Постанова 4856 № 600/4901/25-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/4901/25-а Суддя-доповідач Яремчук К.О. 11 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д. Сушка О.О. , за участі секретаря судового засідання Нечко Я.О., представника апелянта Агатія В.В., представниці позивача Фодчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових рішень, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції У жовтні 2025 року до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення № 10605/6/24-13-24-04 від 28 травня 2025 року, яким з 01 квітня 2018 року анульовано реєстрацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2025 року № 00000/13493/Ж10/24-13-24-04, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1020 гривень за неподання до контролюючого органу податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2025 року № 00000/13501/Ж10/24-13-24-04, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1020 гривень за незабезпечення платником податків надання, зберігання всіх необхідних документів; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2025 року № 00000/13500/Ж10/24-13-24-04, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 340 гривень за неповідомлення платником податків про об`єкти оподаткування за формою № 20-ОПП; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2025 року № 00000/13502/Ж10/24-13-24-04, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 24000 гривень за ненадання платником податків інформації, визначеної в запиті контролюючого органу; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2025 року № 00000/13491/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 5361633,1 гривень, з яких за податковими зобов`язаннями - в сумі 4590084,77 гривень та штрафні санкції - в сумі 771548,34 гривень; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2025 року № 00000/13492/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 446802,76 гривень, з яких за податковими зобов`язаннями - в сумі 382507,06 гривень та штрафні санкції - в сумі 64295,70 гривень; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2025 року № 00000/13494/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних працівників (з найманих працівників) на суму 84262,50 гривень, з яких за податковими зобов`язаннями - в сумі 67410 гривень та штрафні санкції - в сумі 16852,50 гривень; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2025 року № 00000/13490/Ж10/24-13-24-04, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1700 гривень за неподання до контролюючого органу податкових декларацій про майновий стан і доходи; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2025 року № 00000/13499/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 6449176,25 гривень, з яких за податковими зобов`язаннями - в сумі 5159341 гривень та штрафні санкції - в сумі 1289 835,25 гривень; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2025 року № 00000/13495/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору (з найманих працівників) на суму 7021,88 гривень, з яких за податковими зобов`язаннями - в сумі 5617,50 гривень та штрафні санкції - в сумі 1404,38 гривень; - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28 травня 2025 року № Ф-00000/13497/Ж10/24-13-24-04; - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28 травня 2025 року № Ф-00000/13498/Ж10/24-13-24-04; - визнати протиправним та скасувати рішення № 00000/13496/Ж10/24-13-24-04 від 28 травня 2025 року, яким за несвоєчасне подання звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за травень 2014 року до позивача застосовано штрафні санкції на суму 170 гривень; - визнати протиправним та скасувати рішення № 00000/27362/Ж10/24-13-24-04 від 03 вересня 2025 року, яким за порушення статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" до позивача застосовано штрафні санкції на суму 96972,26 гривень; - визнати протиправним та скасувати рішення № 00000/27363/Ж10/24-13-24-04 від 03 вересня 2025 року, яким за порушення статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застосовано штрафні санкції на суму 22770 гривень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт № 16881/ж5/24-13-24-04/ НОМЕР_1 від 02 травня 2025 року. Зі змісту такого акту слідує, що позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 2 групи), здійснював операції, які свідчать про порушення ним умов перебування на спрощеній системі оподаткування, та не перейшов на загальну систему оподаткування, обліку та звітності. У зв`язку із цим податковим органом прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Крім того, позивачеві донараховано податкові зобов`язання з різних видів платежів. Позивач не погодився із прийнятими рішеннями та оскаржив такі в судовому порядку. За результатами розгляду позову Чернівецький окружний адміністративний суд 19 березня 2026 року ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив. Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , оскільки наказ про проведення перевірки та повідомлення про її проведення надіслано позивачу рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу платника податків з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Доказів вручення позивачеві таких матеріали справи не містять. На думку окружного адміністративного суду, надані відповідачем докази направлення позивачу згаданих вище документів є недостатніми для того, аби стверджувати про дотримання податковим органом вимог Податкового кодексу України. З приводу виявлених контролюючим органом порушень, то суд першої інстанції вказав на те, що підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку та, як наслідок, донарахування обов`язкових платежів слугувало те, що відповідно до інформації, що містять вантажні митні декларації, позивач мав взаємовідносини із суб`єктами господарської діяльності, які не є платниками єдиного податку, та надавав послуги з перевезення вантажів юридичним особам (платникам податків, які перебувають на загальній системі оподаткування) за період з 02 січня 2018 року по 23 березня 2018 року. Проте суд першої інстанції вказав на те, що матеріали справи не містять первинних документів, які б підтверджували такі висновки податкового органу. Згадка про позивача міститься у графі вантажних митних декларацій з назвою "Принципал", чого недостатньо для висновків про здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності з юридичними особами, зареєстрованими на території України, або з іноземними суб`єктами господарювання. Будь-які інші докази на підтвердження надання позивачем послуг з перевезення вантажу суб`єктам господарювання, які перебувають на загальній системі оподаткування, обліку і звітності, відсутні. Не знайшли підтвердження в ході судового розгляду і висновки податкового органу про те, що позивачем для здійснення міжнародних перевезень залучалися особи без оформлення трудових відносин, оскільки такі обставини не підтверджуються належними первинними документами. За наведених обставин суд виснував, що прийняті контролюючим органом рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню. Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно з інформацією, що міститься у вантажних митних деклараціях, позивач протягом періоду з 02 січня по 23 березня 2018 року мав взаємовідносини із суб`єктами господарювання, які не є платниками єдиного податку. Зокрема надавав послуги з перевезення вантажу юридичним особам (платникам податків, які перебувають на загальній системі оподаткування), що зазначені у таких митних деклараціях, як вантажовідправники, а саме: державному підприємству "СЛАП "Карпатський держспецлісгосп", державному підприємству "Путильське лісове господарство", товариству з обмеженою відповідальністю "Ель брус", фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 , фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 , фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 . Отримувачами товарно-матеріальних цінностей відповідно до таких митних декларацій виступали іноземні юридичні особи, які також не можуть бути платниками єдиного податку в розумінні Податкового кодексу України. З огляду на викладене, на переконання апелянта, в період з 01 квітня 2018 року по 31 грудня 2024 року позивач повинен був перебувати на загальній системі оподаткування, а тому висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факту взаємовідносин позивача із суб`єктами господарювання, які здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, є помилковими. Таким чином, оскільки позивач самостійно не перейшов на загальну систему оподаткування, обліку і звітності, тому податковий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , так як здійснював діяльність, яка не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування. На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки інформації, що зафіксована у вантажних митних деклараціях, а також інформації про водіїв і транспортні засоби, які залучалися позивачем для здійснення міжнародних вантажних перевезень. Анулювавши реєстрацію платника єдиного податку, податковий орган правомірно донарахував позивачеві усі обов`язкові платежі, які він повинен був сплатити вже як платник, якого переведено на загальну систему оподаткування, обліку і звітності. Податковий орган вважає, що ним цілком обгрунтовано прйинято податкові рішення, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. У встановлений судом строк представницею позивача подано відзив на апеляційну скаргу, у якому йдеться про те, що доводи апеляційної скарги не містять посилань на обставини, які не буди предметом дослідження в суді першої інстанції, а тому така апеляційна скарга не містить визначених процесуальним законом підстав для скасування об`єктивного та вмотивованого оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Стислий виклад встановлених обставин 27 лютого 2025 року заступником начальника Головного управління ДПС у Чернівецькій області винесено наказ № 530-п про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а також сформовано повідомлення про проведення такої перевірки. На підставі згадуваного вище наказу посадовими особами Головного управління ДПС у Чернівецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2024 року, з питань обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2024 року. За результатами проведеної перевірки 02 травня 2025 року складено акт № 16881/ж5/24-13-24-04/ НОМЕР_1 . Зі змісту такого акту слідує, що перевіркою зафіксовано наступні порушення податкового законодавства: - підпункту 9 підпункту 298.2.3, пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, що полягає у здійсненні платником єдиного податку II групи видів діяльності, які не передбачені підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, та непереходу на сплату на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність; - підпункту 9 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298, підпункту 5 пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України, що полягає у незастосуванні ставки єдиного податку у розмірі 15% до обсягу доходу від здійснення видів діяльності, які не передбачені підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, за період з 02 січня 2018 року по 23 березня 2018 року; - підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 49.1, підпунктів 49.18.4 та 49.18.5 пункту 49.18, підпункту "в" пункту 176.1 статті 176, пунктів 177.5 та 177.11 статті 177 Податкового кодексу України, що полягає у неподанні до контролюючого органу податкових декларацій про майновий стан і доходи за результатами звітних (податкових) 2018 - 2024 років; - підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 4 590 084,77 гривень; - підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 177.1, 177.2, 177.4 статті 177, підпункту 1.2, підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що полягає у заниженні військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 382 507,06 гривень; - підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, пункту 1 розділу II Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 грудня 2020 року № 773), що полягає у неподанні до контролюючого органу податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску по шести найманим працівникам, які виконували функції водіїв міжнародних перевезень, за ознакою доходу "101"; - підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що полягає в неутриманні податку на доходи фізичних осіб з доходів у вигляді заробітної плати, які нараховуються (виплачуються, надаються) шістьом працівникам з січня 2023 року по червень 2024 року, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 67 410,00 гривень; - підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176, підпункту 1.1, підпункту 1.2, підпункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що полягає в неутриманні військового збору з доходів у вигляді заробітної плати, які нараховуються (виплачуються, надаються) шістьом працівникам з січня 2023 року по червень 2024 року, в результаті чого занижено суму військового збору на 5617,50 гривень; - пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", пункту 1, пункту 6 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 грудня 2020 року № 773), що полягає у неподанні до контролюючого органу відомості про нарахування заробітнох плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (додаток 1 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску) по шести найманим працівникам, які виконували функції водіїв міжнародних перевезень вантажів; - пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції, що діяла на час вчинення правопорушення), пункту 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, що полягає у несвоєчасному поданні до контролюючого органу звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 4); - підпункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", пункту 3 розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, що полягає у ненарахуванні (заниженні) єдиного внеску на загальну суму 399448,28 гривень; - абзацу 7 пункту 1 частини 1 статті 4, пункту1 частини 2 статті 6, абзацу 1 частини 5 статті 8 Закону № 2464-VI, підпункту 2 пункту 6 розділу Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, що полягає у ненарахуванні (заниженні) єдиного внеску по шести найманим працівникам, які виконували функції водіїв міжнародних перевезень вантажів, та з якими не було оформлено належним чином трудових відносин при нарахуванні доходу з січня 2023 року по червень 2024 року на загальну суму 82390 гривень; - підпункту 181.1 статті 181, підпунктів 183.1, 183.2, 183.4 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, абзацу 1 підпункту 1 пункту 3.6 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130, що полягає у заниженні податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 5 159 341 гривень; - пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, абзацу 1 пункту 8.1, абзацу 1, 2 пункту 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, що полягає у неповідомленні контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП; - підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, що полягає у ненаданні для проведення перевірки всіх необхідних документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки; - підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, підпункту 20.1.14 пункту 20.1 статті 20, підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, що полягає у ненаданні інформації, визначеної в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження. На підставі акта перевірки податковим органом 28 травня 2025 року прийнято рішення № 10605/6/24-13-24-04, яким з 01 квітня 2018 року анульовано реєстрацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Окрім того, 28 травня 2025 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: - № 00000/13493/Ж10/24-13-24-04, яким до фізичної особи ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1020 гривень за неподання до контролюючого органу податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб по шести найманим працівникам; - № 00000/13501/Ж10/24-13-24-04, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1020 гривень за незабезпечення платником податків надання, зберігання всіх необхідних документів; - № 00000/13500/Ж10/24-13-24-04, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 340 гривень за неповідомлення платником податків про об`єкти оподаткування за формою № 20-ОПП; - № 00000/13502/Ж10/24-13-24-04, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 24000 гривень за ненадання платником податків інформації, визначеної в запиті контролюючого органу; - № 00000/13491/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 5 361 633,1 гривень, з яких за податковими зобов`язаннями - в сумі 4 590 084,77 гривень та штрафні санкції - на суму 771 548,34 гривень; - № 00000/13492/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 446 802,76 гривень, з яких за податковими зобов`язаннями - в сумі 382 507,06 гривень та штрафні санкції - на суму 64295,70 гривень; - № 00000/13494/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних працівників (з найманих працівників) на суму 84 262,50 гривень, з яких за податковими зобов`язаннями - в сумі 67 410 гривень та штрафні санкції - на суму 16 852,50 гривень; - № 00000/13490/Ж10/24-13-24-04, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1700 гривень за неподання до контролюючого органу податкових декларацій про майновий стан і доходи; - № 00000/13499/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 6 449 176,25 гривень, з яких за податковими зобов`язаннями - в сумі 5 159 341 гривень та штрафні санкції - на суму 1289 835,25 гривень; - № 00000/13495/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору (з найманих працівників) на суму 7021,88 гривень, з яких за податковими зобов`язаннями - в сумі 5617,50 гривень та штрафні санкції - на суму 1404,38 гривень. Також на підставі акту перевірки податковим органом прийнято наступні рішення: - № 00000/13496/Ж10/24-13-24-04 від 28 травня 2025 року, яким за несвоєчасне подання звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за травень 2014 року позивачу нараховано штрафні санкції на суму 170 гривень; - № 00000/27362/Ж10/24-13-24-04 від 03 вересня 2025 року, яким за порушення статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" нараховано штрафні санкції на суму 96 972,26 гривень; - № 00000/27363/Ж10/24-13-24-04 від 03 вересня 2025 року, яким за порушення статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" нараховано штрафні санкції на суму 22 770 гривень; 28 травня 2025 року контролюючим органом сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки): - № Ф-00000/13497/Ж10/24-13-24-04, яким фізичну особу ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 28 травня 2025 року заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску становить 399 448,28 гривень; - № Ф-00000/13498/Ж10/24-13-24-04, яким фізичну особу ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 28 травня 2025 року заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску становить 82 390 гривень; Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів враховує наступне. Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України. Глава 8 розділу ІІ Податкового кодексу України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписи Податкового кодексу України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами. Положення статті 79 Податкового кодексу України визначають особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Так, згідно з приписами абзацу 1 та 3 пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (пункт 79.3 статті 79 Податкового кодексу України). Отже, незважаючи на те, що пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України передбачено необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, такий платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірки, що узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України. Особливості листування платників податків та контролюючих органів визначені статтею 42 Податкового кодексу України. Так, пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно з положеннями пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Таким чином, податковим законодавством передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 8 вересня 2021 року за результатами розгляду справи № 816/228/17, відповідно до яких аналізованими нормами Податкового кодексу України (зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Окрім того, сталою є й практика Верховного Суду (зокрема у постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 520/8681/18, від 11 червня 2020 року у справі № 823/1606/17, від 12 серпня 2021 року у справі № 640/3605/19), згідно з якою наказ вважається надісланим контролюючим органом в порядку, встановленому законом, у разі повернення за закінченням терміну зберігання поштою наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки, направленого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням. Отже, істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення стосовно нього перевірки є встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим відповідно до вказаних вимог податкового законодавства. З урахуванням положень пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України такою є дата, зазначена поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що суди в обов`язковому порядку повинні встановлювати причини невручення документів платнику податків та наявності/відсутності підстав вважати направлену кореспонденцію врученою відповідно до вимог статті 42 Податкового кодексу України, а відтак, і наявністю підстав вважати платника податків обізнаним про призначення перевірки до її початку. В контексті наведеного на окрему увагу заслуговують і положення Правил надання послуг поштового зв`язку, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку), якими врегульовано порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку. Відповідно до пункту 81 Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками "Судова повістка", "Повістка ТЦК"), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім`ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв`язку. У разі коли адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв`язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу (пункту 86 Правил). За правилами абзаців першого, другого пункту 101 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження "не повертати" (абзац перший пункту 102 Правил надання послуг поштового зв`язку). Таким чином, Правила надання послуг поштового зв`язку передбачають, що у разі невручення рекомендованого поштового відправлення під час доставки до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення. Саме ж рекомендоване поштове відправлення ще протягом одного місяця зберігається об`єктом поштового зв`язку місця призначення, забезпечуючи тим самим адресату можливість отримати таке поштове відправлення на підставі вищевказаного повідомлення. Після спливу встановленого строку зберігання поштове відправлення повертається відправнику з відміткою - "За закінченням терміну зберігання" (крім виключень, визначених Правилами). Такий підхід забезпечує адресату можливість отримати надіслане йому поштове відправлення згодом у разі, якщо з тих чи інших причин він його не отримав під час виходу працівника поштового оператора за його адресою. Отже, у випадку надіслання копії наказу і повідомлення про проведення перевірки поштою контролюючий орган має враховувати особливості, пов`язані із правилами вручення поштових відправлень в Україні. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі № 600/6022/23. На користь таких висновків свідчать і зміни, що внесені законодавцем до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України. Так, Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень", який набрав чинності з 01 січня 2022 року, пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України доповнено новим абзацом такого змісту: "У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу". Так, встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що 27 лютого 2025 року заступником начальника Головного управління ДПС у Чернівецькій області винесено наказ № 530-п про проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, а також складено повідомлення про проведення перевірки, які направлені за податковою адресою позивача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0601118191963 28 лютого 2025 року. Такі документи разом з поштовим листом повернулися до Головного управління ДПС у Чернівецькій області з відміткою на довідці Укрпошти від 04 березня 2025 року про невручення їх адресату, причина - "за закінченням терміну зберігання". Водночас документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 проводилася з 21 квітня 2025 року по 25 квітня 2025 року. Таким чином, у розумінні пунктів 42.2, 42.5 статті 42 Податкового кодексу України днем вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки є саме 04 березня 2025 року, а тому після настання цієї дати ОСОБА_1 вважається таким, що належним чином ознайомлений з наміром контролюючого органу провести документальну позапланову виїзну перевірку до її початку. Відповідно, після указаної дати і відповідач набув законних підстав для проведення відповідного заходу. Саме після вказаної дати необізнаність позивача з наказом про проведення перевірки слід розцінювати як таку, що свідчить про нехтування або ухилення від виконання обов`язку із отримання поштової кореспонденції без поважних причин і не може розцінюватись як аргумент на користь платника податків. Водночас відповідач, розпочавши 21 квітня 2025 року проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, дотримався однієї з обов`язкових умов для початку проведення такої перевірки (визначеною пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України), якою є вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Більше того, на виконання абзацу 2 пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України відповідач розпочав проведення документальної перевірки після 30 календарних днів з дати надсилання копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими аргументи суду першої інстанції про те, що зі змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення неможливо встановити, які саме документи направлялися позивачу, з огляду на те, що контролюючим органом не надано опис вкладення, реєстр поштових відправлень, тощо, адже чинним законодавством не вимагається від контролюючого органу при надісланні копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки складати зокрема опис вкладення. Ба більше, з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення слідує, що контролюючий орган передав поштову кореспонденцію до поштового відділення 28 лютого 2025 року. При цьому на рекомендованому повідомленні у графі з назвою "Прим.:" міститься напис "3703/6/24-13-24-04". Саме такий вихідний номер має й лист Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 27 лютого 2025 року, яким позивачеві надіслано копію наказу про проведення перевірки від 27 лютого 2025 року № 530-п та повідомлення про проведення такої перевірки. Відтак, зважаючи на дату винесення наказу про проведення перевірки та формування повідомлення про проведення такої перевірки (27 лютого 2025 року), відсутні сумніви в тому, що саме такі документи (копія наказу про проведення перевірки та повідомлення про проведення перевірки) були передані до поштового відділення уповноваженою особою відповідача 28 лютого 2025 року. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає омилковими висновки суду першої інстанції про порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки. Що ж стосується доводів апеляційної скарги про неправильність суджень окружного адміністративного суду щодо суті виявлених в ході перевірки порушень, то тут слід врахувати наступне. Згідно з пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Як унормовано підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, до другої групи платників єдиного податку належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. За приписами пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Згідно з пунктом 299.2 статті 299 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку Відповідно до пункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу. Підпунктом 1 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення. За приписами абзацу 1 пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Із системного аналізу наведених вище приписів податкового законодавства слідує, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому у разі встановлення контролюючим органом обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), податковий орган повинен прийняти рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Так, суд першої інстанції встановив, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання позивачем вимог зокрема й податкового законодавства установлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності (2 група), у період з 02 січня 2018 року по 23 березня 2018 року мав договірні взаємовідносини із суб`єктами господарювання, що перебувають на загальній системі оподаткування, що унеможливлює подальше перебування такого суб`єкта на спрощеній системі оподаткування. Саме такі обставини слугували підставою для прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , та, як наслідок, донарахування податкових зобов`язань, які слід було сплатити як платнику, що перебуває на загальній системі оподаткування, обліку і звітності. Водночас, стверджуючи про існування господарських взаємовідносин позивача із суб`єктами господарювання, що перебували на загальній системі оподаткування, контролюючий орган посилається на лист товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка" від 22 квітня 2025 року № 2, яким податковий орган повідомлено, що між ОСОБА_1 та таким товариством укладено контракт № 05032019 з AMBRO SA SUCEAVA (Румунія) щодо купівлі-продажу паперу та картону. При цьому з інформаційними даними такого підприємства ОСОБА_1 надава послуги товариству з міжнародного перевезення вантажу, проте за результатами доставленого товару перевізником з невідомих для підприємства причин не надано підтверджуючих та супровідних документів. Окрім того, іншими доказами, які підтверджують існування договірних взаємовідносин між позивачем як підприємцем та іншими суб`єктами господарювання, які перебувають на загальній системі оподаткування, є вантажні митні декларації, у яких ОСОБА_1 згадується у графі з назвою "Принципал". На переконання колегії суддів, слушними слід визнати висновки суду першої інстанції про те, що такі документи не є належними доказами у розумінні процесуального закону, на підставі яких можливо було б дійти висновку про надання позивачем послуг з перевезення вантажу суб`єктам господарювання, що перебувають на загальній системі оподаткування. Передусім, лист товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка" від 22 квітня 2025 року № 2, що став підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , відсутній в матеріалах адміністративної справи. При цьому навіть за умови існування такого листа такий жодним чином не може підтверджувати господарські відносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка", оскільки такі правовідносини мають підтверджуватися відповідними первинними документами, зокрема договорами, угодами, розрахунками, товарно-транспортними накладними тощо. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками окружного адміністративного суду про те, що посилання відповідача лише на податкову інформацію (лист товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка") як на джерело фактичних обставин щодо виявлених під час перевірки порушень є недостатнім для висновків про порушення платником податків вимог податкового законодавства; така інформація може лише додатково підтверджувати наявність зазначених фактів. Окрім того, під час перевірки посадовими особами контролюючого органу враховано інформацію, що міститься у вантажних митних деклараціях, що наявні у справі, та зроблено висновок про те, що позивач протягом періоду з 02 січня по 23 березня 2018 року мав господарські відносини із суб`єктами господарювання, які не є платниками єдиного податку. Зокрема надавав послуги з перевезення вантажу юридичним особам (платникам податків, які перебувають на загальній системі оподаткування), що зазначені у таких митних деклараціях, як вантажовідправники, а саме: державному підприємству "СЛАП "Карпатський держспецлісгосп", державному підприємству "Путильське лісове господарство", товариству з обмеженою відповідальністю "Ель брус", фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 , фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 , фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 . З метою підтвердження таких висновків таким суб`єктам господарювання податковим органом надіслано відповідні запити. Зокрема фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 повідомили про те, що жодних договорів з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не укладали. Інформація від інших суб`єктів не надійшла. Дослідивши зміст вантажних митних декларацій, на які містяться посилання в акті перевірки, колегія суддів установила, що згадка про позивача міститься у графі з назвою "Принципал". При цьому крім позивача у всіх митних деклараціях в цій же графі зазначено також про таких осіб, як ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Водночас відповідно до положень глави першої розділу II Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651, графа 50 "Принципал" заповнюється, якщо здійснюється переміщення митною територією України. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що зазначення позивача та інших осіб у пункті 50 вантажних митних декларацій не може слугувати беззаперечним доводом того, що позивач як перевізник надавав послуги або вантажовідправникам, або вантажоодержувачам. При цьому жоден із суб`єктів господарювання, що зазначений у вантажних митних деклараціях як вантажовідправник, не підтвердив укладання із позивачем договорів на перевезення вантажу. Привертає увагу й те, що у графі з назвою "Принципал" вантажних митних декларацій містяться відомості й щодо інших осіб ( ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ), проте податковий орган не наводить міркувань щодо того, чому, на його думку, саме ОСОБА_1 слід вважати перевізником за такими митними деклараціями, а не інших осіб. Окрім того, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині того, що матеріали справи не містять жодних підтверджуючих доказів існування між позивачем та особами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 будь-яких трудових відносин, а дотримання вимог законодавства з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) здійснюється податковим органом в межах фактичної перевірки відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України. При цьому для встановлення підтверджуючих фактів використання позивачем праці найманих працівників без оформлення трудових відносин необхідною умовою є документальна фіксація такої праці, відібрання письмових пояснень у таких працівників, встановлення періоду роботи та умов розрахунків між суб`єктами спірних правовідносин. Водночас висновки контролюючого органу про здійснення позивачем міжнародних перевезень без оформлення трудових відносин із зазначеними вище особами ґрунтуються виключно на інформації із вантажних митних декларацій, проте суд першої інстанції цілком вірно зазначив, що така інформація є недостатньою для підтвердження порушення позивачем трудового та податкового законодавства, оскільки податковим органом не здобуто належних доказів, які б підтверджували існування між позивачем та такими особами трудових відносин. Разом із тим відсутність таких доказів вказують на безпідставність висновків податкового органу про здійснення позивачем міжнародних перевезень із залученням осіб без оформлення трудових відносин, а також щодо обов`язку подання відповідної звітності та сплати обов`язкових платежів. Таким чином, в сукупності оцінивши встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не доведено порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та необхідність застосування з 01 квітня 2018 року загальних умов оподаткування. Як наслідок, окружний адміністративний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що скасуванню підлягають і податкові рішення, що прийняті Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області 28 травня 2025 року, а саме: № 00000/13493/Ж10/24-13-24-04, № 00000/13501/Ж10/24-13-24-04, № 00000/13500/Ж10/24-13-24-04, № 00000/13502/Ж10/24-13-24-04, №00000/13491/Ж10/24-13-24-04, № 00000/13492/Ж10/24-13-24-04, № 00000/13494/Ж10/24-13-24-04, № 00000/13490/Ж10/24-13-24-04, № 00000/13499/Ж10/24-13-24-04, № 00000/13495/Ж10/24-13-24-04, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00000/13497/Ж10/24-13-24-04 від 28 травня 2025 року та № Ф-00000/13498/Ж10/24-13-24-04 від 28 травня 2025 року, оскільки такі є похідними від рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку підприємця ОСОБА_1 . Інша частина доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних у цій справі рішень. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Колегія суддів переконана, що оскаржуване у цій справі судове рішення відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону. Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні. Водночас слід врахувати, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, немає потреби давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим. Висновки щодо розподілу судових витрат З урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Постанова складена в повному обсязі 16 червня 2026 року Суддя-доповідач Яремчук К.О. Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.