Постанова 4824 № 756/2082/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 грудня2022 року м. Київ Унікальний номер справи № 756/2082/16-ц Апеляційне провадження 22-ц/824/10612/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Немировської О.В., Ящук Т.І. при секретарі Кролівець О.В. сторони позивач ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом) відповідачі ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом) Ліквідаційна комісія Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (відповідач за зустрічним позовом) Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація (відповідач за зустрічним позовом) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 липня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Диби О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, Ліквідаційна комісія Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про виселення без надання іншого житлового приміщення, за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Ліквідаційної комісії Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування протоколу засідання житлово-побутової комісії, визнання недійсним житлового ордеру внаслідок неправомірних дій, часткове скасування розпорядження про надання жилого приміщення, визнання права користування жилим приміщенням та заборону вчинення перешкод у користуванні жилим приміщенням, в с т а н о в и в : у лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив виселити відповідачку з квартири АДРЕСА_1 . В обгрунтування позову зазначав, що він перебуває на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора відділу поліції № 2 Оболонського РУ ГУНП в м. Києві. Розпорядженням Оболонської РДА в м. Києві від 06.11.2015 йому виділено окрему службову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , а 24.11.2015 видано ордер для вселення на вказану житлову площу. 27.11.2015 він уклав з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» - ЖЕД № 501 Оболонського району м. Києва договір найму житлової площі та зареєструвався за новим місцем проживання. Проте вселитися та користуватися наданою квартирою не має можливості, оскільки вказана квартира неправомірно зайнята відповідачкою без законних на те підстав. У квітні 2016 року ОСОБА_2 в своїх інтерсах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Оболонського управління поліції ГУ НП в м. Києві, Оболонської РДА в м. Києві, в якому з урахуванням уточнених позових вимог, просила скасувати протокол № 13 засідання житлово-побутової комісії Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві від 21.09.2015 про затвердження рішення про надання спірної квартири ОСОБА_1 ; частково скасувати розпорядження № 591 від 06.11.2015 Оболонської в м. Києві державної адміністрації про надання квартири та видачу ордеру ОСОБА_1 ; визнати недійсним ордер від 24.11.2015; визнати за нею та неповнолітнім сином право користування спірною квартирою та заборонити вчиняти перешкоди у користуванні цим жилим приміщенням. В обґрунтування позову посилалася на те, що вона займає спірну квартиру на законних підставах, оскільки уклавши шлюб у 2002 році з працівником Мінського РВ ВС постійно та безперервно проживає у цій квартирі та є зареєстрованою за вказаною адресою разом з сином, а також сплачує за комунальні послуги, іншої житлової площі вони не мають. Ухвалами Оболонського районного суду м. Києва від 24.06.2020 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Ліквідаційну комісію Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, а також замінено неналежного відповідача за зустрічним позовом ГУ НП в м. Києві на належного відповідача Ліквідаційну комісію Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.07.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 551,20 грн. Зустрічний позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, у якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов. Посилаються на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що вони більше 20 років проживають у спірному житловому приміщенні безперервно та зареєстровані в ньому. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 звернулася 04.12.2017 до начальника Оболонського РУ ГУМВС України та отримала дозвіл на проживання у цьому приміщенні. Висновки суду про те, що її син був знятий з реєстрації у спірній квартирі та виїхав на проживання до матері у Херсонську область не відповідають дійсності. На час видачі ордера 21.09.2015 квартира не була вільною, а відтак ордер видано неправомірно. Крім того, згідно листа Департаменту Державного майна та ресурсів МВС України № 331А8/25 від 05.06.2020 квартира АДРЕСА_1 на балансі апарату МВС Оболонського РУ не перебувала та не перебуває, у зв`язку з чим МВС не розглядало питання про погодження зняття статусу службового житла із зазначеної квартири. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. За даними паспорта ОСОБА_2 вона не була зареєстрована у спірній квартирі у період перебування у шлюбі з працівником поліції ОСОБА_5 , а будь - яких правових підстав для її реєстрації після розлучення 26.11.2009 не було, оскільки вона уже не була членом сім`ї працівника міліції, а у гуртожитку по АДРЕСА_2 (на даний час АДРЕСА_3 ) могли проживати лише працівники міліції з членами їх родин. Єдиною підставою для вселення ОСОБА_2 мав бути ордер, проте такого ордеру вона не отримувала, та самоправно зайняла спірне приміщення. Будь - якого договору найму приміщення ОСОБА_2 не укладала. Відповідно до правових висновків Верховного Суду України визнання ордеру недійсним з мотивів, що він виданий на зайняте приміщення, може мати місце у тому разі, коли останнє зайнято правомірно. Оскільки ОСОБА_2 зайняла спірне приміщення неправомірно вона не може ставити питання про визнання ордеру недійсним. У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу та просила її задовольнити. ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 1308 від 15.12.1975 виділено жилу (приведену) площу організаціям в жилих будинках для малосімейних згідно з додатком № 1, зокрема, в рахунок цільового ліміту 1976 року Мінській райраді для працівників РВВС (міліції) передано приведену площу (36 квартир, а саме з 73 по 108) у будинку АДРЕСА_4 ) метражем у кількості 937,2 кв.м., що також підтверджується актом від 21.12.1975 складеним відділом обліку та розподілу житлової площі виконкому Київської міської ради депутатів трудящих та виконкомом Мінської районної ради депутатів трудящих м. Києва. Рішенням виконавчого комітету Мінської районної ради депутатів трудящих м. Києва № 52 від 23.02.1976 вирішено службову кімнату готельного типу АДРЕСА_5 площею 14,95 кв.м надати ОСОБА_7 з родиною з 3 осіб. Відповідно до матеріалів облікової квартирної справи № 26136 з 1990 року у гуртожитку за адресою АДРЕСА_6 проживав ОСОБА_5 як працівник органів внутрішніх справ разом зі своєю сім`єю з трьох осіб: ОСОБА_8 (дружина), ОСОБА_9 (донька), ОСОБА_10 (син) та був зареєстрований за вказаною адресою з 28.12.1996. В подальшому 23.10.2001 після розірвання шлюбу дружина ОСОБА_5 разом з дітьми зняті з реєстраційного обліку за спірною адресою. 27.02.2002 ОСОБА_5 одружився з ОСОБА_2 .Від шлюбу мають сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був зареєстрований за спірною адресою з 2002 року разом з батьком. ОСОБА_2 зареєстрованою за вказаною адресою не значилася. 05.02.2008 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано. Згідно з довідкою Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 18.09.2008, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїхав за місцем помешкання матері до Цюрупинського району Херсонської області у 2007 році. Згідно з витягом з протоколу № 21 засідання громадської комісії з житлових питань Оболонської РДА в м. Києві від 24.09.2008, погоджено виключити ОСОБА_3 , 2002 року народження, з квартирного обліку, на обліку рахувати 1 особу. На підставі розпорядження Оболонської РДА в м. Києві № 913 від 10.10.2008 внесено зміни до облікової справи ОСОБА_5 щодо його перебування на квартирному обліку у кількості 1 особа. Відповідно до довідки Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 26.11.2009 по дату видачі вказаної довідки ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_6 . 22.11.2008 ОСОБА_5 одружився з ОСОБА_12 , від зареєстрованого шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_13 . Згідно довідки Управління ресурсного забезпечення ГУ МВС України в м. Києві від 09.12.2009, ОСОБА_5 разом з сином ОСОБА_13 з 08.12.2009 проживають та зареєстровані у сімейному гуртожитку за адресою АДРЕСА_7 . Відповідно до даних паспорта ОСОБА_2 25.11.2009 її знято з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_8 , та 26.11.2009 зареєстровано за адресою АДРЕСА_6 . Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 1722955 від 21.08.2018, син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також зареєстрований з 26.11.2009 за спірною адресою. Листом № 52/11174 від 30.09.2015 Оболонське РУ ГУ МВС України в м. Києві зверталося до Оболонської РДА в м. Києві з проханням видати ОСОБА_1 ордер на квартиру АДРЕСА_1 , після виключення її з числа службової із зняттям з квартирного обліку. Лист містить посилання на те, що вказана квартира є вільною. Розпорядженням Оболонської РДА в м. Києві № 591 від 06.11.2015 затверджено спільне рішення адміністрації та житлово-побутової комісії Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві про надання жилих приміщень та відповідно видачу ордерів на жилі приміщення особам зазначених у додатках до цього розпорядження. Згідно додатку № 2 до вказаного розпорядження ОСОБА_1 як працівнику Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві надано квартиру АДРЕСА_1 на підставі протоколу № 13 засідання житлово-побутової комісії Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 21.09.2015. Попередньо, розпорядженням Оболонської РДА в м. Києві №588 від 04.11.2015 окрему однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 14,95 кв.м, загальною площею 29,80 кв.м, виключено з числа службових. 24.11.2015 на підставі розпорядження Оболонської РДА в м. Києві № 591 від 06.11.2015 ОСОБА_1 на 1 особу видано ордер №010607 серії Б на жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1 . Згідо з довідкою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» від 16.12.2015, ОСОБА_1 з 27.11.2015 зареєстрований за адресою АДРЕСА_6 (державна). Відповідно до листа Оболонського РВ в м. Києві ГУ ДМС України у м. Києві від 23.02.2016, штамп місця реєстрації від 26.11.2009 проставлений у паспорті ОСОБА_2 з порушенням діючого законодавства, оскільки вказано адресу реєстрації « АДРЕСА_6 », натомість має бути вказано « АДРЕСА_2 », у зв`язку з чим у відповідності до вимог чинного законодавства така реєстрація скасовується. Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інтанції виходив з того, що ОСОБА_2 зайняла спірне житлове приміщення без достатніх правових підстав. Суд вказав, що уповноваженими органами не приймалось рішень щодо надання дозволу відповідачці на проживання у спірній квартирі, ордеру на вселення їй не видавалось, договору найму з наймодавцем вона не укладала.Суд зазначив, що квитанцій про сплату комунальних послуг по спірній квартирі свідчать про те, що відповідачка здійснила оплату за січень та лютий 2016 року, тобто вже після видачі ОСОБА_1 ордера на вселення, та звернення його з позовом до суду. Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Гпромадянам, чкі потребують соціального захисту, житло надається державвою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до ст. 127 ЖК для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ради. Відповідно до частин першої, другої статті 128 ЖК порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток. Відповідно до ст. 129 ЖК на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Відповідно до ст. 130 цього ж Кодексу порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначаються законом. Сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення (ч. 1-3 ст. 132 ЖК). За обставинами справи встановлено, що з 1990 року у спірному житловому приміщенні, за адресою АДРЕСА_6 проживав ОСОБА_5 разом із сім`єю. Після розірвання шлюбу 23.10.2001 його дружина разом з дітьми виселилися із спірного житлового приміщення, натомість ОСОБА_5 27.02.2002 одружився з ОСОБА_2 та вона була вселена у спірне житлове приміщення як член сім`ї ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_5 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , який був зареєстрований у цьому житловому приміщенні разом з батьком. Права членів сім`ї щодо користування гуртожитком є похідними від права особи, який надано житлове приміщення у гуртожитку у зв`язку з роботою чи навчанням. Проте, незважаючи на розірвання шлюбу з ОСОБА_5 05.02.2008 та виселення його із спірного житлового приміщення ОСОБА_2 разом з сином залишилася проживати у спірному приміщенні та будь - яких вимог про її виселення власник чи балансоутримувач будинку, в якому знаходиться спірна квартира до неї не заявляли. Більше того, якщо за час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . ОСОБА_2 була зарестрована за адресою: АДРЕСА_8 , то після розірвання шлюбу 26.11.2009 неї зареєстрували за адресою спірної квартири та ця реєстрація не скасована. У листі від 23.02.2016 Оболонського РВ ГУ ДМСУ зазначено, що штапм у паспорті ОСОБА_2 проставлено колишнім співробітником ВГІРФО Оболонсткого РУГУ МВС України в м. Києві з порушенням діючого законодавства, проте в чому полягали ці порушення у листі не зазначено та така реєстрація у встановленому законом порядку не скасована. Надання житлової площі у гуртожитку особам, які не працюють на підприємстві (без видачі ордера) є порушенням діючого законодавства та суперечить визначеному призначенню гуртожитків. Разом з тим, згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло. Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме -від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia), заява № 58255/00, п. 36, ECHR 2004-XI. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13.05.2008 у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50), п.п. 40, 41 вказаного рішення Європейського суду від 02.12.2010. Застосовуючи ч. 3 ст.116 ЖК, відповідно до якої особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються без надання їм іншого жилого приміщення, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 не самоправно зайняла жиле приміщення, а була вселена як член сім`ї ОСОБА_5 , проживає разом з сином ОСОБА_3 у цьому приміщенні безперервно з 2002 року та будь - яких вимог про її виселення не заявлялося. Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме: без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідного ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі. Натомість вселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було самоправним, оскільки ніхто із сторін не заперечував, що ОСОБА_5 , членами сім`ї якого були відповідачі за основним позовом, займав спірне жиле приміщення на законних підставах, був у ньому зареєстрований та перебував разом з ОСОБА_3 на квартирному обліку, як такий, що потребує поліпшення житлових умов. У той же час, члени житлово - побутової комісії Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, ухвалюючи рішення про надання спірної квартири ОСОБА_1 , що відображено в протоколі № 13 від 21 вересня 2015 року, не перевірили чи було вільним це жиле приміщення, не з`ясували обставини проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у цьому приміщенні, не вирішили питання про їх виселення у встановленому законом порядку у випадку відсутності у них права проживання у спірній квартирі та вирішили питання про видачу ордера на жиле приміщення, яке не було вільним. Статтями 58, 59 ЖК визначені підстави і порядок видачі ордера та визнання ордера на жиле приміщення недійсним. Єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер на жиле приміщення, виданий на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку, зокрема, у випадку порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення. Оскільки ордер видано на жиле приміщення, яке не є вільним, зустрічні позовні вимоги про визнання ордера недійсним колегія суддів визнає законними та обгрунтованими. Визнання ордера недійсним є належним та ефективним захистом порушеного права, натомість визнання недійсними протоколу № 13 засідання житлово-побутової комісії Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві від 21.09.2015 про затвердження рішення про надання спірної квартири ОСОБА_1 , розпорядження № 591 від 06.11.2015 Оболонської в м. Києві державної адміністрації про надання квартири та видачу ордеру ОСОБА_1 не є ефективним захистом порушеного права, оскільки дія цих актів, як актів індивідуальної дії вичерпана, а тому в цій частині у задоволенні зустрічного позову слід відмовити. Відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення або невизнання. Оскільки при розгляді справи встановлено, що ордер ОСОБА_1 видано з порушенням ст. 58 ЖК України, та у порядку ст. 59 цього Кодексу він визнаний недійсним позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки за вищевказаних обставин не встановлено порушення його прав на спірне жиле приміщення. За вказаних обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про часткове задоволення зустрічних позових вимог. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 липня 2022 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково. Визнати ордер від 24 листопада 2015 року, виданий ОСОБА_1 на зайняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_6 недійсним. В решті позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлений 21.12.2022. Головуючий Л. Д. Махлай Судді О. В. Немировська Т. І. Ящук