Постанова 4851 № 520/18905/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2021 р. Справа № 520/18905/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Бершова Г.Є., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 року по справі № 520/18905/2020 (головуючий 1 інстанції Спірідонов М.О.) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. - зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. Ухвалою суду від 29.12.2020 року зазначена позовна заява була залишена без руху та надано строк десять днів з моменту отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду. На зазначену ухвалу позивачем 13.01.2021 було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій позивач зазначив, що 12.06.2020р. позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату згаданої допомоги у 2020 році в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком з посиланням на статтю 12 Закону України Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту. Листом від 25.06.2020 року № 1610/02-44 відповідач надав відповідь, за змістом якої повідомив, що допомога виплачена заявнику в розмірі, який визначається КМУ у межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Отже, на думку позивача, порушення його права почалось з моменту відмови УПСЗН Куп`янської районної державної адміністрації Харківської у виплаті недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, яка відбулася 25.06.2020 р. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області (63701, Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. Центральна, 12) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, ухвалу суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки право у позивача на звернення до суду з адміністративним позовом виникло під час отримання виплати у розмірі, з яким він не погоджується, проте адміністративний позов поданий до суду лише 24.12.2020, а поважних причин пропуску строку судом не встановлено. Колегія суддів не погоджується із такою ухвалою суду першої інстанції та зазначає, що вона підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду, з таких підстав. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (п. 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абз. 7 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012). Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, колегія суддів зазначає, що вирішальним для визначення строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі 826/5240/18. Разом з цим, предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17. Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до суду із адміністративним позовом у грудні 2020 року та оспорює бездіяльність відповідача щодо невиплати йому грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі 5 (семи) мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплачених сум. Крім того, матеріали справи містять заяву позивача від 12.06.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату згаданої допомоги у 2020 році в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком з посиланням на статтю 12 Закону України Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту. Листом від 25.06.2020 року № 1610/02-44 відповідач надав відповідь, за змістом якої повідомив, що допомога виплачена заявнику в розмірі, який визначається КМУ у межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Отже, на думку позивача, порушення його права почалось з моменту відмови УПСЗН Куп`янської районної державної адміністрації Харківської у виплаті недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, яка відбулася 25.06.2020 р. Як правильно було зазначено судом першої інстанції, спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому про порушення своїх прав позивач міг дізнатись при отриманні щорічної допомоги до 5 травня 2020 року. Поряд з тим, колегією суддів не встановлено жодних обставин, які б свідчили про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом про отримання ним допомоги до 5 травня за 2020 рік. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 17-1 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року. Аналогічну правову позицію щодо обрахунку строку звернення до суду висловлено Верховним Судом у постанові від 10.05.20218 у справі № 389/1042/17. Окрім того, судом першої не встановлено дату виплати позивачу оскаржуваної одноразової грошової допомоги до 5 травня в зменшеному, на думку позивача, розмірі. Сама по собі назва «виплата одноразової грошової допомоги до 5 травня», не дає підстави для висновку щодо відліку строку звернення до суду саме з 05.05.2020 року. З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідна позовна заява подана до суду позивачем у грудні 2020 року, тобто в межах визначеного КАС України шестимісячного строку, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не повно дослідив матеріали позовної заяви та дійшов передчасного та помилкового висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою без поважних причин, тому позовна заява підлягає поверненню. Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до вимог ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Аналогічна норма закріплена також у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що, повертаючи позовну заяву про отримання ним допомоги до 5 травня за 2020 рік з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду без поважних на те причин, суд першої інстанції порушив норми процесуального права та фактично позбавив позивача гарантованого йому національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя. Згідно статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду. З приводу судових витрат, які понесені позивачем при розгляді даної апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч.ч. 1-2 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (ст. 244 КАС України). Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з п.15 ч.1 ст. 4 КАС України, ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання. Необхідно розрізняти судові рішення, якими вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання, від рішень, якими вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги. Закінчення розгляду справи є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції. Оскільки судом апеляційної інстанції не вирішувався спір по суті, то й підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутні. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 року по справі № 520/18905/2020 - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий