Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/6196/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2021 р.Справа № 520/6196/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С представник позивача Осадча В.В. представник відповідача Стеценко Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., м. Харків, повний текст складено 08.12.20 року по справі № 520/6196/2020 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України , Комісії з реорганізації Харківської митниці ДФС , Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Комісії з реорганізації Харківської митниці ДФС, Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 06.02.2020 № 84-о "Про організаційні заходи"; - визнати протиправним та скасувати наказ Харківської митниці ДФС від 24.04.2020 № 53-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення "Гоптівка" митного посту "Магістральний" та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 24.04.2020 по дату прийняття судом рішення на поновлення на посаді; - зобов`язати Слобожанську митницю Держмитслужби вирішити питання подовження трудового договору ОСОБА_1 з Слобожанської митниці Держмитслужби у зв`язку з реорганізацією Харківської митниці ДФС шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді в Харківській митниці ДФС та виплатити середній заробіток за один календарний місяць. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що з урахуванням положень ст. 40 КЗпП України, ст. 88 Закону України "Про державну службу" звільнення працівника допускається лише після пропозиції працівникові всіх вакансій на тому ж підприємстві, в установі, організації та у разі відмови працівника від такої. Однак, в порушення зазначених норм відповідачем не надіслано позивачу відповідної пропозиції щодо працевлаштування, та відповідно у строк до 29.02.2020 протиправно не працевлаштовано позивача. Харківською митницею ДФС, Слобожанською митницею Держмитслужби подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Представник відповідача, Слобожанської митниці Держмитслужби, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін, які не прибули в судове засідання. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у період з 24.12.2014 по 24.04.2020 проходив службу у митних органах України. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1; реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком

2. Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 858 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби, зокрема Слобожанську митницю Держмитслужби. 07 листопада 2019 року Слобожанську митницю Держмитслужби внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно з пунктом 2 Постанови №858 реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби. При цьому, Харківську та Сумську митниці ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби. Відповідним наказом Державної фіскальної служби України від 25.11.2019 № 30-рг "Про реорганізацію митниць ДФС" розпочато реорганізацію митниць ДФС у виконання пункту 2 Постанови №

858. Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074. Відповідно до пункту 6 Порядку № 1074 у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади права та обов`язки органів виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади. 28 листопада 2019 року проведено державну реєстрацію рішення про припинення Харківської митниці ДФС. 29 листопада 2019 року проведено державну реєстрацію рішення про припинення Сумської митниці ДФС. В подальшому на підставі листа ДФС від 12.03.2020 № 681/7/99-99-04-17 "Про попередження щодо наступного вивільнення" у зв`язку з реорганізацією митниць ДФС розпочата процедура попереджень працівників митниць. Так, протокольним рішенням наради керівного складу Державної митної служби України від 26.11.2019 зобов`язано виконуючих обов`язків керівників митниць Держмитслужби забезпечити переведення 30 відсотків особового складу митниць ДФС до митниць Держмитслужби. Першочергово Слобожанська митниця Держмитслужби виконала доручення керівництва Держмитслужби, надане протокольним рішенням. Судом встановлено, що 25 березня 2020 року, на виконання вимог Постанови №858 позивача, у відповідності до статті 49-2 КЗПП України було попереджено про наступне вивільнення (24.04.2020) на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. Поряд із тим, від ознайомлення з повідомленням про наступне вивільнення ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується актом про відмову від ознайомлення. Одночасно з цим, 26.03.2020 поштовим відправленням позивачу було направлено повідомлення про наступне вивільнення. Наказом Харківської митниці ДФС від 24.04.2020 № 46-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивача 24.04.2020 звільнено з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення "Гоптівка" митного посту "Магістральний", у зв`язку з реорганізацією Харківської митниці ДФС, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби", на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889- VIII, пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Позивач, не погодившись із наказом Державної фіскальної служби України від 06.02.2020 № 84-о "Про організаційні заходи" та наказом Харківської митниці ДФС від 24.04.2020 № 53-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", звернувся до суду із даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідачами доведено правомірність спірних рішень. Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Щодо визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 06.02.2020 № 84-о "Про організаційні заходи". Відповідно до пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 (далі - Положення №236) Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. Згідно з пунктом 15 Положення ДФС є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства. Оскаржуваним наказом встановлено наступне: - розпочати організаційні заходи щодо процедури попередження працівників Державної фіскальної служби України про наступне вивільнення із займаних посад, у зв`язку з реорганізацією Державної фіскальної служби України; - керівників структурних підрозділів ДФС або особам, які виконують їх обов`язки, зобов`язано ознайомити підлеглих працівників із зазначеним наказом особисто під підпис. Отже, зі змісту оскаржуваного наказу встановлено, що він регламентує порядок реорганізації, має загальний характер та жодним чином не впливає на особисті права та інтереси позивача. Таким чином, колегія суддів дійшла всиновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 06.02.2020 № 84-о "Про організаційні заходи" задоволенню не підлягають. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Харківської митниці ДФС від 24.04.2020 № 53-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення "Гоптівка" митного посту "Магістральний" та здійснення виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 24.04.2020 по дату прийняття судом рішення на поновлення на посаді, колегія суддів зазначає наступне. Спірні правовідносини врегульовано Кодексом законів про працю України, Законом України "Про державну службу", Митним кодексом України. Державна служба, до якої належить служба в митних органах, будується на принципах, визначених у статті 4 Закону України "Про державну службу", відповідно до якої державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; 2) законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; 4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові; 5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень; 6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики; 7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження; 8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов`язків; 9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України; 10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів. Згідно частин 3 та 4 статті 36 Кодексу законів про працю України (тут і далі КЗпП України - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40). Як свідчать матеріали справи, відповідно до пункту 1 Постанови № 858 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби, зокрема Слобожанську митницю Держмитслужби. 07 листопада 2019 року Слобожанську митницю Держмитслужби внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно з пунктом 2 Постанови №858 реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби. При цьому, Харківську та Сумську митниці ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби. 28 листопада 2019 року проведено державну реєстрацію рішення про припинення Харківської митниці ДФС. 29 листопада 2019 року проведено державну реєстрацію рішення про припинення Сумської митниці ДФС. В подальшому на підставі листа ДФС від 12.03.2020 № 681/7/99-99-04-17 "Про попередження щодо наступного вивільнення" у зв`язку з реорганізацією митниць ДФС розпочата процедура попереджень працівників митниць. Так, протокольним рішенням наради керівного складу Державної митної служби України від 26.11.2019 зобов`язано виконуючих обов`язків керівників митниць Держмитслужби забезпечити переведення 30 відсотків особового складу митниць ДФС до митниць Держмитслужби. Першочергово Слобожанська митниця Держмитслужби виконала доручення керівництва Держмитслужби, надане протокольним рішенням. 25 березня 2020 року, на виконання вимог Постанови №858 позивача, у відповідності до статті 49-2 КЗПП України було попереджено про наступне вивільнення (24.04.2020) на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини 1 статті 40 КЗПП України. Поряд із тим, від ознайомлення з повідомленням про наступне вивільнення ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується актом про відмову від ознайомлення. Одночасно з цим, 26.03.2020 поштовим відправленням позивачу було направлено повідомлення про наступне вивільнення. Наказом Харківської митниці ДФС від 24.04.2020 № 46-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивача 24.04.2020 звільнено з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення "Гоптівка" митного посту "Магістральний", у зв`язку з реорганізацією Харківської митниці ДФС, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби", на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889- VIII, пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється: за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Частиною третьою статті 87 Закону України "Про державну службу в Україні" суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивача було звільнено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому, порядок вивільнення за нормами Кодексу законів про працю України передбачено ст. 49-2 цього кодексу. Так, відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України). Згідно ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Відповідно до ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Таким чином, колегія суддів зазначає, що частиною третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу одночасно з попередженням про звільнення запропонувати працівникові іншу роботу. Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті, оскільки згідно ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, яка застосовується до спірних правовідносин, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Судова колегія також вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що чинним законодавством не передбачено процедури пропонування державним службовцям, які працюють в органі, що реорганізується, посад державної служби у новоутвореному органі, коли суб`єктом призначення є не одна й та сама особа, оскільки в даному випадку Харківська митниця ДФС не була ліквідована, а відбулася її реорганізація шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби. Тобто, орган в якому працював позивач не припинив свою діяльність. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби" № 1285-IX від 23.02.2021 року було внесено зміни до ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" та викладено частину третю статті 87 в такій редакції: "3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду". Отже, внесеними змінами також передбачено обов`язок суб`єкта призначення або керівника державної служби одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті пропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідач, не запропонувавши позивачу одночасно з попередженням про звільнення іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, порушив процедуру звільнення позивача із займаної посади. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України» від 07.11.2013 зазначив наступне, що відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимної мети або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуванню метою. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 07.07.2004 № 14-рп/2004 зазначив, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. Конституційний Суд України також зазначив, що не може бути дискримінації у реалізації трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимими, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обгрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів. Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів також звертає увагу на те, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (частина друга статті 22 Конституції України) чи звуження змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина третя статті 22 Конституції України). Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем було порушено процедуру звільнення позивача із займаної посади, а тому Наказ Харківської митниці ДФС від 24.04.2020 № 46-о "Про звільнення ОСОБА_1 " про звільнення позивача з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення "Гоптівка" митного посту "Магістральний", у зв`язку з реорганізацією Харківської митниці ДФС, є протиправним та таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення "Гоптівка" митного посту "Магістральний" з 24.04.2020 року. Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 235 КЗпП України, судова колегія вважає, що позовні вимоги щодо зобов`язання Слобожанської митниці Держмитслужби вирішити питання щодо подовження трудового договору позивача зі Слобожанською митницею Держмитслужби у зв`язку з реорганізацією Харківської митниці ДФС шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби є такими, що не підлягають задоволенню. За загальним правилом в питаннях регулювання публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини. Нормами частини 2 статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу з 24.04.2020 року по дату прийняття судом рішення про поновлення на посаді є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів вважає, що відповідачем, Харківською митницею ДФС, не доведено перед судом правомірність прийнятого ним наказу № 53-о від 24.02.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", у зв`язку з чим, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року по справі № 520/6196/2020 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року по справі № 520/6196/2020 скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково . Визнати протиправним та скасувати наказ Харківської митниці ДФС від 24.04.2020 № 53-о "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення "Гоптівка" митного посту "Магістральний" з 24.04.2020 року. Зобов`язати Харківську митницю ДФС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.04.2020 по 29.03.2021 року. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді Я.М. Макаренко З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 05.04.2021 року