Постанова 4824 № 369/16429/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 369/16429/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/4370/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Заришняк Г.М., Музичко С.Г., при секретарі Маштаковій Т.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2020 року, постановлену під головуванням судді Янченка А.В.,- встановив: У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позову. Просив вжити заходи забезпечення позову шляхом: - накладення арешту на двокімнатну квартиру загальною площею 61,4 кв.м, житловою площею 28,7 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1591695232224; - накладення арешту на автомобіль марки Volkswagen Touareg, 2010 року випуску, об`єм двигуна 2967 см. куб., VIN НОМЕР_1 . Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 має намір подати позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності. Заявник зазначає, що у провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на квартиру та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна. В ході розгляду зазначеної справи, 01 грудня 2020 року постановою Київського апеляційного суду було накладено арешт на спірне майно, а саме: на двокімнатну квартиру загальною площею 61,4 кв.м, житловою площею 28,7 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; на нежитлове приміщення загальною площею 1,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; на автомобіль марки Volkswagen Touareg, 2010 року випуску. Утім, 02 грудня 2020 року зазначене майно було перереєстровано на ОСОБА_3 , на підставі договору дарування квартири від 02 грудня 2020 року та договору купівлі-продажу автомобіля від 02 грудня 2020 року. Знаючи про накладення арешту на майно, ОСОБА_2 протиправно уклав зазначені договори, згідно яких відчужив спірне майно. Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів ОСОБА_1 . Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, та задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 зазначила, що оскільки постановою вже було накладено арешт на спірні об`єкти, повторне накладення арешту є неприпустимим. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову підтримав. Представник ОСОБА_2 проти задоволення заяви заперечила. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не надано доказів, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист оспорюваних прав або інтересів позивача. Крім того судом першої інстанції зазначено, що заявником не надано доказів, що ОСОБА_3 вчиняє дії щодо відчуження спірної квартири та автомобіля. Проте погодитися з такими висновками суду не можна. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч. 4 ст. 152 ЦПК України). Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 лютого 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що в ході виконання постанови Київського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, якою було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 та автомобіль Volkswagen Touareg, 2010 року випуску, стало відомо, що 02 грудня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено правочини, згідно яких право власності на зазначене майно зареєстровано за ОСОБА_3 . На момент укладення правочинів ОСОБА_2 було відомо про існування між ним та ОСОБА_1 судового спору щодо майна, та наявність накладеного на майно арешту. Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до реалізації відповідачем майна третім особам, що унеможливить поновлення прав та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулася до суду. Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Із змісту заяви про забезпечення позову чітко вбачається, які позовні вимоги має намір заявити ОСОБА_1 . Заявником визначено учасників справи. Вбачається, що між сторонами існує реальний спір. У поданій заяві про забезпечення позову чітко вказано, яке конкретно майно підлягає забезпеченню, та зазначено усю необхідну інформацію про нього. Спосіб забезпечення позову, обраний заявником, є співмірним із позовними вимогами. Тому у суду першої інстанції, з урахуванням вищенаведених вимог закону та фактичних обставин, не було жодних правових підстав відмовляти у накладенні арешту на спірне нерухоме майно. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, та розглядаючи подану заяву на стадії апеляційного перегляду, колегія суддів встановила, що після постановлення оскаржуваної ухвали ОСОБА_3 відчужив на підставі договору дарування спірну квартиру ОСОБА_4 , а спірний автомобіль відчужив ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу. Вказане підтверджується, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, та Листом Головного сервісного центру МВС від 15 лютого 2021 року. Враховуючи, що на час апеляційного перегляду, суд першої інстанції залучив до участі в справі як відповідача ОСОБА_4 , колегія суддів вважає, що заява про накладення арешту на вищенаведене спірне нерухоме та рухоме майно підлягає задоволенню. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Таким чином, ухвала суду від 28 грудня 2020 року постановлена з порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2020 року скасувати. Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної задовольнити. Вжити заходи забезпечення позову: Накласти арешт на двокімнатну квартиру загальною площею 61,4 кв.м, житловою площею 28,7 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1591695232224; Накласти арешт на автомобіль марки Volkswagen Touareg, 2010 року випуску, об`єм двигуна 2967 см. куб., VIN НОМЕР_1 . Стягувач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 . Боржник: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 05 квітня 2021 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: Г.М. Заришняк С.Г. Музичко