Постанова 4803 № 209/3680/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4377/21 Справа № 209/3680/19 Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: 06 листопада 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", третя особа: ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" про зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на ОСОБА_2 , відкритий особистий рахунок за № НОМЕР_1 на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 у ТОВ "Дніпропетровськгаз збут". Отже він є споживачем природного газу, згідно квитанції заборгованість за спожитий газ станом на 11.09.2019 року складає 2328,57 грн. Відповідно до квитанцій в місяць він споживає десь 36-39 м.3 газу. Вважає зазначені розміри споживання неправомірними, оскільки на сьогоднішній день у нього не встановлений лічильник газу на квартиру. Розрахунок обсягів споживання газу розраховується згідно показів загально - будинкового лічильника. Враховуючи зазначене, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просив суд зобов`язати АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" з 01 листопада 2019 року до встановлення лічильника газу в квартирі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , обліковувати споживання природного газу за діючими нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України (а.с.89-97). Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", третя особа: ТОВ "Дніпропетровськгаззбут" про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов`язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» здійснити перерахунок обліку ОСОБА_1 як побутовому споживачу послуг з газопостачання за адресою: квартира АДРЕСА_2 , починаючи з 01.11.2019 року по день ухвалення рішення судом, тобто до 13.01.2021 року включно, нарахування оплати за спожитий обсяг природного газу, як побутовому споживачу, відповідно до норм споживання природного газу для населення у разі відсутності газових лічильників. Стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на користь держави 908 гривень 00 копійок, в оплату судового збору. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено (а.с. 143-146). Не погодившись з рішенням суду, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання, які надає ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно квитанції заборгованість за спожитий газ станом на 11.09.2019 року складає 2328,57 грн. (а.с.12-13). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені належними доказами, наявні правові підстави, передбачені статтею 6 Закону України № 3533-VI Про забезпечення комерційного обліку природного газу, для їх задоволення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1023-XII «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. За змістом статті 21 цього Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення. Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону № 1023-XII, крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином. Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Типового договору, цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до вимог статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Правила комерційного обліку природного газу визначені Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494. Відповідно до п. 1 Глави 5 Розділу 9 Кодексу, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора ГРМ. Пунктом 4 розділу 1 глави X Кодексу газорозподільних систем визначено, що передача (розподіл, споживання) природного газу до/з газорозподільної системи здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку природного газу. Пунктом 4 Тимчасового Положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620, передбачена можливість встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу на багатоквартирний будинок. Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VI визначені правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку. Стаття 1 цього Закону визначає, що вузол обліку природного газу - сукупність засобів вимірювальної техніки та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об`єму природного газу, зведеного до стандартних умов, що складається з одного або кількох вимірювальних комплексів та/або: лічильника газу в комплекті з реєструвальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу в комплекті з показувальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу, вимоги до якого встановлюються нормативно-правовими і нормативно-технічними документами; лічильник газу - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам`ятовування та відображення об`єму газу, що проходить через нього. Ч. 2 ст. 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VI встановлено, що з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Вказана редакція статті наведена з урахуванням прийняття Закону України № 2260-VIII Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу, який набрав чинності 20.01.2018 року. П. 4 гл. 1 р. IX Кодексу ГРС визначено, що комерційний вузол обліку встановлюється (організовується) в точці вимірювання, яка має збігатися з межею балансової належності (точкою комерційного обліку) між суміжними суб`єктами ринку природного газу. П. 1 гл. 5 р. III Кодексу ГРС передбачено, що межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ). Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов`язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу. Абз. 3 п. 1 гл. 5 р. III Кодексу ГРС визначено, що за відсутності акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за об`єктами суміжних суб`єктів ринку природного газу (включаючи споживачів) Оператор ГРМ, до/через ГРМ якого підключені зазначені об`єкти, зобов`язаний в установлені законодавством строки здійснити заходи з укладання з їх власниками акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Також, п. 2 гл. 5 р. III Кодексу ГРС вказує, що межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи. Межа експлуатаційної відповідальності встановлюється на межі балансової належності, але за домовленістю сторін може не збігатися з межею балансової належності, про що має бути зазначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Відповідно до п. 3 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494, оператор газорозподільної системи забезпечує укладення актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін по об`єктах побутових споживачів - протягом двох років з дня набрання чинності цією постановою. П. 2 гл. 2 р. 1 Кодексу ГРС вказує, що оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу. Ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VI встановлено, що у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін в частині об`єктивності та неупередженості суду, а також принцип об`єктивності доказування стороною тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки ці доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи. Інші доводи апеляційної скарги містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для його скасування не вбачається. Що стосується судових витрат, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: