Постанова 4824 № 362/5613/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/1861/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа 362/5613/16-ц 01 квітня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Левенця Б.Б. - Борисової О.В. при секретарі - Гоін В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» адвоката Олександрова Олексія Петровича на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Марчука О.Л., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», третя особа: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, Служба у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації Київської області про визнання права користування житловим приміщенням, зобов`язання видати ордер на житлове приміщення та зобов`язання вичинити дії, та за зустрічним позовом Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1 , третя особа: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області про виселення, - в с т а н о в и в: 10 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», третя особа: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області про визнання права користування житловим приміщенням, зобов`язання видати ордер на житлове приміщення та зобов`язання вичинити дії. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що їй та членам її сім`ї було надано в користування кімнату АДРЕСА_1 . Зазначала, що вона зверталась до відповідача з проханням видати їй ордер на спірну кімнату в гуртожитку та укласти із нею договір найму, однак відповідач не вчинив вказаних дій. З огляду на зазначене та, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила суд: визнати за нею та її неповнолітніми дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право користування житловим приміщенням в гуртожитку АДРЕСА_1 - кімнатою № 311 , площею 32,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Національний науковий центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» видати їй ордер встановленого зразка на житлове приміщення - кімнату № 311 , площею 32,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 на трьох осіб: ОСОБА_1 - наймач, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_3 - донька; встановити порядок виконання рішення суду шляхом зобов`язання відповідача укласти із нею договір найму житла за місцем проживання - кімната № 311 , площею 32,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . 03 лютого 2017 року Національний науковий центр «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1 , третя особа: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області про виселення. В обґрунтування вимог зустрічного позову посилався на те, що ОСОБА_5 на сім`ю у складі: її та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 2003 року народження , на підставі ордеру №46 від 08 квітня 2008 року було надано житлову площу в гуртожитку АДРЕСА_2 , а саме: кімнату № 15 площею 17,1 кв.м. За вказаною адресою вони були зареєстровані. В подальшому Національний науковий центр «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» не надавав жодного дозволу (погодження) про надання в користування чи вселення ОСОБА_1 в інше жиле приміщення, в тому числі, в адміністративну будівлю по АДРЕСА_1 . Звернув увагу на те, що реконструкцію адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 не завершено та не введено її в експлуатацію як житлову будівлю і не зареєстровано її як гуртожиток у виконавчому органі Глевахівської селищної ради, а тому вказана будівля не відноситься до житлового фонду. За таких обставин, вселення і зайняття відповідачами кімнати АДРЕСА_1 є самовільним і протиправним. Враховуючи викладене та, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив усунути перешкоди у здійсненні Національним науковим центром «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» Національної академії аграрних наук України права користування та розпорядженням майном шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з приміщення (кімнати) АДРЕСА_1 , яке знаходиться на балансі Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» Національної академії аграрних наук України. 09.08.2018 року ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, було залучено Службу у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації Київської області. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», третя особа: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області про визнання права користування житловим приміщенням, зобов`язання видати ордер на житлове приміщення та зобов`язання вчинити дії - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1 , третя особа: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області про виселення - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 28 серпня 2020 року представник Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» адвокат Олександров Олексій Петрович надіслав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не було досліджено всіх обставин, які мають істотне значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що розглядаючи спір, Васильківський міськрайонний суд Київської області правильно встановив, що будівля по АДРЕСА_1 є нежитловою будівлею, реконструкція якої з нежитлової в житлову не завершена, вона не прийнята в експлуатацію як житлова будівля (гуртожиток), їй не присвоювався статус гуртожитку і вона не зареєстрована як гуртожиток у виконавчому комітеті Глевахівської селищної ради, а тому суд прийшов до вірного висновку, що будівля по АДРЕСА_1 не є гуртожитком і не відноситься до житлового фонду. З огляду на зазначене, суд вірно послався в рішенні на те, що до правовідносин щодо володіння, користування та розпоряджання цією будівлею та її приміщеннями не може застосовуватись житлове законодавство, а ці правовідносини повинні регулюватись цивільним законодавством, зокрема, спеціальними нормативно-правовими актами, такими як Закон України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», «Про оренду державного та комунального майна», «Про управління об`єктами державної власності» та іншими. Разом з тим, судом першої інстанції застосовано до спірних правовідносин житлове законодавство та залишено поза увагою відсутність спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» про надання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у користування кімнати АДРЕСА_1 , що в силу ст. 128 і ст. 129 Житлового кодексу Української PCP є єдиною законною підставою вселення в будь-яке житлове приміщення. При цьому, згадані розпорядження Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» № 25 від 04.09.2009 року та витяг з протоколу № 28 від 27.01.2016 року спільного засідання профкому та адміністрації Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» не надають права ОСОБА_1 та членам її сім`ї на вселення чи зайняття спірного приміщення, а також в матеріалах справи відсутні будь-які інші належні та допустимі докази, з яких би вбачався дозвіл на вселення їх в спірне приміщення. Вказує на те, що в розпорядженні № 25 Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» вказується про наявність кімнат для тимчасового проживання і жодним чином не зазначається про надання відповідачам права (дозволу) на проживання в спірній кімнаті. Більше того, таке розпорядження підписано не керівником Наукового центру, а його заступником з науково-виробничої роботи, який не мав і не має повноважень приймати рішення щодо використання нерухомого майна Наукового центру. Відповідно до статуту Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» такими повноваженнями наділений виключно директор Наукового центру. Так само у витязі з протоколу № 28 спільного засідання профкому та адміністрації ННЦ" ІМЕСІ" йдеться про попередній (а не остаточний) розподіл житла (і не про вселення), при цьому в матеріалах справи відсутній цей попередній розподіл житла, відсутній він і у Наукового центру. Наданий позивачкою до позовної заяви в якості доказу додаток закріплення кімнат у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 за працівниками ННЦ " ІМЕСГ" не можна вважати належним та допустимим доказом, оскільки він не посвідчений належним чином. У відповідача такий документ відсутній. Вважає, що ні розпорядження № 25 Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», ні витяг з протоколу № 28 спільного засідання профкому та адміністрації ННЦ" ІМЕСІ" не підтверджують і не спростовують обставини, які входять до предмета доказування, зокрема, вони не містять даних про надання дозволу відповідачам на вселення чи проживання в спірній кімнаті. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про правомірність проживання відповідачів в нежитловій будівлі, чим порушив право Наукового центру мирно володіти своїм майном, гарантоване Першим Протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. відзиву на апеляційну скаргу подано не було . У судовому засіданні представник Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» адвокат Олександров Олексій Петрович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідачки по зустрічному позову ОСОБА_1 адвокат Санченко Роман Григорович просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін. Відповідачі ОСОБА_2 ОСОБА_1 та представник третьої особи Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області та представник третьої особи Служби у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що Національним науковим центром «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» було видано ОСОБА_1 ордер на житлову площу у гуртожитку №46 на право зайняття з сім`єю із двох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 жилої площі в гуртожитку АДРЕСА_4 . (а.с.10 т.1) Також з витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, наданого Фондом державного майна України, вбачається, що Національний науковий центр «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» є балансоутримувачем державного майна ( гуртожитку), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.75 т.1) З листа № 4-4/303 від 09 грудня 2011 року вбачається, що Національна академія аграрних наук України не заперечувала проти переведення виробничих приміщень лабораторно-випробувального корпусу (колишній головний корпус Інституту технічного сервісу), який розташований по АДРЕСА_1 , до житлового фонду відповідно до встановленого порядку, визначеного чинним законодавством України (а.с. 11 т.1). Рішенням виконавчого комітету Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 26 квітня 2012 року № 71 погоджено Національному науковому центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» переведення нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 в гуртожиток, при умові виділення чотирьох кімнат Глевахівській селищній раді для проживання в них дітей сиріт та позбавлених батьківського піклування (а.с. 23 т.1). На замовлення Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» у 2013 році Відділом проектно-вишукувальних робіт та конструкційного моделювання було розроблено та складено робочий проект «Реконструкція існуючої нежитлової будівлі (лабораторно-випробувальний корпус ННЦ «ІМЕСГ» Національної академії аграрних наук України) в гуртожиток (а.с. 155 - 191 т.1). 27 травня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до директора ННЦ «ІМЕСГ» ОСОБА_8 із заявою, в якій просила надати їй кімнату більшу за розмірами для проживання її сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , вказавши, що в інституті вона працює з 2006 року та проживає по АДРЕСА_1 (а.с.12 т.1). Спільним рішенням №7 засідання профкому і адміністрації ННЦ «ІМЕСГ» від 20 червня 2013 року ухвалено ОСОБА_1 , яка працює в ННЦ «ІМЕСГ» техніком з 01.12.2006 року, проживає в гуртожитку ННЦ «ІМЕСГ» в АДРЕСА_5 , склад сім`ї 4 чоловіка, взяти на квартирний облік у загальну чергу з 20.06.2013 року (заява від 10.06.2013 року) (а.с.139 т.1). Рішенням Виконавчого комітету Глевахівської селищної ради VI скликання Васильківського району Київської області від 27 вересня 2013 року №113 було затверджено спільні рішення адміністрації та профспілкового комітету ННЦ «ІМЕСГ» №7 від 20 червня 2013 року про взяття на квартирний облік працівників інституту, а саме: ОСОБА_1 з сім`єю в складі 4-х осіб, техніка ННЦ «ІМЕСГ», яка проживає в АДРЕСА_4 , на загальну чергу. (а.с.138 т.1) Рішенням засідання вченої ради Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» Національної академії аграрних наук України від 19 березня 2015 року, оформленим протоколом №4 було погоджено проект розподілу житла в гуртожитку по АДРЕСА_1 згідно з додатком. (а.с.19 т.2) Наказом Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» від 04 травня 2015 року № 32-заг було наказано: перевести адміністративну будівлю за адресою: АДРЕСА_1 у житловий фонд; завідувачу відділенням з науково-виробничих та господарських питань прискорити роботи з переведення адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 у житловий фонд та завершити до 01 червня 2015 року; затвердити пропозиції комісії з розселення, які розглянуті та схвалені Вченою радою Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» (протокол № 4 від 19 березня 2015 року) щодо закріплення за працівниками інституту кімнат у будівлі по АДРЕСА_1 ; завідувачу Відділенням з науково-виробничих та господарських питань організувати роботи з реконструкції будівлі по АДРЕСА_1 відповідно до розробленого плану реконструкції (а.с. 13 т.1). Згідно з пунктом 42 додатку до вказаного наказу Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» від 04 травня 2015 року за ОСОБА_1 було закріплено кімнату АДРЕСА_1 (а.с. 14 - 15 т.1). 28 липня 2015 року Комунальним підприємством Київської обласної ради «Західне бюро технічної інвентаризації» було виготовлено технічний паспорт на громадський будинок гуртожиток АДРЕСА_6 (а.с. 21 - 30 т.1). Рішенням спільного засідання профкому та адміністрації ННЦ «ІМЕСГ» від 22 січня 2016 року, оформленим протоколом №28, профспілковим комітетом було погоджено попередній розподіл житла в будинку по АДРЕСА_1 . (а.с.136 т.1) Наказом директора Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» від 28 березня 2016 року №28-К ОСОБА_1 - техніка відділу моделювання та забезпечення роботоздатності техніки в АПВ звільнено з 28.03.2016 року у зв`язку зі скороченням чисельності працівників, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. (а.с.35 т.1) З витягу з протоколу №37 спільного засідання профкому та адміністрації ННЦ «ІМЕСГ» від 05 вересня 2016 року вбачається, що було ухвалено рішення про зняття з квартобліку ОСОБА_1 у зв`язку із припиненням трудових відносин з підприємством (скорочення чисельності працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України) (а.с.36 т.1). Звертаючись в суд з позовом про визнання за нею та її неповнолітніми дітьми права користування житловим приміщенням - АДРЕСА_1 , про зобов`язання видати ордер на вказане житлове приміщення та зобов`язання вичинити дії, ОСОБА_1 посилалася на те, що їй та членам її сім`ї було надано в користування кімнату АДРЕСА_1 . Вона зверталась до відповідача з проханням видати їй ордер на спірну кімнату в гуртожитку та укласти із нею договір найму, однак відповідач не вчинив вказаних дій. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», третя особи: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області про визнання права користування житловим приміщенням, зобов`язання видати ордер на житлове приміщення та зобов`язання вичинити дії, суд першої інстанції послався на те, що реконструкція адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 із нежитлової будівлі в житлову не завершена, вказана будівля не прийнята в експлуатацію як гуртожиток, не зареєстрована як гуртожиток у Виконавчому комітеті Глевахівської селищної ради та санепідемстанцією не надано дозвіл на її заселення як гуртожитку. Рішенням виконавчого комітету Глевахівської селищної ради VI скликання Васильківського району Київської області № 71 від 26 квітня 2012 року було лише погоджено переведення нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 в гуртожиток та цим рішенням не вирішувалося питання про надання спірному приміщенню статусу гуртожитку. За таких обставин, у відповідача відсутні належні та передбачені спеціальним законом підстави для видачі позивачці ордеру на житлове приміщення через відсутність відповідного правового статусу приміщення, оскільки приміщення будівлі, у якій позивачці надано кімнату, не є гуртожитком та не відноситься до житлового фонду. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 сторонами не оскаржується та в апеляційному порядку не переглядається. Звертаючись до суду із зустрічним позовом про виселення, Національний науковий центр «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» посилався на те, що ОСОБА_1 та її сім`ї було надано житлову площу - кімнату АДРЕСА_4 . В подальшому ННЦ «ІМЕСГ» не надавав жодного дозволу (погодження) про надання чи вселення ОСОБА_1 в інше жиле приміщення, в тому числі, в адміністративну будівлю по АДРЕСА_1 , тому вселення і зайняття відповідачами кімнати АДРЕСА_1 є самовільним і протиправним. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», суд першої інстанції посилався на те, що позивачка правомірно, на достатній підставі та за згодою Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» проживає у незавершеній реконструкцією адміністративній будівлі по АДРЕСА_1 , а тому відсутні підстави для виселення відповідачів з кімнати АДРЕСА_1 . Колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ї в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з огляду на наступне. За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло, правомірність застосування якого за обставинами цієї справи позивачем за первісним позовом не доведено. Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. «Житло» має самостійне поняття, яке не залежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин, а саме - існування достатнього та тривалого зв`язку з певним місцем. Суд також повторює, що стаття 8 Конвенції лише захищає право особи на повагу до її існуючого житла (GLOBA v. UKRAINE, № 15729/07, § 37, ЄСПЛ, від 05 липня 2012 року). Європейський суд з прав людини вказав, що «коли національні органи судової влади дійшли висновку, що вселення не відповідало чинним правовим положенням, вони надали цьому аспекту першочергове значення, жодним чином не врівноваживши його з аргументами заявників, що цей захід покладе на них надмірний тягар. Крім того, жодним чином не було розглянуто такі питання, як те, що з моменту вселення заявників разом із другим заявником до спірного житлового приміщення пройшло дванадцять років; та, що протягом усього відповідного періоду вони добросовісно сплачували всі платежі, пов`язані з житлом. Суд уже констатував порушення статті 8 Конвенції в інших справах, коли у контексті провадження щодо виселення заявники не могли вимагати здійснення оцінки пропорційності такого втручання. Суд не знаходить підстав, щоб дійти іншого висновку у цій справі. Отже, Суд доходить висновку, що було порушення статті 8 Конвенції» (SADOVYAK v. UKRAINE, № 17365/14, § 32 - 35, ЄСПЛ, від 17 травня 2018 року). Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» (заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року). У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі. Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції. Законність виселення, яке по факту є втручанням у право на житло та право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції, має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання. Схожі за змістом висновки виклала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 61-298цс19), від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18). Відповідно до норми статті 1 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (далі Закон) у віданні Національної академії наук України та національних галузевих академій наук перебувають установи, організації, підприємства згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національної академії наук України та національних галузевих академій наук. Згідно ст.2 вказаного Закону, майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом. Об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об`єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать, відповідно, Національній академії наук України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Статтею 4 Закону передбачено, що Національні галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави, як власника цих об`єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством. Національні галузеві академії наук: ведуть облік об`єктів майнового комплексу національних галузевих академій наук, здійснюють контроль за ефективністю використання таких об`єктів; надають дозвіл організаціям, що віднесені до відання національних галузевих академій наук, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій. Відповідно до пунктів 5, 11 Статуту Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», інститут перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном, заснований на державній власності; на балансі інституту знаходиться майно, закріплене за ним Національною академією аграрних наук України на праві оперативного управління (а.с. 78 - 87 т.1). При цьому, правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ Житлового кодексу Української РСР. Згідно із статтею 127 ЖК Української РСР, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки; під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки; жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Також, відповідно до ч. 2 ст. 128 ЖК Української РСР, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. Згідно із ст. 129 ЖК Української РСР, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку, адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. При цьому, гуртожитком є зареєстрована у виконавчому комітеті відповідної місцевої ради, як гуртожиток, жила будівля, що відповідає певним вимогам, у якій особам у зв`язку з трудовими відносинами або навчанням в учбовому закладі надається за плату та за ордером, що видається власником гуртожитку, у тимчасове користування жила площа. У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», судам роз`яснено, що вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з`ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач; для цього, зокрема, необхідно витребувати дані про те, чи перебуває будинок, в якому розміщено таке приміщення, у віданні позивача; чи побудований він як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл санепідемстанції на його заселення як гуртожитку; чи зареєстрований він як гуртожиток у виконкомі районної, міської, районної в місті Ради; чи видавався, відповідно до Положення про гуртожиток, ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку; чи укомплектований будинок (жиле приміщення) меблями, спеціальним устаткуванням, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання, занять і відпочинку громадян, чи є штати для обслуговування гуртожитку, як оплачується проживання і т.п.; судам слід враховувати, що гуртожитками є також спеціально побудовані підприємствами, установами, організаціями жилі будинки для малосімейних, щодо яких адміністрацією, органом громадської організації і профспілковим комітетом до початку будівництва прийнято рішення про їх використання як сімейних гуртожитків і вони зареєстровані у виконкомі як гуртожитки. Згідно вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України). З наданих суду та досліджених в судовому засіданні доказів судом першої інстанції вірно встановлено, що розпорядженням Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» № 25 від 04.09.2009 року в лабораторно-випробувальному корпусі по АДРЕСА_1 є кімнати, які тимчасово використовуються для проживання і вселення до яких відбувається згідно рішення адміністрації ННЦ`ІМЕСГ". Охороні лабораторно-випробувального корпусу забороняється вселяти і виселяти осіб, які мають дозвіл адміністрації на проживання. 9а.с.137 т.1). В листі № 4-4/303 від 09 грудня 2011 року Національна академія аграрних наук України не заперечувала проти переведення виробничих приміщень лабораторно-випробувального корпусу (колишній головний корпус Інституту технічного сервісу), який розташований по АДРЕСА_1 , до житлового фонду відповідно до встановленого порядку, визначеного чинним законодавством України (а.с. 11 т.1). Рішенням виконавчого комітету Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 26 квітня 2012 року № 71 погоджено Національному науковому центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» переведення нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 в гуртожиток, при умові виділення чотирьох кімнат Глевахівській селищній раді для проживання в них дітей сиріт та позбавлених батьківського піклування (а.с. 23 т.1). На замовлення Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» у 2013 році Відділом проектно-вишукувальних робіт та конструкційного моделювання було розроблено та складено робочий проект «Реконструкція існуючої нежитлової будівлі (лабораторно-випробувальний корпус ННЦ «ІМЕСГ» Національної академії аграрних наук України) в гуртожиток (а.с. 155 - 191 т.1). 27 травня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до директора ННЦ «ІМЕСГ» ОСОБА_8 із заявою, в якій просила надати їй кімнату більшу за розмірами для проживання її сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , вказавши, що в інституті вона працює з 2006 року та проживає по АДРЕСА_1 (а.с.12 т.1). Спільним рішенням №7 засідання профкому і адміністрації ННЦ «ІМЕСГ» від 20 червня 2013 року ухвалено ОСОБА_1 , яка працює в ННЦ «ІМЕСГ» техніком з 01.12.2006 року, проживає в гуртожитку ННЦ «ІМЕСГ» в АДРЕСА_5 , склад сім`ї 4 чоловіка, взяти на квартирний облік у загальну чергу з 20.06.2013 року (заява від 10.06.2013 року) (а.с.139 т.1). Рішенням Виконавчого комітету Глевахівської селищної ради VI скликання Васильківського району Київської області від 27 вересня 2013 року №113 було затверджено спільні рішення адміністрації та профспілкового комітету ННЦ «ІМЕСГ» №7 від 20 червня 2013 року про взяття на квартирний облік працівників інституту, а саме: ОСОБА_1 з сім`єю в складі 4-х осіб, техніка ННЦ «ІМЕСГ», яка проживає в АДРЕСА_5 , на загальну чергу. (а.с.138 т.1) Рішенням засідання вченої ради Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» Національної академії аграрних наук України від 19 березня 2015 року, оформленим протоколом №4 було погоджено проект розподілу житла в гуртожитку по АДРЕСА_1 згідно з додатком. (а.с.19 т.2) Наказом Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» від 04 травня 2015 року № 32-заг було наказано: перевести адміністративну будівлю за адресою: АДРЕСА_1 у житловий фонд; завідувачу відділенням з науково-виробничих та господарських питань прискорити роботи з переведення адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 у житловий фонд та завершити до 01 червня 2015 року; затвердити пропозиції комісії з розселення, які розглянуті та схвалені Вченою радою Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» (протокол № 4 від 19 березня 2015 року) щодо закріплення за працівниками інституту кімнат у будівлі по АДРЕСА_1 ; завідувачу Відділенням з науково-виробничих та господарських питань організувати роботи з реконструкції будівлі по АДРЕСА_1 відповідно до розробленого плану реконструкції (а.с. 13 т.1). Згідно з пунктом 42 додатку до вказаного наказу Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» від 04 травня 2015 року за ОСОБА_1 було закріплено кімнату АДРЕСА_1 (а.с. 14 - 15 т.1). 28 липня 2015 року Комунальним підприємством Київської обласної ради «Західне бюро технічної інвентаризації» було виготовлено технічний паспорт на громадський будинок гуртожиток АДРЕСА_1 (а.с. 21 - 30 т.1). Рішенням спільного засідання профкому та адміністрації ННЦ «ІМЕСГ» від 22 січня 2016 року, оформленим протоколом №28, профспілковим комітетом було погоджено попередній розподіл житла в будинку по АДРЕСА_1 . (а.с.136 т.1) Отже, судом достовірно встановлено, що відповідачі за згодою Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» проживають у незавершеній реконструкцією адміністративній будівлі по АДРЕСА_1 , постійно проживають у спірному приміщенні, на регулярній основі сплачують витрати за проживання та квитанції про оплату комунальних послуг, не мають іншого житла на момент подання позову про виселення, тому є підстави стверджувати, що вони мають достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а спірне приміщення є їхнім єдиним «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції. Доказів зворотного матеріали справи не містять. Таким чином, виселення із спірного приміщення відповідачів є невиправданим втручанням у їх право на повагу до житла. Належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності виселення відповідачів зі спірної будівлі, до якої вони були вселені більше 5 років назад, позивачем, у передбаченому ст.ст.12,81 ЦПК України порядку, суду не надано. З урахуванням відсутності у відповідачів іншого житла, та відсутності з боку позивача обґрунтувань існування нагальної суспільної необхідності у звільненні спірного приміщення, підстави для виселення відповідачів відсутні і суд 1-ї інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1 , треті особи: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, Служба у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації Київської області про виселення. Доводи апеляційної скарги про те, що будівля по АДРЕСА_1 є нежитловою будівлею, реконструкція якої з нежитлової в житлову не завершена, вона не прийнята в експлуатацію як житлова будівля (гуртожиток), їй не присвоювався статус гуртожитку і вона не зареєстрована як гуртожиток у виконавчому комітеті Глевахівської селищної ради, а тому до правовідносин щодо володіння, користування та розпоряджання цією будівлею та її приміщеннями не може застосовуватись житлове законодавство, не є безумовною підставою для скасування правильного по суті рішення 1-ї інстанції. Колегія суддів, повторно наголошує на те, що у пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції. Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинно здійснюватися «згідно із законом»; воно повинно мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві»: - містить у собі конкуруючий приватний інтерес; - зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; - для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті. У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, який вимагає дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи. При цьому необхідно враховувати, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес і перебуває в цивільно-правовому полі. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, колегія суддів зазначає, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа має право сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції. Вирішуючи питання про виселення відповідачів із спірного приміщення, суд з`ясовує чи є втручання у право особи на повагу до її житла не лише законним, а й «необхідним у демократичному суспільстві», позивачем не заперечується той факт, що рішенням Виконавчого комітету Глевахівської селищної ради VI скликання Васильківського району Київської області № 71 від 26 квітня 2012 року було погоджено переведення нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 в житлову. На даний час проводиться активна реконструкція адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 із нежитлової будівлі в житлову по завершенню якої вказана будівля буде прийнята в експлуатацію та зареєстрована як гуртожиток у Виконавчому комітеті Глевахівської селищної ради. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що надавши відповідачам дозвіл на користування спірним майном, позивач достеменно знав про те, що у відповідачів не має іншого житла, а тому їх право на це майно не може бути захищено шляхом примусового виселення відповідачів, які внаслідок цього можуть стати безхатченками, що не є справедливим з урахуванням усіх обставин даної справи. Доводи представника позивача про те, що відповідачі забезпечені житловою площею в гуртожитку АДРЕСА_4 відповідно до ордера № 46 від 08 квітня 2008 року не підтверджені належними доказами та спростовуються іншими доказами у справі, які підтверджують вчинення позивачем дій щодо надання відповідачці дозволу на проживання в кімнаті АДРЕСА_1 . Так, представник відповідачки посилався на те, що АДРЕСА_4 не є вільною, в ній проживає з 2000 року інша сім`я. Представник позивача не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказана кімната гуртожитку є вільною на даний час і відповідачі забезпеченні житлом. Інакше кажучи, позовні вимоги Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» не відповідають «нагальній суспільній необхідності», зокрема не є співрозмірними із переслідуваною законною метою. В свою чергу, відповідачі не відмовляються від свого права користування спірним приміщенням. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1 , третя особа: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області про виселення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» адвоката Олександрова Олексія Петровича. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» адвоката Олександрова Олексія Петровича залишити без задоволення. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1 , третя особа: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області про виселення - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 02 квітня 2021 року. Головуючий: Судді: