Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/14636/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/14636/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 р. (суддя Юхно І.В.) в адміністративній справі №160/14636/20 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 04 листопада 2020 р. звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати, винесені 13.06.2018 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення №0232031305, №0231891305, №0231811305, №02320001305, №0231941305, №0232061305, №0232101305, рішення № 0232171305. В обгрунтування пред`явленого позову позивач вказувала, що в періоди з 01.01.2015 по 31.03.2016 та з 01.01.2017 до 31.12.2017 вона перебувала на загальній системі оподаткування і здійснювала торгівлю підакцизними товарами. З 01.04.2016 по 31.12.2016 вона перебувала на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного податку 3 групи, і також здійснювала торгівлю підакцизними товарами. Позивач наполягала на тому, що контролюючий орган зареєстрував її платником єдиного податку 3 групи, будучи достоменно обізнаним про види діяльності, у тому числі, торгівлю підакцизними товарами. На думку позивача, порушення, які викладені в Акті перевірки, є наслідком протиправних дій посадових осіб фіскального органу, які всупереч приписам ПК України здійснили реєстрацію позивача платником єдиного податку 3 групи, а тому підстави для прийняття спірних рішень відсутні. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 р., ухваленим за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов задоволено. У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що ФОП ОСОБА_1 пропущено строк звернення до адміністративного суду, оскільки поданий нею первісний позов 18.06.2019 р. у справі № 160/5586/19 залишено без розгляду ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 за її ж заявою. Також в період діяльності з 01.08.2015 по 01.07.2016 (за останні 12 календарних місяці) позивач отримала дохід 1000000 грн., тому повинна була зареєструватися платником ПДВ у термін, визначений п. 183.2 ст. 183 ПКУ. Наведені порушення стали підставою для прийняття спірних рішень про нарахування податкових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій. Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив. У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги. Представник позивача наполягав на відсутності порушень, як зафіксовані в акті перевірки, оскільки позивач здійснювала свою підприємницьку діяльність, у тому числі, торгівлю підакцизними товарами, з дозволу контролюючого органу. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої 12.03.2018 складено акт №12070/04-36-13-05/ НОМЕР_1 . Документальною перевіркою встановлені порушення: п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України - неподання повідомлення за ф.№20-ОПП; п.177.1, п.177.2 ст.177 ПКУ - заниження суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків, за результатами звітного 2017 року, на суму 14409,00 грн; пп.291.5.1 п.291.5 ст.291, пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ - порушення порядку обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 нараховано ПДФО на суму 36329,00 грн; пп.4 п.293.4 ст.293 Кодексу ПКУ - заниження суми єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків, за результатами першого півріччя 2016 р. на суму 144450,34 грн; пп.291.5.1 п.291.5 ст.291, пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, внаслідок чого донараховано військовий збір за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 р. на суму 3205,5 грн; п.181.1 ст.181, п.183.2, п.183.9 ст.183, п.187.1 ст.187 ПКУ ФОП ОСОБА_1 занижено ПДВ в розмірі 393293,32 грн; п.203.1 ст.203 ПКУ, з урахуванням абз. п.202.1 ст.202 цього Кодексу, ФОП ОСОБА_1 не подані податкові декларації по ПДВ за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016р; п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 на суму 47 014,00 грн єдиного внеску; пп.177.5.2 п.177.5 ст.177, не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за III квартал 2016 р. На підставі акту перевірки 13.06.2018 прийняті наступні повідомлення-рішення: - №0232031305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн; - №0231891305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 180 562,93 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 144 450,34 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 36 112,59 грн; - №0231811305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 4 006,88 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 3 205,50 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 801,38 грн; - №02320001305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 76 107,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 50 738,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 25 369,00 грн; - №0231941305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 170,00 грн; - №0232061305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на додану вартість на загальну суму 1 020,00 грн; - №0232101305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 589 939,98 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 393 293,32 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 196 646,66 грн. Також, 13.06.2018 прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.06.2018 №0232171305, яким за порушення п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» донараховано ФОП ОСОБА_1 47 014,00 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції в сумі 9402,80 грн. Зазначені рішення контролюючого органу оскаржені позивачем у судовому порядку. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції до висновку, що здійснення податковим органом всупереч нормам чинного законодавства реєстрації позивача платником єдиного податку є порушенням принципу «належного урядування» та законодавчо передбаченою обставиною для звільнення ФОП ОСОБА_1 від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень. Скаржник в апеляційній скарзі наполягає на тому, що ФОП ОСОБА_1 подано адміністративний позов з пропуском строку звернення до адміністративного суду. При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач також наполягав на залишенні позовної заяви без розгляду (а.с.112,113). Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2021 р. у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено (а.с. 119-122). Вирішуючи питання наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, колегія суддів виходить з наступного: За приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 р. у справі №500/2486/19, відступивши від правового висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 р. у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, та зазначив, що право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання об`єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи. Разом з цим, у постанові від 15 червня 2021 р. у справі № 260/253/20 Верховний Суд вказав на те, що зміна сталої судової практики, яка відбулася після подання позовної заяви до суду, що призвела тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики. Зважаючи на наведені правові висновки, враховуючи ту обставину, що адміністративний позов було подано засобами поштового зв`язку 04 листопада 2020 р., тобто до зміни судової практики у застосуванні строків звернення до суду за оскарженням рішень контролюючого органу, колегія суддів апеляційного суду вважає, що пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду відбувся з поважних причин, у зв`язку із чим відхиляє наведені вище доводи скаржника. Щодо суті спору. Оскаржене рішення суду першої інстанції містить висновок про те, що порушення податкового законодавства, встановлені в акті перевірки, стали наслідком протиправних дій контролюючого органу, який протиправно здійснив реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку без будь-яких зауважень та застережень (а.с.137). Зважаючи на те, що позивачем рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржено, і при розгляді апеляційної скарги відповідача в суді апеляційної інстанції представник позивача просив рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване, колегія суддів виходить із правильності встановлення судом першої інстанції обставини наявності порушень позивачем податкового законодавства, які зафіксовані в Акті №12070/04-36-13-05/ НОМЕР_2 від12.03.2018 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_1 дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р.» (а.с.14-42). Здійснюючи перевірку висновків суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення ФОП ОСОБА_1 від «фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень», колегія суддів зазначає наступне: Сторони не заперечують обставини того, що з 12.11.1998 по 31.03.2016 позивач здійснювала господарську діяльність на загальній системі оподаткування. З 01.04.2016 по 31.12.2016 позивач була зареєстрована платником єдиного податку і здійснювала господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування 3 групи. З 01.01.2017 перебуває на загальній системі оподаткування. Не заперечується сторонами також і обставина здійснення позивачем в період перебування на спрощеній системі оподаткування (з 01.04.2016 по 31.12.2016) торгівлю підакцизними товарами. Позивач стверджує, що контролюючий орган був достеменно обізнаний про наявність у неї ліцензій на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, однак не відмовив у реєстрації її в якості платника податків на спрощеній системі оподаткування. Відтак, на переконання позивача, її діяльність в період з 01.04.2016 по 31.12.2016 здійснювалась на законних підставах. На вимогу колегії суддів скаржником (контролюючий орган відповідач у справі) надано додаткові докази, у тому числі - заява ФОП ОСОБА_1 про застосування спрощеної системи оподаткування, яка була подана нею 03.03.2016 вх. № 3532/10/14. За змістом цієї заяви позивач просила перевести її на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01 квітня 2016 р. відповідно до глави 1 розділу ХІУ Податкового кодексу України. Статтею 291 Податкового кодексу України (в редакції на час подання позивачем заяви від 03.03.2016) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п.291.3). Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, у тому числі, третю групу - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (п. 291.4). Не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажем пива та столових вин) (п.п. 291.4.7 п.291.4). Платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом , у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності ( п.п.298.2.3 п. 298.3). Таким чином, Податковий кодекс України в редакції станом на 03.03.2016 дозволяв фізичній особі-підприємцю самостійно обрати спрощену систему оподаткування виключно у випадку відповідності її вимогам, встановленим главою 1 розділу ХІУ («Спеціальні податкові режими. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» статті 291-300 Кодексу), забороняв здійснювати продаж підакцизних товарів та отримувати дохід більше 5000000 грн. і зобов`язував платника єдиного податку перейти на сплату інших податків і зборів у разі перевищення встановленого обсягу доходу та у разі здійснення видів діяльності, які унеможливлюють перебування на спрощеній системі оподаткування. Як свідчить зміст заяви від 03.03.2016 про застосування спрощеної системи оподаткування, ФОП ОСОБА_1 підтвердила свою обізнаність із вимогами глави 1 розділу ХІУ Податкового кодексу України, поставивши відповідну відмітку та особистий підпис. Її доводи про те, що контролюючий орган був зобов`язаний відмовити у реєстрації в якості платника єдиного податку на спрощеній системі оподаткування внаслідок виду діяльності 46.39 за КВЕД «неспеціалізована оптова торгівля напоями та тютюновими виробами» та 47.11 «роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», колегія суддів вважає неспроможними з наступних підстав: по-перше, клас 46.39 та 47.11 КВЕД визначають види діяльності, окрім торгівлі тютюновими виробами, і торгівлю продуктами харчування; по-друге, у заяві від 03.03.2016 позивач зазначила і інші види діяльності, які дозволяють підприємцю перебувати на спрощеній системі оподаткування, а саме: 46.38 оптова торгівля іншими продуктами харчування, у т.ч. рибою і ракоподібними молюсками; 46.37 оптова торгівля кавою, чаєм та прянощами; 46-33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами. по-третє, у заяві від 03.03.2016 позивач підтвердила свою обізнаність із вимогами, встановленими Податковим кодексом України, дотримання яких є обов`язком фізичної особи-підприємця, який виявив бажання здійснювати діяльність на спрощеній системі оподаткування. За приписами пункту 4 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1675 від 20.12.2011 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2011 за № 1536/20274), чинного на час подачі позивачем заяви 03.03.2016, підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб`єкту господарювання Свідоцтва були: невідповідність такого суб`єкта господарювання вимогам статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України; наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування. Колегія суддів вважає, що у контролюючого органу відсутні станом на 03.3.2016 підстави для відмови позивачу у реєстрації платником єдиного податку з огляду на обрані нею такі види діяльності, як оптова та роздрібна торгівля продуктами харчування. Однак, позивач мала усвідомлювати неможливість здійснення нею торгівлі підакцизними товарами в період перебування на спрощеній системі оподаткування. На думку колегії суддів, позивач помилково вважає, що реєстрація її платником єдиного податку за переліченими нею у заяві видами діяльності за КВЕД звільняє від відповідальності за порушення вимог Податкового кодексу України, виявлених під час податкової перевірки. Доводи позивача щодо протиправності спірних рішень про нарахування податкових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій зводяться до того, що вона здійснювала реалізацію підакцизних товарів, як вона зазначає, з дозволу контролюючого органу. Враховуючи наведений вище аналіз приписів Податкового кодексу України, колегія суддів вважає ці доводи позивача помилковими та такими, що не можуть розглядатись як підстава для скасування спірних рішень контролюючого органу. Щодо податкового повідомлення-рішення №0231891305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 180562,93 грн. (а.с.45). Позивач ставить під сумнів правильність визначення суми цього податку, який, на її думку, має становити 2914,03 грн. (10 % від 29140,28 грн. дохід від продажу тютюну в квітні, травні, червні 2016 року. За даними податкової перевірки ( арк. Акта перевірки 27, 28, а.с. 27 (звор. бік): Згідно звітної податкової декларації №9126532595 від 21.07.2016 ФОП ОСОБА_1 за І півріччя 2016 року отримано дохід 1444503,42 грн. Сплачено 5 % єдиного податку 72225,17 грн. як платником податків на спрощеній системі оподаткування 3 групи. Однак, в порушення п.п.4 п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України нею здійснювалась реалізація тютюнових виробів. Відтак, відсоток єдиного податку має становити 15 %, тобто 216675,5 грн. Різниця визначена контролюючим органом у 144450,34 грн. (216675,5 72225,17). Згідно з пунктом 293.4 статті 293 Податкового кодексу України до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему, встановлюється ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків. В силу вимог підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього ж Кодексу платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми. З наведених законодавчих положень вбачається, що наслідком порушення платником єдиного податку 3 групи умов перебування у цій групі платника є застосування ставки єдиного податку у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого з таким порушенням, та перехід на іншу систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому відбулося правопорушення. У зв`язку з цим контролюючим органом правомірно нарахувано позивачу оспорювану суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, застосовуючи ставку податку у розмірі 15 відсотків до усіх доходів платника, отриманих починаючи з 01.04.2016. Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі. За результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженого рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 р. в адміністративній справі №160/14636/20 - скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 листопада 2021 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови складено 08 листопада 2021 р. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий