Постанова 4855 № 640/1452/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1452/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр гідроізоляції і покрівлі» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- в с т а н о в и л а: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ГУ ДПС у м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2020 року № 00000890702 та №00000900702. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 квітня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що документальна перевірка позивача була проведена законно із дотриманням встановленого порядку, за результатами якої встановлено не підтвердження господарських операції позивача з ТОВ «Мерідіан Лайн», ТОВ «Келдінг Лайт Торг» та ТОВ «Колесо-Юг», що призвело до неправомірного формування податкового кредиту. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що господарські взаємовідносини між ним та його контрагентами реально відбулись, призвели зміни до майнового стану і придбані товари були використані в господарській діяльності позивача при виконанні робіт на користь ПрАТ «Укргідроенерго», в той же час, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась у порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 25 серпня 2020 року по 07 вересня 2020 року контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за червень 2020 року, за результатами якої був складений акт перевірки від 14 вересня 2020 року №51/26-15-07-02-04/37024912 (а.с.15-32 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем п.22.1 ст.44, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 404920,00 грн, в тому числі за червень 2020 року та завищено рядок 21 декларації з ПДВ (від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) за червень 2020 року у розмірі 329991,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2020 року: - №00000900702, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2020 року на 329991,00 грн (а.с.46 т.1); - №00000890702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 506150,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 404920,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 101230,00 грн (а.с.47 т.1). Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вважав, що відповідач не мав законних та обґрунтованих підстав робити висновки про здійснення ТОВ «Колесо-Юг», ТОВ «Келдінг Лайт Торг», ТОВ «Мерідіан Лайн» поставки товару позивача без мети настання реальних наслідків та нереальність здійснення господарством постачання (продажу) товарів (послуг) на адресу ТОВ «Центр гідроізоляції та покрівлі». За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків. В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України). Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. З акту перевірки позивача вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на документальному не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Колесо-Юг», ТОВ «Келдінг Лайт Торг», ТОВ «Мерідіан Лайн». Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України). Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій. З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на податковому обліку, є платником ПДВ та до його видів діяльності за КВЕД належить, зокрема: 41.20 «Будівництво житлових і нежитлових будівель» (основний); 43.39 «Інші роботи із завершення будівництва»; 43.91 «Покрівельні роботи»; 43.99 «Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.». 30.03.2020 між позивачем (покупець) та ТОВ «Колесо-Юг» (постачальник) укладено договір №300320-1, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю визначений цим Договором товар, а саме: лакофарбову продукцію в асортиментів, розчинники, гідроізоляційні смоли, мастику, герметики та інші побідні товари (за договором - товар), а покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначеним цим Договором прийняти товар та оплатити його вартість. Відповідно до положень п. 4 вказаного договору, поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс 2010. Правила ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі" на умовах DDP. Місце постачання: Україна, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 10-Б. При поставці партії товару постачальник зобов`язаний передати покупцю наступні документи: рахунок фактуру, видаткову накладну (а.с.61-63 т.1). На підтвердження виконання умов вказаного договору матеріали справи містять копії специфікацій №1, №2, видаткових накладних від 01 квітня 2020 року №№ РН-00000005, РН-00000008, РН-00000009, РН-00000010, РН-00000018, РН-00000017, РН-00000015, РН-00000012, РН-00000007, від 06 квітня 2020 року №№ РН-00000022, РН-00000020, від 07 квітня 2020 року №№ РН-00000024, РН-00000023, від 08 квітня 2020 року №№ РН-00000033, РН-00000025, від 09 квітня 2020 року №№ РН-00000035, РН-00000028, РН-00000030, від 22 квітня 2020 року №№ РН-00000045, РН-00000047, від 28 квітня 2020 року № 130, рахунків-фактур від 01 квітня 2020 року № СФ-0000005, від 22 квітня 2020 року № СФ-0000045, від 28 квітня 2020 року № 130, товарно-транспортних накладних (а.с.64-94 т.1). На підтвердження проведення оплати придбаного товару позивачем подано до суду копії платіжних доручень від 30 квітня 2020 року № 536, від 04 травня 2020 року № 543, від 22 червня 2020 року № 642, від 23 червня 2020 року № 643, від 17 липня 2020 року № 725, від 21 липня 2020 року №737, №739, від 23 липня 2020 року № 743, від 28 липня 2020 року № 752, від 28 липня 2020 року № 754, від 07 вересня 2020 року № 898, від 08 вересня 2020 року № 906, від 09 вересня 2020 року № 912, від 10 вересня 2020 року № 920 (а.с.95-108 т.1). За результатами здійснення господарських операцій з придбання товару, постачальником було складено та направлено на реєстрацію податкові накладні від 06 квітня 2020 року №20, №22, від 01 квітня 2020 року №№ 18, 10, 12, 17, 8, 9, 15, 7, 5, від 28 квітня 2020 року № 120, від 22 квітня 2020 року №№ 45, 47, від 09 квітня 2020 року №№ 30, 28, 35, від 08 квітня 2020 року №№ 25, 33, від 07 квітня 2020 року №№ 23, 24, які були прийняті контролюючим органом, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.109-130 т.1). Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Келдінг Лайт Торг» (постачальник) 22.06.2020 укладено договір №220620-1, за умовами якого, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю визначений цим договором товар будівельного призначення в асортименті (за договором - товар), а покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначеним цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна за одиницю товару визначаються у рахунках та остаточно узгоджується сторонами у видаткових накладних (а.с.132-134 т.1). В результаті виконання умов вказаного договору сторонами було складено видаткову накладну від 25.06.2020 №19, рахунок фактуру від 25.06.2020 №19, а також податкову накладну від 25.06.2020 №19, на підтвердження транспортування товару надано копію товарно-транспортної накладної від 25.06.2020 №17, факт оплати поставленого товару підтверджується копіями платіжних доручень від 15.07.2020 №715 та від 17.07.2020 №724, додатково надано паспорт якості №2 від 25.06.2020 на придбаний позивачем товар (а.с.135-141 т.1). 22 червня 2020 року між ТОВ «Мерідіан Лайн» (постачальник) та ТОВ «Центр гідроізоляції і покрівлі» (покупець) укладено договір № 230620-1, за умовами якого, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю визначений цим договором товар будівельного призначення в асортименті (за договором - товар), а покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначеним цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість (а.с.142-144 т.1). На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивач надав до суду копії: видаткової накладної від 25 червня 2020 року № 49 рахунку-фактури від 25 червня 2020 року № 49; товарно-транспортної накладної №18 від 25 червня 2020 року; паспорта якості №12 від 25.06.2020 на придбаний товар; платіжних доручень від 15 липня 2020 року № 714 та від 07 серпня 2020 року № 797; податкової накладної від 25 червня 2020 року № 49 (а.с.145-151 т.1). З наявних в матеріалах справи витягів з ЄДРПОУ по контрагентам позивача вбачається, що до видів діяльності ТОВ «Колесо-Юг» і ТОВ «Келдінг Лайт Торг» за КВЕД належать, зокрема, 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля», а ТОВ «Мерідіан Лайн» - 71.11 «Діяльність у сфері архітектури», 43.99 «Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.», 81.10 «Комплексне обслуговування об`єктів» (а.с.145-159 т.2). Вказані підприємства є належним чином зареєстрованими юридичними особами та перебувають на податковому обліку. На підтвердження наявності приміщень на зберігання придбаних товарів позивачем надано копії договорів оренди нежитлових приміщень за адресою м.Київ, просп.Степана Бандери, 10Б, що відповідає адресі, визначеній у договорах поставки (а.с.52-72 т.2). При цьому, на підтвердження наявності ділової мети господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ «Колесо-Юг», ТОВ «Келдінг Лайт Торг», ТОВ «Мерідіан Лайн» позивачем подано до суду договори на надання послуг з поточного ремонту та виконання робіт (підряду), укладених з ПрАТ «Укргідроенерго», при виконанні яких позивачем використовувався придбаний товар, що підтверджується, зокрема, локальними кошторисами, відомостями ресурсів, актами приймання-виконання будівельних робіт, розрахунками (а.с.152 т.1 - а.с.51 т.2). Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими. Посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача в жодному разі не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами. Проаналізувавши доводи контролюючого органу, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, основним їх підґрунтям було не підтвердження здійснення господарських операцій з поставки товарів по ланцюгу їх постачання, що базується включно на аналізі наявної податкової інформації, що міститься в аналітичних базах та не оформлена окремими документами (доказами) Колегія суддів звертає увагу, що наявність податкової інформації не може бути беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій, або спрямованості укладених правочинів на формування безпідставного податкового кредиту. Така податкова інформація може бути приводом для проведення зустрічних звірок з метою встановлення факту порушення податкового законодавства відповідними контрагентами платника податків, неможливості виконання ними укладених договорів та вчинення діяльності з метою мінімізації податкових платежів і саме складені за результатами таких зустрічних перевірок акти із зафіксованими в них порушеннями є належною доказовою базою щодо неможливості виконання ними окремих господарських операцій. Факт здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Колесо-Юг», ТОВ «Келдінг Лайт Торг», ТОВ «Мерідіан Лайн» підтверджується наявними матеріалами справи. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Щодо посилань контролюючого органу про окремі неточності, помилки та відсутність повної інформації у товарно-транспортних накладних, то наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, товарно-транспортні накладні не належать до первинних бухгалтерських документів у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому їх не подання до контролюючого органу, чи помилки в їх оформленні, не може вважатись належною підставою для висновків про нереальність господарських операцій. Суд звертає увагу, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Зазначена позиція була неодноразово висвітлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постанові від 18.03.2020 у справі №826/18952/14. Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання (постачання) платником податків товарів (роботи, послуг) по господарським операціям з його контрагентами. Також відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної можливості здійснення господарської діяльності, адже комерційна діяльність не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо, або виконувати посередницькі функції при здійсненні операцій з купівлі продажу товарів (робіт/послуг). Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників (контрагентів), зокрема, вироку по кримінальній справі щодо вказаних контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача з такими контрагентами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин. Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо фіктивність відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених. Здійснення господарської діяльності контрагентами, не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотного не доведено. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та наведеними вище контрагентами, а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи. Порушення певними контрагентами позивача правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податків вимог закону щодо формування даних податкової звітності, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №815/3459/17 та від 10.11.2020 у справі №822/6302/15. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства внаслідок відображення у податковій та фінансовій звітності результатів господарських операцій з ТОВ «Колесо-Юг», ТОВ «Келдінг Лайт Торг», ТОВ «Мерідіан Лайн», оскільки останні фактично відбулись, мали наслідком зміни в майновому стані сторін правочину, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 21 жовтня 2020 року № 00000890702 та №00000900702. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2021 року. Суддя-доповідач Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко А.Ю.Кучма