системи оподаткування. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представниця позивача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представниця відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12.03.2014 року по 27.12.2017 року позивач перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування та здійснював діяльність із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для сплати єдиного податку 2 групи. У свідоцтві платника єдиного податку серії Б № 886105 від 01.04.2014 року був визначений вид господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010 як: код КВЕД 25.99 "Виробництво інших готових металевих виробів н.в.і.у.". Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області №67 від 26 жовтня 2018 року у позивача з 19 по 23 листопада 2018 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку за період діяльності з 01.01.2015 по 27.12.2017 року та по єдиному соціальному внеску з 14.03.2014 по 27.12.2017 року на підставі п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України. За результатами перевірки відповідачем складено акт №5849/13/ НОМЕР_1 від 26 листопада 2018 року, відповідно до якого позивачем допущено порушення ст. 6, 2 п. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-УІ від 08.07.2010 року (звіт за 2016 рік подано 20.11.2018 року) та п. 8.1., п. 8.4. Порядку обліку платників податків, затверджених наказом Мінфіну України від 22.04.2014 року №462, п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ із змінами і доповненнями (не подано повідомлення за формою 20-ОПП). 04.02.2019 року позивачу нарочно вручено наказ Головного управління ДФС у Вінницькій області №564 від 04.02.2019 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 ", відповідно до якого за період діяльності з 01.01.2015 по 27.12.2017 року та по єдиному соціальному внеску з 14.03.2014 по 27.12.2017 року на підставі п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку у позивача з 18 лютого 2019 року тривалістю 3 робочих дні. За наслідками перевірки відповідач склав акт №661/1305/ НОМЕР_1 від 26 лютого 2019 року, відповідно до якого позивач в період з 01.01.2015 року по 27.12.2017 року, перебуваючи в статусі платника податку на спрощеній системі оподаткування за II групою, здійснював діяльність, яка не передбачена у п. п. 1 або 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України та в порушення п.п.9 п. п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового Кодексу України з 01 січня 2015 року не перейшов на сплату інших податків і зборів, в результаті чого допустив порушення: - п. 177.2. п. 177.4. ст. 177 ПК України, в результаті чого донараховано суму податку на доходи фізичних осіб з оподаткованого доходу, що підлягає сплаті до бюджету, за 2015-2017 роки в сумі 714405,6 грн.; - п.п. 1.2, п. п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого донараховано суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за 2015-2017 роки в сумі 57977,97 грн.; - ч. 1 п. 2 ст. 6, ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано суму єдиного внеску за 2015-2017 роки в сумі 275733,60 грн.; - п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України, в результаті чого донараховано суму податку на додану вартість за квітень 2016 по грудень 2017 року в сумі 505239,00 грн.; - п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 ПК України, в результаті чого не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015, 2016, 2017 роки; - ст. 121, п. 177.10 ст. 177 ПК України, в результаті чого не вівся облік доходів і витрат; - п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого не подано звіт про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 та 2017 роки. 10.03.2020 позивач подав до Головного управління ДФС у Вінницькій області письмові заперечення на акт перевірки №661/1305/ НОМЕР_1 від 26.02.2019 року, якими заперечив вчинення вищевказаних порушень податкового законодавства та просив внести зміни до акту перевірки, якими виключити з його тексту висновки про порушення ним податкового законодавства (а.с. 62-65 т.2). До заперечень було додано: - копія договору купівлі-продажу №2-6-17 від 02.06.2017; - копія видаткової накладної №1-10 від 23.10.2017; - копія договору купівлі продажу від 09.03.2017 №5-03-17; - копія видаткової накладної №1-08 від 21.08.2017; - копія договору купівлі-продажу №2-03-17 від 04.03.2017; - копія видаткової накладної №27-11 від 27.11.2017; - копія договору на виконання робіт №4/03-17 від 04.03.2017. У листі № 661/32/Г/02-32-13-05 від 22 березня 2019 року Головне управління ДФС у Вінницькій області повідомило, що висновки акту перевірки № 661/1305/ НОМЕР_1 від 26 лютого 2019 року викладені у новій редакції, оскільки відповідач частково погодився із запереченнями позивача в частині обов`язку останнього перейти на сплату інших податків і зборів у зв`язку з невиконанням умов перебування на спрощеній системі оподаткування з 01 квітня 2015 року, а не з 01 січня 2015 року, як було зазначено раніше в акті, в результаті чого відповідачем внесено зміни до розрахунків донарахованих податків і зборів. На підставі акта перевірки №661/1305/ НОМЕР_1 від 26.02.2019 року з врахуванням відповіді на заперечення №661/32/Г/02-32-13-05 від 22 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області було прийнято: - податкове повідомлення - рішення (форма "Р") від 26.03.2019 року №0009021305 на суму 829976,33грн. (а.с. 66 т. 1, розрахунок - а.с. 67 т.1); - податкове повідомлення - рішення (форма "Р") від 26.03.2019 року №0009011305 на суму 67745,21 грн. (а.с. 72 т.1, розрахунок - а.с. 73 т.1); - податкове повідомлення - рішення (форма "Р") від 26.03.2019 року №0009061305 на суму 631548,00 грн. (а.с. 74 т.1, розрахунок - а.с. 75 т.1); - вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.03.2019 року № Ф-0009051305 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму недоїмки 255446,01 грн. (а.с. 76 т.1); - податкове повідомлення - рішення (форма "ПС") від 26.03.2019 року №0009071305 за неведення книги обліку і витрат (а.с. 70 т.1, розрахунок - а.с. 71 т.1) ; - податкове повідомлення - рішення (форма "ПС») від 26.03.2019 року № 0009031305 за неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015-2017 роки (а.с. 68 т.1, розрахунок - а.с. 69 т.1); - рішення від 26 березня 2019 року № 0009001305 в сумі 2040,00 грн. (а.с. 79 т.1, розрахунок - а.с. 80 т.1); - рішення від 26 березня 2019 року № 0009041305 в сумі 72808,91 грн. (а.с. 77 т.1, розрахунок - а.с. 78 т.1) Вищевказані податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДФС України. Рішенням про результати розгляду скарги від 17.05.2019 року №22961/6/99-99-11-05- 02-25 задоволено частково: скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.03.2019 року № Ф-0009051305 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму недоїмки 255446,01 грн та рішення від 26 березня 2019 року №0009041305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску в сумі 72808,91 грн з підстав їх невідповідності встановленій формі; зобов`язано Головне управління ДФС у Вінницькій області винести та направити нові вимогу та рішення з урахуванням викладених у рішенні висновків (а.с. 82-85 т.1). У зв`язку з цим Головне управління ДФС у Вінницькій області винесло нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-0017051305 від 22.05.2019 на суму 255446,61 грн та рішення №0017061305 від 22.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску на суму 72808,91 грн., які скеровані на адресу позивача (а.с. 86, 87 т.1). Відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 14.06.2019 року № 27533/6/99-99-11-05- 01-2 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача в цій частині - без задоволення (а.с. 88-94 т.1). Вважаючи перевірку, проведену на підставі наказу від 04.02.2019 №564, та прийняті за її наслідками рішення і вимогу протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів порушення позивачем пп.2 п.291.4 ст.291, п.9 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, з урахуванням чого позивачу правомірно збільшено суму грошового зобов`язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням по ЄСВ, та вимогою. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Пп.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Наказом ГУ ДФС від 31 липня 2014 року №22 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (далі - Методичні рекомендації). Згідно з пп. 1.2.1 п.1.2 Методичних рекомендацій рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4, статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Кодексу оформлюється наказом, який підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДФС. У такому наказі зазначається дата видачі, найменування органу ДФС, який його видав та органу ДФС, який буде проводити таку перевірку (у випадках призначення такої перевірки органом ДФС вищого рівня відповідно до підпунктів 78.1.5 та 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Кодексу), найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова виїзна/невиїзна або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС та скріплення відповідною печаткою цього органу. Пп. 1.2.3.2. пп.1.2.3 п.1.2 передбачено, що накази про проведення документальних позапланових перевірок, що здійснюються відповідно до підпунктів 78.1.5 та 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, з урахуванням визначених у них вимог, видаються: - керівником (його заступником або уповноваженою особою) Державної фіскальної служби України (із обов`язковим зазначенням органу ДФС, якому доручається організувати та провести таку перевірку). У разі необхідності може складатися доповідна записка у порядку, визначеному підпунктом 1.2.2 цього пункту; - керівником (його заступником або уповноваженою особою) територіального органу ДФС, якому було доручено організувати та провести таку перевірку. Підставою для видання такого наказу є відповідний наказ Державної фіскальної служби України про призначення перевірки. Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. З матеріалів справи встановлено, що ГУ ДФС у Вінницькій області звернулося до ДФС України з листом "Про прийняття рішення щодо проведення позапланової перевірки" №84/8/02-32-13-05 від 04.01.2019 (т.2, а.с.74), у якому зазначено про проведення службового розслідування стосовно головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб та самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_2 . Службове розслідування призначено з метою з`ясування причин та умов, що призвели до порушення нормативних документів при проведенні позапланових документальних невиїзних перевірок ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 . Так, при проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 не було досліджено питання правомірності застосування платником спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. 29.01.2019 ДФС України прийняла наказ №59 (т.2, а.с.75), згідно з яким у зв`язку з проведенням службового розслідування стосовно посадової особи ГУ ДФС у Вінницькі області, яка здійснювала документальну перевірку, на підставі пп.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України призначено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 та доручено начальнику ГУ ДФС у Вінницькій області забезпечити організацію та проведення вказаної перевірки. На підставі вказаного наказу ГУ ДФС у Вінницькі області прийняла наказ від 04.02.2019 №564 (т.1, а.с.37), відповідно до якого на підставі ст. 20 пп.78.1.12 п.78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82 ПК України вказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з 18 лютого 2019 тривалістю 3 робочих дні; перевірку провести за період діяльності з 01.01.2015 по 27.12.2017 та по соціальному внеску з 14.03.2014 по 27.12.2017 з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених законодавством податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладеного на контролюючі органи. Зважаючи на встановлені у справі обставини щодо проведення службового розслідування стосовно головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_2 , а також наказ ДФС України від 29.01.2019 №59, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ ГУ ДФС у Вінницькій області від 04.02.2019 №564 прийнято з дотриманням положень ПК України та Методичних рекомендацій. При цьому відсутність у вказаному вище наказі посилань на наказ ДФС України від 29.01.2019 №59 не спростовує наявності підстав для проведення відповідачем перевірки відповідно до пп.78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України. В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що ДФС України як органом вищого рівня не проводилася перевірка документів та не було виявлено обставин щодо неповного з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані, тому підстави для призначення перевірки відповідно до пп.78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України відсутні. Відповідно до ч.2 ст.7 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. За змістом доводів та вимог позовної заяви ОСОБА_1 оскаржує дії та рішення посадових осіб виключно Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області. Водночас, позовні вимоги про визнання протиправними дій ДФС України або скасування наказу від 29.01.2019 №59 ОСОБА_1 не заявлялися, тому відповідні обставини не досліджувалися судом першої інстанції. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що позивачу протиправно не була вручена копія наказу ДФС України від 29.01.2019 №59, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Отже, наказом про проведення перевірки в розумінні п.78.4 ст.78 ПК України є наказ ГУ ДФС у Вінницькі області від 04.02.2019 №564, оскільки наказ ДФС України від 29.01.2019 №59 є тільки фактичною підставою для призначення відповідної перевірки. При цьому податкове законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачало обов`язку податкового органу вручати платнику податків копію наказу ДФС України у разі проведення перевірки на підставі пп.78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України. З матеріалів справи встановлено, що 04.02.2019 позивачу нарочно вручено наказ ГУ ДФС у Вінницькій області 04.02.2019 №564, що підтверджується власноручним підписом позивача (т.2, а.с. 76-77). Крім того, позивачу під розписку вручено повідомлення від 04.02.2019 №356, в якому зазначено, що на підставі 78.1.12, п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК та наказу №564 від 04.02.2019, ГУ ДФС у Вінницькій області буде проведено з 18 лютого 2019 року за адресою АДРЕСА_1 , документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби (т.2, а.с. 77). Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо невручення ОСОБА_1 копії наказу про проведення перевірки не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства та спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що позивач не порушував правил застосування спрощеної системи оподаткування, колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи встановлено, що позивач у період з 12.03.2014 року по 27.12.2017 року перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування та здійснював діяльність із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для сплати єдиного податку 2 групи. Відповідно до пп.2 п.291.4 ст.291 ПК України до другої групи платників єдиного податку належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: - не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; - обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. Таким чином, у разі виконання робіт або надання послуг суб`єкту господарювання, який не є платником єдиного податку, фізична особа-підприємець здійснює діяльність, яка не відповідає вищенаведеним умовам перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку другої групи. Згідно з п.9 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність. Відповідно до п. 183.10 ст.183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Згідно з п.2.2.2 акта перевірки №661/1305/ НОМЕР_1 від 26.02.2019 (т.1, а.с.38-59) встановлено, що ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2015 року отримав доходи на спрощеній системі оподаткування від надання послуг з огородження сходових маршів юридичним особам -неплатникам єдиного податку. Відповідно до акта перевірки №661/1305/ НОМЕР_1 від 26.02.2019 (а.с. 46-49 т.1) протягом 2015-2017 рр ФОП ОСОБА_1 отримував оплату за господарські операції з юридичними особами, переважно житлово-будівельними кооперативами. За змістом положень Закону України "Про кооперацію" та постанови Ради міністрів УРСР "Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу" від 30.04.1985 № 186 житлово-будівельний кооператив є обслуговуючим кооперативом, який створюється з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей. Тобто, житлово-будівельні кооперативи є неприбутковими організаціями, які за положеннями ПК України не відповідають умовам платника єдиного податку 1-4 групи, тому доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не надав доказів відсутності у контрагентів позивача статусу платника єдиного податку, є необґрунтованими. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у період з І кварталу 2015 року позивач здійснював господарські операції з юридичними особами, які не є платниками єдиного податку. В п.2.1.2 акта перевірки №661/1305/ НОМЕР_1 від 26.02.2019 зазначено, що при перевірці достовірності відображених у деклараціях про майновий стан і доходи за 2015, 2016, 2017 рр сум загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності, використано наступні документи: - відомості Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів; - банківські виписки. Згідно з повідомленням від 04.02.2019 №356 (т.2, а.с.77) відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України позивача повідомлено про необхідність забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Державної фіскальної служби. Відповідно до п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом. П.177.10 ст.177 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Згідно з п.85.2 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Відповідно до п. 44.1, 44.3, 44.6 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. З матеріалів справи встановлено, що 10.03.2020 ФОП ОСОБА_1 подав до Головного управління ДФС у Вінницькій області письмові заперечення на акт перевірки №661/1305/ НОМЕР_1 від 26.02.2019 року (а.с. 62-65 т.2), до якого долучив: - копію договору купівлі-продажу №2-6-17 від 02.06.2017; - копію видаткової накладної №1-10 від 23.10.2017; - копію договору купівлі продажу від 09.03.2017 №5-03-17; - копія видаткової накладної №1-08 від 21.08.2017; - копію договору купівлі-продажу №2-03-17 від 04.03.2017; - копію видаткової накладної №27-11 від 27.11.2017; - копію договору на виконання робіт №4/03-17 від 04.03.2017. Відповідно до акта перевірки №661/1305/ НОМЕР_1 від 26.02.2019 (т.1, а.с. 46-49) та банківських виписок за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 (т.1, а.с.96-221) позивач отримував грошові кошти із зазначенням призначення платежу: "за огородження сходових маршів", "оплата за посл.мат", "за виконані роботи згідно договора", "оплата за буд. мат. та послуги", "оплата за влаштування поручнів", "оплата за влаштування перил в МЗК", "оплата за послуги". В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що грошові кошти за "огородження сходових маршів" є оплатою за поставлений товар, а не винагородою за виконані роботи/послуги, що підтверджується видатковими накладними, долученими до матеріалів справи. В запереченні на акт перевірки №661/1305/ НОМЕР_1 від 26.02.2019 (т.2, а.с.62-65) позивач зазначає про те, що в процесі виконання робіт з попередньо придбаних матеріалів він виготовляв новий виріб - огородження сходових маршів, що відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.6-49:2008. Судом встановлено, що виріб "огородження сходових маршів" не значиться в Національному стандарті України ДСТУ Б В.2.6-49:2008 "Конструкції будинків і споруд. Огорожі сходів, балконів і дахів сталеві. Загальні технічні умови", натомість є виріб "огорожа сходових маршів". В свою чергу слово "огородження" означає дію за значенням огородити, тобто відділити, відмежувати що-небудь огорожею. Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що в договорі №2-6-17 від 02.06.2017 (т.2, а.с.66-67) та у долучених до матеріалів справи видаткових накладних найменування товару зазначено "огорожа сходових маршів", а у банківських виписках "огородження сходових маршів". При цьому у наявних в матеріалах справи банківських виписках в призначенні платежу вказано також реквізити рахунків або договорів, на виконання яких проведено оплату. В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що всі договори, на які містять посилання видаткові накладні, є в наявності, однак до матеріалів справи не приєднувалися, оскільки це призвело би до перевантаження судової справи і суперечило би принципу достатності доказів, передбаченого ст.76 КАС України. Водночас, в порушення п.85.2 ПК України ФОП ОСОБА_1 не надавав контролюючому органу до перевірки видаткових накладних, рахунків -фактур, або договорів за 2015-2016 роки, які підтверджують, що "огородження сходових маршів" значиться як найменування товару і не включає в себе роботи з монтажу огорожі сходових маршів. Крім того, ані в запереченні на акт перевірки, ані в обґрунтування апеляційної скарги позивач не наводить аргументів та не надає доказів щодо господарських операцій, оплата яких проводилася із зазначенням в призначенні платежу оплати робіт та послуг. Зокрема, в І кварталі 2015 року протягом 13.03.2015-16.03.2015 ФОП ОСОБА_1 отримав оплату від ЖБК "Барви-6" з призначенням "оплата за посл. мат" та від ЖБК "Фенікс" - "за виконані роботи згідно договора" (т.1, а.с.46, 97). З урахуванням вищенаведеного наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт виконання ФОП ОСОБА_1 робіт та надання послуг протягом 2015-2017 років юридичним особами, які не є платниками єдиного податку, що свідчить про порушення позивачем пп. 2 п. 291.4 ст. 291, п. 9 п. п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що податкові повідомлення - рішення від 26.03.2019 року №0009021305, №0009011305, №0009061305, №0009071305, №0009031305, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2019 року № Ф-0017051305, а також рішення від 26 березня 2019 року №0009001305 та від 22 травня 2019 року №0017061305 про застосування штрафних санкцій є правомірними. Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Постанова суду складена в повному обсязі 05 квітня 2021 року (у зв`язку з перебуванням судді Сапальової Т.В. на лікарняному у період з 15.03.2021 по 02.04.2021). Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.