Постанова 4803 № 191/2576/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2813/21 Справа № 191/2576/20 Суддя у 1-й інстанції - Гречко Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Куценко Т.Р. суддів Демченко Е.Л., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про захист прав споживача у спосіб визнання права не сплачувати незаконно пред`явлену заборгованість, - в с т а н о в и л а: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про захист прав споживача у спосіб визнання права не сплачувати незаконно пред`явлену заборгованість /а.с. 1/. Позов обґрунтовано тим, що протягом січня - липня 2020 року відповідач незаконно, безпідставно нарахував йому заборгованість за надання послуг газопостачання в розмірі 683,54 грн. На даний час сторони не оспорюють наявність між ними укладеного договору про постачання газу і визнання необхідності його виконання обома сторонами. Позивач вважає свої права порушеними з огляду на те, що відповідач безпідставно вигадав і зазначив в інформаційному кабінеті позивача вказану заборгованість. Позивач зазначив, що своєчасно сплатив за фактично спожитий газ, зважаючи на показники лічильника в кінці певного місяця, виходячи із кількості спожитих кубічних метрів газу, тому незрозуміло звідки виникла заборгованість. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2020 року фактично зафіксовано і відображено протиправність нарахування боргу і рекомендовано обрати для захисту прав споживача інший відповідний спосіб, який би міг застосувати суд. Позивач просить суд визнати за ним право не сплачувати незаконно пред`явлену заборгованість, пов`язану ьзі споживанням газу, в розмірі 683,54 грн., станом на 01 серпня 2020 року. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі /а.с. 35/. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права /а.с. 38/, яку в подальшому доповнив (а.с. 39). ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» скористалось своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України. Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, а також виходив з недоведеності позивачем факту незаконності дій відповідача щодо нарахування заборгованості за спожитий газ. Однак, колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаними висновками суду виходячи з наступного. 16 травня 2017 року постановою НКРЕКП №653 ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. У відповідності до пункту 2 розділу ІІІ Правил постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятор і розміщеного на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника, не потребує двостороннього підписання письмової форми договору і є однаковим для всіх побутових споживачів України. Фактом приєднання до умов Типового договору (акцептування договору) є фактичне споживання природного газу та його оплата. Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду по цивільній справі № 191/45/20 було встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування житлового будинку від 03 березня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. За вказаною адресою здійснюється постачання природного газу, за споживання якого позивачем проводиться плата, що підтверджено в судовому засіданні сторонами у справі. Вищевказані обставини у відповідності до ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають. Підставою звернення позивача ОСОБА_1 з даним позовом стала наявність в електронному кабінеті інформації відповідача про утворену заборгованість перед газопостачальником, станом на 14.08.2020 року у сумі 683,54 грн. Позивач просить визнати за ним право не сплачувати заборгованість у розмірі 683,54 грн. Згідно зі статтею 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до змісту положень статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений статтею 16 ЦК України. Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Як правило спосіб захисту порушеного права визначено законом. Права і свободи людини и громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (стаття 55 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Положеннями частини першої статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 п.10 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом. Однак, нормами чинного законодавства не передбачено такого способу захисту прав споживача, як визнання права не сплачувати заборгованість. Висновки суду щодо недоведеності позивачем факту незаконності дій відповідача щодо нарахування заборгованості за спожитий газ є передчасними, оскільки вимоги щодо правомірності нарахування заборгованості за спожитий газ позивачем не заявлялись та судом по суті не досліджувались. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що він обрав неналежний спосіб захиста, при цьому вважає за необхідне змінити підстави відмови, виключивши висновки суду щодо недоведеності позовних вимог. Доводи скарги про те, що судом не було застосовано норми ЗУ Про захист прав споживачів, колегія суддів не бере до уваги, оскільки нормами вказаного закону не передбачено способу захисту, як визнання права за споживачем не сплачувати заборгованість, а тому відсутність у рішенні суду на вказаний закон не має правового значення в даному випадку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Доводи апеляційної скарги є необґрунтовані та не тягнуть за собою скасування рішення суду у повному обсязі. Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. За вимогами ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про захист прав споживача у спосіб визнання права не сплачувати незаконно пред`явлену заборгованість змінити. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О.Макаров