Постанова 4855 № 620/3138/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3138/19 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю. за участю секретаря судового засідання Головченко В.М. розглянувши у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агропартнер» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агропартнер» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- в с т а н о в и л а: Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (правонаступником якого є Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.08.2019 №0002595006, №0002585066, №0002575006. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами з придбання агропродукції (соняшник, кукурудза, пшениця, ячмінь) дійсно відбулись, що в повному обсязі підтверджено первинними бухгалтерськими документами, і в подальшому придбаний товар було реалізовано на експорт, а тому відповідні господарські операції були належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що постачання товарів від спірних контрагентів позивача не підтверджуються по ланцюгу постачання, такі контрагенти мали взаємовідносини із підприємствами, що фігурують у кримінальних провадженнях, пов`язаних з податковими злочинами, а щодо ТОВ «Мрія-К» є ухвала суду в кримінальному провадженні, якою встановлено, що останнє було створено з метою здійснювати прикриття незаконної діяльності живому сектору економіки, отже придбання відповідних товарів було відображено в податковому та бухгалтерському обліку позивача безпідставно. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 28.05.2019 по 03.07.2019 контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агропартнер» з питань дотримання вимог податкового законодавства з постачальниками ТОВ «Сакура-Лот» код ЄДРПОУ 39928145, ТОВ «Епон» код ЄДРПОУ 39928103, ТОВ «Мрія-К» код ЄДРПОУ 19491182, ТОВ «Леон-Корпорейт» код ЄДРПОУ 40819967 за період з травня 2017 року по квітень 2019 років з податку на додану вартість та з податку на прибуток за 2017-2018 роки, за результатами якої складений акт №53/28-10-50-06-09/31818929 від 10.07.2019 (а.с.12-91 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем ст.22, 23, п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, П(С)БО № 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 30246894,00 грн., у тому числі по періодам: за 2 квартал 2017 року на суму 1315415,00 грн.; за 3 квартал 2017 року на суму 7141689,00 грн; за 4 квартал 2017 року на суму 12343287,00 грн; за 1 квартал 2018 року на суму 9326067,00 грн; за 2 квартал 2018 року на суму 120436,00 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 28838520,00 грн., в тому числі за серпень 2017 року у сумі 849516,00 грн., за листопад 2017 року у сумі 1634741,00 грн., за грудень 2017 року у сумі 5438636,00 грн., за січень 2018 року у сумі 5141083,00 грн., за березень 2018 року у сумі 15683819,00 грн.; за квітень 2019 року у сумі 90725,00 грн. За результатами розгляду заперечень позивача вих.№1014 від 19.07.2019, відповідачем листом № 37733/10/28-10-50-06 від 31.07.2019 вирішено доповнити висновок вищевказаного акту допущеним позивачем порушенням п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за квітень 2019 року на суму 4769139 грн. (а.с.92-97 т.1). На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 05.08.2019: - №0002575006, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 37808616,25 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 30246893,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7561723,25 грн. (а.с.98 т.1); - №0002585006, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 36048150,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 28838520,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7209630,00 грн. (а.с.100 т.1); - №0002595006 на завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 4769139,00 грн. (а.с.102 т.1). На вказані податкові повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 21.10.2019 № 6235/6/99-00-08-05-05-02, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.104-111 т.1). Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку щодо фактичної неможливості проведення господарських операцій, з огляду на обставини діяльності ТОВ «Сакура-Лот», ТОВ «Епон», ТОВ «Мрія-К», ТОВ «Леон-Корпорейт», які встановлені заходами податкового контролю, що у своїй сукупності підтверджують позицію контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з цими контрагентами. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків. В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України). Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. З акту перевірки позивача вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на документальному не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сакура-Лот», ТОВ «Епон», ТОВ «Мрія-К», ТОВ «Леон-Корпорейт». Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України). Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Агропартнер» перебуває на податковому обліку з 22.01.2002, є платником ПДВ та до його видів діяльності за КВЕД належить, зокрема, 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин». З метою здійснення власної господарської діяльності позивачем було укладено ряд договорів поставки зернових культур. 05.10.2017 між ТОВ «Агропартнер» (покупець) та ТОВ «Епон» (продавець) укладено договір №339/10 (а.с.138-139 т.1) про поставку зернових культур, відповідно до умов якого асортимент кількість, номенклатура, ціна, терміни та мови поставки визначають у додаткових угодах. З наявних в матеріалах копій додаткових угод вбачається, що позивач здійснював придбання у ТОВ «Епон» навалом соняшника, кукурудзи (а.с.140-168 т.1). Поставка вказаних товарів здійснювалась на підставі видаткових накладних та актів перерахунку ціни по якості (а.с.173-250 т.2, а.с.1-30, 104-239 т.3, а.с.13-33 т.4). Між позивачем (покупець) та ТОВ «Леон-Корпорейт» 22.02.2018 укладено договір №74/02, за умовами якого позивач придбаває зернові культури згідно з додатками до вказаного договору (а.с.169-170 т.1). Відповідно до вказаних додатків позивачу від ТОВ «Леон-Корпорейт» було поставлено кукурудзу, сою, соняшник (а.с.171-178 т.1), на підставі видаткових накладних (а.с.227-245 т.1, а.с.31-81 т.3 Також позивачем було укладено договори з ТОВ «Сакура-Лот» від 19.07.2017 №253/07 (а.с.179-180 т.1) та від 16.03.2027 №135/03 (а.с.199-200 т.1), відповідно до умов та додатків до яких позивачу було поставлено зернові культури (кукурудза, соняшник, ячмінь, ріпак озимий, пшениця) (а.с.181-198, 201-204 т.1). З метою підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору, позивачем подано до матеріалів справи копії видаткових накладних на поставку відповідних зернових культур (а.с.205-225, 246-250 т.1, а.с.1-130, 132-172 т.2, а.с.82-103 т.3) При цьому, позивач уклав ряд договорів щодо складського зберігання та надання послуг з приймання, сушіння, відвантаження придбаних зернових культур із «зерновими складами», як ТОВ «ХПП Добронадіївське», ТОВ «Королівське ХПП», ТОВ «ТД «Аякс», ТОВ «Чаплинський Елеватор», ТОВ «Оптімусагро Трейд», ТОВ «Наташа-Агро», ПАТ «Шарівське», ПАТ «Держвана продовольчо-зернова корпорація України», ПрАТ «Придніпровська аграрна група», ТОВ «Кролевецький Елеватор», ТОВ «Елеватор Агро» (а.с.34-139 т.4), які підтверджують можливість зберігання позивачем товарів, придбаних у контрагентів. Крім того, матеріали справи містять акти приймання-передачі зерна, які підписані та скріплені печатками як позивача (покупця) та продавця, так і відповідного зернового складу: по ТОВ «Леон-Корпорейт» (а.с.148-154 т.4), по ТОВ «Сакура-Лот» (а.с.155-219 т.4), по ТОВ «Епон» (а.с.220-233 т.4). Також надходження сільськогосподарської продукції (соняшника, кукурудзи, пшениці тощо) від відповідних контрагентів на зернові склади позивача підтверджуються книгами руху зерна та зернопродуктів, реєстрами надходження сировини, реєстрами товарно-транспортних накладних (а.с.246-250 т.4, а.с.1-5 т.5). Матеріали справи містять також складські квитанції на зерно, за якими зернові склади прийняти на зберігання зерно ТОВ «Агропартнер», яке було отримано шляхом переоформлення та картки аналу зерна на переоформлення з ТОВ «Леон Корпорейт» (а.с.6-12, 78-83 т.5), з ТОВ «Сакура-Лот» (а.с.13-49, 84-109 т.5), з ТОВ «Епон» (а.с.50-62, 110-116 т.5). Обставини щодо проведення фактичних розрахунків за поставлений товар підтверджуються банківськими виписками по рахунку позивача (а.с.140-250 т.5, а.с.1-24 т.6), крім того, рух коштів від позивача до наведених вище контрагентів не заперечується і контролюючим органом, що відображено в акті перевірки позивача. Ділова мета та використання придбаних позивачем зернових культур у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору переробки давальницької сировини від 07.09.2016, укладеного позивачем з ТОВ «Оез Градолія», актами здачі-приймання робіт (надання послуг) з виробництва (переробки насіння соняшнику) та реєстрами товарно-транспортних накладних (а.с.120-124, 126-139 т.5), а також зовнішньоекономічними контрактами на експорт сільськогосподарської продукції (пшениця, соя, ячмінь) із копіями відповідних експортних митних декларацій (а.с.25-100 т.6). Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ «Сакура-Лот», ТОВ «Епон», ТОВ «Леон-Корпорейт» первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими. Посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача та контрагентами другого і третього порядку в жодному разі не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами. Твердження контролюючого органу про відсутність в оренді у контрагентів позивача посівних площ не може свідчити про неможливість здійснення ними господарських операцій з реалізації аграрної продукції в якості посередника, при цьому така відповідна продукція могла бути придбана у юридичних та фізичних осіб, які не є платниками ПДВ, а тому колегія суддів відхиляє доводи відповідача про не підтвердження придбання ними відповідних товарів за результатами аналізу ЄРПН. Факт здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Сакура-Лот», ТОВ «Епон», ТОВ «Леон-Корпорейт» підтверджується наявними матеріалами справи. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Щодо твердження контролюючого органу про наявність досудових розслідувань стосовно посадових осіб контрагентів позивача, протоколів допиту, колегія суддів зазначає, що на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудових розслідувань та наявності вироків суду у кримінальних справах за кримінальними провадженнями щодо ТОВ «Сакура-Лот», ТОВ «Епон», ТОВ «Леон-Корпорейт». Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є КПК України. У ч.1 ст.23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Крім того, надані відповідачем до матеріалів справи ксерокопії протоколів допиту жодним чином не засвідчені. Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Матеріали досудового розслідування за відповідними кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності вказаних товариств. Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили. Аналогічні висновки щодо застосування норм права наведені у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670, від 26 червня 2018 року у справі №808/2360/17, від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Будь якої інформації щодо наявності такого, що набрав законної сили вироку суду, в якому встановлено обставину щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Сакура-Лот», ТОВ «Епон», ТОВ «Леон-Корпорейт» відповідачем надано не було, а судом не встановлено. Суд звертає увагу, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Зазначена позиція була неодноразово висвітлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постанові від 18.03.2020 у справі №826/18952/14. Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання (постачання) платником податків товарів (роботи, послуг) по господарським операціям з його контрагентами. Також відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної можливості здійснення господарської діяльності, адже комерційна діяльність не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо, або виконувати посередницькі функції при здійсненні операцій з купівлі продажу товарів (робіт/послуг). Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників ТОВ «Сакура-Лот», ТОВ «Епон», ТОВ «Леон-Корпорейт», зокрема, вироку по кримінальній справі щодо вказаних контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача з такими контрагентами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин. Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо фіктивність відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених. Здійснення господарської діяльності контрагентом, не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача ТОВ «Сакура-Лот», ТОВ «Епон», ТОВ «Леон-Корпорейт» не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотного не доведено. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та наведеними вище контрагентами, а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи. Порушення певними контрагентами позивача правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податків вимог закону щодо формування даних податкової звітності, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №815/3459/17 та від 10.11.2020 у справі №822/6302/15. Колегія суддів відхиляє посилання контролюючого органу щодо анулювання свідоцтв платників ПДВ контрагентів позивача, оскільки відповідні свідоцтва були чинними на момент здійснення відповідних господарських операцій, що прямо відображено в акті перевірки позивача. Неможливість здійснення перевірки контрагентів позивача не може мати наслідок беззаперечний висновок про неможливість здійснення такими контрагентами господарської діяльності. При цьому, основним видом діяльності за КВЕД вказаних контрагентів є: ТОВ «Епон» - 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; ТОВ «Леон-Корпорейт» - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; ТОВ «Сакура Лот» - 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами. Таким чином, виконані вказаними контрагентами господарські операції відповідають основним видам їх діяльності та діяльності позивача за КВЕД, що свідчить на користь реального виконання сторонами зобов`язань по договорам поставки товарів. Щодо висновків суду першої інстанції про наявність вирку відносно засновника ТОВ «Престиж Консалтинг ЛТД» ОСОБА_1 постановленого Шевченківським районним судом м.Києва від 02.06.2017 у справі № 761/15487/17, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України (а.с.15-16 т.7), то вказаний вирок стосується засновника контрагента не позивача, а контрагента ТОВ «Сакура Лот», а тому не може свідчить про відсутність реального виконання господарських операцій з придбання позивачем сільськогосподарської продукції у ТОВ «Сакура Лот». Наявні в матеріалах справи протоколи допиту свідків не стосуються позивача, або його прямих контрагентів, а стосуються інших юридичних осіб, з якими господарських взаємовідносин позивач не мав. Будь-яких доказів наявності у ТОВ «Сакура-Лот», ТОВ «Епон», ТОВ «Леон-Корпорейт» статусу фіктивних суб`єктів господарювання матеріали справи не містять. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для врахування статистичних звітів ТОВ «Сакура-Лот», ТОВ «Епон», ТОВ «Мрія-К», ТОВ «Леон-Корпорейт», довідок Відділу Держземагенства у Волочинському районі Хмельницької області від 12.05.2017 № 28-2208-0.4-149/2-17, від 13.02.2017 № 28-2208-0.4-1159/17, від 12.02.2017 № 28-2208-0.4-105/2-17, лист ТОВ «Епон» від 25.01.2018 № 01, довідку Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області від 10.08.2017 № 316/03-35 (а.с.168-225 т.7) щодо наявності у вказаних товариств посівних площ, оскільки вказані докази спростовані поданими відповідачем витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа Відділ Держземагенства у Волочинському районі Хмельницької області припинена 02.02.2016 (а.с.9-12 т.8), копією листа Відділу у Волочинському районі Головного управління Держгеокадастру Хмельницької області від 17.02.2020 № 8-22-0.21-73/105-20 ТОВ «Леон-Корпорейт» у 2017 році до відділу не зверталось, довідки від 12.05.2017 № 28-2208-0.4-149/2-17, від 13.02.2017 № 28-2208-0.4-1159/17, від 12.02.2017 № 28-2208-0.4-105/2-17 про використання на території Соломнянської, Полянської та Клининської сільських рад Волочинського району Хмельницької області сільськогосподарських угідь не видавались та не реєструвались (а.с.18 т.8), листа Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області від 18.02.2020 № 02-23/159, що на підпорядкованій території ТОВ «Епон» свою підприємницьку діяльність не проводило і не проводить, обробітком земель сільськогосподарського призначення не займалось і не займається. Токарівська сільська рада до видачі довідки від 10.08.2017 № 316/03-35 ніякого відношення не має, інформація, яка міститься в ній, не відповідає дійсності, підпис сільського голови підроблений (а.с.16 т.8), копією листа Головного управління статистики у Херсонській області від 10.03.2020 № 07.1-31/661-20, відповідно до якого звіти ТОВ «Епон» не надходили (а.с.71 т.8), листом Головного управління статистики у Київській області від 11.03.2020 № 21-05/600-20, за яким ТОВ «Сакура-Лот», ТОВ «Мрія-К», ТОВ «Леон-Корпорейт» статистичну звітність не подавали (а.с.73 т.8). Разом з тим, відповідні довідки, звіти та листи були отримані позивачем від своїх контрагентів в рамках виконання власного обов`язку щодо обачності при виборі контрагентів для здійснення господарської діяльності та він не може нести відповідальність за наявні у таких документах неправдиві відомості. Крім того, не підтвердження наявності у ТОВ «Сакура-Лот», ТОВ «Леон-Корпорейт», ТОВ «Епон» посівних площ не спростовує факту можливості реалізації на користь позивача сільськогосподарської продукції в рамках здійснення посередницької діяльності з торгівлі зерновими культурами. До суду апеляційної інстанції позивачем було додатково подано копії податкових накладних, складених за наслідком господарських операцій з вказаними контрагентами на кожну окрему партію поставки товару, які були зареєстровані в ЄРПН без жодних зауважень (а.с.45 т.9 - а.с.129 т.11), а також копії товарно-транспортних накладних на перевезення придбаного товару та копії складських квитанцій на зерно, щодо переоформлення сільськогосподарської продукції з прямих постачальників контрагентів позивача на користь ТОВ «Сакура-Лот», ТОВ «Леон-Корпорейт», ТОВ «Епон» в межах зернового складу без переміщення товару з актами на передачу (а.с.249-250 т.11, а.с.1-232 т.12). Також позивачем подано до суду апеляційної інстанції копію висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 29.12.2020 №23/2020 (а.с.130-184 т.11), за яким з поданих експерту документів жокументально підтверджується придбання позивачем у ТОВ «Сакура-Лот», ТОВ «Леон-Корпорейт», ТОВ «Епон» та ТОВ «Мрія-К» товарів на загальну суму з ПДВ 201645949,17 грн для їх використання у межах господарської діяльності ТОВ «Агропартнер», відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача господарських операцій з вказаними постачальниками відповідає наданим документам та вимогам нормативно-правових актів, відповідно до наданих на дослідження документів висновки акту від 10.07.2019 №53/28-10-50-06-09/31818929 документально не підтверджуються. Разом з тим, в силу ч.1, 4 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Оскільки позивачем не було обґрунтовано належним чином, які об`єктивні обставини унеможливили проведення відповідної експертизи під час розгляду справи в суді першої інстанції, в той час, як така можливість прямо визначена положеннями процесуального законодавства, колегія суддів не може прийняти наведений вище експертний висновок у якості належного доказу та надавати йому оцінку під час апеляційного розгляду. Однак, незважаючи на неможливість прийняття судом висновку експерта, колегія суддів вважає, що позивачем в повному обсязі підтверджено фактичне придбання зернових культур у ТОВ «Сакура-Лот», ТОВ «Леон-Корпорейт», ТОВ «Епон», рух коштів та матеріальних цінностей, зміна майнового стану сторін укладених правочинів, відповідність господарських операцій вимогам законодавства та наявність ділової мети таких господарських взаємовідносин, а тому висновки контролюючого органу про фіктивність таких господарських операцій та неможливість відображення їх результатів у бухгалтерському та податковому обліку позивача є безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях. В той же час, щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Мрія-К» колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні копії документів, складених по взаємовідносинах позивача з вказаним товариством, зокрема, договір від 21.07.2017 №251/07 з додатками (а.с.121-129 т.1), видаткові накладні (а.с.240-250 т.3, а.с.1-12 т.4), тристоронні акти приймання-передачі (а.с.234-245 т.4), складські квитанції (а.с.63-77 т.5), картки аналізу (а.с.117-119, 125 т.5) та відповідні банківські виписки по рахунку. Разом з тим, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2018 у кримінальній справі №757/5236/18-к засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-К» ОСОБА_2 (яка заперечувала свою причетність до створення та фінансово-господарської діяльності цього товариства) звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України, на підставі статті 49 цього Кодексу, а кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №32018100110000010 від 30.01.2018, закрито з нереабілітуючих підстав. Зокрема, судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, а саме - рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, серед іншого було встановлено, що невстановлена досудовим розслідуванням особа, використовуючи фіктивний суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-К», без відома ОСОБА_2 , яка формально рахувалась засновником Товариства, в період з 24.07.2015 по 07.11.2017 та директором в період з 25.07.2015 по 27.04.2017, незаконно здійснювала формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що як наслідок призвело до ухилення від сплати податків та можливість в подальшому здійснювати прикриття незаконної діяльності живому сектору економіки, зокрема, ТОВ «Агропартнер». Верховний Суд здійснював дослідження та надавав оцінку взаємовідносинам ТОВ «Мрія-К» з підприємствами реального сектору економіки та дійшов висновку, що в межах справи №757/5236/18-к встановлено незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до ухилення від сплати податків та можливість в подальшому здійснювати прикриття незаконної діяльності живому сектору економіки по взаємовідносинам між ТОВ «Мрія-К» та визначеним у вказаній ухвалу підприємствами. Наявність первинних документів (договору, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних документів), виписаних від імені ТОВ «Мрія-К» не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, оскільки статус фіктивного підприємства ТОВ «Мрія-К» несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Наявність судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, а саме - рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мрія-К». Факт придбання, транспортування, зберігання та подальше використання у господарській діяльності придбаного товару від ТОВ «Мрія-К» не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2020 у справі №520/9384/18. Також, у своїй постанові від 13.01.2021 у справі №420/3897/19 Верховний Суд зазначив, що наслідки постановлення ухвали Печерського районного суду м. Києва від 5 березня 2018 року Верховним Судом вже неодноразово оцінювались як такі, що не дають неможливості враховувати документи, підписані від імені ТОВ «Мрія-К» для формування даних податкового обліку. Отже, наявність у Позивача первинних документів виписаних від імені ТОВ «Мрія-К» не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами щодо придбання товарів, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Наявність судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, а саме - рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мрія-К». З наведеного вбачається, що висновки контролюючого органу стосовно порушення позивачем норм податкового законодавства під час відображення у податковій звітності результатів господарської діяльності по операціям з ТОВ «Мрія-К» є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам, а тому зменшення контролюючим органом від`ємного значення з ПДВ по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Мрія-К» на 183297,00 грн, донарахування суми ПДВ по взаємовідносинам із вказаним контрагентом на 849516,00 грн і застосування штрафних санкцій в розмірі 25% на суму 212379,00 грн, а також донарахування податку на прибуток за вказаними операціями з ТОВ «Мрія-К» на 929531,00 грн із застосування штрафних санкцій в розмірі 25% на суму 232382,66 грн здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, а тому в цій частині спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Сакура-Лот», ТОВ «Леон-Корпорейт», ТОВ «Епон» фактично відбулись, мали наслідком зміни в майновому стані сторін правочину, спричинили підстави для відображення таких операцій в бухгалтерському та податковому обліку, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 05.08.2019 в частині нарахувань податкових зобов`язань та штрафних санкцій по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, а саме №0002595006 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість в розмірі 4585842,00 грн, №0002585006 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 27989004,00 та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6997251,00 грн, №0002575006 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 29317362,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7329340,59 грн. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агропартнер» - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агропартнер» - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 05 серпня 2019 року №0002595006 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість в розмірі 4585842,00 грн (чотири мільйони п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч вісімсот сорок дві грн 00 коп.). Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 05 серпня 2019 року №0002585006 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 27989004,00 грн (двадцять сім мільйонів дев`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч чотири грн 00 коп.) та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6997251,00 грн (шість мільйонів дев`ятсот дев`яносто сім тисяч двісті п`ятдесят одна грн 00 коп.). Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 05 серпня 2019 року №0002575006 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 29317362,00 грн (двадцять дев`ять мільйонів триста сімнадцять тисяч триста шістдесят дві грн 00 коп.) та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7329340,59 грн (сім мільйонів триста двадцять дев`ять тисяч триста сорок грн. 59 коп.). В іншій частині позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 05 квітня 2021 року. Суддя-доповідач Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко А.Ю.Кучма