Постанова 4856 № 120/1498/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1498/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Т.М. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 10 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С. , за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В., позивача: ОСОБА_1 , представника відповідача: Шевчука В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року (ухвалене 04 грудня 2020 року, повний текст рішення складено 14 грудня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності, скасування податкової вимоги та рішення про опис майна, В С Т А Н О В И В : в квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасувати податкової вимоги № 14265-50 від 28.02.2020 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 84/14265 від 16.03.2020 року. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що податкова вимога виносилася щодо податкового боргу станом на 27.02.2020, тобто до отримання заяви позивача про перерахування помилково сплачених коштів з рахунку зі сплати ЄСВ на рахунок зі сплати єдиного податку. Крім того, відповідач зазначає про те, що станом на 21.12.2020 по інтегрованій картці платника 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб) рахується заборгованість в сумі 54606,35 грн. З урахуванням наведеного Головне управління ДПС у Вінницькій області діяло в межах та у спосіб встановлені законом. Відзив позивача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивач в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що з 20.08.2002 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, номер запису - 2 174 017 00000 28712, перебуває на спрощеній системі оподаткування, сплачує єдиний податок як платник третьої групи. Основним видом економічної діяльності ОСОБА_1 є код КВЕД 69.10 "Діяльність у сфері права", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.03.2020 року. 05.02.2020 року ОСОБА_1 подав податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за IV квартал 2019 року, в якій визначено суму єдиного податку, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітного податкового періоду 35 520,05 грн. Відповідно до квитанції №0.0.1623330458.1. від 19.02.2020 року позивач сплатив 35520,05 грн на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий Головним управлінням ДПС у Вінницькій області для сплати єдиного соціального внеску. Згідно з квитанцією 0.0.1623325373.1 від 19.02.2020 року позивач сплатив 1 250 грн на рахунок № НОМЕР_2 , призначений для обслуговування коштів єдиного податку. 28.02.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок помилково сплачених коштів в сумі 35520,05 грн з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого Головним управлінням ДПС у Вінницькій області для сплати єдиного соціального внеску, на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , відкритого в ПАТ КБ "Приват Банк" МФО № 302689, із зазначенням причини повернення: помилково сплачені кошти за єдиний податок на рахунок ЄСВ. 28.02.2020 року ГУ ДПС у Вінницькій області сформувало податкову вимогу № 14265-50 від 28.02.2020 року, у якій зазначено, що станом на 27.02.2020 року сума податкового боргу з єдиного податку платника становить 34244,24 грн. 16.03.2020 року уповноваженою особою ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято рішення про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу від № 84/14265. Вважаючи податкову вимогу № 14265-50 від 28.02.2020 року та рішення про опис майна у податкову заставу від 16.03.2020 року № 84/14265 протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимога №14265-50 від 28.02.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк. Скасовуючи рішення про опис майна у податкову заставу № 84/14265 від 16.03.2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що вказане рішення є похідним від оскаржуваної вимоги. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). П.59.1 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з п.59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пп.14.1.39, 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно з п.295.3 ст.295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Пп. 49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). З матеріалів справи встановлено, що 05.02.2020 року ОСОБА_1 подав податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за IV квартал 2019 року, в якій визначив суму єдиного податку, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітного податкового періоду у розмірі 35 520,05 грн (а.с.9). Таким чином, позивач був зобов`язаний сплатити 35520,05 грн єдиного податку до 19 лютого 2020 року. Згідно з квитанцією 0.0.1623325373.1 від 19.02.2020 року позивач сплатив 1 250 грн на рахунок № НОМЕР_2 , призначений для обслуговування коштів єдиного податку (а.с.11). Відповідно до квитанції №0.0.1623330458.1. від 19.02.2020 року позивач сплатив 35520,05 грн на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий Головним управлінням ДПС у Вінницькій області для сплати єдиного соціального внеску (а.с.10). Отже, у встановлений п.295.3 ст.295 ПК України строк позивач здійснив оплату 35 520,05 грн, однак помилково зазначив у квитанції рахунок ГУ ДПС у Вінницькій області, призначений для сплати єдиного соціального внеску, а не рахунок для сплати єдиного податку. Відповідно до ст. 10 ПК України до місцевих податків належить єдиний податок. П. 10.5 ст. 10 ПК України визначено, що зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Статтею 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Згідно з п. 22.4 ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-ІІІ при використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постановах Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15 та Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №815/2405/16, від 01 серпня 2018 року у справі №813/2487/17 викладено правові висновки щодо оцінки дій платника податку у разі перерахування узгоджених сум податкового зобов`язання на помилковий рахунок: "Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Крім того, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету". Судом встановлено, що 28.02.2020 року позивач звернувся до Головного управління ДПС у Вінницькій області із заявою про перерахунок помилково сплачених коштів в сумі 35520,05 грн з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого Головним управлінням ДПС у Вінницькій області для сплати єдиного соціального внеску, на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , із зазначенням причини повернення: помилково сплачені кошти за єдиний податок на рахунок ЄСВ (а.с.12). На виконання вказаної заяви 30.04.2020 ОСОБА_1 повернуто 12263,54 грн (а.с.47), які згідно з платіжним дорученням від 30 квітня 2020 року №2 позивач направив на сплату єдиного податку за період 01.10.2019-31.12.2019 (а.с.48). Помилково сплачені кошти у розмірі 23256,51 грн не були повернуті на рахунок позивача. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року у справі №120/2346/20-а позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправними дії Головного управління ДПС Вінницькій області щодо не повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на рахунок ОСОБА_1 в сумі 23256,51 грн; зобов`язано Головне управління ДПС у Вінницькій області повернути надміру та/або помилково сплачені кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 23256,51 грн на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 302689. Таким чином, позивачем вживалися заходи, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання зі сплати єдиного податку у встановлений ПК України строк, а також повернення помилково сплачених коштів та їх перерахування на правильний рахунок. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що помилкове зазначення іншого рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату суми податку у визначений законодавством строк. При цьому доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана вимога №14265-50 від 28.02.2020 року була винесена до надходження заяви про повернення помилково сплачених коштів в сумі 35520,05 грн, не спростовують вказаних вище обставин та є необґрунтованими. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що станом на 21.12.2020 по інтегрованій картці платника 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб) рахується заборгованість в сумі 54606,35 грн, яка виникла у зв`язку з тим, що позивач не сплатив суми узгодженого податкового зобов`язання згідно з податковими деклараціями за І-ІІІ квартали 2020 року. Згідно з ч.2 ст.7 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Згідно з доводами та вимогами позовної заяви спірні правовідносини виникли у зв`язку з нарахуванням ОСОБА_1 податкового боргу зі сплати єдиного податку за IV квартал 2019 року в сумі 34244,24 грн та винесенням у зв`язку з цим податкової вимоги №14265-50 від 28.02.2020 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 84/14265 від 16.03.2020 року. Водночас, обставини щодо сплати або несплати позивачем сум узгодженого податкового зобов`язання за І-ІІІ квартали 2020 року виходять за межі заявлених позивачем позовних вимог. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції по суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. Згідно з п.88.1, 88.2 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Відповідно до пп.89.1.1 п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку. П.89.3 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Зважаючи на встановлені судом обставини про те, що позивач здійснив оплату узгодженого зобов`язання у встановлений п.295.3 ст.295 ПК України строк, однак помилково зазначив неправильний рахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для передачі майна позивача в податкову заставу згідно з пп.89.1.1 п.89.1 ст.89 ПК України. Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Постанова суду складена в повному обсязі 05 квітня 2021 року (у зв`язку з перебуванням судді Сапальової Т.В. на лікарняному у період з 15.03.2021 по 02.04.2021). Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.