Постанова 4813 № 523/8145/19

Номер провадження: 22-ц/813/663/21 Номер справи місцевого суду: 523/8145/19 Головуючий у першій інстанції Середа І. В. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.04.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Сороколет Ю.С., переглянувши справу №523/8145/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення плати за користування житлом та комунальними послугами за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2019 року у складі судді Середи І.В., - в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 23 травня 2019 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого 8 вересня 2006 року договору купівлі-продажу. В квартирі зареєстровані вона, колишній чоловік ОСОБА_2 , їх спільна дочка, та її дочка від попереднього шлюбу. Відповідач ОСОБА_2 є користувачем квартири, однак участі в утриманні квартири не приймає. Позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 50% плати за користування житлом та комунальними послугами в квартирі АДРЕСА_1 за період з травня 2016 року по травень 2019 року та судові витрати в сумі 768,40 грн. (а.с.2-3). Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 28 травня 2019 року відкрито провадження у справі (а.с.71). Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, зазначивши, що у спірний період в квартирі фактично не проживав, послугами не користувався, крім того ним перераховувались на рахунок ОСОБА_1 кошти на сплату комунальних послуг, всього згідно наявних у нього квитанцій він перерахував 7754,48 грн. (а.с.74-77). Позивач ОСОБА_1 надала відповідь на відзив, за змістом якої вказала, що кошти ОСОБА_2 перераховувались не на комунальні послуги, а на виконання судового рішення (а.с.116-117). Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на оплату за користування житлом та комунальними послугами 18382,02 грн. та на сплату судового збору в сумі 768,40 грн. (а.с.136-137). Висновок суду мотивовано положеннями статті 156 ЖК України, відповідно до яких повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту; спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку; припинення сімейних відносин з власником не позбавляє колишніх членів сім`ї права користування займаним приміщенням; у разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу. Позивачем за період з 1 травня 2016 року по 31 травня 2019 року сплачено житлово-комунальні послуг на суму 43260,16 грн. Врахувавши, що у період з 21 грудня 2017 року до 1 серпня 2018 року в квартирі був зареєстрований ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про необхідність відрахування з вказаної суми 1/3 частки за вказаний період, що рівно 3248,06 грн., з решти суми стягнув з відповідача на користь позивача половину суми витрат, що склало 18382,02 грн. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в позові (а.с.139-141). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, полягає в наступному. Суд не врахував надані ним квитанції про перерахування ним на карту ОСОБА_1 та рахунки постачальників комунальних послуг у спірний період коштів в сумі 7754,48 грн. та помилково відніс сплату даних коштів на виконання рішення суду про стягнення з нього 8048,58 грн., однак судове рішення виконувалось ним у інший спосіб, а саме щомісячним перерахуванням коштів в сумі 400,00 грн., що не заперечувалось позивачем. Крім того, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2016 року у справі №523/18578/15 за позовом ОСОБА_1 його виселено з квартири, до 2017 року він не мав доступу до квартири, а ж до поки касаційна інстанція 19 грудня 2016 року не залишила без змін рішення суду апеляційної інстанції від 11 жовтня 2016 року, яким було скасовано рішення суду першої інстанції про його виселення. Тобто, він фактично з серпня 2016 року по січень 2017 року не користувався житлом в квартирі та комунальними послугами. Суд не врахував, що з березня по червень 2018 року він фактично проживав в с. Довжанка, де доглядав за матір`ю, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже у цей період також не користувався житлом в квартирі та комунальними послугами. Суд не правильно встановив загальну сплачену позивачем суму, оскільки відповідно до доданих квитанцій позивач сплатила 36317,37 грн., а не 47415,00 грн. як вказала у розрахунку. Суд правильно врахував період проживання в квартирі ОСОБА_4 апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку зміну рішення суду в частині витрат за користування житлом та комунальні послуги за період з травня 2016 року по грудень 2018 року з огляду на наступне. Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 9 грудня 2000 року, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2012 року в справі №1527/3694/11 шлюб розірвано (а.с.10). ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12). Згідно Договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , посвідченого 8 вересня 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І.М., зареєстрованого в реєстрі за №11477, ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_2 . На підставі вказаного договору 2 жовтня 2016 року КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» зареєстровано право власності на квартиру (а.с.7-9). В квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані з 25 жовтня 2006 року ОСОБА_1 , 1967 року народження, її дочка ОСОБА_7 , 1989 року народження, дочка сторін ОСОБА_5 , 2005 року народження; зареєстрований з 11 травня 2007 року ОСОБА_2 , 1965 року народження; зареєстрований з 21 грудня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 , 1966 року народження (а.с.11, 99, 128-129). Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2016 року в справі №523/18578/15-ц позов ОСОБА_1 про виселення, стягнення плати за користування житлом та комунальні послуги задоволено; виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 плату за користування житлом та комунальні послуги по квартирі за період з грудня 2012 року по квітень 2016 року в загальній сумі 8048,58 грн. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2016 року в частині виселення та роз`яснення, що рішення про виселення є підставою для зняття з реєстраційного обліку, скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у виселенні ОСОБА_2 з квартири (а.с.92-93, 94-97). ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 Ѕ частину понесених нею витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з 1 травня 2016 року по 31 травня 2019 року, на підтвердження вимог надано квитанції за вказаний період на загальну суму 47415,00 грн. У квартирі з 1 травня 2016 року по 20 грудня 2017 року були зареєстровані чотири особи ( ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 ), з 21 грудня 2017 року по 31 липня 2018 року були зареєстровані п`ять осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), з 1 серпня 2018 року по 31 травня 2019 року були зареєстровані чотири особи ( ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 ). З вказаних осіб лише ОСОБА_5 у спірний період була особою, яка не досягла повноліття. Оскільки ОСОБА_5 є дочкою сторін у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то останні як батьки несуть за малолітню дочку витрати порівну. ОСОБА_7 є дочкою ОСОБА_1 , тому частка ОСОБА_7 у витратах не може бути покладена на ОСОБА_2 . Ті обставини, що у певний період ОСОБА_7 , ОСОБА_2 не проживали в квартирі, не є підставою для звільнення їх від участі в утриманні житла (квартири), в якій вони зберігали реєстрацію та, як наслідок, право на постійне проживання. За період з 1 травня 2016 року по 20 грудня 2017 року, з 1 серпня 2018 року по 31 травня 2019 року ОСОБА_1 понесла витрати на сплату житлово-комунальних послуг в загальній сумі 37840,70 грн.; в цей період в квартирі були зареєстровані чотири особи, з них одна особа малолітня. Отже, за вказаний період частка ОСОБА_2 у витратах з урахуванням його та ОСОБА_1 обов`язку утримувати свою малолітню дочку ОСОБА_5 та, відповідно, нести за неї витрати, складає суму, рівну 14190,27 грн. (37840,70 грн. : 4 особи = 9460,18 грн. + (9460,18 грн. : 2) = 9460,18 грн. + 4730,09 грн. = 14190,27 грн.). За період з 21 грудня 2017 року по 31 липня 2018 року ОСОБА_1 понесла витрати на сплату житлово-комунальних послуг в загальній сумі 9574,30 грн.; в цей період в квартирі були зареєстровані п`ять осіб, з них одна особа малолітня. Отже, за вказаний період частка ОСОБА_2 у витратах з урахуванням його та ОСОБА_1 обов`язку утримувати свою малолітню дочку ОСОБА_5 та, відповідно, нести за неї витрати, складає суму, рівну 2872,29 грн. (9574,30 грн. : 5 осіб = 1914,86 грн. + (1914,86 грн. : 2) = 1914,86 грн. + 957,43 грн. = 2872,29 грн.) Всього, за період з 1 травня 2016 року по 31 травня 2019 року участь ОСОБА_2 у витратах на житлово-комунальні послуги по квартирі, в якій ОСОБА_2 був у спірний період зареєстрований та, відповідно, зберігав право користування житлом, становила 17062,99 грн. До відзиву на позов ОСОБА_2 додано квитанції на загальну суму 2706,01 грн. (300,00 грн. + 300,00 грн. + 300,00 грн. + 300,00 грн. + 300,00 грн. + 500,00 грн. + 500,00 грн. + 206,01 грн. = 2706,01 грн.) про переказ ОСОБА_2 ОСОБА_1 грошових коштів на комунальні послуги у спірний період (в квитанціях зазначено призначення платежу: на «комунальні») (а.с.86-88). Інші додані ОСОБА_2 до відзиву на позов квитанції про переказ ОСОБА_2 ОСОБА_1 коштів не мають зазначення призначення платежу: на «комунальні», тому не приймаються. Отже, з урахуванням переказів, з яких чітко вбачається призначення платежу, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених ОСОБА_1 за період з 1 травня 2016 року по 31 травня 2019 року витрат на сплату житлово-комунальних послуг підлягає стягненню 14356,98 грн. (17062,99 грн. - 2706,01 грн. = 14356,98 грн.). До апеляційної скарги додано квитанції на загальну суму 5600,00 грн. (400,00 грн. х 14 переказів = 5600,00 грн.) про переказ ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за виконавчим листом, виданим на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2016 року в справі №523/18578/15-ц витрат на сплату житлово-комунальних послуг в сумі 8048,58 грн. (в квитанціях зазначено призначення платежу: за виконавчим листом). Дані докази підтверджують доводи відповідача щодо виконання судового рішення та спростовують твердження позивача в тій частині, що всі отримані нею від відповідача грошові перекази стосувалися виключно виконання рішення суду в справі №523/18578/15-ц (а.с.142). Витрати по сплаті судового збору на ОСОБА_2 покладено правильно. Відповідно до положень частин 4,5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Учасники справи в судове засідання 18 березня 2021 року завчасно належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; клопотання про відкладення розгляду справи не подали. Справа в провадженні суду з 10 грудня 2019 року, призначалась в судові засідання на 2 липня 2020 року, на 18 березня 2021 року, сторони мали процесуальний час для надання суду письмового обґрунтування власних позицій. Отже, справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи у сенсі положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення плати за користування житлом та комунальними послугами - змінити. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на відшкодування витрат на оплату витрат за користування житлом та комунальні послуги за період з 1 травня 2016 року по 31 травня 2019 року включно в сумі 14356 грн. 98 коп. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2019 року в частині стягнення судового збору - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 5 квітня 2021 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Л.Г.Ващенко Є.С.Сєвєрова