Постанова Київський апеляційний суд № 759/8897/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД №22-ц/824/13099/2020 Головуючий в 1 інстанції - Ул`яновська О.В. Унікальний №759/8897/2020 Доповідач - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Немудрої Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на квартиру, встановив: У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на квартиру. 04 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна. Одночасно, позивач за зустрічним позовом подала заяву про його забезпечення. Просила, накласти арешт на двокімнатну квартиру загальною площею 61.4 кв.м., житловою площею 28,7 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану на праві приватної власності за ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1591695232224; Накласти арешт на нежитлове приміщення загальною площею 1,9 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1596179232224; Накласти арешт на автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , об`єм двигуна: 2967 см куб., зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_3 ; Заборонити державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо зазначених вище об`єктів нерухомого майна, направлені на зміну власника майна та заборони сервісним центрам МВС України та нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного вище автомобіля, направлені на зміну його власника. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалася на те, що між сторонами існують конфліктні стосунки, які склалися між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 після завершення періоду спільного проживання і тривають до цього часу, а тому існує реальний ризик того, що ОСОБА_4 може здійснити відчуження вищезазначеного спільного майна без відома і згоди ОСОБА_1 , що в подальшому може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 . Зазначає, що відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що ОСОБА_4 є іноземцем - громадянином Грузії і, що у разі відчуження ним спірного майна, виконання рішення суду буде значно ускладнене, оскільки іншим нерухомим майном і транспортними засобами на території України ОСОБА_4 не володіє. Звертає увагу, що обраний нею вид забезпечення зустрічного позову повністю відповідає її позовним вимогам, які передбачають розподіл спірного нерухомого майна та автомобіля між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Просила скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову задовольнити. Вжити заходів забезпечення позову шляхом: - накладення арешту на двокімнатну квартиру загальною площею 61.4 кв.м., житловою площею 28,7 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану на праві приватної власності за ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1591695232224; - накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 1,9 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1596179232224; - накладення арешту на автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , об`єм двигуна: 2967 см куб., зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_3 ; - заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо зазначених вище об`єктів нерухомого майна, направлені на зміну власника майна; - заборони сервісним центрам МВС України та нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного вище автомобіля, направлені на зміну його власника. На апеляційну скаргу ОСОБА_4 через представника подав відзив, який обґрунтовував тим, що зустрічний позов ОСОБА_1 станом на 13 жовтня 2020 року відсутній. Відповідно, така обставина не створює та не може створювати до майна, власником якого є ОСОБА_4 , статусу спірного. Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС України, станом на 12 серпня 2020 року, власником спірного автомобіля марки VOLKSWAGEN TOUAREG є ОСОБА_4 . ОСОБА_1 ніколи не була власником даного автомобіля. Крім того, згода ОСОБА_1 на придбання, відчуження, або на інші реєстраційні дії щодо даного автомобіля, законом не вимагається. Зазначає, що він є громадянином Грузії, разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що він має зареєстроване в Україні місце проживання та має підтверджені доходи. Для більш комфортного та незалежного від інших осіб проживання на території України, ним було придбано квартиру та автомобіль. Все це свідчить, що з Україною ОСОБА_4 повязує своє майбутнє. Звертає увагу, що ОСОБА_1 не надала жодних доказів на підтвердження того, що вона має або мала в минулому відношення до майна, щодо якого заявляється забезпечення позову до його пред`явлення. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено ґрунтовних підстав для застосування заходів забезпечення позову, не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують, що відповідачем за зустрічним позовом, якому належать на праві власності об`єкти рухомого та нерухомого майна вживаються заходи, спрямовані на відчуження такого майна. З такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. За змістом п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Відповідно до вимог ч.3 цієї статті, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці першому п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Як зазначено в п.4 постанови Пленуму, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову. Зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір щодо встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а також визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 двокімнатної квартири, загальною площею 61.4 кв.м., житловою площею 28,7 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення загальною площею 1,9 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіля марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину вказаного майна. На думку колегії суддів, існує наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 , при цьому заявлені заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами, натомість невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Таким чином, оскільки суд першої інстанції зазначених обставин належним чином не перевірив і не врахував, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно утруднити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся та, що накладення арешту на спірне майно не порушить прав відповідача за зустрічним позовом, так як носить тимчасовий характер і є співмірним із заявленими зустрічними позовними вимогами, то оскаржувана ухвала не може бути визнана законною і обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню із прийняттям постанови про часткове задоволення заяви про забезпечення позову. Не підлягає задоволенню вимога про заборону державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо спірних об`єктів нерухомого майна, а також вимога про заборону сервісним центрам МВС України та нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо спірного автомобіля, направлені на зміну їх власника, оскільки саме по собі накладення арешту забороняє відповідним органам вчиняти реєстраційні дії щодо спірного майна. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення яким задовольнити частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Накласти арешт на двокімнатну квартиру загальною площею 61.4 кв.м., житловою площею 28,7 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану на праві приватної власності за ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1591695232224. Накласти арешт на нежитлове приміщення загальною площею 1,9 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1596179232224; Накласти арешт на автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , об`єм двигуна: 2967 см куб., зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_3 . У задоволенні решти вимог заяви, відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2020 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді С.О. Журба Т.О. Писана