Постанова Київський апеляційний суд № 760/1421/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/4139/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №760/1421/17 18 лютого 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Савлук І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Українця В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району» про визнання ордеру недійсним, визнання приватизації та договору дарування незаконним та їх скасування, виселення, визнання відмови незаконною та зобов`язати вчинити дії, - в с т а н о в и в: 23 січня 2017 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 , Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району», в якому просили визнати ОСОБА_2 , його дружину ОСОБА_7 та сина ОСОБА_4 такими, що з 01 січня 2013 року займають жиле приміщення - кімнату № 4/3 (за новою нумерацією кімната 8) НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 без законних підстав; визнати незаконним надання відповідачу та членам його сім`ї кімнати № 20 в НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовували тим, щопозивачка ОСОБА_6 перебувала на квартирному обліку з 1992 року та на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, з 23 березня 2012 року. Мешкала в будинку АДРЕСА_1 разом з батьками та саме її матері було надано НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 для всієї родини. Позивачі мають постійну реєстрацію за вказаною адресою та на законних підставах знаходяться в даній квартирі. У НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 , що належить до категорії гуртожитку, існує блокова система, за якою визначено чотири ізольовані кімнати з різним квадратним метражем, із загальними місцями користування: кухня, душова кімната, коридор. Сім`я позивачів у складі 3-х осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та донька ОСОБА_8 постійно мешкають у комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 та займають 2 (дві) кімнати: № 4, № 14-15. Позивач ОСОБА_1 , який з 29 жовтня 1991 року працював в Управлінні державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві та в грудні 2010 року був звільнений з органів внутрішніх справ за ст. 65 п. «А» ( за віком) має право на першочергове отримання житла. Управління державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві зверталось до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації з проханням сприяти у вирішенні питання щодо поліпшення житлових умов пенсіонеру органів внутрішніх справ України шляхом надання додаткової кімнати в комунальній квартирі за місцем постійного проживання в будинку АДРЕСА_1 . З проханням до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо надання вільної кімнати в НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 неодноразово звертались і позивачі, але станом на 17 січня 2017 року позивач ОСОБА_1 пільговим житлом не забезпечений. Відповідач ОСОБА_2 , який працював в спецпідрозділі Міністерства внутрішніх справ України, будучи прописаним у відомчому гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору оренди № 19 від 17 січня 2012 року, укладеного з ДП «Екос», орендував для особистого тимчасового проживання комунальну кімнату № 4/3 (за новою нумерацією кімната 8) НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 , строком до 31 грудня 2012 року без права викупу та приватизації, з відшкодуванням комунальних послуг. Зазначали, що відповідач ОСОБА_2 , порушуючи умови договору оренди, без продовження як строків перебування в орендованій кімнаті, так і строків реєстрації за місцем тимчасового мешкання, незаконно з 01 січня 2013 року вселився разом зі своєю родиною до кімнати № 4/3 (за новою нумерацією кімната 8) НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 , та, не знімаючись з реєстраційного обліку відомчого гуртожитку, на підставі завідомо неправдивих відомостей оформив постійну реєстрацію місця проживання за адресою тимчасового проживання по АДРЕСА_1 , з подальшим оформленням комунальної кімнати № 4/3 (за новою нумерацією кімната 8) НОМЕР_3 у приватну власність. Письмову згоду на приватизацію відповідачем ОСОБА_2 вказаної комунальної кімнати позивачі, які постійно мешкали за вказаною адресою в НОМЕР_3 , не надавали. Вважають, що безпідставна приватизація комунальної кімнати № 4/3 (за новою нумерацією кімната 8) НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 призвела до незаконного отримання відповідачем ОСОБА_2 з членами його сім`ї додаткового житлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 - кімнати № 20 в НОМЕР_3 , що стало наслідком порушення майнових прав сім`ї позивачів, оскільки за таких обставин позивач ОСОБА_1 не отримав пільгового житла, яке гарантувала держава. До того ж, сім`я позивачів, яка мала постійне місце проживання по АДРЕСА_1 , а також вибір кімнат для проживання своєї родини, не змогла використати право на приватизацію додаткової кімнати по АДРЕСА_1 , оскільки відповідач ОСОБА_2 зайняв відразу обидві кімнати в НОМЕР_3 під номером 4/3 (за новою нумерацією кімната 8) та під номером 20, одну з яких привласнив через незаконну приватизацію, яка базувалась на незаконній реєстрації, та готується приватизувати у незаконний спосіб іншу кімнату. Вказували, що зазначені обставини також підтверджують неправомірність дій Відділу реєстрації КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району» та Відділу приватизації Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, які, порушуючи вимоги Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні, у незаконний спосіб взяли на реєстраційний облік відповідача ОСОБА_2 та членів його сім`ї, здійснили незаконну приватизацію кімнати, чим обмежили права пільговика - позивача ОСОБА_1 на отримання вільної кімнати № 20 в НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 . Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 червня 2018 року прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову, в якій позивачі просили: визнати ордер № НОМЕР_2 серія Б на жиле приміщення від 21 квітня 2016 року, виданий ОСОБА_2 з сім`єю на підставі розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 квітня 2016 року № 320 недійсним; визнати приватизацію кімнат № 8 , № 20 у НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1 , здійснену на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 незаконною та скасувати її; визнати договір дарування від 12 червня 2017 року незаконним та скасувати його; виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_3 ; виселити ОСОБА_5 з жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_3 ; визнати відмову Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації у наданні жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_3, кімната № 20 на користь ОСОБА_1 з родиною незаконною; зобов`язати Солом`янську районну у місті Києві державну адміністрацію надати ОСОБА_1 з родиною жиле приміщення № 20 у НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 шляхом видачі ордеру (а.с. 168-174 том 1). У поданій заяві зазначали, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , протиправно займаючи одну кімнату № 8 в НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1 , без правових підстав отримали ордер на право зайняття жилого приміщення площею 25,50 кв.м., яке складається з двох кімнат № 8 , № 20 в комунальній НОМЕР_3 , та незаконно приватизували вказані кімнати, отримавши 15 березня 2016 року свідоцтво про право власності, яке посвідчує, що 22/100 частин комунальної НОМЕР_3 (кімнати №№ 8, 20) в будинку АДРЕСА_1 , що становить загальну площу 23,88 кв.м., належать на праві спільної часткової власності відповідачам. 12 червня 2017 року відповідачами: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 на підставі договору дарування 24/100 частин НОМЕР_3 з відповідною частковою приміщень спільного користування, загальною площею 24,91 кв.м., до складу якої входить кімната № 20 в НОМЕР_3 , подаровано ОСОБА_5 . Посилались на те, що відповідач ОСОБА_2 з родиною на момент надання йому спірної кімнати № 20 в НОМЕР_3 не був наймачем, оскільки проживав у квартирі без укладення договору найму жилого приміщення, та не мав права на отримання жилого приміщення, що звільнилось в НОМЕР_3 , а тому ізольоване жиле приміщення, що звільнилось мало бути передано наймачам, які проживають у цій квартирі і потребують поліпшення житлових умов. Саме такими наймачами є сім`я ОСОБА_9 (позивачів), які проживають у цій квартирі, перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов майже 25 років, відносяться до категорії черги - першочергово. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року закрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в інтересах якого діють батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ), ОСОБА_5 , Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району» про визнання ордеру недійсним, визнання приватизації та договору дарування незаконним та їх скасування, виселення, визнання відмови незаконною та зобов`язати вчинити дії в частині вимог позивача ОСОБА_6 у зв`язку з її відмовою від позову (а.с. 79-80 том 2). Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в інтересах якого діють батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ), ОСОБА_5 , Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району» про визнання ордеру недійсним, визнання приватизації та договору дарування незаконним та їх скасування, виселення, визнання відмови незаконною та зобов`язати вчинити дії, відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення постановлено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, не з`ясував та не надав оцінки обставинам щодо наявності підстав для взяття відповідача ОСОБА_2 на облік громадян, що потребують поліпшення житлових умов у місті Києві, а саме: не врахував відсутність у відповідача безперервного постійного проживання та реєстрації в місті Києві не менше п`яти років. Судом першої інстанції не враховано, що на момент отримання ордеру на жиле приміщення - кімнату № 8 НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 безперервно проживав у місті Києві лише 1 рік і 51 день (період з 21 грудня 2012 року по 12 лютого 2014 року) на тимчасовій основі, що вказує на недотримання вимог щодо безперервного постійного проживання та реєстрації відповідача ОСОБА_2 у місті Києві не менше п`яти років, а отже, і на незаконність взяття і перебування ОСОБА_2 на квартирному обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов у місті Києві. Відсутні в матеріалах справи і докази щодо укладення з відповідачем ОСОБА_2 договору найму жилого приміщення, передбаченого житловим законодавством, що також доводить тимчасовість проживання останнього у місті Києві на момент взяття на квартирний облік. Вважає, що правовий аналіз законодавчих приписів, встановлених фактичних обставин справи на підставі наданих учасниками доказів дозволяє стверджувати, що ордер на кімнату № 8 НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 виданий відповідачу ОСОБА_2 безпідставно. Оскільки відповідач ОСОБА_2 не був наймачем НОМЕР_3 , то він всупереч закону ( стаття 31, 54 Житлового кодексу УРСР) отримав додаткову кімнату № 20 , що звільнилась в НОМЕР_3 , з видачею ордеру на вказані жилі приміщення. Такий ордер, відповідно до вимог статті 59 Житлового кодексу УРСР, підлягає визнанню недійсним, з виселенням зазначених в ордері осіб із житлового приміщення на підставі статті 117 Житлового кодексу УРСР. Суперечить вимогам пункту 1 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснена відповідачем ОСОБА_2 приватизація кімнат в НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1 , що не враховано судом першої інстанції при ухваленні судового рішення. Звернув увагу, що судом першої інстанції застосовано норми матеріального права, які не підлягають застосуванню при вирішенні вказаного спору, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Прокопович проти Росії". У відзиві на апеляційну скарги відповідач ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Денищенко-Бостан О.Л. просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року - без змін, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є обґрунтованим, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_2 вказує на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та намагання останнього у спосіб, не передбачений законом, набути право на кімнати № 8, № 20 в комунальній НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1 , до яких позивач не має жодного відношення. Як вірно встановлено судом першої інстанції у судовому рішенні, ордер № НОМЕР_1 серія Б від 12.02.2014 року на зайняття ОСОБА_2 жилого приміщення - кімнати № 4/3 (на сьогодні № 8 ) в комунальній НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_1 , та ордер № НОМЕР_5 серія Б від 09.02.2017 на зайняття жилого приміщення - кімнати № 20 в комунальній НОМЕР_3 за цією ж адресою видані йому відповідно до чинного законодавства України. Враховано судом першої інстанції й це вбачається із наданих доказів, що відповідач ОСОБА_2 , який разом з членами сім`ї у складі 3-х осіб займав кімнату № 4/3 (на сьогодні №8 ) в НОМЕР_3 , жилою площею 12,40 кв.м. та в розподілі на одну особу - рівень забезпеченості на кожного становив 4,13 кв. метри, що набагато менше встановлених законодавством норм, скориставшись своїм правом на поліпшення житлових умов, звернувся до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про поліпшення житлових умов, на що отримав згоду, з видачею спочатку ордеру № НОМЕР_2 серія Б від 21.04.2016, в якому було допущено арифметичну помилку в частині зазначення нумерації кімнат, яку було усунуто шляхом видачі 09.02.2017 ордеру № НОМЕР_5 серія Б на зайняття жилого приміщення - кімнати № 20 в комунальній НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_1 . Вказана обставина свідчить про те, що в частині вимоги позивача щодо визнання недійсним ордера № НОМЕР_2 серія Б на жиле приміщення від 21.04.2016, який анульований, відсутній предмет спору. Не ґрунтується на нормах матеріального права та не підлягає задоволенню і вимога позивача щодо визнання приватизації кімнат № 8 , № 20 у НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1 , здійснену на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 незаконною, оскільки право на безоплатну передачу у власність займаних кімнат в НОМЕР_3 реалізоване сім`єю ОСОБА_10 у спосіб, передбачений Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». При цьому, відповідач ОСОБА_2 , як власник кімнат № 8 , № 20 у НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1 , відповідно до вимог чинного законодавства на власний розсуд мав право на розпорядження вказаним нерухомим майна та при укладенні договору дарування від 12 червня 2017 року щодо передачі кімнати № 20 в НОМЕР_3 у власність ОСОБА_5 будь-яких прав позивача ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_5 не порушували та і не могли порушити. Крім того, позивач, який не є стороною оспорюваного правочину, не має жодного відношення до права власності на вказану кімнату, а отже вимога позивача про визнання договору дарування від 12 червня 2017 року незаконним та скасування його є безпідставною та не підлягає задоволенню. З урахуванням відсутності підстав для визнання ордеру недійсним, вважає, що вимога позивача про виселення відповідачів з НОМЕР_3 не ґрунтуються на вимогах закону. Доводи позивача про порушення вимог чинного законодавства при розгляді питання щодо надання жилого приміщення - кімнати № 20 в НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 сім`ї ОСОБА_10 , із зобов`язанням Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації надати вказане жиле приміщення ОСОБА_1 з родиною, вважає недоведеними у встановленому законом порядку та в сукупності із встановленими судом першої інстанції обставинами справи правові підстави для задоволення вимоги позивача в цій частині відсутні. Відповідно до вимог частини першої, другої статті 133, статті 137 ЦПК України відповідач ОСОБА_2 подав до суду апеляційної інстанції попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Представник відповідача Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації - Федорук Х. у поданому відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 просить рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року залишити без змін, а скаргу позивача - без задоволення, посилаючись на те, що рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22.09.2020 ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи та наданих сторонами доказів, які суд першої інстанції дав вірну правову оцінку. Зазначає, що Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація при прийнятті рішень, які оспорюються позивачем, керувалась нормами чинного законодавства. Вважає, що матеріали справи не містять та позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, що свідчить про безпідставність заявлених позивачем вимог. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_5 , посилаючись на те, що рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення. Звернула увагу, що під час судового розгляду справи позивачем не надано жодного доказу, що він мав законні підстави на отримання у користування кімнати № 20 у комунальній НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_1, в м.Києві та, в розумінні вимог закону, не є особою, яка має права на володіння, користування, розпорядження вказаним нерухомим майном. В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 на законних підставах став власником кімнати № 20 комунальної НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_1 та на власний розсуд розпорядився вказаним майном за договором дарування від 12 червня 2017 року на користь ОСОБА_5 . Вважає, що при набутті права власності на кімнату № 20 комунальної НОМЕР_3 вона, як і ОСОБА_2 , не порушили та не могли порушити житлові права позивача, які останнім не підтверджені. Також просила врахувати, що позивач не є стороною договору дарування від 12 червня 2017 року, а отже не має право на оспорювання цього договору. Вимоги позивача в частині виселення її з квартири № 4 за адресою АДРЕСА_1 вважає безпідставними, оскільки вона, як законний власник кімнати № 20 комунальної НОМЕР_3 , має право використовувати вказане помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім`ї. Третя особа у справі Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району» у визначений ухвалою суду строк, не скористалось процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ткачук О.М. повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Денищенко-Бостан О.Л., відповідачка ОСОБА_7 , представник відповідача Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Федорчук Х.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції. Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та представник третьої особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району» в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялися у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 прийнятий до комунальної власності територіальної громади міста Києва та переданий до сфери управління Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 вересня 2012 року № 1605 «Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ «ХК`Київмісьбуд» до комунальної власності територіальної громади міста Києва». Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 20 листопада 2012 року № 697 «Про закріплення на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації» зазначений будинок був закріплений на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації (а.с. 46 том 1). До цього часу житловий будинок обліковувався на балансі ДП «ЕКОС» ПАТ «ХК`Київмісьбуд», яке здійснювало самостійну господарську діяльність, як окремий суб`єкт господарювання (а.с. 47 том 1). В будинку АДРЕСА_1 проживають разом з сім`єю позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , та користуються НОМЕР_3 , яка складається із чотирьох ізольованих кімнат: № 4/1, житловою площею 13,1 кв.м.; № 4/2, житловою площею 12,6 кв.м.; № 4/3, житловою площею 12,4 кв.м.; № 4/5, житловою площею 11,6 кв.м. та 5,7 кв.м. Згідно з розпорядженням Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації від 24 травня 2016 року № 420 на підставі технічних паспортів, виготовлених КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» внесено зміни у додаток розпорядження Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації від 17 вересня 2014 року № 614, зокрема, по НОМЕР_3 , з присвоєнням нової нумерації житлових кімнат: кімната під номером 4/1 за новою нумерацією має № 20; кімната під номером 4/2 за новою нумерацією має номер 4; кімната під номером 4/3 має номер 8; кімната в НОМЕР_3 під номером 4/5 за новою нумерацією отримала два номери 14; 15 (а.с. 63, 66, 67-71 том 2). З досліджених в судовому засіданні матеріалів облікової справи Солом?янської районної в м.Києві державної адміністрації щодо ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: НОМЕР_3, гуртожиток . Його дружина ОСОБА_6 разом з дочкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 НОМЕР_3 в м.Києві (а.с. 160-261 том 2). 21 лютого 2012 року ОСОБА_6 звернулась до Солом?янської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про зарахування її на квартирний облік з сім`єю із двох осіб, в тому числі дочка, та надала відповідні документи. Солом`янська районна в місті Києві державної адміністрації, розглянувши матеріали, подані Відділом обліку та розподілу житлової площі та, враховуючи позицію Громадської комісія з житлових питань від 01 березня 2012 року, яка рекомендувала зарахувати на загальних підставах ОСОБА_6 складом сім`ї 2 особи (вона, дочка) з підстав проживання на жилій площі не більше 7,5 кв. м. на одну особу, розпорядженням від 23 березня 2012 року № 169 «Про зарахування громадян на квартирний облік, внесення змін в квартирно облікові справи» прийняла на квартирний облік за місцем проживання ОСОБА_6 сім`єю з 2-х осіб (заявник - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, дочка - ОСОБА_8 , 2010 року народження), як така, що зареєстрована в м. Києві з 1993 року, проживає з 1993 року за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_3, кімната 2, де всього зареєстровано 2 особи. Окреме житло, 1 кімната жилою площею 12,7 кв.м., підстава: забезпечення жилою площею не більше 7,5 кв.м., порядок забезпечення житлом: за загальною чергою. 11 серпня 2014 року ОСОБА_6 звернулась до Солом?янської районної в м.Києві державної адміністрації із заявою про приєднання кімнати № 4/5 в НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 . Громадською комісією з житлових питань при Солом?янській районній в м.Києві державній адміністрації було рекомендовано надати ОСОБА_6 на родину з 3-х осіб (вона, дочка та чоловік ОСОБА_1 ) кімнату № 4/5 та видати ордер на 2-і кімнати № 4/2 та № 4/5 в комунальній НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 без зняття з обліку. Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 15 серпня 2014 року № 555 «Про вирішення житлових питань громадян Солом`янського району міста Києва» надано в користування ОСОБА_6 до підходу черги квартирного обліку кімнату житловою площею 16,02 кв.м. у комунальній НОМЕР_3/5 в будинку АДРЕСА_1 та видано ордер на дві кімнати у комунальній НОМЕР_3 житловою площею 28,72 кв.м в будинку АДРЕСА_1 на родину з трьох осіб: вона, дочка - ОСОБА_8 , чоловік - ОСОБА_1 , без зняття з квартирного обліку. На підставі цього розпорядження Відділом обліку та розподілу житлової площі Солом?янської районної в м.Києві державної адміністрації ОСОБА_6 було видано ордер від 18 серпня 2014 № 018759 серія Б. 30 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом?янської районної в м.Києві державної адміністрації із заявою про об`єднання облікових справ ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Відповідно до протоколу № 33 від 06 листопада 2014 року Громадська комісія з житлових питань при Солом?янській районній в м.Києві державній адміністрації рекомендувала об`єднати облікові справи 20610 і 31649 в одну. На квартирному обліку вважати з 10 лютого 1992 року в пільгових списках працівників міліції родиною з 3 осіб. Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 14 листопада 2014 року № 765 «Про прийняття громадян на квартирний облік для надання жилого приміщення, внесення змін до облікових справ, зняття та поновлення на квартирному обліку» справи квартобліку за номерами: 20610, 31649 було об`єднано в одну № 20610. 22 березня 2016 року ОСОБА_6 звернулась до Солом?янської районної в м.Києві державної адміністрації із заявою про надання додаткової кімнати 4/1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 комунальної НОМЕР_3 . На момент надання письмової відповіді ОСОБА_6 від 04 квітня 2016 року у Відділі обліку та розподілу житлової площі Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації була відсутня інформація, що кімната 4/1 по АДРЕСА_1 вільна, про що повідомлено заявника з неможливістю розглянути порушене питання. З досліджених в судовому засіданні матеріалів облікової справи Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації стосовно ОСОБА_2 (відповідач у справі) вбачається, що 19 грудня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації з проханням зарахувати його на квартирний облік з сім`єю (він та син) та надав відповідні документи (а.с. 104-159 том 2). Згідно з паспортних даних ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: НОМЕР_3, гуртожиток з 21 червня 1996 року. За адресою: м.Київ, АДРЕСА_1 НОМЕР_3 (за новою нумерацією кімната 8) зареєстрований з 21 грудня 2012 року. Відповідні дії по реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою проводились Солом?янським РВ ГУДМС України у місті Києві (а.с. 113, 114-115 том 1). В матеріалах облікової справи також містяться договори оренди житлового приміщення, укладені між ДП «Екос», як балансоутримувачем будинку, та ОСОБА_2 , як орендарем жилого приміщення - кімнати № 4/3 (за новою нумерацією кімната 8), розташованої в будинку готельного типу за адресою:АДРЕСА_1 , а саме: від 30 січня 2006 року, від 01 липня 2009 року, від 14 червня 2011 року, а також договір № 19 від 17 січня 2012 року про надання доступу до житлового приміщення № 4/3 (за новою нумерацією кімната 8) за адресою: АДРЕСА_1 , з відшкодуванням комунальних послуг на приміщення, що здано в оренду та утримання прибудинкової території (а.с. 107-117 том 2). Відповідно до протоколу № 39 від 19 грудня 2013 року Громадська комісія з житлових питань при Солом?янській районній в м.Києві державній адміністрації, розглянувши питання зарахування на квартирний облік, рекомендувала зарахувати на квартирний облік на загальних підставах ОСОБА_2 з родиною з двох осіб. Підстава для зарахування на облік: проживання в комунальній квартирі. Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 грудня 2013 року № 842 «Про прийняття громадян на квартирний облік для надання жилого приміщення, внесення змін до облікових справ та зняття з квартирного обліку» прийнято на квартирний облік за місцем проживання ОСОБА_2 сім`єю з 2-х осіб: заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4, син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3. 05 лютого 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації з проханням видати ордер на фактично займану житлову площу. Відповідно до протоколу № 4 Громадська комісія з житлових питань при Солом?янській районній в м.Києві державній адміністрації, розглянувши особисту заяву та матеріали справи ОСОБА_2 , рекомендувала видати ордер на фактично займану ним кімнату НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 . Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 лютого 2014 року № 75 «Про вирішення житлових питань громадян Солом`янського району міста Києва» надано ОСОБА_2 до підходу черги квартирного обліку кімнату житловою площею 12,4 кв.м. у комунальній НОМЕР_3 (за новою нумерацією кімната 8), в будинку АДРЕСА_1 на родину з двох осіб: ОСОБА_2 , син - ОСОБА_4 , без зняття з квартирного обліку. На підставі цього розпорядження Відділом обліку та розподілу житлової площі Солом?янської районної в м.Києві державної адміністрації ОСОБА_2 було видано ордер від 12 лютого 2014 року № НОМЕР_1 серія Б. 25 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до голови Солом?янської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про надання додаткової кімнати за адресою: АДРЕСА_1 НОМЕР_3, кім. 1 (4/1) , яка звільнилась 24 березня 2016 року. Адміністрацією було надано ОСОБА_2 письмову відповідь № 108- Ю8/ОП/С-458-Ю63 від 06 квітня 2016 року, з якої вбачається, що на момент надання відповіді у Відділі обліку та розподілу житлової площі Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації відсутня інформація, що кімната 1 НОМЕР_3 (4/1) на АДРЕСА_1 вільна, і порушене питання не може бути розглянуто. Відповідно до протоколу № 7 від 07 квітня 2016 року на засіданні Громадської комісії з житлових питань при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації були розглянуті заяви про поліпшення житлових умов шляхом надання додаткової кімнати № 4/1 (за новою нумерацією кімната 20) ОСОБА_6 , яка родиною з трьох осіб займає дві кімнати № 4/2 (за новою нумерацією кімната 4) та № 4/5 (за новою нумерацією кімната 14; 15) житловою площею 28,72 кв.м, та ОСОБА_2 , який родиною з трьох осіб займає одну кімнату № 8 в НОМЕР_3 , житловою площею 12,40 кв. м. За результатами розглянутих заяв та матеріалів облікових справ комісія рекомендувала приєднати вільну кімнату № 4/1 (за новою нумерацією кімната 20) в НОМЕР_3 , житловою площею 13,10 кв.м. родині ОСОБА_10 , з відмовою у приєднані вказаної кімнати родині ОСОБА_9 з тих підстав, що родина ОСОБА_9 забезпечена жилою площею по 9 кв.м. на одну особу (а.с. 141, 231 зворот том 2). Про прийняте рішення ОСОБА_6 було повідомлено додатково листом від 14 квітня 2016 року № 108- 108ЮП/Р-432-1201. Розпорядженням Солом?янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 квітня 2016 року № 320 «Про вирішення житлових питань громадян Солом`янського району міста Києва», з урахуванням пропозиції Громадської комісії з житлових питань при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації, було приєднано ОСОБА_2 кімнату № 20 житловою площею 13,10 кв.м у комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 та видано ордер на дві кімнати № 8 та № 20 житловою площею 25,50 кв.м. у комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 на родину з трьох осіб: ОСОБА_2 , дружина - ОСОБА_7 , син - ОСОБА_4 , без зняття з квартирного обліку. На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_2 було видано ордер від 21 квітня 2016 року № НОМЕР_2 серія Б на жиле приміщення - кімнати № 8 та № 20, житловою площею 25,50 кв.м., у комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 . 31 січня 2017 року до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся ОСОБА_2 із заявою, в якій просив у зв`язку із несвоєчасним наданням йому відповідних документів про приватизацію кімнати № 8, просив внести зміни до розпорядження Солом?янської районної у м.Києві державної адміністрації та видати йому ордер на одну кімнату № 20 у комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 . До заяви було додано копію свідоцтва про право власності від 15 березня 2016 року НОМЕР_4 , відповідно до якого 22/100 частини комунальної НОМЕР_3, кімната № 8 в будинку АДРЕСА_1 належать на праві приватної, спільної часткової власності громадянину ОСОБА_2 та членам його сім`ї: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 в рівних частках (а.с. 148 том 2). Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 лютого 2017 року № 93 «Про внесення змін до розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 квітня 2016 року № 320 було внесено зміни до пункту 1 розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 квітня 2016 року № 320 та викладено в такій редакції: «1. Передати в користування ОСОБА_2 кімнату № 20 житловою площею 13,10 кв.м. у комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 на родину з трьох осіб: ОСОБА_2 , дружина - ОСОБА_7 , син - ОСОБА_4 , без зняття з квартирного обліку. 09 лютого 2017 року ОСОБА_2 було видано ордер № НОМЕР_5 серії Б на жиле приміщення - кімнату № 20 , житловою площею 13,10 кв.м., у комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 . Ордер № НОМЕР_2 серія Б від 21 квітня 2016 року, що виданий на дві кімнати № 8 та № 20, житловою площею 25,50 кв.м., у комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 було анульовано. Відповідач ОСОБА_2 та члени його сім`ї: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» реалізував своє право на приватизацію найманого житла - кімнати № 8 , загальною площею 23,88 кв.м., у комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 , з отриманням 15 березня 2016 року свідоцтва про право спільної часткової власності на 22/100 частини комунальної НОМЕР_3, кімната № 8 в будинку АДРЕСА_1 в рівних частках (а.с. 228 том 1). 16 березня 2017 року відповідачу ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на 24/100 частини комунальної НОМЕР_3, кімната № 20 в будинку АДРЕСА_1 , яким підтверджується належність вказаного нерухомого майна на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с. 235 том 2). 12 червня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений договір дарування, за умовами якого дарувальник ОСОБА_2 передав у власність обдарованій ОСОБА_5 , належні йому на праві приватної власності 24/100 частини комунальної НОМЕР_3, кімната № 20 в будинку АДРЕСА_1 , які прийнято обдарованою безоплатно у власність ( а.с. 236-237 том 1). Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що видача ОСОБА_2 ордерів № НОМЕР_1 серія Б від 12 лютого 2014 року та № НОМЕР_5 серія Б від 09 лютого 2017 року відбулась відповідно до вимог чинного законодавства. Оспорюваний позивачем ордер № НОМЕР_2 серії Б анульовано, а тому вимога про визнання його недійсним задоволенню не підлягає. В частині заявлених вимог позивача щодо визнання приватизації кімнат № 8 , № 20 у НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1 , здійсненої на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 незаконною та її скасування, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем ОСОБА_2 та членами його родини реалізовано право на приватизацію найманого житла з дотриманням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а тому заявлені вимоги в цій частині є безпідставними. Вирішуючи вимогу позивача в частині визнання договору дарування від 12 червня 2017 року незаконним та скасування його, суд першої інстанції посилався на те, що оспорюваний договір дарування укладений за вільним волевиявленням ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , не суперечить вимогам закону, а тому правові підстави для визнання вказаного договору дарування незаконним та його скасування за пред`явленими вимогами позивача відсутні. За висновками суду першої інстанції не ґрунтується на нормах законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини і заявлена вимога позивача щодо виселення відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1 , так як вони, як законні власники частини комунальної НОМЕР_3 мають право мирно володіти своїм майном. Посилаючись на те, що Солом`янська районна у місті Києві державна адміністрації при прийнятті рішень щодо надання відповідачу ОСОБА_2 додаткового жилого приміщення - кімнати № 20 у НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 діяла у відповідності до норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог позивача в частині визнання відмови Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації у наданні жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_3, кімната № 20 на користь ОСОБА_1 з родиною незаконною, із зобов`язанням Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації надати ОСОБА_1 з родиною жиле приміщення № 20 у НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 шляхом видачі ордеру. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права, з наступних підстав. Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Статтею 22 Житлового кодексу УРСР визначено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, установлення черговості на одержання жилої площі, а також її розподіл у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюються під громадським контролем і з додержанням гласності. Відповідно до частини першої статті 39 Житлового кодексу громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті. Згідно із статтею 51 Житлового кодексу жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів. Пунктом 3 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, також передбачено, що квартирний облік, установлення черговості на одержання жилої площі, а також її розподіл здійснюються під громадським контролем і з додержанням гласності. Рішення виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів з питань квартирного обліку і надання жилих приміщень приймаються за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті у складі голови або заступника голови виконавчого комітету (голова комісії), представника профспілкового органу (заступник голови комісії), депутатів Ради, представників громадських організацій, трудових колективів. Склад комісії затверджується виконавчим комітетом місцевої Ради. З питань, що розглядаються, комісія підготовляє пропозиції і вносить їх на розгляд виконавчого комітету місцевої Ради. З наданих суду та досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 лютого 2011 року № 47 «Про утворення громадської комісії з житлових питань при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації» (із змінами відповідно до розпоряджень від 05.04.2012 № 190, від 11.12.2013 № 801 та від 25.03.2015 № 187) відповідно до Житлового кодексу УРСР, пункту 3 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм житлових приміщень», затверджених постановою Ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, утворено Громадську комісію з житлових питань при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації та затверджено її склад (а.с. 100-103 том 2). Відповідно до протоколу № 39 від 19 грудня 2013 року Громадська комісія з житлових питань при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації», розглянувши питання зарахування на квартирний облік, рекомендувала зарахувати на квартирний облік на загальних підставах ОСОБА_2 з родиною з двох осіб. Підстава для зарахування на облік: проживання в комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 . Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 грудня 2013 року № 842 «Про прийняття громадян на квартирний облік для надання жилого приміщення, внесення змін до облікових справ та зняття з квартирного обліку» прийнято на квартирний облік за місцем проживання ОСОБА_2 сім`єю з 2-х осіб: заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4, син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3. Враховано, що ОСОБА_2 зареєстрований в місті Києві з 1996 року, проживає з 2012 року за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_3 кім. 3 , де всього зареєстровано 2-і особи. Житло є комунальним, займає одну кімнату, жилою площею 12,4 кв.м. Підставою для прийняття на квартирний облік ОСОБА_2 зазначено - проживання не менше 5 років в комунальній квартирі. Порядок забезпечення житлом: за загальною чергою. Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 лютого 2014 року № 75 «Про вирішення житлових питань громадян Солом`янського району міста Києва», з урахуванням пропозиції Громадської комісії з житлових питань Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, надано ОСОБА_2 до підходу черги квартирного обліку кімнату житловою площею 12,4 кв.м. у комунальній НОМЕР_3 (за новою нумерацією кімната 8), в будинку № 32-А на проспекту Відрадному у місті Києві на родину з двох осіб: ОСОБА_2 , син - ОСОБА_4 , без зняття з квартирного обліку. На підставі цього розпорядження Відділом обліку та розподілу житлової площі Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_2 було видано ордер від 12 лютого 2014 року № НОМЕР_1 серія Б на вказане жиле приміщення. Позивач ОСОБА_1 з родиною з трьох осіб перебуває на квартирному обліку з 1992 року у пільгових списках на першочергове отримання житла за категорією обліку «працівники МВС». Станом на 20 квітня 2016 року у списку першочерговиків значиться за № 256, а за категорією - за №

59. Зареєстрований та проживає у двох неприватизованих кімнатах № 4/2 (за новою нумерацією кімната 4) та № 4/5 (за новою нумерацією кімната 14; 15), житловою площею 28,72 кв.м, в комунальній НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 (а.с. 239 том 2). У березні 2016 року до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із заявами про поліпшення житлових умов шляхом надання додаткової кімнати № 4/1 (за новою нумерацією кімната 20) в комунальній НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1 звернулись: дружина позивача - ОСОБА_6 , яка родиною з трьох осіб займає дві кімнати (за новою нумерацією кімната 4) та № 4/5 (за новою нумерацією кімната 14; 15) житловою площею 28,72 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , та відповідач ОСОБА_2 , який родиною з трьох осіб займає одну кімнату № 8 в НОМЕР_3 житловою площею 12,40 кв. м. в будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до протоколу № 7 від 07 квітня 2016 року на засіданні Громадської комісії з житлових питань при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації були розглянуті заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та матеріали обох облікових справ, за результатами яких комісія рекомендувала приєднати вільну житлову площу кімнату № 4/1 (за новою нумерацією кімната 20) в комунальній НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1 родині ОСОБА_10 , оскільки родина позивача ОСОБА_1 вже забезпечена житловою площею по 9 кв.м. на одну особу. Розпорядженням Солом?янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 квітня 2016 року № 320 «Про вирішення житлових питань громадян Солом`янського району міста Києва», з урахуванням пропозиції Громадської комісії з житлових питань при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації, було приєднано ОСОБА_2 кімнату № 20 житловою площею 13,10 кв.м у комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 та видано ордер на дві кімнати № 8 та № 20 житловою площею 25,50 кв.м. у комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 на родину з трьох осіб: ОСОБА_2 , дружина - ОСОБА_7 , син - ОСОБА_4 , без зняття з квартирного обліку. На підставі розпорядження від 19 квітня 2016 року № 320 ОСОБА_2 було видано ордер від 21 квітня 2016 року № НОМЕР_2 серія Б на жиле приміщення - кімнати № 8 та № 20, житловою площею 25,50 кв.м., у комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 , який анульовано на підставі розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 лютого 2017 року № 93 «Про внесення змін до розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 квітня 2016 року № 320», з видачею ОСОБА_2 ордеру № НОМЕР_5 серії Б від 09 лютого 2017 року на жиле приміщення - кімнату № 20 , житловою площею 13,10 кв.м., у комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 . Як передбачено частиною 4 статті 54 Житлового кодексу у разі відмови в наданні жилого приміщення, що звільнилося, у випадках, передбачених цією статтею, спір може бути вирішено в судовому порядку. Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись з результатами розглянутих заяв про поліпшення житлових умов, звернувся до суду з даним позовом, з вимогою, зокрема, щодо визнання відмови Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації у наданні жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_3, кімната № 20 на користь ОСОБА_1 з родиною незаконною, із зобов`язання Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації надати ОСОБА_1 з родиною жиле приміщення кімнату № 20 у НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 шляхом видачі ордеру, посилаючись на те, що вказане ізольоване жиле приміщення, що звільнилось в комунальній квартирі, мало бути передано наймачам - сім`ї ОСОБА_9 (позивача), які проживають у цій квартирі, перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов майже 25 років, відносяться до категорії черги - першочергово. Згідно з статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен встановити чи дійсно порушуються права особи, яка звертається до суду. Порядок надання жилого приміщення, що звільнилося у квартирі, визначено статтею 54 Житлового кодексу. Згідно з частинами 2, 3 статті 54 Житлового кодексу ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов (стаття 34) надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати норми, встановленої статтею 47 цього Кодексу, крім випадків, коли наймач або член його сім`ї має право на додаткову жилу площу. Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим за встановлений для надання одній особі, зазначена кімната у всіх випадках передається наймачеві на його прохання. Відповідно до приписів статті 47 Житлового кодексу норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу. Підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов визначені статтею 34 Житлового кодексу. Зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті встановлено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок. Відповідно до пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Пунктом 2 постанови Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів, Президії Київської міської ради профспілок від 15 липня 1985 року № 582 "Про порядок застосування у м. Києві "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" установлено, що потребують поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають жилу площу до 7,5 кв. м включно на кожного члена родини. Пунктом 3 цієї постанови визначено, що жилі приміщення у м. Києві надаються громадянам у межах 13,65 кв. м. жилої площі, але не більш однієї кімнати на одну особу і не менш, як 9 кв. м жилої площі (рівень середньої забезпеченості громадян у місті Києві). Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що за положеннями статті 54 Житлового кодексу ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, може бути передано наймачеві за умови, що ця особа подала відповідне письмове прохання, вона потребує поліпшення житлових умов, тобто, має на кожного члена родини жилу площу нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок, який у м. Києві становить 7,5 кв. м і загальний розмір жилої площі не перевищуватиме 13,65 кв. м на кожного члена сім?ї і додаткової жилої площі, якщо наймач або член його сім?ї має на неї право, або зайва жила площа являє собою ізольовану кімнату розміром, меншим за рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. Аналогічні роз`яснення щодо застосування норми статті 54 Житлового кодексу містяться у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України». З досліджених доказів судом вірно встановлено, що сім?я позивача з трьох осіб, яка проживає у двох кімнатах НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 , житловою площею 28,72 кв.м., на час подання заяви про надання їм в порядку поліпшення житлових умов додаткової кімнати № 20, житловою площею 13,10 кв.м., що звільнилась у комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 , в якій проживає два наймачі, була забезпечена житловою площею на кожного члена родини в розмірі 9,5 кв.м. і в разі приєднання звільненої кімнати площею 13,10 кв.м. загальний розмір жилої площі на кожного члена сім`ї ОСОБА_9 становитиме 13,94 кв.м., у зв`язку із чим площа на одну особу члена сім`ї ОСОБА_9 перевищуватиме норму, встановлену житловим законодавством, у розмірі 13,65 кв.м.. При цьому, належними та допустимими доказами підтверджено, що на одну особу сім?ї іншого квартиронаймача ОСОБА_2 , що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов, житлова площа становила 4,1 кв.м., що нижче визначеного рівня середньої забезпеченості громадян у місті Києві жилої площі на одну особу. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація при прийнятті рішення від 19 квітня 2016 року № 320 щодо приєднання ОСОБА_2 вільної кімнати № 20 житловою площею 13,10 кв.м. у комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказане рішення Солом?янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 квітня 2016 року № 320 не порушує житлових прав позивача ОСОБА_1 , оскільки при його прийнятті вказаним органом враховано всі надані докази щодо забезпечення родини ОСОБА_9 та родини ОСОБА_10 житловою площею у комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 , а саме, що родина ОСОБА_9 забезпечена жилою площею у розмірі 9,5 кв. на кожну особу, а родина ОСОБА_10 - у розмірі 4,1 кв.м на кожну особу. Інших підстав переважного надання приміщення, що звільнилося в квартирі, нормою статті 54 Житлового кодексу не визначено, що спростовує твердження позивача про наявність у нього права на першочергове приєднання ізольованого жилого приміщення, що звільнилось в комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 відповідно до правил частини 2 статті 54 Житлового кодексу. Черговість надання громадянам жилих приміщень врегульована нормою статті 43 Житлового кодексу, яка передбачає, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Відмовляючи у задоволенні позовних ОСОБА_1 в частині визнання недійсним ордеру № НОМЕР_2 серія Б від 21 квітня 2016 року, виданого ОСОБА_2 з сім`єю на жиле приміщення № 8, № 20 в комунальній НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 на підставі розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 квітня 2016 року № 320, з виселенням зазначених в ордері осіб із житлового приміщення, суд першої інстанції обгрунтовано посилався на їх безпідставність, з огляду на наступне. Відповідно до статті 59 Житлового кодексу ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі. З наданих суду та досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що ОСОБА_2 та члени його сім`ї набули права проживання у спірному житловому приміщенні комунальної НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 на підставі виданих в установленому законом порядку відповідно до рішень (розпоряджень) Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації ордерів № НОМЕР_1 серія Б від 12 лютого 2014 року та № НОМЕР_5 серія Б від 09 лютого 2017 року на вільну жилу площу- кімнати № 4/3 (за новою нумерацією № 8), № 20, тобто, в установленому законом порядку. Правомірність видачі вказаних ордерів та їх дійсність позивачем у даній справі не оспорюється. Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним лише ордеру № НОМЕР_2 серія Б на жиле приміщення від 21 квітня 2016 року, виданого ОСОБА_2 з сім`єю на підставі розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 квітня 2016 року № 320, який анульовано на підставі розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 лютого 2017 року № 93 «Про внесення змін до розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 квітня 2016 року № 320», а тому доводи апеляційної скарги позивача наявність підстав для визнання ордеру № НОМЕР_2 серія Б від 21 квітня 2016 року недійсним та для виселення, зазначених в ньому осіб із житлового приміщення на підставі статті 117 Житлового кодексу є безпідставними. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання приватизації кімнат № 8 , № 20 у НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1 , здійснену на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 незаконною та її скасуванні, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 разом з членами сім`ї ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , які проживали в будинку АДРЕСА_1 , реалізували своє право на безоплатне одержання житла у власність у порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", і вказаними діями не порушили права позивача, який не відноситься до членів сім`ї наймача ОСОБА_2 . Як передбачено частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України). Матеріалами справи підтверджується, що 12 червня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений договір дарування, за умовами якого дарувальник ОСОБА_2 передав у власність обдарованій ОСОБА_5 , належне йому на праві приватної власності майно -24/100 частини комунальної НОМЕР_3, кімната № 20 в будинку АДРЕСА_1 , яке прийнято обдарованою безоплатно у власність ( а.с. 236-237 том 1). Відповідно до статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Проте позивачем не надано доказів на підтвердження наявності в діях чи рішеннях відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 при укладенні оспорюваного правочину порушень його прав. Установивши під час судового розгляду справи, що позивач не є стороною оспорюваного договору дарування та не надав суду доказів порушення його прав внаслідок укладення вказаного договору, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмов у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог про визнання договору дарування від 12 червня 2017 року незаконним та скасування його, а також у частині вимог про виселення ОСОБА_5 , з жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_3 , яка в установленому законом порядку набула право власності на 24/100 частини комунальної НОМЕР_3, кімната № 20 в будинку АДРЕСА_1 та на законних підставах користується своє власністю. Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 89, 263-264 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача щодо незаконності взяття і перебування відповідача ОСОБА_2 на квартирному обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов у місті Києві, оскільки позивач рішення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про прийняття ОСОБА_2 на квартирний облік не оскаржував, вимог щодо правомірності взяття і перебування відповідача ОСОБА_2 на квартирному обліку не заявляв. Відповідно до частини 4 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, суд, як передбачено частиною 1 статті 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Твердження представника позивача ОСОБА_11 про те, що заявлені позивачем вимоги в частині визнання недійсним ордеру № НОМЕР_2 серія Б на жиле приміщення від 21 квітня 2016 року, який був виданий відповідачу ОСОБА_2 , пов`язані з перевіркою правомірності прийняття рішення Солом`янською районною в місті Києві державної адміністрації щодо взяття і перебування відповідача ОСОБА_2 на квартирному обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов у місті Києві є безпідставними, з огляду на те, що відповідно до вимог ч.2 ст. 54 ЖК при наданні жилого приміщення у квартирі, що звільнилось, перевіряється факт проживання заявника у вказаній квартирі в якості наймача та розмір жилої площі, яка припадає на кожного члени його сім?ї з урахуванням вимог ст. 47 ЖК, незалежно від того, чи перебуває він на квартирному обліку або від часу взяття на нього. Тільки за відсутності такого наймача або його прохання про передачу приміщення воно може бути передано іншому з них. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що на момент отримання ордеру на жиле приміщення - кімнату № 8 НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 безперервно проживав у місті Києві лише 1 рік і 51 день (період з 21 грудня 2012 року по 12 лютого 2014 року) є безпідставними, оскільки спростовуються встановленими судом обставинами, у тому числі, витребуваними та дослідженими під час судового розгляду справи матеріалами облікових справ сторін. З облікової справи, заведеної стосовно ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: НОМЕР_3, гуртожиток з 21 червня 1996 року. За адресою: АДРЕСА_1 НОМЕР_3 (за новою нумерацією кімната 8) зареєстрований з 21 грудня 2012 року. Доводи апеляційної скарги про неправильне посилання суду першої інстанції у рішенні суду на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, на рішення "Прокопович проти Росії", правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача. Рішенням Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, його апеляційну скаргу також залишено без задоволення. Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з позивач на його користь у відшкодування судових витрат по оплаті ним вартості правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 25 000,00 грн. На підтвердження своїх вимог в цій частині надав до суду розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, які він поніс у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, договір про надання правової допомоги № 05/02/2021-07 від 05 лютого 2021 року, укладений між Адвокатським об?єднанням «Ліа Параграф» в особі адвоката Денищенко-Бостан О.Л. та Сінькевичем О.О., додаток № 1 від 05 лютого 2021 року до договору про надання правової допомоги № 05/02/2021-07 від 05 лютого 2021 року (розрахунок № 1) з обсягом наданих послуг правничої допомоги на загальну вартість 25 000,00 грн., акт виконаних робіт № 1 від 05 лютого 2021 року та платіжний документ про оплату адвокатських послуг за договором № 05/02/2021-07 від 05 лютого 2021 року в сумі 25 000,00 грн. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - частина 3 статті 137 ЦПК України. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Досліджуючи надані відповідачем ОСОБА_2 письмові докази на підтвердження витрат, пов`язаних з правничою допомогою, судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами укладеного договору про надання правової допомоги № 05/02/2021-07 від 05 лютого 2021 року між Адвокатським об?єднанням «Ліа Параграф» в особі адвоката Денищенко-Бостан О.Л. та ОСОБА_2 адвокат Денищенко-Бостан О.Л. надає правничу допомогу в апеляційному суді у справі № 760/1421/17, в якій ОСОБА_2 виступає відповідачем. Відповідно до узгоджених сторонами умовах обсяг і вартість правничої допомоги за цим договором визначається відповідно до розрахунку (додаток № 1 до договору), за яким до обсягу наданих послуг адвокатом за представництво в суді апеляційної інстанції у справі № 760/1421/17 включені послуги з ознайомлення з матеріалами справи, складання відзиву на апеляційну скаргу, з направленням учасникам справи, представництво в суді та інші процесуальні дії. Сторони визначили, що вартість правничої допомоги за наведеним переліком послуг становить 25 000,00 грн. та є незмінною незалежно від кількості судових засідань та складання процесуальних документів та визначена виключно для представництва інтересів в Київському апеляційному суді. Загальна вартість таких послуг сплачена відповідачем ОСОБА_2 в сумі 25 000,00 грн. Позивач та його представник заперечували проти стягнення витрат на правову допомогу в зазначеному розмірі, так як вважали їх необгрунтованими та завищеними. Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Перевіряючи розмір витрат, понесених відповідачем ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу адвоката Денищенко-Бостан О.Л. в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що зазначені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Визначаючи розмір витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката, та розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі, колегією суддів враховується складність справи, час, витрачений адвокатом Денищенко-Бостан О.Л. на виконання робіт зі складання відзиву на апеляційну скаргу з об`ємом обгрунтувань на 12 аркушах, ознайомлення та отримання 08 лютого 2021 року в приміщенні Київського апеляційного суду процесуальних документів з матеріалів цивільної справи № 760/1421/17, участь адвоката Денищенко-Бостан О.Л. в судовому засіданні Київського апеляційного суду 18 лютого 2021 року, яке тривало 1 годину 27 хвилин. Враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатом Денищенко-Бостан О.Л. послуг в суді апеляційної інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру судових витрат по оплаті правничої допомоги , що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача з 25 000,00 грн. до 10 000,00 грн. Керуючись ст.ст. 137, 141, 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 лютого 2021 року. Головуючий : Судді: