Постанова 4855 № 320/10914/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/10914/20 Суддя першої інстанції: Балаклицький А. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Єгорової Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення і податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - Відповідач, ГУ ДПС у Київській) в якому просила: - визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДПС у Київської області №166 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; - зобов`язати ГУ ДПС у Київській області відновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку ІІІ групи (без ПДВ) зі ставкою 5% з 24.07.2018; - визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Київської області від 20.03.2020 №21194-54. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи спростовується наявність у ФОП ОСОБА_1 впродовж двох послідовних кварталів податкового боргу з огляду на те, що сплата коштів на інший бюджетний рахунок не свідчить про невиконання обов`язку із сплати податку, то у ГУ ДПС у Київській області були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення, що має своїм наслідком його скасування. Також суд підкреслив, що документальне підтвердження сплати податкових зобов`язань до бюджету хоча і на інший рахунок не може свідчити про наявність в особи податкового боргу, що вказує на протиправність податкової вимоги. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що підтверджена камеральною перевіркою наявність на перше число місяця протягом двох послідовних кварталів податкового боргу у Позивача є безумовною підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом вірно зазначено про документальне підтвердження сплати Позивачем податкових зобов`язань до бюджету, а невірне зазначення бюджетного рахунку не може мати своїм наслідком висновок про несплату таких зобов`язань взагалі та правомірність рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Окремо наголошує, що спірне рішення прийнято з порушенням процедури, оскільки воно було направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 разом з актом перевірки. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2021 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи ФОП ОСОБА_1 з 24.07.2018 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області та з цієї ж дати зареєстрована як платник єдиного податку 3 групи із ставкою 5% від доходу. У жовтні 2020 року працівниками ГУ ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування. У ході перевірки встановлено, що Позивачем порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме - не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов`язання (абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, абз. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України). Результати перевірки зафіксовані в акті від 08.10.2020 №106/10-36-04-20/ НОМЕР_1 (а.с. 26-27). На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем у зв`язку з наявністю у Позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів відповідно до абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України прийнято рішення №166 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку з 01.10.2020 (а.с. 25). Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 20.03.2020 ГУ ДПС у Київській області було складено податкову вимогу форми «Ф» №21194-54, в якій зафіксовано, що станом на 19.03.2020 сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 з єдиного податку складає 70 307,41 грн (а.с. 31). Надаючи оцінку спірним індивідуальним актам, суд першої інстанції встановив наступне. 13.01.2020 Позивачем було подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2019 рік до контролюючого органу Головного управління ДПС у Київській області (Києво-Святошинський район). Відповідно до показників, зазначених у вказаній податковій декларації, сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (код рядка 14 податкової декларації), склала 70308,21 грн (а.с. 41-42). 27.01.2020 ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний податок за 4 квартал 2019 року в сумі 70308,00 грн на рахунок №UA828999980000355629204001013, що підтверджується платіжним дорученням №41 від 27.01.2020, проведеним банком 27.01.2020 (а.с. 34). Також 29.07.2020 Позивачем було подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за перший квартал 2020 року до контролюючого органу Головного управління ДПС у Київській області (Києво-Святошинський район). Відповідно до показників, зазначених у вказаній податковій декларації, сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (код рядка 14 податкової декларації), склала 31730,00 грн (а.с. 43-44). 25.05.2020 ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний податок за 1 квартал 2020 року в сумі 31670,00 грн на рахунок №UA828999980000355629204001013, що підтверджується платіжним дорученням №47 від 25.05.2020, проведеним банком 25.05.2020 (а.с. 35). Крім того, 29.07.2020 Позивачем було подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2020 року до контролюючого органу Головного управління ДПС у Київській області (Києво-Святошинський район). Відповідно до показників, зазначених у вказаній податковій декларації, сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (код рядка 14 податкової декларації), склала 19 465,79 грн (а.с. 45-46). 30.07.2020 ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний податок за 2 квартал 2020 року в сумі 19530,00 грн на рахунок №UA828999980000355629204001013, що підтверджується платіжним дорученням №55 від 30.07.2020, проведеним банком 30.07.2020 (а.с. 36). На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 10, 16, 36, 38, 49, 57, 78, 109, 291, 295, 298, 299 Податкового кодексу України, ст. ст. 43, 45 Бюджетного кодексу України, а також ряду позицій Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на прийняття оскаржуваних рішень без належних на те правових підстав з огляду на відсутність у Позивача податкового боргу. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке. Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Відповідно до пп. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу. У свою чергу, згідно абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки - у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. Як було встановлено раніше, за твердження контролюючого органу, за суб`єктом господарювання на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів в останній день другого із двох послідовних кварталів, починаючи з 20.02.2020 по 30.09.2020 обліковувався податковий борг з єдиного податку у загальному розмірі 121 503,20 грн. Указаний борг, як свідчать дані ІКП (а.с. 84-85), виник у ФОП ОСОБА_1 у зв`язку не несплатою самостійно визначеної суми податкового зобов`язання. Разом з тим, як було вірно зазначено судом першої інстанції, єдиний податок було сплачено 27.01.2020 за 4 квартал 2019 року в сумі 70 308,00 грн, 25.05.2020 за 1 квартал 2020 року в сумі 31 670,00 грн та 30.07.2020 за 2 квартал 2020 року в сумі 19 530,00 грн, тобто у повному обсязі, однак на казначейський рахунок для сплати єдиного внеску, а не для сплати єдиного податку, про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення (а.с. 34-36). Як правильно зазначив суд першої інстанції, з урахуванням ряду правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 16.06.2015 у справі № 21-377а15 та від 02.12.2015 у справі №826/6059/13-а, а також Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2018 у справі №813/676/17, від 12.06.2018 у справі №826/1/16, від 14.05.2018 у справі №813/2747/16, від 17.01.2018 року у справі №2а-2686/09/2670, від 28.05.2019 у справі №826/24675/15, від 06.10.2020 у справі №804/14569/15, від 18.12.2020 у справі № 822/5450/15, від 01.04.2021 у справі № 810/3355/17, від 27.05.2021 у справі № 140/2192/19, помилкова сплата коштів на інший казначейський рахунок не може бути розцінена, як невиконання платником єдиного податку свого обов`язку. Колегією суддів враховується, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України). Згідно ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Викладене, у свою чергу, свідчить, що невірне зазначення платником призначення платежу не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк. Отже, Київський окружний адміністративний суд прийшов до правильного висновку, що у межах спірних правовідносин Позивачем своєчасно сплачене податкове зобов`язання, яке зараховано до Державного бюджету України. Відтак, ФОП ОСОБА_1 , як платник податків, вчинив дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету. Помилкове визначення під час сплати суми податкового зобов`язання казначейського рахунку не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений Податковим кодексом України строк, а відтак i для висновку про наявність підстав для виключення Позивача з реєстру платника єдиного податку. Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 813/1373/16. Крім того, як й у позовній заяві, так у відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 звертала увагу, що ГУ ДПС у Київській області при прийнятті оскаржуваного рішення №166 було порушено порядок його винесення. Так, матеріали справи свідчать та не спростовується Відповідачем, акт про результати камеральної перевірки від 08.10.2020 разом з рішенням №166 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку направлені на адресу Позивача 15.10.2020 (а.с. 28-30). Відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У свою чергу, згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом. Пунктом 86.2 статті 86 ПК України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Наведене нормативне регулювання спірних правовідносин свідчить, що з урахуванням фактичних обставин справи відомості платіжних доручень (а.с. 34-36) при проведенні перевірки не були прийняті до уваги контролюючим органом, а платнику податків не було надано можливості надати свої заперечення та відповідні документи, що, з огляду на не підтвердження Відповідачем порушення Позивачем вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, додаткового свідчить про протиправність спірного у цій справі рішення №166. Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 05.01.2021 у справі № 821/624/17. Надаючи оцінку обраному судом першої інстанції способу захисту порушеного права ФОП ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14. Як було зазначено вище, відповідно до п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскільки матеріалами справи підтверджується правильність доводів Позивача щодо безпідставності прийняття Відповідачем рішення №166 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, то повним, всебічним та об`єктивним способом відновлення порушеного права ФОП ОСОБА_1 є зобов`язання ГУ ДПС у Київській області відновити реєстрацію суб`єкта господарювання як платника єдиного податку ІІІ групи (без ПДВ) із ставкою 5%, починаючи з 01.10.2020. Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.10.2021 у справі №815/1764/16. З приводу висновків суду першої інстанції про необхідність скасування податкової вимоги від 20.03.2020 №21194-54 судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України). Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, для притягнення платника податків до відповідальності за вчинення ним податкового правопорушення необхідне встановлення факту неналежного виконання вимог Податкового кодексу України. Згідно ст. 10 ПК України єдиний податок належить до місцевих податків. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. Відповідно до п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (п. 295.4 ст. 295 ПК України). Підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України закріплює, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Як було підкреслено вище, помилкова сплата коштів на інший казначейський рахунок не може бути розцінена, як невиконання платником єдиного податку свого обов`язку. Матеріали справи свідчать, що 13.01.2020 Позивачем було подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2019 рік до контролюючого органу Головного управління ДПС у Київській області (Києво-Святошинський район). Відповідно до показників, зазначених у вказаній податковій декларації, сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (код рядка 14 податкової декларації), склала 70 308,21 грн. При цьому, сума єдиного податку за 4 квартал 2019 року була сплачена Позивачем у повному обсязі в сумі 70 308,00 грн (з урахуванням переплати у розмірі 0,8 грн згідно відомостей ІКП), що підтверджується платіжним дорученням від 27.01.2020 №41 з призначенням платежу «*;101;2142917849; Єдиний податок/сплата єдиного податку за 4-й кв. 2019р.;;;». Отже, сплата коштів до відповідного бюджету (місцевого бюджету) за податковими зобов`язаннями Позивача здійснена своєчасно на рахунок в органи казначейства, а помилкове зазначення рахунку не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок, та як наслідок до відповідного місцевого бюджету. Тому, оформлення платіжного доручення на неправильний рахунок не може вважатися підставою для висновку про несплату Позивачем податкового зобов`язання та застосування до нього відповідних санкцій. Як вірно зазначено судом першої інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду від 27.03.2018 №805/171/17-а, чинним законодавством передбачено відмінні за своїм змістом поняття: «сплата податку» та «зарахування податку». Сплата податку платником відбувається шляхом подання до установи банку платіжного доручення. Відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів (обов`язкових платежів). Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Позивачем виконано обов`язок із сплати єдиного внеску, а тому податкова вимога від 20.03.2020 №21194-54 підлягає скасуванню. До того ж судова колегія звертає увагу, що будь-яких аргументів на спростування указаної вище позиції суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак Н.М. Єгорова Повний текст постанови складено та підписано « 09» листопада 2021 року.