Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/18586/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2021 р.Справа № 520/18586/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Спірідонов М.О.) від 05.01.2021 року по справі № 520/18586/2020 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області (мікрорайон 4, будинок 73, м.Лозова, Харківська область, 64606, Україна, код ЄДРПОУ 25813017) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі сім мінімальних пенсій за віком; зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області (мікрорайон 4, будинок 73, м. Лозова, Харківська область, 64606, Україна, код ЄДРПОУ 25813017) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі сім мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року зазначена позовна заява була залишена без руху та надано строк десять днів з моменту отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду. На виконання зазначеної ухвали позивачем 04.01.2021 було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій позивач зазначив, що про порушення свого права він дізнався 08.04.2020 року коли отримав грошову допомогу у розмірі 3160,00 грн. Намагався врегулювати даний спір у досудовому порядку, позивач неодноразово звертався до відповідача для виплати остаточної суми щорічної грошової допомоги в усній формі. Позивачем також зазначено, що 28.09.2020 року він звернувся з письмовою заявою щодо виплати остаточної суми коштів щорічної допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту". Відповідь позивач отримав у грудні 2020 року, та йому стало відомо, що вищевказані кошти взагалі не отримає, що є порушенням його прав. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 року по справі №520/18586/2020 позовну заяву повернуто позивачу. Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень. Позивач надав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити за його відсутності. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 22.12.2020 надано заяву про поновлення пропущених строків, однак обставини причин пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом, викладені в заяві від 04.01.2021 року визнані судом неповажними, а отже недоліки позовної заяви усунуті не були. Також зазначив, що в заяві позивачем підтверджено, що 08.04.2020 року позивач дізнався про порушення своїх прав, однак звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом 21.12.2020 року, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого п. 2 ст. 122 КАС України. Вказав, що позивач не надав доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. з огляду на наступне. За змістом ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 КАС). Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС). Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень застосовується виключно у тому випадку, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору. Колегія суддів зазначає, що приписами законодавства, яке регулює спірні правовідносини не передбачено можливості досудового вирішення спору, а посилання позивача на те, що його неодноразові звернення (у усній та письмовій формі) до відповідача щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги у розмірі, що визначений ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є помилковими та ця обставина не може слугувати поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Разом з тим, в межах спірних правовідносин колегія суддів дійшла до висновок суду першої інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду є передчасним, з огляду на наступне. Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18. Водночас, слід зазначити, що пропуск строку передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС не є безумовною підставою для повернення позовної заяви або залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено. Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами. Також необхідно зауважити, що відповідно до змісту положень ст. 122 КАС особа, яка вважає, що рішенням, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи законні інтереси, повинна подати відповідну позовну заяву у визначений законодавством строк, а у випадку його пропуску з поважних причин в найкоротший час після того, як відпали обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду. За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Як вказувалося вище, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року зазначена позовна заява була залишена без руху та надано строк десять днів з моменту отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду. На виконання зазначеної ухвали позивачем 04.01.2021 було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій позивач зазначив, що про порушення свого права він дізнався 08.04.2020 року коли отримав грошову допомогу у розмірі 3160,00 грн., але він намагався врегулювати спір у досудовому порядку, позивач неодноразово звертався до відповідача для виплати остаточної суми щорічної грошової допомоги в усній формі. Позивачем також зазначено, що 28.09.2020 року він звернувся з письмовою заявою щодо виплати остаточної суми коштів щорічної допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту". Відповідь позивач отримав у грудні 2020 року, та йому стало відомо, що вищевказані кошти взагалі не отримає, що є порушенням його прав. Колегія суддів зазначає, що предметом спору у цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі сім мінімальних пенсій за віком та зобов`язання його здійснити виплату недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі сім мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, яку позивач дійсно отримав 08.04.2020 р. (розмір виплати здійснений на підставі постанови Кабінету міністрів України від 19.02.2020 р. № 112). Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком". Відповідно до п. 4 постанови Кабіну міністрів України № 112 від 19.02.2020 р. «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань», визначено, що особи, які не отримали грошової допомоги, зокрема ті, що набули згідно із статтями 6, 7, 9, 10 і 11 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту відповідний статус до 5 травня 2020 р. включно, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її до 30 вересня 2020 року. З наведеного вбачається, що граничним терміном виплати грошової допомоги до 5 травня є 30 вересня відповідного року і саме до цієї дати особа, яка має право на отримання такої допомоги, вправі очікувати на її виплату у розмірі, що визначений приписами ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У рішенні ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначено: за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст. 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини»). Оскільки позивач звернувся до суду першої інстанції 21.12.2020 р., виплата одноразової грошової допомоги до 5 травня йому виплачено 08.04.2020 р. у розмірі, що визначений постановою Кабінету міністрів України № 112 від 19.02.2020 р., але до 30.09.2020 р. у позивача були законні сподівання на виплату йому цієї допомоги у розмірі, щ визначений ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», колегія суддів дійшла до висновку, що в межах спірних правовідносин висновок суде першої інстанції щодо неповажності причин пропуску строку звернення до суду та повернення позовної заяви є передчасним. Згідно із ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 року по справі №520/18586/2020 скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров Повний текст постанови складено 05.04.2021 року