Постанова 4852 № 160/6596/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/6596/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 (суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури Офісу Генерального прокурора про визнання дій протиправними та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася з позовом до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №1 від 30.04.2020 №65 про неуспішне проходження прокурором відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; - визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року № 382-к про звільнення мене, ОСОБА_1 , з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури з 14.05.2020; - поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури з 14.05.2020; - стягнути з прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 14.05.2020 і до моменту фактичного поновлення на роботі; - стягнути з прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень. - стягнути з прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого нею судового збору у розмірі 840,80 грн. - стягнути з прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу та інші судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що рішення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу генерального прокурора від 30.04.2020 року № 65 є протиправними та такими, що підлягає скасуванню, оскільки в останньому не зазначено, які відповіді надані позивачем є некоректними і які із 107 питань не відповідають нормам чинного законодавства та чим було порушено вимоги п. 12 Порядку №

221. Також скасуванню підлягає наказ прокурора Дніпропетровської області № 382к від 30.04.2020 року про звільнення позивача, оскільки відповідачами при звільнені позивача у відповідності до пункту 9 частини першої ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з підстав «ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури» грубо порушені права позивача, які передбачені Кодексом про працю України, у зв`язку з тим, що Генеральним прокурором на день прийняття оскаржуваного наказу рішень стосовно реорганізації Генеральної прокуратури України, прокуратури Дніпропетровської області або структурних підрозділів, чи навіть початку такої реорганізації прокуратури не приймав. Зазначено, що позивача було звільнено в період перебування в щорічній відпустці та в період тимчасової непрацездатності, що є також порушенням приписів КЗпП. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року у задоволені позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції при винесені рішення залишив поза увагою доводи позивача стосовно не врахування спеціалізації прокурора під час проведення анонімного тестування, стану здоров`я, не надання можливості повторного проходження тестування за наявності поважних причин. Так, атестація проходила в м. Києві, в той час як позивач проживає та працює в м. Дніпрі. У зв`язку із завантаженістю на роботі скаржник з`явився для здачі іспиту будучи втомленим та в душевному хвилюванні, нервозному і пригніченому стані. Вище вказаний стан позивача та враховуючи стислий час для надання відповідей на тестування не дали можливості сконцентруватися на наданні відповідей на тести та скаржник був позбавлений можливості повторно пройти тестування. Зазначено, що атестація працівників прокуратури, яка передбачена Законом України №113-ХІ від 19.09.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 року містить ознаки дискримінації. Посилання у наказі про звільнення на підставі п.п.2 п.19 розд. 19 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», є таким, що суперечить Закону України «Про прокуратуру». Також відповідачами не підтверджено умов для застосування п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», як підстави для звільнення, оскільки до суду не було надано доказів, що на час прийняття наказу про звільнення було скорочення кількості прокурорів прокуратури Дніпропетровської області та не видався наказ про ліквідацію прокуратури, де працював позивач. Також є посилання про те, що рішення кадрової комісії №65 від 02.04.2020 року є невмотивованим, оскільки в ньому не зазначено які відповіді надано не конкретно та не зазначено які з 107 питань не відповідають нормам чинного законодавства. На вказану апеляційну скаргу Дніпропетровською обласною прокуратурою та Офісом Генерального прокурора було подано відзиви, в яких просили відмовити у задоволені апеляційної скарги. Перевіривши рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. З матеріалів справи слідує, що позивач працювала в органах прокуратури Дніпропетровської області на різних посадах з 19.11.2001 року. Відповідно до наказу від 20.11.2019 року № 1779к ОСОБА_1 працювала на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області. 07.10.2019 року скаржник на підставі пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», звернулась до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі і для цього про допуск до проходження атестації. Рішенням першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 65 від 02.04.2020р. Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора прокурор відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 , у зв`язку із тим, що остання за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набрала 56 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, не була допущена до проходження наступних етапів атестації та визнаний таким, що неуспішно пройшла атестацію. За наслідками складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап атестації) ОСОБА_1 , відповідно до додатку № 1 до протоколу № 7 від 02.04.2020 року першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02.04.2020, набрала 56 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (70 балів) і її недопущено до походження наступного етапу атестації. Наказом прокурора Дніпропетровської області № 382 к від 30.04.2020 року позивача було звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 14 травня 2020 року, із зазначенням в якості підстави рішення кадрової комісії №

1. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 6 р. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Згідно з п. 7 наведеного розділу Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Пунктом 9 цього ж розділу визначено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Пунктом 10 Розділу II Закону № 113-IX передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації. Вказаним Порядком встановлено, що атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора. За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту. Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів. Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів. Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказані акти є чинними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що в свою чергу спростовує доводи позивача про те, що атестація працівників прокуратури, яка передбачена ними містить ознаки дискримінації. Слід також зазначити, що Конституційний Суд України у рішенні від 08 липня 2003 року № 15-рп/2003 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» (справа про атестацію державних службовців) зазначив, що «атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок. Вона передбачена частиною шостою статті 96 Кодексу законів про працю України, положення якого поширюються і на державних службовців з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про державну службу». Згідно з цією нормою атестацію можуть проводити власник або уповноважений ним орган. Такими органами відповідно до законодавства України є, зокрема, всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Атестація окремих категорій державних службовців передбачена й іншими законами України, зокрема: «Про державну податкову службу в Україні» (ст. 15), «Про прокуратуру» (ст. 46), «Про статус суддів» (глава VII)» (абзац п`ятий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини). Як вже зазначалося раніше, відповідно до відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, копія якої міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 присвоєно логін НОМЕР_1 і за результатами цього тестування відповідно до додатку № 1 до протоколу № 7 від 02.04.2020 року першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02.04.2020, набрала 56 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (70 балів) і її недопущено до походження наступного етапу атестації. Так, анонімне тестування проводиться з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора здійснюється для оцінки професійної компетентності прокурора. В даному випадку йдеться про наявну професійну компетентність прокурора, а не набуті знання напередодні тестування. Доводи позивача про відсутність можливості підготуватися належним чином до тестування через службову діяльність, оскільки в межах реформи органів прокуратури відповідне право прокурорів було забезпечено шляхом передчасного оприлюднення зразків тестових запитань. Позивач мала на власний розсуд обрати спосіб реалізації наданого права і такий обов`язок не покладається на жодну іншу особу. Оскільки позивач завчасно знала дату свого тестування, посилання останньої на те, що у зв`язку із завантаженістю на роботі скаржник з`явився для здачі іспиту будучи втомленою та в душевному хвилюванні, нервозному і пригніченому стані, не можуть свідчити про порушення процедури тестування, оскільки позивач могла завчасно спланувати свій час до дати іспиту. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що всі прокурори були поставлені в однакові умови, тобто у випадку позивача не мало місце дискримінація або інший суб`єктивний підхід. Щодо доводів позивача про стан здоров`я, то в матеріалах справи відсутні докази того, що на час складання іспиту остання почувала себе погано, що як наслідок могло вплинути на результат тестування. Крім того, у позивача було право відкласти дату іспиту у разі поганого самопочуття, проте таким правом позивач не скористалася. Щодо доводів скаржника про невідповідності положень Закону №113-ІХ іншим законодавчим актам, зокрема, положенням Кодексу законів про працю України, то вони є актами однієї юридичної сили, і при їх застосуванні використовуються загальні принципи lex specialis derogat generali (перевага надається спеціальному закону) та lex posterior derogat priori (пізнішим законом відміняється більш ранній). В даному випадку Закон №113-ІХ є як спеціальним, так і пізніше прийнятим, тому він має переважну силу перед Кодексом законів про працю України. Стосовно доводів про не врахування спеціалізації прокурора під час проведення анонімного тестування, колегія суддів зазначає наступне. Так, в прокуратурі існує спеціалізація прокурорів, впровадження якої передбачено наказом Генерального прокурора України №15 від 19.01.2017 «Про основні засади організації роботи в органах прокуратури України» (був чинним в період спірних правовідносин). Пунктом 8.3 зазначеного наказу передбачено, що робота структурних підрозділів Генеральної прокуратури України та регіональних прокуратур організовується, як правило за функціональним (предметним) принципами, з урахуванням теоретичної підготовки та практичного досвіду працівників, використовуючи їхню спеціалізацію закріплення за ними конкретних напрямів. Відповідно до приписів Порядку № 221 значна кількість сформованих питань на іспиті у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а саме 70% для кожного учасника, стосувалась кримінального права та кримінального процесу. Водночас, як вже зазначалося раніше Порядок № 221 є чинним та його дія поширювалася на всіх учасників атестації, а отже всі прокурори були в рівних умовах, а тому такі доводи позивача як не врахування спеціалізації прокурора під час проведення анонімного тестування є хибними. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що метою запровадження Законом № 113-ІХ атестації прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, як однієї з умов для їх переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, є побудова якісної та професійної системи прокуратури. Така атестація має відбуватися відповідно до приписів чинного законодавства, без впливу на цей процес з боку інших осіб та органів. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що рішення кадрової комісії №65 від 02.04.2020 року є невмотивованим, оскільки в ньому не зазначено які відповіді надано не конкретно та не зазначено які з 107 питань не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки єдиною підставою, за якою рішення кадрової комісії може бути скасовано в судовому порядку, це порушення процедури проведення атестації або процедури його прийняття, проте такі обставини не знайшла підтвердження в ході розгляду справи. Суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуване рішення кадрової комісії відповідає вимогам п. 8 розд. І Порядку № 221, містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії, підстави та обґрунтування його прийняття набрання позивачем за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора меншої кількості балів, ніж прохідний бал для успішного складення іспиту. З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для скасування в судовому порядку рішення кадрової комісії №1 від 30.04.2020 №65. Щодо правомірності оскаржуваного наказу про звільнення позивача, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з п. 19 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. При цьому, за висновком колегії суддів, наявність зазначеної обставини є самостійною та достатньою підставою для звільнення прокурора відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», оскільки Законом № 113-ІХ дія статті 60 Закону України «Про прокуратуру», яка визначає звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, зупинена до 01 вересня 2021 року. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що визначена законом підстава для звільнення наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, не має імперативний характер для керівника прокуратури, адже відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру» керівник обласної прокуратури призначає на посади та звільняє з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку. Таким чином закон визначає лише підставу для звільнення, тоді як саме рішення, яке носить обов`язковий характер та впливає на обсяг прав та обов`язків прокурора, приймає саме керівник прокуратури відповідного рівня. Такий наказ є актом індивідуальної дії, який має відповідати критеріям, визначеним Кодексом адміністративного судочинства України, а тому має бути прийнятий суб`єктом звільнення обґрунтовано та розсудливо. Суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_2 відповідає законодавчо визначеним критеріям, містить посилання на пряму норму п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ, та підставу його прийняття рішення Кадрової комісії №

1. При цьому суд враховує, що рішення Кадрової комісії відносно скаржника прийнято на етапі проходження іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, тобто не пов`язано з суб`єктивною оцінкою результатів тестування та професійної діяльності позивача з боку членів Кадрової комісії, а тому на суб`єкта звільнення керівника обласної прокуратури, не може бути покладений обов`язок щодо перевірки обґрунтованості прийняття відповідного рішення. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Стосовно тверджень позивача про звільнення з посади в період перебування останнього в щорічній відпустці та під час перебування на лікарняному, слід зазначити наступне. Відповідно до абзацу 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі. Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту. Таким чином, доводи позивача про протиправність оскаржуваного наказу про звільнення у зв`язку з перебуванням останнім у щорічній відпустці та під час перебування на лікарняному не знайшли свого правового підтвердження під час аналізу вищезазначеної норми. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з 01.04.2021 року та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров